ТОП 10:

ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ І КОМП’ЮТЕРА



 

ПЛАН

Комп’ютеризація як причина загострення проблеми взаємодії людини і комп’ютера.

Наслідки тотальної комп’ютеризації в контексті розглядуваної проблеми:

а) функціональні наслідки;

б) онтогенетичні наслідки.

Загально-діалектичний розгляд проблеми.

Позитивні та негативні аспекти взаємодії людини і комп’ютера:

а) загальна характеристика;

б) невідповідність комп’ютера психофізіологічним особливостям людини;

в) зміни в сфері матеріального виробництва;

г) зміни темпів духовно-культурного життя суспільства.

Проблема створення людиноподібних систем.

Висновки.

 

1. Комп’ютеризація як причина загострення проблеми взаємодії людини і комп’ютера

Науково-технічна революція висунула на передній план проблему застосування техніки нового типу і, як її найважливішу частину і доповнення, проблему взаємодії людини і техніки. Подібна техніка – персональні комп’ютери, автоматизовані системи управління тощо – проникнула в найрізноманітніші області народного господарства і науки. Від ефекту її практичного застосування стали безпосередньо залежати успіхи в розвитку цих найважливіших галузей. Слід зазначити, що розвиток техніки йшов не тільки шляхом її ускладнення, але і в напрямку підвищення її якості та надійності роботи. Інформаційно-комп'ютерна революція здатна швидко перетворитися на інформаційну продуктивну силу і зробити можливим масове виробництво інформації, технології і головне — знань [9:37].

Інформаційно-комп'ютерна революція – історичний факт. Як і всі великі соціально-технологічні революції, вона готувалася поволі. Проте, коли стала помітною, то почала здійснювати вплив на хід історичних подій, економіку, культуру, промисловість, торгівлю, сільське господарство і політику; суспільна свідомість сприйняла її як величезну несподіванку, майже як чудо. Одні її вітали, покладаючи на неї, як правило, незбутні надії порятунку людства від усіх лих і нещасть, інші – з перших же кроків обсипали її прокльонами, вбачаючи в ній нове джерело людських проблем. Щось подібне відбувалося щораз і з іншими соціально-технологічними революціями, що викликали великі історичні зміни, які супроводжувалися соціальними потрясіннями, граничною драматизацією суспільно-політичного життя та особистими трагедіями. Щораз на початку великих революцій з'являлися пророки-викривачі, мрійливі утопісти, віщуни великих нещасть. Сучасникам таких революцій важко бути тверезими, спокійними спостерігачами. Історія, можна сказати, “бере за живе”. Тому сучасники великих соціально-технологічних змін виявляються не тільки їхніми учасниками, але і жертвами. А жадати від жертв спокійного, зваженого, розумового ставлення до реальності просто неможливо. І все-таки перед філософською думкою стоїть завдання принаймні спробувати окреслити і знайти хоча б у найзагальнішому вигляді перспективу і зміст прийдешніх змін. Це завдання ускладнюється ще й тим, що в різних країнах інформаційно-комп'ютерна революція здійснюється у найрізноманітніших формах, а також із різною швидкістю та розмахом. Для нашої країни, що знаходиться в глибокій кризі, в умовах деформації і часткового розпаду суспільно-політичних зв'язків, структур, інститутів і відносин, прогноз і передбачення перспектив та наслідків інформаційно-комп'ютерної революції ускладнюється рядом додаткових обставин. На соціально-технологічну революцію, як і на науково-технологічний прогрес накладаються політичні потрясіння, національні та соціальні конфлікти, катастрофи ціннісних орієнтацій, девальвація ідеології, розпад соціально-історичних ідеалів, які поглиблюють розрив між поколіннями, призводять до зміни політичної географії суспільства. У цих умовах нам доводиться усвідомлювати й осмислювати таку велику кількість хаотично діючих причин і механізмів, сплетіння пристрастей, емоцій, амбіцій і страхів, що чіткий і тверезий розрахунок, що гарантує надійність прогнозування, навряд чи по-справжньому можливий.

