Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн – членів Ради економічної взаємодопомоги

Після закінчення Другої світової війни Європа поділилася на два табори: капіталістичний та соціалістичний. З метою підтримки економічного відновлення та розвитку країн, зруйнованих війною, у січні 1949 р. за рішенням економічної наради представниками Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії, Радянського Союзу та Чехословаччини була створена міжурядова економічна організація соціалістичних держав, яка отримала назву Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). У лютому 1949 р. до РЕВ вступила Албанія, яка в односторонньому порядку перестала брати участь в роботі РЕВ з 1961 р. У вересні 1950 р. до РЕВ вступила Німецька Демократична Республіка.

Спочатку РЕВ була призначена для надання економічної допомоги саме європейським країнам соціалістичного табору. Проте згодом діяльність цієї організації була розширена й вийшла за межі Європи.

Рада Економічної Взаємодопомоги запрошувала країни, що не були членами РЕВ, брати участь в роботі організації на умовах домовленості. Активну участь в роботі РЕВ, починаючи з 1964 р., брала Соціалістична Федеративна Республіка Югославії за питаннями, які мали взаємний інтерес.

Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн – членів Ради Економічної Взаємодопомоги застосовувалась як основний класифікатор у зовнішньоекономічній діяльності Радянського Союзу в період з 1962 р. по 1991 р.

Ця номенклатура об’єднувала товари за їх призначенням у народному господарстві, за походженням та за ступенем обробки товару. Крім того, класифікаційна система дозволяла поділити товари на виробництво засобів виробництва (товари групи А) та предмети споживання (товари групи Б), на основні та оборотні засоби, на вироби промисловості, будівництва та сільського господарства

Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн – членів Ради Економічної Взаємодопомоги містила 9 товарних розділів, 57 товарних груп, 325 підгруп, 4200 товарних позицій та більш ніж 10 000 субпозицій.

Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн – членів Ради Економічної Взаємодопомоги складалася з таких розділів:

1. Машини, обладнання та транспортні засоби. Містив 10 груп (з 10 по 19).

2. Паливо, мінеральна сировина та матеріали. Складався з 9 груп (з 20 по 28).

3. Хімічні продукти, добрива, каучук. До нього входило 7 груп (з 30 по 36).

4. Будівельні матеріали та деталі. Складався з 3 груп (від 40 до 42 включно).

5. Сировина та продукти її переробки (непродовольчі), крім раніше пойменованих. Містив 9 груп (з 50 по 58).

6. Живі тварини. Розділ мав лише одну групу – 60.

7. Сировина для виробництва харчосмакових товарів. Містив 3 групи (з 70 до 72 включно).

8. Харчосмакові товари. Мав 6 груп (80 – 85).

9. Промислові товари народного споживання. Складався з 9 груп (від 90 до 98 включно).

0. Операції (послуги) матеріального характеру. Складався з 9 груп від 01 по 09.

Застосування ЄТН ЗТ РЕВ давало можливість забезпечити порівнянність планових та звітних показників зовнішньої торгівлі як у межах однієї країни, так і всіх країн – членів РЕВ. Зв’язок з іншими міжнародними класифікаціями здійснювався за допомогою перехідних таблиць.

Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн – членів Ради Економічної Взаємодопомоги була побудована за ієрархічним методом класифікації.

В ЄТН ЗТ РЕВ було прийнято семизначний цифровий код. Перший знак відповідав номерові розділу, два перші відтворювали номер групи, три – номер підгрупи, п’ять знаків характеризували товарну позицію, сім знаків – товарну субпозицію. Наявність вільних номерів у підгрупах та товарних позиціях давала можливість розширення номенклатури у разі потреби. Перевагою номенклатури було те, що її деталізація давала можливість більш глибоко вивчити товарну структуру зовнішньої торгівлі, її географічні напрямки та цінову динаміку. Разом з тим перелік товарів, відображених в ЄТН ЗТ РЕВ, був вужчим, ніж у Гармонізованій системі опису та кодування товарів.