Організація надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та функціонування госпітальних округів у пілотних регіонах

Вторинна (спеціалізована) медична допомога – вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає консультацію, діагностику, лікування, реабілітацію та профілактику хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (при вагітності та пологах) станів, які можуть бути надані лікарями відповідної спеціалізації; направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

Критерії визначення закладів охорони здоров’я, які можуть забезпечувати потреби населення пілотних регіонів у вторинній (спеціалізованій) медичній допомозі, їх типи та види визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Організація медичного обслуговування громадян у закладах охорони здоров‘я вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги здійснюється у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров‘я.

Реформування системи охорони здоров'я України передбачає проведення протягом 2011-2014 років структурно-організаційної та функціональної перебудови системи медичного обслуговування у пілотних регіонах у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві.

Реалізація пілотного проекту зокрема передбачає:

· створення на базі існуючої в пілотних регіонах мережі закладів охорони здоров'я структурованої за видами медичної допомоги системи медичного обслуговування шляхом відокремлення (або об'єднання) закладів охорони здоров'я, які задовольняють потреби населення у первинній, вторинній, третинній та екстреній медичній допомозі;

· перепрофілювання закладів охорони здоров'я пілотних регіонів, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, з урахуванням інтенсивності її надання;

· організацію діяльності у пілотних регіонах госпітальних округів, які повинні забезпечити умови для надання населенню вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;

Надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги
забезпечується:

- в стаціонарних умовах:

· багатопрофільними лікарнями;

· лікарнями інтенсивного лікування;

· лікарнями відновного (реабілітаційного) лікування;

· лікарнями планового лікування;

· хоспісам;

· спеціалізованими медичними центрами;

- в амбулаторних умовах:

· консультативно-діагностичними підрозділами лікарень;

· центрами з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичними центрами).

Критерії визначення закладів охорони здоров'я, які можуть задовольняти потреби населення в пілотних регіонах у вторинній (спеціалізованій) медичній допомозі, їх типи та види визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Організація медичного обслуговування громадян у закладах охорони здоров'я вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги здійснюється у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Координація діяльності закладів охорони здоров'я, що входять до складу госпітального округу, здійснюється в межах повноважень органом управління охороною здоров'я обласної (Київської міської) державної адміністрації відповідного пілотного регіону.

Для забезпечення ефективного надання вторинної та екстреної медичної допомоги на території пілотних регіонів (у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві) створюються госпітальні округи, до складу яких входять заклади охорони здоров‘я відповідного профілю та спеціалізації.

Госпітальний округ – організаційно-функціональне об’єднання закладів охорони здоров’я пілотного регіону, які забезпечують потребу населення однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць цього регіону у вторинній та екстреній медичній допомозі;

Нормативи та вимоги щодо організації госпітальних округів пілотних регіонів, встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров‘я з урахуванням щільності та характеру розселення населення, стану транспортних комунікацій та інших регіональних особливостей.

Рішення про створення госпітальних округів приймаються на сесії обласної ради пілотного регіону після схвалення планів розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я на сесіях районних (міських) рад.

Плани розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я районів та міст виносяться на розгляд сесій відповідних рад відповідними органами виконавчої влади.

Пропонується створити госпітальні округи в межах обслуговування 150 – 200 тис. жителів. При цьому, в закладах округу мають виконуватися не менш, ніж 3000 оперативних втручань та прийматися не менш, ніж 400 пологів на рік.

Такий округ, як правило, буде складатися із міста обласного значення (їх в Україні близько 300) та кількох (2-3) навколишніх сільських районів в залежності від щільності та характеру розселення населення, з врахуванням стану транспортних комунікацій, матеріально-технічного та кадрового потенціалу стаціонарів, профілів їх діяльності та структури медичних послуг.

В межах кожного округу має бути здійснена диференціація лікарень, виходячи з інтенсивності медичної допомоги, що надається.

Кожен госпітальний округ повинен включати:

1. Лікарню інтенсивної допомоги хворим з гострими станами, що забезпечує:

- надання цілодобової медичної допомоги хворим,

- лікування хворих з гострими станами, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт, гостра кровотеча тощо).

Ресурсне забезпечення лікарень цього типу потребує інтенсивних технологій, спеціалізованого, високовартісного діагностичного та лікувального обладнання, наявності служби реанімації та інтенсивної терапії, служби екстреної діагностики.

2. Заклади для проведення планового лікування, що забезпечують проведення повторних курсів протирецедивної терапії або доліковування з використанням стандартних схем лікування.

3. Заклади для відновного лікування, що надають медичну допомогу з метою:

- відновлення функцій, порушених в результаті захворювання чи травми, для попередження інвалідності, або реабілітації інвалідів;

- медико-соціальної реабілітації дітей, у тому числі дітей – сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування і потребують спеціального обладнання (фізіотерапевтичного, тренажерів для лікувальної фізкультури).

4. Заклади для допомоги термінальним хворим (хоспіс), що забезпечують надання паліативної допомоги та психологічної підтримки термінальним (безнадійно) хворим. Вони потребують спеціального оснащення для надання допомоги і догляду, а також спеціально підготовленого, переважно сестринського персоналу та широкого залучення волонтерів.

5. Заклади для медико-соціальної допомоги: забезпечення догляду та надання соціальної і паліативної допомоги хронічним хворих, цей заклад потребує мінімального діагностичного та лікувального обладнання, обслуговування забезпечується переважно сестринським персоналом.

6. Консультативно-діагностичний центр є закладом охорони здоров’я, що забезпечує надання консультативно-діагностичної та лікувальної допомоги дорослим та дітям з неінфекційними, інфекційними, хірургічними, акушерсько-гінекологічними та стоматологічними захворюваннями.

Головна роль надається багатопрофільним лікарням для надання інтенсивної допомоги, передусім екстреної медичної допомоги, оскільки саме від їх діяльності залежить життя та здоров’я пацієнтів. Саме ці лікарні в розвинених країнах світу надають близько 90% всієї стаціонарної допомоги

Забезпечення діагностичних досліджень для потреб первинної ланки та планова амбулаторна спеціалізована допомога будуть надаватися поліклінічними відділеннями лікарень планового лікування або консультативно-діагностичними поліклініками, які будуть розміщені в кожній адміністративній одиниці (район, місто). В цих відділеннях обов’язково будуть вести прийом вузькі спеціалісти за наступними спеціальностями: терапевт, педіатр, хірург, невропатолог, акушер-гінеколог, кардіолог, інфекціоніст, отоларинголог, окуліст, у тому числі дитячі. Можуть бути передбачені інші посади відповідно до потреби конкретного регіону.

В гострих випадках амбулаторна спеціалізована допомога буде надаватися спеціалістами лікарень для надання інтенсивної допомоги.