Важко сказати, чи підемо ми зараз шляхом усікання власних реформ, чи зуміємо піднятися до реалізації дійсної соціально-економічної перебудови таким чином, щоб не нашкодити в першу чергу самим собі. Адже добре відомо, що між гаслами та реальністю, як і між постановкою проблем та їх вирішенням – величезна дистанція. Проте саме зараз, коли суспільна думка великою мірою спрямована на відображення суспільно-політичних питань і гострих проблем «повсякденної» економіки, перед філософією постає її власне специфічне завдання – сутнісне осмислення більш глибоких і далеких перспектив і фундаментальних змін, породжених соціально-технологічною революцією. З досвіду історії відомо, що політичні потрясіння рано чи пізно закінчуються і настає епоха тверезого розрахунку, нормального соціального будівництва. Як би там не було, але зрозуміло одне – якщо суспільство бажає зберегтися, якщо народ прагне до подальшого розвитку, зважаючи в своєму поступі на кожну конкретну людину, якщо його історична самосвідомість знаходиться в стані пошуку перспективи і мети подальшого буття, то ця мета і перспективи будуть здійснені лише на базі соціального і науково-технічного прогресу (з усіма наслідками, які з цього випливають). І напевно, такий прогрес в сучасних умовах можливий лише на основі поєднання інформаційно-комп'ютерної революції з врахуванням усіх аспектів розглядуваної нами проблеми.

Тому сьогодні варто окреслити загальні контури тих перспектив і наслідків, що внутрішньо властиві всім співтовариствам, які вступають на шлях інформаційно-комп'ютерної революції, в тому числі і загострення проблем взаємодії людини та комп’ютера. Але при цьому потрібно чітко усвідомити наступне: інформаційно-комп'ютерна революція охоплює широкий спектр предметної та соціальної діяльності. У різних країнах темпи поширення й охоплення цих сфер діяльності засобами і системами сучасної інформаційної технології різні. Така різниця визначається, в першу чергу, реальною метою здійснення інформаційно-комп'ютерної революції. По-друге, характер наслідків залежить від етноісторичних особливостей кожного соціуму, від стану культури і цивілізації. Розглядувана нами проблема ускладнюється ще й тим, що історія в багатьох випадках немилосердна, і якщо мислителі народу, “духовна сіль землі” на певному етапі проведення інформаційно-комп'ютерної революції і зможе пояснити, чому неврахування цієї проблеми призвело до широкомасштабних негативних наслідків, то це ще не означає, що стан історії буде легко виправити. Однак факт такого усвідомлення – вже досягнення, вже можливість вибору правильного шляху. І головне, щоб таке усвідомлення було вчасним, тобто щоб ми не потрапили в ситуацію засмоктуючої соціально-економічної трясовини і суспільно-політичних потрясінь, а також розпаду соціальних зв'язків, цінностей і ідеалів людей.

Гострота поставленої проблеми та ефективна адаптація до конкретних умов буде залежати від того, який шлях, яку історичну стратегію і яку тактику вибере суспільство, а також від глибини осмислення цієї проблеми провідними особами людства. Тільки при врахуванні проблеми взаємодії людини і комп’ютера як важливого аспекту інформаційно-комп'ютерної революції суспільство нарешті зійде з “узбіччя” і в ім'я свого майбутнього стане на магістральний шлях розвитку, шлях соціального і науково-технологічного прогресу, можливо, стане демократичним, культурним, цивілізованим, процвітаючим і благополучним. Безумовно, що ціна цього кроку може виявитися чималою, але вона не буде занадто великою для людей, які стануть об’єктами вищеописаних процесів. Якщо ж суспільство не врахує усієї вагомості розглядуваної нами проблеми, то його спіткає цілий спектр негативних наслідків, але це будуть не наслідки інформаційно-комп'ютерної революції, а наслідки розпаду і катастрофи суспільної системи, що відмовилася від прогресивного вибору.

