Конституція України – основний закон, її юридичні властивості і характеристика

ВСТУП

 

Важним етапом в українському державотворенні й законотворчості у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, яка створила основу нової системи права України, всіх її галузей і насамперед такої галузі як конституційне право України.

Конституція - це єдиний правовий акт, або система актів, який приймається в особливому порядку, є основним законом України, якому належить правове верховенство по відношенню до всіх її актів.

Конституція оформляє національну систему права, об'єднує діюче законодавство, визначає основи законності і правопорядку в країні.

Конституція гарантує конституційний лад України, який є системою суспільних відносин, він опосередковує державний та суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя.

 

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ – ОСНОВНИЙ ЗАКОН, ЇЇ ЮРИДИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ І ХАРАКТЕРИСТИКА

 

28 червня 1996 року в житті Українського народу й Ук­раїнської держави відбулась історична подія — в результаті тривалого, напруженого і багатогранного конституційного про­цесу була прийнята Конституція України.

Ця подія майже збіглася з п'ятиріччям незалежності Ук­раїни та ознаменувала собою завершення важливого етапу у розвитку нашого суспільства і держави, у становленні націо­нальної системи права, у створенні правових основ дійсно су­веренної і незалежної України.

 

Конституція походить від латинського слова – “установа”, “установлення”, “устрій”.

Конституція – основний закон держави, приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини.

Конституція – це єдиний правовий акт або система таких актів, за допомогою яких народ чи органи держави, які виступають від його імені, встановлюють основні принципи устрою суспільства і держави, форми безпосередньої демократії, визначають статус державної влади і місцевого самоврядування, механізм їх здійснення, закріплюють права і свободи людини і громадянина, територіальний устрій держави, державні символи.

 

Основні риси конституції України

1. Основоположний характер Конституції оскільки предметом конституційного регулювання є фундаментальні найважливіші політико-правові відносини.

2. Народний характер конституції, яка виражає інтереси народу та має служити йому.

3. Реальний характер, тобто відповідає фактично існуючим суспільним відносинам.

4. Стабільність.

Органи законодавчої влади

Державна влада в Україні здійснюється шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Кожен вид влади здійснюється через окремі органи або через систему органів державної влади.

Пріоритетним видом державної влади є законодавча влада. Вона здійснюється єдиним органом законодавчої влади України, а саме парламентом — Верховною Радою України (ст. 75).

Конституційний склад Верховної Ради України – чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Верховна Рада України є однопалатним, представницьким, постійно діючим органом законодавчої влади України. Цей орган влади є пріоритетним органом державної влади.

Насамперед, до повноважень Верховної Ради як органу законодавчої влади належать такі повноваження, як внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених цією Конституцією, та прийняття законів. Поряд з цим до повноважень Верховної Ради належать: затвердження Держав­ного бюджету та внесення змін і доповнень до нього; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; ратифікація та денонсація міжнародних договорів. України тощо.

Президент України

Президент України за Конституцією єглавою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України обирається безпосередньо народом, тобто громадянами України, на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного - голосування терміном на п'ять років.

Щодо кандидатури Президента, передбачено ряд вимог. Зокрема, Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою (ст. 103).

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

1) відставки;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

4) смерті.

Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави. Він звертається з посланнями до народу та з щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України.

Одними з найважливіших повноважень Президента України є зовнішньополітичні повноваження. Президент представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах та при міжнародних організаціях; приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав (ст. 106).

Крім того, Президент має ряд повноважень внутріполітичного характеру. Він призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України; призначає позачергові вибори до Верховної Ради тощо. Одними з найважливіших внутріполітичних повноважень Президента є повноваження щодо участі у формуванні органів державної влади, насамперед органів виконавчої влади. Президент призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку; призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їх повноваження на цих посадах; призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади; призначає половину складу Ради Національного банку України та половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України; утворює, реорганізує та ліквідує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (ст. 106).

Президент бере участь у формуванні також інших органів державної влади: призначає третину складу Конституційного Суду України; утворює суди у встановленому законом порядку тощо.

Президент, як зазначалось вище, є гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності України. Природно, у зв'язку з тим, що він є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави, очолює Раду національної безпеки та оборони України, присвоює вищі військові звання, а також вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини.

Президент України підписує закони, прийняті Верховною Радою України; приймає рішення про прийняття громадянства України та припинення громадянства України про надання притулку в Україні; нагороджує державними нагородами, встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; здійснює помилування тощо.

Здійснюючи свої функції і повноваження, Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Президент користується рядом отриманих противаг щодо інших органів державної влади: припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим; має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України тощо.

Органи виконавчої влади

Органами виконавчої влади України є Кабінет Міністр України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації.

Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Щодо органів державної влади в цілому, його статус характеризується насамперед тим, що він є відповідальним перед Президентом України та підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією (ст. ст. 85, 87, 113).

До складу Кабінету Міністрів України входять: Прем'єр міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце прем'єр-міністри, міністри (ст. 114).

Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Кабінету Міністрів властиві такі функції: виконавча, бюджетно-фінансова, державного програмування розвитку України, організаційна, управління державною власністю, державного контролю та інші. Відповідно до цих функцій Кабінет Міністрів має такі повноваження.

Кабінет Міністрів забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Центральну групу повноважень складають повноваження у бюджетно-фінансовій сфері та у сфері державного програмування розвитку України. Кабінет Міністрів забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової полі­тики, політики у сферах праці й зайнятості населення, со­ціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Він розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт пройого виконання; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України.

Багатогранними є повноваження Кабінету Міністрів також у майновій сфері. Він, зокрема, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону тощо.

Крім того, Кабінет Міністрів здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Відповідні функції виконавчої влади в окремих сферах (у сфері економіки, освіти, науки і культури, в соціальній та інших сферах) здійснюють у межах наданих повноважень відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Кабінет Міністрів спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Здійснюючи свої функції і повноваження, Кабінет Міністрів видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр. Актами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади є накази та інструкції.

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України. Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України (ст. 115).

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві і Севастополі визначаються окремими законами України (ст. 118).

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. При здійсненні своїх повноважень вони відповідальні перед Президентом України Кабінетом Міністрів України та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації також підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

У взаємовідносинах місцевих державних адміністрацій з відповідними радами важливим положенням є те, що обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові районної чи обласної державної адмініст­рації висловили дві третини від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Найважливішими функціями і повноваженнями місцевих державних адміністрацій, зокрема, єзабезпечення: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законності і правопорядку; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля та інших програм; підготовки та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звітів про виконання відповідних бюджетів та програм тощо.

Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у поза робочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Статус органів виконавчої влади, тобто організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, визначається Конституцією та законами України.

Органи судової влади

Судова влада (правосуддя) здійснюється рядом державних органів, які називаються судами. За Конституцією України судочинство в державі здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції |(ст. 124). З метою упередження здійснення правосуддя іншими органами державної влади або неконституційними органами в Основному Законі зазначається, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами або посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Основними функціями судів є конституційне, адміністративне, цивільне і кримінальне судочинство.

У здійсненні правосуддя в цілому або його окремих функцій беруть участь у встановлених Конституцією і законами межах і формах народ України та окремі органи або інші інститути держави. Зокрема, народ України безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. У. здійсненні окремих функцій правосуддя беруть участь прокуратура та інші державні органи.

Основним видом органів судової влади є суди загальної юрисдикції (загальні суди). Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності (обласні, районні, міські суди тощо) і спеціалізації (арбітражні та інші суди).

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

В Україні діють також апеляційні та місцеві суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Організація і діяльність судів і суддів здійснюється з певними принципами. Насамперед, Конституцією і законами України гарантуються незалежність і недоторканість суддів. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду суддів вперше.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або
призначив, на підставах, передбачених Конституцією (закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею 65 років тощо).

Вищими судовими органами спеціалізованих судів е відповідні вищі суди.

В Україні діють також апеляційні та місцеві суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Організація і діяльність судів і суддів здійснюється за певними принципами. Насамперед, Конституцією і законами України гарантуються незалежність і недоторканість суддів. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Судді обіймають посади безстрокове, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, на підставах, передбачених Конституцією (закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею 65 років тощо).

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей (ст. 126).

Правосуддя здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі і присяжні (присяжні засідателі).

Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці суди здійснюють правосуддя лише у складі колегій цих судів. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.

Професійними суддями є посадові особи, наділені у конституційному порядку повноваженнями здійснювати правосуддя та виконувати обов'язки на професійній основі у суді. Закон передбачає і закріплює ряд вимог до осіб, які претендують на посаду судді: наявність громадянства України, певний стаж роботи за юридичною спеціальністю, вища юридична освіта, віковий ценз тощо.

Засідателі, присяжні засідателі — непрофесійні судді, які беруть участь у розгляді окремих справ у кількості, визначеній законом (2-х, 10-ти, 12-ти чоловік).

Конституцією визначаються органи державної влади, які формують суди, обирають або призначають суддів. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом. Голова Верховного Суду обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону (ст. 129). Одноособовий розгляд справ поєднується ними з колегіальним. За Конституцією України судочинство проводиться суддею одноособове, колегією суддів чи судом присяжних. *

Поряд з принципами організації правосуддя закріплюються принципи діяльності судів і суддів.

