Об’єднання підприємств: поняття, принципи, види.

Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не йде в розріз з антимонопольним законодавством України.

Підприємства можуть утворювати такі об’єднання:

Асоціації – найбільш проста форма договірного об’єднання, створеного з метою координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорації – договірні об’єднання, створені на основі злиття виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціуми – тимчасові статутні об’єднання виробничого і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Концерни – уставні об’єднання підприємств виробництва, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо, на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців. В сучасних умовах значно розширюється мережа міжнародних концернів.

Картелі – договірні об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовляємої продукції.

Синдикати – організаційна форма існування різновидів караючих домовленостей, які передбачають реалізацію продукції учасників через створення загального збутового органу або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Така форма об’єднання підприємств характерна для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.

Трести – монополістичні об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі направлення діяльності.

Холдинги – специфічна організаційна форма об’єднання капіталів. Холдинги самі безпосередньо не займаються виробничою діяльністю, а використовують свої фінансові засоби для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого об’єднання. Завдяки цьому, холдинги здійснюють контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднані у холдинг суб’єкти мають юридичну та господарську самостійність. Однак, рішення основних питань їх діяльності належать холдинговій фірмі.

Фінансові групи – об’єднання юридично і економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну фінансові групи очолюють один або декілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), які входять в їх склад, координують всі сфери їх діяльності.

Об’єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, печатку із своєю назвою. Реєстрація об’єднання відбувається в порядку, встановленим чинним законодавством. Об’єднання не відповідає по зобов’язанням підприємств, які входять в його склад, а підприємства не відповідають по зобов’язанням об’єднань, якщо інше не передбачено засновницьким договором (уставом).

Підприємства, які входять в об’єднання, можуть вийти з його складу зі збереженням взаємних обов’язків і укладених договорів з іншими підприємствами і організаціями. Вихід підприємств з об’єднань може здійснюватись по узгодженню власника майна або уповноваженого ним органу.

Ліквідація об’єднання здійснюється в порядку, встановленим чинним законодавством. Майно, яке залишається після ліквідації об’єднання, розподіляється між учасниками згідно статуту об’єднання. В сучасних умовах на Україні найбільш широко застосовуються такі форми об’єднань підприємств як концерни, корпорації, фінансові групи.

Учасниками об’єднань можуть бути як резиденти так і не резиденти. Резиденти – суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні особи, які знаходяться на території власної країни.Нерезиденти – діють поза межами території України.

Переваги об’єднань підприємств:

- створення спільного страхового і резервного фондів для того, щоб запобігти неплатоспроможності одного з учасників;

- існує можливість створення спільної маркетингової групи, що набагато дешевше;

- у випадку створення статутного об’єднання існує можливість отримання пільг по ввізному податку на додану вартість, у зв’язку із збільшенням обсягу ввезених товарів;

- дає можливість більш ефективно використовувати фінанси;

- дає змогу зекономити на податку на прибуток і ПДВ кожного учасника за рахунок введення розрахунків серед учасників векселями, тому що отримані, але не оплачені векселя не є доходами і оподаткуванню не підлягають.

Господарські товариства

Господарське товариство – підприємство або інший суб'єкт господарювання, створений юридичними особами або громадянами (та) шляхом об'єднання їх майна і участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених Господарським кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Господарські товариства є юридичними особами.

Участь у товаристві закріплюється письмовою угодою або договором. З метою більш тісної спілки товариство оформлюється як підприємство, дає змогу поєднати не тільки зусилля, але й капітал його учасників. Особи які створюють господарське товариство називаються засновниками. Кожний з них вносить певний вклад в товариство і стає його учасником. Первісний вклад є статутним капіталом.

Учасники господарського товариства несуть ряд зобов’язань перед організацією. Вони зобов’язані виконувати вимоги засновницьких документів, своєчасно повністю вносити передбачені внески, зберігати комерційну таємницю.

В залежності від виду майнової відповідальності своїх учасників товариства діляться на:

- повне товариство

- товариство з обмеженою відповідальністю

- товариство на вірі або командитне

- товариство з додатковою відповідальністю

- акціонерне товариство.