Саме з цієї позиції в розумінні реальності і перспективи далі варто обговорити наслідки сучасної соціально-технологічної революції, які визначають значну частину проблеми взаємодії людини і комп’ютера, маючи на увазі не конкретні прояви в певній вибраній країні, а загальний і фундаментальний зміст, що по-різному реалізується там, де така революція відбувається.

2. Наслідки тотальної комп’ютеризації в контексті розглядуваної проблеми

Наслідки інформаційно-комп'ютерної революції багатоманітні і суперечливі у всіх сферах суспільного життя: комп’ютерно-інформаційна технологія одночасно викликає творчі і руйнівні процеси. Філософське осягнення й покликане завчасно розкрити обидві тенденції з метою сприяння творчості і обмеження руйнування [12:265]. У зв'язку із стрімким розвитком комп'ютеризації особливий інтерес викликає проблема наслідків комп'ютеризації в контексті проблеми взаємодії людини і персонального комп’ютера. Зупинимося на ній більш детально. Виділяють функціональні, онтогенетичні та історичні аспекти комп'ютеризації.

Функціональні наслідки

Під функціональними наслідками розуміють перетворення шаблонових і творчих компонентів, що утворюються при розв’язанні задач комп'ютерними засобами в порівнянні з традиційними формами. Загальні функціональні наслідки комп'ютеризації проявляються при редукуванні одних, збереженні і модифікації інших і появі нових задач. Наприклад, в навчально-науковій діяльності редукуються деякі обчислювальні задачі через передачу їх комп'ютерові, зберігаються задачі, традиційні для курсових і дипломних робіт, ряд навчально-наукових задач модифікується. В умовах комп'ютеризації з'являються нові задачі. Наприклад, на основі комп'ютерних даних формулюються нові гіпотези, проводяться нові експериментальні або аналітичні дослідження. Аналогічні перетворення, розглянуті як функціональні наслідки комп'ютеризації, відбуваються й у виконанні управлінської облікової діяльності.

Функціональні наслідки комп'ютеризації можуть бути як усвідомлюваними, так і неусвідомлюваними. Наприклад, при редукуванні і передачі комп'ютерові обчислювальних операцій у людини зберігаються традиційні навички, знання, відносини, що вступають у нові зв'язки з виконанням комп'ютерних операцій, впливають на формування психологічної готовності або психологічного бар'єра до взаємодії з комп'ютером. Як показав аналіз, такими наслідками є придбання комп'ютеризованою діяльністю творчого характеру, ефект «паритету», тобто приблизно однакового співвідношення творчих і шаблонових компонентів як у комп'ютеризованій, так і в традиційній діяльності; перевага шаблонових компонентів у порівнянні з традиційними; “невизначений” ефект, що виявляється в розмитому, неусвідомлюваному, хитливому співвідношенні шаблонових і творчих компонентів у комп'ютеризованій діяльності. Така розмаїтість специфічних форм функціональних наслідків комп'ютеризації в різних користувачів призводить до того, що в діяльності одних можуть переважати творчі компоненти, в інших – шаблонові, а ще в інших – може бути майже однакове їх співвідношення при відмінності їхнього якісного складу. Функціональні наслідки комп'ютеризації можна диференціювати також на реальні, тобто безпосередньо включені у розв’язання комп'ютеризованої задачі, і потенційні, що виявляються як тенденція, як можливий шлях розвитку мислення. Наприклад, коли користувачі розглядають роботу з комп'ютером як цікаву, що відрізняється новизною в порівнянні з діяльністю традиційної. Разом з тим, досвідчені користувачі знають, що багаторазове повторення взаємодій з комп'ютером через їх уніфікованість з високою імовірністю призведе до монотонного та шаблонного типу діяльності. У зв'язку з цим вони вводять у комп'ютерні програми жарти для попередження цих небажаних явищ. Однак, як вони відзначають, навіть жарти згодом набридають. Це призводить до зниження пізнавального інтересу до роботи з комп'ютером і до помилок у розв’язанні комп'ютерних задач.

