Догляд за хворими із захворюваннями та ушкодженнями органів сечостатевої та статевої системи

Тема лекції

Догляд за хворими із захворюваннями та ушкодженнями органів сечостатевої та статевої системи

 

План

1. Особливості дослідження хворих із захворюваннями сечових і статевих органів (мануальні, інструментальні, спеціальні та лабораторні дослідження).

2. Ушкодження органів сечової і статевої систем — нирок, сечового міхура, сечівника (уретри). Особливості діагностики, надання першої допомоги та етапного лікування урологічних хворих на догоспітальному етапі.

3. Гнійно-запальні захворювання нирок і сечового міхура: пієліт, пієлонефрит, піонефроз, гідронефроз, цистит.

4. Сечокам’яна хвороба, клінічні ознаки, діагностика та лікування.

5. Захворювання передміхурової залози. Захворювання яєчок і статевого члена.

І.Особливості дослідження хворих із захворюваннями сечових і статевих органів

(мануальні, інструментальні, спеціальні та лабораторні дослідження).

 

При дослідженні хворих із захворюваннями сечових і статевих органів застосовують об’єктивні і спеціальні методи, які дають змогу уточнити локалізацію і характер патологічного процесу.

 

Нормальна кількість сечі за годину - 50 мл, ДД – 1200мл сечі.

Ніктурія – НД перевищує денний

Поллакиурия – часте і болісне сечовиділення

Полиурия – виділення великої кількості січі.

Анурия – відсутність виділення січі. Олигурия – зменшене виділення кількості січі

Дізурія – болісне, утруднене сечовиділення. Ішурія – затримка сечі

Піурія

Гематурія

Протеінурія

Обстеження:

Лабораторні дані:

1. ЗАК, Аналіз крові на сечовину, креатинин

2. ЗАС, АС за Нечипоренко, АС за Зимницьким. Трехстакана проба.

Бакпосів сечі

 

Інструментальні методи обстеження

1. Хромоцистоскопія. У сечовий міхур вводять цистоскоп, а потім внут-

рішньовенно – індигокармін (4 мл 0,4 % розчину). При нормальній функції нирок забарвлена в синій колір сеча виділяється з через 3-5хв.

після введення індигокарміну. При відсутності патології нирки сеча не виділяється

 

2. Екскреторна урографія. Хворому внутрішньовенно вводять один із рентгеноконтрастних препаратів (35-50 мл 40% р - р сергозина, трийодтраст або уротраст, урографін, хайпекі т. ін.) в концентрації 60-75%, після чого настає контрастування ниркових мисок, сечоводів і сечового міхура. Рентгенівські знімки виконують через 10, 20 і 30хв.

3. Ретроградна пієлографія. За допомогою маніпуляційного цистоскопа через вічко сечовода здійснюють катетеризацію одного або двох сечоводів тонкими катетерами, через них вводять водорозчинні рентгеноконтрастні препарати (уротраст, 20% р - р сергозина, діодон), які наповнюють сечоводи і ниркові миски. Після цього роблять оглядовий рентгенівський знімок ниркових мисок і сечоводів. При відсутності нирки контрастуватись буде тільки сечовід.

4. Цистографія. У сечовий міхур через гумовий катетер вводять від 10 до 150 мл 20 % розчину уротрасту, сергозину або діодону і виконують рентгенів сякий знімок. Пневмоцистографія - контрастна речовина - повітря.

 

5. Ретроградна уретрографія. Введена контрастна речовина (10% р - р сергозина – 10 – 15 мл, уротраст, верографін, діодон і т. ін.) на рентгенівських знімках виходить за межі сечівника.

 

6. Цистоскопія. Вводять цистоскоп. Оглядають слизову оболонку СМ, вічка сечоводу. Перед ЦС промивають СМ розчином фурациліна (1:5000)

Пункційна біопсія.

8. Спеціальні методи: УЗД. Радіоізотопне дослідження нирок.