Основними засадами судочинства в Україні за Конституцією, є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Поряд з цією системою принципів можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

За неповагу до суду і судді винні особи притягуються до
юридичної відповідальності.

Чинне процесуальне законодавство чітко визначає коло справ, які можуть розглядатись одним суддею, тобто одноособове, і коло справ, які розглядаються колегіальне, у складі колегії суддів чи судом присяжних, тобто за участю присяжних засідателів, при розгляді кримінальних справ про найтяжчі злочини.

Змагальність сторін є одним з основних принципів судочинства. Найбільш повний вияв він знаходить у судових дебатах як стадії кримінального судочинства. Судові дебати являють собою промови учасників судового розгляду, в яких учасники підводять підсумки дослідження справи в суді, формулюють і обґрунтовують свою позицію у справі щодо доведеності чи недоведеності обвинувачення, кваліфікації скоєного діяння, можливої міри покарання.

Першим у судових дебатах виступає обвинувач, останнім — захисник, а якщо він відсутній — підсудний. По закінченні промов сторони мають право обмінятися репліками.

Принципово новим у конституційному регулюванні правосуддя є закріплення положень щодо фінансування судів і суддівського самоврядування. Зокрема, в Конституції зазначається, що держава забезпечує фінансування та належні умови фінансування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів (ст. 130).

Пріоритетним органом правосуддя в Україні є Конституційний Суд України. Відповідно до Основного Закону України Конституційний Суд е єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Конституційний Суд за своїм призначенням вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України (ст. 147).

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Ці судді призначаються різними державними органами. По шість суддів Конституційного Суду призначають Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

На суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканості, підстави щодо звільнення з посади (ст. 126) та вимоги щодо несумісності (ст. 127).

Зцих питань Конституційний Суд ухвалює рішення, які є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржень.

Закони та інші правові акти за рішенням Конституційної Суду України визнаються неконституційними повністю чи окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (ст. 152). Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом.

Прокуратура у своїй діяльності поєднує функції виконавчої і судової влади, хоча її попередні функції і повноваження зазнали істотних змін. За Конституцією України на прокуратуру, зокрема, покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Разом з тим, прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст. 121). Разом з тим, у перехідних положеннях зазначається, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування (ст. 9).

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.

Поряд з названими органами в Україні за Конституцією має функціонувати принципово новий орган — Вища рада юстиції, — який тісно пов'язаний з організацією і діяльністю органів судової влади.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

До відання Вищої ради юстиції, зокрема, належить: внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення з посад; прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Су­ду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

 

ЗАКІНЧЕННЯ

Поряд із вирішенням інших питань Конституція містить ряд положень щодо порядку внесення змін до Конституції України, прикінцеві та перехідні положення.

Найістотнішим є те, що законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданим до Верховної Ради України лише Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Законопроект щодо внесення змін до розділу і «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції.

 

 

Професор кафедри оперативно-тактичної підготовки

(з курсом мовної підготовки)

к.і.н., доцент, підполковник О. В. Нікітюк

ВСТУП

 

Важним етапом в українському державотворенні й законотворчості у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, яка створила основу нової системи права України, всіх її галузей і насамперед такої галузі як конституційне право України.

Конституція - це єдиний правовий акт, або система актів, який приймається в особливому порядку, є основним законом України, якому належить правове верховенство по відношенню до всіх її актів.

Конституція оформляє національну систему права, об'єднує діюче законодавство, визначає основи законності і правопорядку в країні.

Конституція гарантує конституційний лад України, який є системою суспільних відносин, він опосередковує державний та суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя.

 

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ – ОСНОВНИЙ ЗАКОН, ЇЇ ЮРИДИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ І ХАРАКТЕРИСТИКА

 

28 червня 1996 року в житті Українського народу й Ук­раїнської держави відбулась історична подія — в результаті тривалого, напруженого і багатогранного конституційного про­цесу була прийнята Конституція України.

Ця подія майже збіглася з п'ятиріччям незалежності Ук­раїни та ознаменувала собою завершення важливого етапу у розвитку нашого суспільства і держави, у становленні націо­нальної системи права, у створенні правових основ дійсно су­веренної і незалежної України.

 

Конституція походить від латинського слова – “установа”, “установлення”, “устрій”.

Конституція – основний закон держави, приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини.

Конституція – це єдиний правовий акт або система таких актів, за допомогою яких народ чи органи держави, які виступають від його імені, встановлюють основні принципи устрою суспільства і держави, форми безпосередньої демократії, визначають статус державної влади і місцевого самоврядування, механізм їх здійснення, закріплюють права і свободи людини і громадянина, територіальний устрій держави, державні символи.