Співвідношення позитивних і негативних функціональних наслідків у різних типах комп'ютеризованих систем залежить від конкретних умов: від типів розв'язуваних професійних задач, від підготовки користувачів, від якості роботи комп'ютера й організації роботи. Таким чином, функціональні наслідки комп'ютеризації, що класифікуються за різними ознаками, можуть проявлятися у збільшенні і зменшенні творчих або шаблонових компонентів, або в незмінності їхнього співвідношення в порівнянні з традиційними при різному якісному складі. Наслідки можуть бути також усвідомлюваними та неусвідомлюваними, достатньо чи недостатньо визначеними, по-різному виразними, схожими і різними для суб'єктів діяльності, можуть класифікуватися як реальні і потенційні, адекватні і неадекватні, оптимальні і неоптимальні, позитивні і негативні для досягнення продуктивної мети комп'ютеризації.

Онтогенетичні наслідки

В онтогенетичному плані розглядається особистісний розвиток, що зазнає змін під впливом комп'ютеризації. До позитивного особистісного перетворення належать: посилення інтелекту людини за рахунок залучення її у розв’язання більш складних задач в умовах комп'ютеризації; розвиток логічного, прогностичного й оперативного мислення, обумовлений тим, що, готуючи завдання для комп'ютера, користувач спочатку логічно продумує його, складає алгоритм і цим у певній мірі прогнозує процес його вирішення, що потім оперативно здійснюється при взаємодії з комп'ютером. До позитивних результатів можна віднести розвиток у користувачів адекватної спеціалізації пізнавальних процесів, таких як сприймання, мислення, пам'ять, формування спеціалізованої за предметним змістом ділової мотивації застосування комп'ютера для розв’язання професійних задач, включаючи появу престижних, статусних, економічних та інших супутніх мотивів, що підкріплюють ділову мотивацію.

Успішне застосування комп'ютерів, одержання з їх допомогою більш продуктивних результатів підвищує самооцінку людини, її впевненість у здатності розв’язувати професійні задачі. Із позитивного ставлення до різних сторін роботи з комп'ютером виростає отримання задоволення користувачем. Усе це призводить до формування в деяких користувачів позитивних особистісних рис, таких, наприклад, як ділова спрямованість, точність, акуратність, впевненість у собі, що переносяться і на інші області життя.

До негативних особистісних утворень належать: зниження інтелектуальних здібностей людини при спрощенні розв’язання задач за допомогою комп'ютера, редукуванні їх смислової сторони, зведенні процесів розв’язання до формально-логічного компоненту. Надмірна спеціалізація пізнавальних процесів, яка відбувається в результаті об'ємної та постійної роботи з комп'ютером, знижує їх гнучкість, а також можливості застосування для розв’язання ширшого кола задач, що вимагають іншої спеціалізації. У зв'язку з цим, позитивні риси особистості, такі як точність і акуратність, можуть у міру збільшення тривалості комп'ютеризованої діяльності і її складності перерости в такі негативні якості, як педантизм, надмірна пунктуальність і ригідність. Надмірне психічне заглиблення у роботу з комп'ютером при розв’язанні з його допомогою особливо складних завдань у динамічно мінливих умовах може загострювати невротичні риси особистості, що при вираженій її неврівноваженості може призвести до хворобливого стану. Наприклад, відоме явище «хакеризму», коли надмірна захопленість користувача вивченням обчислювальних методів і можливостей комп'ютера може призвести до однобічного особистісного розвитку, надмірної зв'язаності його предметного змісту з визначеною комп'ютерною спеціалізацією, що утруднює адаптацію особистості до інших необхідних сфер діяльності.