Повне – договірне, добровільне об’єднання учасників для ведення підприємницької діяльності. Характерна ознака – його учасники відповідають за зобов’язання не лише майном, яке вони внесли і об’єднали для підприємництва, а усім своїм особистим майном (і навіть майном членів сім’ї) Зміна складу учасників повного товариства викликає закінчення його діяльності.

Головна ознака ТОВ – учасники товариства несуть відповідальність за зобов’язання лише в рамках своїх вкладів в капітал товариства. Саме тому й обмежена. Саме товариство як юридична особа відповідає перед кредиторами за зобов’язання всім своїм майном. До переваг ТОВ відносять невисокий мінімально допустимий розмір статутного капіталу, що дає можливість почати справу при невеликому стартовому капіталі. Така форма господарського товариства до організацій сімейних підприємств, фірм, яке об’єднують підприємців, що постійно співпрацюють.

Проміжна форма між ПТ і ТОВ є товариство на вірі або командитне.

Командитне товариство – об’єднання декількох осіб і (або) юридичних осіб на основі договору між ними з метою ведення спільної господарської діяльності. Відмінність від ПТ в тому, лише частина його учасників, так званих повних учасників або комплімент аріїв, несе повну відповідальність за зобов’язання всім своїм майном. Друга частина, у вигляді членів вкладників або командистів несе обмежену відповідальність і відповідає за зобов’язання у межах свого внеску.

У змішаному товаристві повні учасники несуть повноту влади і представництва інтересів товариства, тоді як роль другої частини обмежується фінансовою участю у формі внеску, який дає право доходу.

Для товариства з додатковою відповідальністю характерні риси ТОВ за виключенням майнової відповідальності учасників.

Акціонерне товариство (АТ) – форма централізації капіталу, яка дозволяє мобілізувати вільні грошові кошти підприємств і організацій, особисті кошти населення для створення нових, розширення і модернізації діючих виробництв, швидко пере розділяти фінансові ресурси між різними сферами виробництва, концентрувати їх в тих галузях, які забезпечують найбільшу економічну ефективність використання капіталу.

Акціонерне товариство – це підприємство, грошові кошти якого створюються об’єднанням коштів багатьох підприємців. Ними можуть бути як державні підприємства і організації, так і окремі громадяни.

Юридичні ф фізичні особи, учасники АТ, володіють корпоративними правами.

Корпоративне право – право власності на долю (пай) в статутному фонді юридичної особи, отримання відповідної долі прибутку, а також долі активів у випадку його ліквідації.

Пай – сума внеску учасника акціонерного товариства.

Економічна організація будь-якого підприємства починається із створення основних і оборотних засобів, розмір яких відображається у статуті і називається “статутний фонд” (статутний капітал).

Статутний фонд АТ – це сума вкладів його учасників. В якості вкладів можуть бути: будівлі, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності, цінні папери, земля тощо.

АТ бувають відкриті і закриті. Статут ВАТ обов’язково публікується, являє собою офіційно зареєстрований документ який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління і контролю за його діяльністю, порядок створення капіталу, розподілу прибутку, реорганізації та інші положення.

АТ відповідають за зобов’язання в обмежених рамках, що не перевищують вартості належного їм пакету акцій. В той же час, АТ не відповідає за майнові зобов’язання окремих акціонерів, що прийнятті ними приватним чином.

Статут підприємства

Будь-яке підприємство (добровільне об’єднання підприємств) діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов’язкових правил, що регулюють його індивідуальну діяльність, взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. Статут має відповідати основним положенням закону України по підприємства; його затверджує власник (власники) або засновник (засновники) підприємства (добровільного об’єднання підприємств), а для державних підприємств – власник майна за участю відповідного трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються: його точне найменування та місцезнаходження; власник (власники) або засновники (засновники); основна місія і цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; компетенція (повноваження) трудового колективу та його виробничих органів; джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існування.

У найменуванні підприємства треба відобразити його конкретну назву (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, колективне, державне, акціонерне товариство) тощо. Варто відмітити, що відповідно до чинного законодавства України не може існувати два підприємства з однаковими найменування.

У статуті має бути визначено орган, що має право репрезентувати інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет тощо). До нього можна включати положення, зв’язані з особливими видами діяльності підприємства; по трудові взаємини, які виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про товарний знак тощо.