ІІ. Ушкодження органів сечової і статевої систем — нирок, сечового міхура, сечівника (уретри).

Особливості діагностики, надання першої допомоги та етапного лікування урологічних хворих на догоспітальному етапі.

Розрізняють ушкодження та поранення нирок, сечоводів, сечового міху­ра та уретри. Вони можуть бути ізольованими або поєднуватися з пошкод­женнями різних органів черевної порожнини.

Травми сечостатевої системи поділяють на закриті і відкриті (вогнепальні, колоті, різані).

Пошкодження нирок.

1) пошкодження капсули нирки;

2) розрив ниркової паренхіми, що не доходить до чашечок і мисок;

3) розрив паренхіми і чашечок;

4) повне розчавлення нирки, розрив на дрібні фрагменти;

5) пошкодження воріт нирки. відрив її від сечоводу.

Клінічні ознаки. У хворих виникає біль у поперековій ділянці з іррадіацією в сечоводирозвивається різної інтенсивності гематурія (кров у сечі). Сеча набуває кольору " м'ясних помиїв ". При огляді в ділянці попереку виявляють гематом у (крововилив). У разі розривів великих судин приниркова гематома може досягати великих розмірів, поширитись на заочеревинний простір, пахвинні ділянки, промежину і супро­воджуватися колапсом і шоком. При просочуванні крові та сечі в черевну порожнину розвивається пе­ритоніт. Важливе значення у встановленні діагнозу мають: загальний аналіз сечі. хромоцистоскопія, екскреторна урографія, в разі потреби - ретроградна пієлографія

Лікування.

консервативне лікування (при невеликих травмах нирок)

· спокій,

· холод на поперекову ділянку,

· дають антибіотики, уросептики (для профілактики інфекції)

· гемо статики (хлористий кальцій, вікасол, £-амінокапро нову кислоту).

 

Оперативне лікуванн я (При профузній гематурії і наростанні ознак крововтрати) - люмботомія і ревізія нирки або нефректомії (ви­далення нирки)

Пошкодження нирок	Пошкодження сечоводів.	Пошкодження сечівника.
1) капсули нирки; 2) розрив ниркової паренхім 3) розрив паренхіми і чашеч 4)повне розчавлення нирки; 5)пошкодження воріт нирки	1) Частковий 2) повний	1) частковими 2) повними.
Клініка.У хворих виникає біль у поперековій ділянці з іррадіацієюв сечоводи розвивається різної інтен сивності гематурія. Сеча набуває кольору "м'ясних помиїв". Колапс і шок.	Клініка.У хворого виникає біль у ділянці пошкоджено го сечоводу. Біль пов'язаний із затіканням сечі в заочере винний простір, формуван­ням сечових запливів і флегмони, порушується сечовипускан­ня, гематурія.	Клініка. У хворих вини кає різкий більу проме жині, виділення крапель крові з уретри, з'являєть ся гематомав ділянці промежини, мошонки – калитки, затримка сечі.
При огляді в ділянці попереку виявляють гематому (крововилив)		При спробі катетеризації сечівника катетер не про ходить в сечовий міхур.
Діагностика. Загальний ана ліз сечі, хромоцистоскопія, екскреторна урографія, ретроградна пієлографія	Діагностика. хромоцистоскопія, екскреторна і ретроградна урографія	Діагностика.Уретрогра фія. На рентгенівська знімках контраст вихо дить за межі сечівника.
Консервативне лікування (при невеликих травмах нирок) спокій, холод на поперекову ділянку, дають антибіотики, уросептики, гемостатики (хлористий кальцій, вікасол, £-амінокапро нову кислоту). Оперативне лікування люмботомія або нефректомії	1) самостійне загоєння. 2) пластичні операції.	Лікування. 1. Операція. 2. Цистостома. 3. Відновлення просвіту сечівника проводять через 2-3 місяці.