Усі ці закономірності перетворення особистісних якостей суб'єкта виявляють складний, неоднозначний характер його онтогенетичного розвитку, що відбувається під впливом комп'ютеризації, і показують його залежність не тільки від особливостей професійної діяльності і типу комп'ютеризації, але і від самого суб'єкта, від його вихідних стійких психічних особливостей.

3. Загально-діалектичний розгляд проблеми

До початку інформаційно-комп'ютерної революції проблема взаємодії людини і комп’ютера у філософії не ставилася так гостро, як сьогодні, і остаточно не вирішувалася. Задовільним вважалася вже її постановка. Наступним етапом став глибокий аналіз проблеми взаємодії людини і персонального комп’ютера, поштовхом якого був інтенсивний розвиток всесвітньої комп’ютерної мережі. Обсяг розглядуваної проблеми з розвитком комп’ютерної техніки і запровадженням її у всі сфери життя поступово зростав, з часом були виявлені нові аспекти розглядуваного питання – і в людському суспільстві, і в самих комп’ютерних системах, і в сфері комунікації. Подальший розвиток проблеми взаємодії людини і персонального комп’ютера призвів до ще більшого розширення її обсягу. Це явище було викликане застосуванням нових методів дослідження, виникненням нових філософських підходів. Сьогодні обсяг даного питання настільки розширився, що воно перетворилося в загальнонаукову проблему, яка для свого розв’язання потребує ґрунтовного філософського аналізу [10:58].

Діалектика, як відомо, є загальною теорією розвитку. Дія основних законів діалектики виявляється і при аналізі процесів взаємодії людини та комп’ютера. Розглянемо три основні закони діалектики у застосуванні до цієї проблеми [1:18].

Закон єдності і боротьби протилежностей. Причиною процесу взаємодії людини і персонального комп’ютера, як і будь-якого процесу взагалі, є взаємодія двох протилежних начал. Так управління комп’ютером за принципом зворотного зв’язку засноване на розходженні, розбіжності “бажаного” та “дійсного” станів автоматизованої системи і спрямоване на усунення розриву між нею та людиною. У процесі обміну інформацією між людиною і комп’ютером, як правило, має місце протидія людини негативним впливам останнього. Внутрішня суперечливість процесів управління полягає ще й у тому, що система „людина-комп’ютер” самовідтворюється і самоудосконалюється як з точки зору розвитку людини, так і враховуючи постійне вдосконалення техніки. У процесі функціонування, залишаючись тотожними самим собі, вони можуть зазнавати істотних змін, аж до зміни своєї якісної визначеності.

Суперечливу роль інформаційних процесів розкриває необхідність різноманіття [13:73]. Хоча інформаційна взаємодія пов’язана з різноманіттям, її використання у складних самокерованих системах спрямоване на збереження тотожності. Тільки постійно змінюючись під впливом комп’ютера, тільки усвідомлюючи усі зміни, людина може залишитися собою, зберегти своє „Я”. Прогресивний розвиток завжди пов’язаний з обмеженням різноманітності. Із значної кількості можливих сценаріїв еволюції на практиці реалізується тільки один. Процес взаємодії людини і автоматизованих систем супроводжується збільшенням складності, внутрішнього різноманіття цих систем, зокрема, ускладненням „поведінки” комп’ютерів, що безсумнівно вимагає відповідної „реакції” з боку людини. Отже, взаємодія типу „людина-комп’ютер”, як і будь-який інформаційний процес, пов’язаний із зменшенням обмеженості одного виду різноманіття й одночасним збільшенням іншого його виду.

