І.Особливості дослідження хворих із захворюваннями сечових і статевих органів

(мануальні, інструментальні, спеціальні та лабораторні дослідження).

 

При дослідженні хворих із захворюваннями сечових і статевих органів застосовують об’єктивні і спеціальні методи, які дають змогу уточнити локалізацію і характер патологічного процесу.

 

Нормальна кількість сечі за годину - 50 мл, ДД – 1200мл сечі.

Ніктурія – НД перевищує денний

Поллакиурия – часте і болісне сечовиділення

Полиурия – виділення великої кількості січі.

Анурия – відсутність виділення січі. Олигурия – зменшене виділення кількості січі

Дізурія – болісне, утруднене сечовиділення. Ішурія – затримка сечі

Піурія

Гематурія

Протеінурія

Обстеження:

Лабораторні дані:

1. ЗАК, Аналіз крові на сечовину, креатинин

2. ЗАС, АС за Нечипоренко, АС за Зимницьким. Трехстакана проба.

Бакпосів сечі

 

Інструментальні методи обстеження

1. Хромоцистоскопія. У сечовий міхур вводять цистоскоп, а потім внут-

рішньовенно – індигокармін (4 мл 0,4 % розчину). При нормальній функції нирок забарвлена в синій колір сеча виділяється з через 3-5хв.

після введення індигокарміну. При відсутності патології нирки сеча не виділяється

 

2. Екскреторна урографія. Хворому внутрішньовенно вводять один із рентгеноконтрастних препаратів (35-50 мл 40% р - р сергозина, трийодтраст або уротраст, урографін, хайпекі т. ін.) в концентрації 60-75%, після чого настає контрастування ниркових мисок, сечоводів і сечового міхура. Рентгенівські знімки виконують через 10, 20 і 30хв.

3. Ретроградна пієлографія. За допомогою маніпуляційного цистоскопа через вічко сечовода здійснюють катетеризацію одного або двох сечоводів тонкими катетерами, через них вводять водорозчинні рентгеноконтрастні препарати (уротраст, 20% р - р сергозина, діодон), які наповнюють сечоводи і ниркові миски. Після цього роблять оглядовий рентгенівський знімок ниркових мисок і сечоводів. При відсутності нирки контрастуватись буде тільки сечовід.

4. Цистографія. У сечовий міхур через гумовий катетер вводять від 10 до 150 мл 20 % розчину уротрасту, сергозину або діодону і виконують рентгенів сякий знімок. Пневмоцистографія - контрастна речовина - повітря.

 

5. Ретроградна уретрографія. Введена контрастна речовина (10% р - р сергозина – 10 – 15 мл, уротраст, верографін, діодон і т. ін.) на рентгенівських знімках виходить за межі сечівника.

 

6. Цистоскопія. Вводять цистоскоп. Оглядають слизову оболонку СМ, вічка сечоводу. Перед ЦС промивають СМ розчином фурациліна (1:5000)

Пункційна біопсія.

8. Спеціальні методи: УЗД. Радіоізотопне дослідження нирок.

ІІ. Ушкодження органів сечової і статевої систем — нирок, сечового міхура, сечівника (уретри).

Особливості діагностики, надання першої допомоги та етапного лікування урологічних хворих на догоспітальному етапі.

Розрізняють ушкодження та поранення нирок, сечоводів, сечового міху­ра та уретри. Вони можуть бути ізольованими або поєднуватися з пошкод­женнями різних органів черевної порожнини.

Травми сечостатевої системи поділяють на закриті і відкриті (вогнепальні, колоті, різані).

Пошкодження нирок.

1) пошкодження капсули нирки;

2) розрив ниркової паренхіми, що не доходить до чашечок і мисок;

3) розрив паренхіми і чашечок;

4) повне розчавлення нирки, розрив на дрібні фрагменти;

5) пошкодження воріт нирки. відрив її від сечоводу.