Пошкодження сечоводів.

Розрізняють

· Частковий

· повний розрив сечоводів.

Клінічні ознаки.

У хворого виникає біль у ділянці пошкодженого сечоводу. Біль пов'язаний із затіканням сечі в заочеревинний простір, формуван­ням сечових запливів і флегмони. Поряд із цим, порушується сечовипускан­ня. При часткових розривах сечоводів сеча може виділятися з домішками крові. При повних розривах сечоводів настає анурія.

Діагностика.

· хромоцистоскопія,

· екскреторна і

· ретроградна урографія. (При пошкодженнях сечоводів контрастна речовина розповсюд­жується в паранефральній клітковині або заочеревинному просторі)

.

Лікування.

самостійне його загоєння.

пластичні операції. (При розчавленнях, множинних по­шкодженнях сечоводів проводять їх пластику за допомогою стінки сечово­го міхура або з виключеної петлі тонкої кишки).

 

Пієлонефрит

Пієлонефрит – інфекційно-запальний процес, при якому одночасно або послідовно уражаються миски (пієліт) і паренхіма (нефрит) нирки. Специфічного збудника не існує. Причиною його виникнення може бути як ендогенна, так і екзогенна мікрофлора.

За клінічним перебігом розрізняють гострий і хронічний пієлонефрит, первинний і вторинний, одно - і двобічний.

Клініка. Гострий пієлонефрит розпочинається гостро і перебігає з явищами вираженої інтоксикації організму. У хворих спостерігається тріада симптомів: висока температура тіла (39-40 0С), яка супроводжується лихоманкою; біль у поперековій ділянці; зміни в сечі (лейкоцитурія, бактеріурія). Крім того, у хворих виникає загальна слабість, розбитість, головний біль, спрага, інколи нудота, блювання. При огляді хворого виявляють різко позитивний симптом Пастернацького.

Важливе значення для встановлення діагнозу має лабораторні дослідження. Лікування. У більшості випадків методом вибору лікування гострого пієлонефриту є консервативна терапія.

Піонефроз

Піонефроз – термінальна стадія специфічного чи неспецифічного гнійно-деструктивного пієлонефриту. При ньому нирка має вигляд великої тонкостінної порожнини (чи багатьох порожнин), наповненої гноєм. Найчастіше він є ускладнен ням сечокам’яної хвороби. Виникненню захворювання сприяють і різні перешкоди для відтоку сечі при уродженому чи набутому звуженні сечоводів. Крім того, піонер роз може бути наслідком неспецифічного пієлонефриту та інших захворювань, які спричинюють гідронефроз та у ретерогідронефроз. У більшості випадків піонефроз є одностороннім процесом.

Клініка. У хворих виникає тупий та інтенсивний біль у поперековій ділянці,

животі, іноді з іррадіацією в пахвинну ділянку; нудота та блювання. Підвищується температура тіла, з’являється гарячка, блідість шкіри, тахікардія, сухість у роті. Пальпується збільшена, напружена й болюча нирка. Спостерігається різко позитив ний симптом Пастернацького.

Діагностика: у сечі інтенсивна піурія: сеча каламутна, з великою кількістю пластівців, а при її відстоюванні, на дні посудини утворюється гнійний осад.

Специфічні дослідження:хромоцистоскопія ретроградної (висхідної) уретеропіє лографія, УЗД, дані радіонуклідного дослідження (сканування, сцинтиграфії.

Лікування хворих на піонефроз лише хірургічне – виконують нефректомію або накладають нефростому, призначають антибактеріальну і загально зміцнюючу терапію.