Закон переходу кількісних змін у якісні. У процесі еволюції будь-якої системи відбувається зростання нагромадженої у ній інформації. На перших етапах пристосування до нових умов зовнішнього середовища людина накопичує інформацію про середовище. Це тільки кількісний ріст знань про зовнішній світ, що не призводить до зміни її якісної визначеності. При досягненні деякої межі вільна інформація переходить у зв’язану, тобто відбувається закріплення отриманих знань у вигляді деякої структури системи. Тобто це ті або інші особливості автоматизованої системи відображені у системі жорстко зв’язаних знань. Отже, процес еволюції людини завжди супроводжується кількісним нагромадженням інформації, але в кінцевому випадку, особливо внаслідок її взаємодії з комп’ютерною технікою, обов’язково призводить до виникнення у людини нових якісних утворень.

Закон заперечення заперечення. Цей закон діє в тій сфері розвитку, у якій відбувається збільшення інформаційного змісту систем. У загальному випадку закон стверджує, що на більш високому ступені розвитку повторюються деякі риси, що є властивими вихідному ступеневі, причому має місце не повне копіювання, а лише часткове відтворення. У застосуванні до взаємодії людини і комп’ютера це означає, що інформаційний зміст, який досягається людиною на послідовних ступенях розвитку, змінюється за рахунок почергових заперечень окремих його частин. Друге заперечення, що змінює перше, призводить до часткового відтворення інформації на якісно новому рівні, збагаченому досвідом двох ступенів розвитку.

 

4. Позитивні та негативні аспекти взаємодії людини і комп’ютера

Загальна характеристика

Цілий ряд явищ та процесів у найрізноманітніших сферах життя і діяльності людини може бути віднесений до позитивних наслідків взаємодії людини і персонального комп’ютера, але і значну частину таких явищ та процесів можна розглядати зовсім по-іншому. Позитивними аспектами цієї проблеми у сфері культури і суспільства є всебічний розвиток індивіда, розширення комунікативних зв’язків між людьми, глибше занурення індивіда в інформаційну діяльність суспільства. Проте тут ми зустрічаємось і з цілим рядом негативних аспектів, до яких належать “автоматизація” людини, дегуманізація людського життя, занадто велике зосередження уваги на технократичному мисленні, зниження культурного рівня кожного конкретного індивіда і рівня культури в цілому, а також, як це не парадоксально, ізоляція індивіда від інших членів суспільства. У сфері політики проблема взаємодії людини і комп’ютера теж має позитивні сторони (розширення політичних свобод людей, децентралізаційні процеси, розширена участь простих людей у громадському житті суспільства), які тісно переплітаються з негативними наслідками такої взаємодії (перетворення держави на наглядача, розширення державної бюрократії, посилення маніпуляції людьми). Наслідки взаємодії людини і комп’ютера мають неабиякий вплив на процес і результати участі людей у загальносуспільних процесах та індивідуальній життєдіяльності кожного окремого індивіда. Така взаємодія сприяє підвищенню продуктивності праці, її раціоналізації, підвищенню компетентності працівника, покращенню якості виробленої продукції, подоланню кризи, економії ресурсів, охороні навколишнього середовища. Проте вона одночасно підвищує складність життя, поглиблює стандартизацію, призводить до масового безробіття, дегуманізації праці, виникненню стресів і психічних захворювань у людей. Схожа ситуація і з впливом інтенсивної взаємодії людини та персонального комп’ютера на міжнародні відносини держави. Тут є і позитивні, і негативні моменти: з однієї сторони, поліпшення обороноздатності країни, надання їй додаткового шансу на розвиток і збереження національної незалежності, а з іншої сторони, технологічна залежність від певних держав і своєрідна комп’ютерна вразливість. Отже, при розгляді проблеми взаємодії людини і комп’ютера обов’язково слід враховувати її позитивні сторони, але в жодному разі не можна забувати і про те, що інформатизація людини, яка підсилюється масовим поширенням та використанням персональних комп’ютерів, несе в собі небезпеку, яка зводиться до політичних, економічних, а також етичних деформацій [11:28].