Клінічні ознаки. У хворих виникає біль у поперековій ділянці з іррадіацією в сечоводирозвивається різної інтенсивності гематурія (кров у сечі). Сеча набуває кольору " м'ясних помиїв ". При огляді в ділянці попереку виявляють гематом у (крововилив). У разі розривів великих судин приниркова гематома може досягати великих розмірів, поширитись на заочеревинний простір, пахвинні ділянки, промежину і супро­воджуватися колапсом і шоком. При просочуванні крові та сечі в черевну порожнину розвивається пе­ритоніт. Важливе значення у встановленні діагнозу мають: загальний аналіз сечі. хромоцистоскопія, екскреторна урографія, в разі потреби - ретроградна пієлографія

Лікування.

консервативне лікування (при невеликих травмах нирок)

· спокій,

· холод на поперекову ділянку,

· дають антибіотики, уросептики (для профілактики інфекції)

· гемо статики (хлористий кальцій, вікасол, £-амінокапро нову кислоту).

 

Оперативне лікуванн я (При профузній гематурії і наростанні ознак крововтрати) - люмботомія і ревізія нирки або нефректомії (ви­далення нирки)

Пошкодження нирок	Пошкодження сечоводів.	Пошкодження сечівника.
1) капсули нирки; 2) розрив ниркової паренхім 3) розрив паренхіми і чашеч 4)повне розчавлення нирки; 5)пошкодження воріт нирки	1) Частковий 2) повний	1) частковими 2) повними.
Клініка.У хворих виникає біль у поперековій ділянці з іррадіацієюв сечоводи розвивається різної інтен сивності гематурія. Сеча набуває кольору "м'ясних помиїв". Колапс і шок.	Клініка.У хворого виникає біль у ділянці пошкоджено го сечоводу. Біль пов'язаний із затіканням сечі в заочере винний простір, формуван­ням сечових запливів і флегмони, порушується сечовипускан­ня, гематурія.	Клініка. У хворих вини кає різкий більу проме жині, виділення крапель крові з уретри, з'являєть ся гематомав ділянці промежини, мошонки – калитки, затримка сечі.
При огляді в ділянці попереку виявляють гематому (крововилив)		При спробі катетеризації сечівника катетер не про ходить в сечовий міхур.
Діагностика. Загальний ана ліз сечі, хромоцистоскопія, екскреторна урографія, ретроградна пієлографія	Діагностика. хромоцистоскопія, екскреторна і ретроградна урографія	Діагностика.Уретрогра фія. На рентгенівська знімках контраст вихо дить за межі сечівника.
Консервативне лікування (при невеликих травмах нирок) спокій, холод на поперекову ділянку, дають антибіотики, уросептики, гемостатики (хлористий кальцій, вікасол, £-амінокапро нову кислоту). Оперативне лікування люмботомія або нефректомії	1) самостійне загоєння. 2) пластичні операції.	Лікування. 1. Операція. 2. Цистостома. 3. Відновлення просвіту сечівника проводять через 2-3 місяці.

Пошкодження сечоводів.

Розрізняють

· Частковий

· повний розрив сечоводів.

Клінічні ознаки.

У хворого виникає біль у ділянці пошкодженого сечоводу. Біль пов'язаний із затіканням сечі в заочеревинний простір, формуван­ням сечових запливів і флегмони. Поряд із цим, порушується сечовипускан­ня. При часткових розривах сечоводів сеча може виділятися з домішками крові. При повних розривах сечоводів настає анурія.

Діагностика.

· хромоцистоскопія,

· екскреторна і

· ретроградна урографія. (При пошкодженнях сечоводів контрастна речовина розповсюд­жується в паранефральній клітковині або заочеревинному просторі)

.

Лікування.

самостійне його загоєння.

пластичні операції. (При розчавленнях, множинних по­шкодженнях сечоводів проводять їх пластику за допомогою стінки сечово­го міхура або з виключеної петлі тонкої кишки).