 

Пієлонефрит	Піонефроз	Паранефрит
Інфекційно-запальний про цес, при якому уражаються миски (пієліт) і паренхіма (нефрит) нирки.	Термінальна стадія пієлонеф риту, нирка має вигляд великої тонкостінної порож -нини, наповненої гноєм	Запальний процес навко лониркової жирової кліт кови­ни
Причиною його виникнення може бути як ендогенна, так і екзогенна мікрофлора.	є ускладненням сечокам’яної хвороби	Розвивається після переходу запалення з нирок або з сусідніх органів і тканин (панкреатит, апендицит)
Клініка. У хворих спостеріг гається тріада симптомів: висока температура тіла (39 -40 0С), яка супроводжуєть - ся лихоманкою; біль у по перековій ділянці; зміни в сечі (лейкоцитурія, бактері урія). Вираженої інтоксикація.	Клініка. У хворих виникає тупий та інтенсивний біль у поперековій ділянці, животі, іноді з іррадіацією в пахвинну ділянку; нудота та блювання.	Клініка. Захворювання розпочинається з підвищен ня темпера­тури тіла, лихо манки і гострого болю в поперековій ділянці. Може спричинити розвиток перитоніту.
	Пальпується збільшена, напружена й болюча нирка.	При огляді цих хворих виявляють набряклість, гіперемію, згладженість складок поперекової ділянки. При паль­пації виникає різка болючість
Спостерігається різко позитив ний симптом Пастернацького.
Діагностика. ЗАСзміни в сечі (лейкоцитурія, бактеріурія)	Діагностика. ЗАС інтенсив на піурія: сеча каламутна, з великою кількістю пластів ців, на дні посудини утворю ється гнійний осад.	Діагностика. ЗАК лейкоци тоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, зниження кількості еритроцитів. ЗАС виявляють лейкоцити, еритроцити.
Хромоцистоскопія ретроградної (висхідної) уретеропієлографія, УЗД, дані радіонуклідно го дослідження (сканування, сцинтиграфії)
Лікування. Консервативна терапія	Лікування. Лише хірургічне – виконують нефректомію або накладають нефростому, призначають антибактеріаль- ну і загально зміцнюючу терапію.	Лікування. Ліжковий режим, холод на поперекову ділянку, антибіо тики, сульфаніламідні, про тиза­пальні препарати. При наявності гнійника прово дя ть його розкриття і дренуван ня

Паранефрит - запальний процес навколониркової жирової кліткови­ни. Розвивається після переходу запалення з нирок або з сусідніх органів і тканин (панкреатит, апендицит, й ін.).

Клінічні ознаки. Захворювання розпочинається з підвищення темпера­тури тіла, лихоманки і гострого болю в поперековій ділянці. Може спричинити розвиток перитоніту. При огляді цих хворих виявляють набряклість, гіперемію, згладженість складок поперекової ділянки. При паль­пації виникає різка болючість. Визначають позитивний симптом Пастернацького.

При дослідженні ЗАК виявляють лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, зниження кількості еритроцитів. У сечі виявляють лейкоцити, еритроцити.

Лікування.На початку захворювання хворим призначають ліжковий режим, холод на поперекову ділянку, антибіотики, сульфаніламідні, протиза­пальні препарати. При неефективності консервативної терапії і наявності гнійника проводять його розкриття і дренування.

Сечокам'яна хвороба

Сечокам'яна хвороба- одне з частих захворювань сечовидільної системи.

Причини виникнення сечокам'яної хвороби вивчені недостатньо.

Важливе значення має вплив окремих факторів.

1. Сухий і жарких клімат (підвищенням концентрації сечі і випаданням солей в осад.)

2.Вживання води з великим вмістом солей кальцію.

3.Пошкодженнях кісток.

4.Порушеннях функції щитоподібної залози.

5.Гіповітамінозі А та ін.

6.Інфікування сечі. (хронічний пієлонефрит)

 

Види каменів Камені, що виникли внаслідок порушення обміну речовин в організмі можуть складатись з солей: сечової кислоти (урати ), щавлевокислого кальцію (оксалати), фосфату кальцію (фосфати), карбонату кальцію (карбо ­нати), при запальних процесах - з фосфатів або уратів.