Вищенаведений розгляд формує уявлення про спектр позитивних і негативних наслідків інформаційно-комп'ютерної революції. Найбільш імовірно, що в історії кожної інформатизації, що розпочинає свій шлях, у країні матимуть місце і ті й інші наслідки, сполучаючись у різних пропорціях у залежності від конкретних умов.

Наведений вище перелік позитивних і негативних наслідків інформатизації суспільства в контексті проблеми взаємодії людини і персонального комп’ютера вражає. Детальне обговорення кожного з них зайняло б занадто багато місця. Однак більшість із розглядуваних сторін досить добре вивчено, тому далі зосередимо увагу на більш загальних глобальних проблемах, які витікають із розглядуваної нами проблеми. Одним із фундаментальних питань соціально-філософського аналізу інформаційно-комп'ютерної революції та її наслідку – проблеми взаємодії людини та комп’ютера – є питання про її вплив на антропосоціогенез.

Одним із наслідків інтенсивної взаємодії людини і персонального комп’ютера, який має в собі як позитивний, так і як негативний моменти, є інформаційний вибух. Його суть полягає в тому, що загальна кількість наукової інформації, накопиченої людством, стрімко зростає. Проте як не парадоксально, а людина виявляється безпорадною у такому різноманітті інформації. Навіть у вузькоспеціальних галузях діяльності її продукується значно більше, ніж здатна прочитати звичайна компетентна в даній сфері людина. Тому людина змушена чи не більшу частину свого часу шукати і опрацьовувати потрібну їй інформацію [6:41]. Проблема поглиблюється і тим, що потрібна цій людині інформація, власне кажучи, ніяк не виділена від непотрібної. Тому ми усі змушені витрачати до 50% часу на нетворчу роботу, пов’язану із пошуком та обробкою інформації. Відомо, що зробити відкриття самому іноді виявляється простіше, ніж довідатися, що воно вже зроблене.

У проблемі взаємодії людини і комп’ютера досить важливу роль відіграє наступний аспект. В історичному розвитку людини комп’ютер можна розглядати як нове складне знаряддя, що опосередковує розумову діяльність людини, якому передаються виконавчі інтелектуальні функції; але також слід враховувати, що за допомогою комп’ютера людина підкорила собі могутні сили природи і в результаті цього створила загрозу власному життю [7:55]. Саме тому роль комп’ютера у житті та діяльності людини в жодному разі не можна абсолютизувати.

У відносно елементарних видах розумової діяльності, що мають переважно шаблонний характер, комп’ютер може замінити людину, витісняючи її при виконанні цих видів діяльності; при цьому комп’ютерові можуть передаватися компоненти творчого процесу. У більш складних, динамічно змінних видах розумової діяльності, що характеризуються виникненням нових проблемних ситуацій, функції інтелектуальної діяльності людини передаються машині лише частково і розв’язання таких завдань розподіляється між людиною і комп’ютером. Тобто в багатьох випадках персональний комп’ютер можна розглядати лише як засіб автоматизації репродуктивної діяльності людини. Більше того, досягти стовідсоткової заміни творчої діяльності людини роботою навіть найпотужнішого суперкомп’ютера ні за яких обставин не можна, а також варто зазначити, що кінцевий результат роботи будь-якої машини завжди опосередковано пов’язаний із діяльністю людей, які її створили, а тому не може розглядатися як суто механічне утворення.

Передаючи інтелектуальні функції комп’ютерові, складаючи для нього програму, людина на етапі підготовки роботи комп’ютера як знаряддя відіграє провідну роль. На наступному етапі при функціональному виконанні комп’ютеризованої діяльності людина стосовно комп’ютера як знаряддя може виконувати підлеглу або ведучу роль, або динамічно змінювати ці ролі у процесі тривалої роботи з ним. У рамках розглядуваної проблеми важливим є висновок про те, що в процесі взаємодії людини і комп’ютера, спрямованої на досягнення важливої мети, останній не може відігравати провідну роль.

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.118.253 (0.012 с.)