Кількість і розміри конкрементів можуть бути різними. Камені можуть розташовуватись у ниркових мисках, чашечках, сечовому міхурі. Камінь, що виповнює миску і чашечки нирки, називають коралоподібними.

Ускладнення

· Нирко­ва колька. Гідронефрозу. Пієліт Пієлонефрит піонефроз. Паранефрит

 

Клінічні ознаки. Біль виникає раптово в поперековій ділянці, іноді серед ночі, як правило, після приймання великої кількості рідини, фізичного перевантажен­ня. Досить часто біль іррадіює по ходу сечоводів у пахову ділянку, а у чоловіків - у голівку статевого члена, яєчко.

Хворі збуджені, не знаходять собі місця від болю. Після проходження конкременту по сечоводу в міхур біль, як правило, припиняється. На висоті нападу у хворих може рефлекторно виникати зат­римка газів, стільця.

Тривалість нападу може бути від 2хв до декількох діб.

 

Обстеження

· болючість у ділянці блокованої нирки,

· напруження м'язів, позитивний

· симптом Пастернацького на боці фіксованого конкременту

· симпто­ми подразнення очеревини.

Діагностика.

· Лабораторна діагностика загальним аналізом сечі, крові та за допомогою проб Зимницького, Каковського-Аддіса

· Інструментальна діагностика. Важливе значення у встановленні діагнозу має оглядова урографія, хро­моцистоскопія, в окремих випадках - внутрішньовенна урографія або рет­роградна пієлографія.

 

Лікуванняможе бути консервативним і оперативним

Консервативне

1. Дієта. Хворі повинні пити багато рідини (не менше 2л на добу), забороняють вживати алкогольні напої, прянощі, маринади

2. Терпени(ависан, цистенал)

3. Спазмолітики

4. Новокаїнова блокада сім'я­ного канатика або круглої зв'язки матки на боці ураження (за Лорин-Епштейном). При введенні 20мл 1% розчину новокаїну у хворих з нирковою колькою напад припиняється.

5. Медикаментозних середників для роз­чинення ниркових конкрементів: гіалуронідаза (ензим з екстракту тестикулів бика), етилендіамінтетраоцтова кислота

6. Вітамінотерапія, особливо вітаміну А

7. Подрібнення каміння в нирках останнім часом використовують спеціальні апарати - літотриптори

8. Санаторно-курортне лікування (Трускавець, Гусятин, Сатанів, Залізноводськ).

Дієта. При щавлевокислих камінцях забороняють приймання продуктів, що містять щавлеву кислоту (щавель, помідори, ци­корій, шпинат, какао та ін.). При сечокислих камінцях необхідно зменшити приймання м'ясних продуктів, сирів; при фосфатних - молока, овочів, яблук, груш.

Хірургічне лікування пієлотомію (розкриття мисок), нефротомію (розкриття нирки) і видалення кон­кременів нефректомію (видалення нирки).

Профілактика

Для попередження нового утворення камінців застосовують проф­ілактичні заходи (дієта, санаторно-курортне лікування вживання багатої кількості рідини).

 

 

		Діагностика і лікування сечокам`яної хвороби

 

	Лікування сечокам`яної хвороби

 

 

 

 

 

 

Апарат - літотріптор

 

 

Блокада сім`яного канатика за Лоріним-Епштейном

Лікування.

1. Катетеризація м'яким катетером, використовують металевий (лікар).

2. В окремих випадках проводять надлобкову пункцію сечового міхура.

3. Використання медикаментозних пре­паратів (синестрол, сустанон, проскар, аденол і ін.), як правило, дає короткочас­ний ефект.

4. Оперативне. Аденомектомія. над­лобкової нориці – епіцистоми, транс уретральна резекція.

 

 

ВОДЯНКА ЯЄЧКА

(скупчення рідини в порожнині оболонки яєчка)

Діафаноскопія

Орхіт - запалення яєч­ка. Може виникати після травми і перенесеної інфек­ційної хвороби (скарлатини, грипу, туберкульозу та ін.). Суспензорій.

Епідидиміт - запален­ня придатків яєчка. Етіоло­гія така ж, як при орхітах. Епід. паротит. Досить часто трапляється поєднане запалення яєчка та його придатка (орхоепідидиміт).

Клінічні ознаки. Захворювання починається з підвищення температури до 39-40°С і сильного болю в калитці. Шкіра її на боці запалення стає гіперемованою, набряклою. Пальпація яєчка або його придатка викликає сильний біль. Інколи захворювання супроводжується нагноєнням яєчка або його придатка.

Лікування - призначають ліжковий режим. У перші дні місцево реко­мендують холод, у наступні - зігрівальні компреси, теплові процедури (па­рафін, діатермія, УВЧ). Призначають антибіотики, сульфаніламіди. Пропону­ють носити суспензорій. При нагноєннях проводять розкриття гнійників, гемікастрацію (видалення яєчка).

Питання для бліцтурніру

№	Запитання	Відповіді
	Сечокам'яна хвороба проявляється нападом	ниркової кольки
	Куди іррадіює біль при нирковій кольці	В стегно, і зовні статеві органи
	Для ниркової кольки характерно:	а) сильний головний біль б) гематурія в) виділення конкрементів з сечею
	Етапи ПМД при нирковій кольці	Тепло на поперек, спазмолітики, анальгетик
	Який препарат використовують при хромоцистоскопії	4мл 0,4% р – на індигокарміну
	Літотриптор це	Апарат для подрібнювання каменів нирок
	Паранефрит це	запальний процес навколониркової жирової клітковини
	Цистит це	запалення сечового міхура
	Основні ознаки циститу	а) біль у ділянці сечового міхура б) часті позиви на сечовипускання
	Запалення передміхурової залози	простатит
	Аденома передміхурової залози це	Доброякісна пухлина передміхурової залози
	Основні скарги при аденомі	Дизурія, часте,утруднене сечовипускання
	Звуження крайньої плоті це -	фімоз
	Ускладненням фімозу є	парафімоз (защемлення голівки статевого члена)
	Орхіт це	Запалення яєчка
	Пов`язка, яка накладається при орхіту	Суспензорій
	Затримка виділення сечі	Ішурія
	Яким катетером виконує катетеризацію медсестра	М`яким
	Назва затискача для урологічних операцій	Затискач Федорова
	Температура води у ванні при наданні допомоги при нирковій кольці	40гр тривалість 20хв

Домашнє завдання

 

 

1. О.М. Кіт,О.Л.Ковальчук, Г.Т. Пустовойт «Медсестринство в хірургії» стор. 429-445.

2. О.Л.Ковальчук, Р.О. Сабадишин, О.В. Маркович «Медсестринство в хірургії» стор.429 - 444.

3. «Руководство к практическим изанятиям по хирургии» Цитовська Л. В. Ст. 308-316.

СРС:

1. Новоутворення сечових шляхів

2. Захворювання передміхурової залози

 

 

Тема лекції

Догляд за хворими із захворюваннями та ушкодженнями органів сечостатевої та статевої системи

 

План

1. Особливості дослідження хворих із захворюваннями сечових і статевих органів (мануальні, інструментальні, спеціальні та лабораторні дослідження).

2. Ушкодження органів сечової і статевої систем — нирок, сечового міхура, сечівника (уретри). Особливості діагностики, надання першої допомоги та етапного лікування урологічних хворих на догоспітальному етапі.

3. Гнійно-запальні захворювання нирок і сечового міхура: пієліт, пієлонефрит, піонефроз, гідронефроз, цистит.

4. Сечокам’яна хвороба, клінічні ознаки, діагностика та лікування.

5. Захворювання передміхурової залози. Захворювання яєчок і статевого члена.