Предмет товарної номенклатури

Предмет товарної номенклатури

Предметом товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності як навчальної дисципліни є вивчення:

· методів класифікації та кодування товарів;

· основних положень Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС), яка є міжнародною основою національних товарних класифікацій;

· принципів побудови та критеріїв деталізації товарів, що наведені в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД);

· основних правил інтерпретації ТНЗЕД.

Методи класифікації

Ієрархічний метод класифікації – це метод, при якому задана множина послідовно розподіляється на підпорядковані групи. Спочатку множина розподіляється за обраною ознакою на великі угруповання. Потім кожне угруповання відповідно до обраної ознаки (або критерію) розбивається на низку наступних угруповань, які, в свою чергу, розпадаються на ще дрібніші групи за іншими ознаками. Таким чином, множина утворює класифікаційні угруповання, між якими встановлюються підпорядковані відносини (ієрархія).

Під час побудови ієрархічної потрібно дотримуватися таких важливих правил:

· розподіл кожного класифікаційного угруповання на кожному рівні повинен проводитися лише за однією підставою ділення.

· угруповання, які отримуються в результаті розподілу на кожному рівні, повинні належати лише до одного угруповання, що стоїть на вищому рівні, і не повинні перетинатися, тобто повторюватися.

· розподіл повинен бути послідовним, без пропусків наступного рівня класифікації або без додавання проміжного рівня. Порушення послідовності призводить до викривлення ієрархічної структури класифікатора і вимагає створення спеціальних алгоритмів збирання угруповань, що ускладнює машинну обробку інформації.

Як правило, най-більша кількість наступних угруповань, на які може поділитися дане угруповання, встановлюється постійною або для всієї класифікації, або для даного рівня. Як правило, число угруповань на одному рівні дорівнює десяти або кратне десяти.

 

Фасетний метод класифікації

передбачає розподіл заданої множини на угруповання незалежно за різними ознаками класифікації. Фасетна класифікація не має жорсткої класифікаційної структури та заздалегідь побудованих кінцевих угруповань. У класифікаторах фасети найчастіше розташовуються у вигляді простого переліку та мають свій код

Під час створення фасетної класифікації необхідно дотримуватись таких правил:

· значення ознак в різних фасетах не повинні перетинатися (принцип взаємного виключення фасетів). Це необхідно для забезпечення повної ідентифікації значення ознаки;

· з усіх можливих фасетів, що характеризують множину об’єктів, яка класифікується, відбираються та фіксуються лише суттєві, тобто фасети, які забезпечують вирішення конкретних завдань.

· фасети класифікатора, який створюється, повинні займати суворо фіксоване місце. Під час використання різних комбінацій фасетів для розв’язання різних техніко-економічних завдань, варто проводити їх ідентифікацію за допомогою відповідного кодового позначення фасета.

Основна перевага фасетної класифікації – гнучкість структури її побудови, оскільки зміни в будь-якому з фасетів не мають суттєвого впливу на інші фасети.

Тобто інформація пристосована до машинної обробки.

Недоліком фасетної класифікації слід вважати недостатньо повне використання ємності внаслідок відсутності багатьох з можливих сполучень фасетів, нетрадиційність та незвичність застосування, а також складність використання даного методу для ручної обробки інформації

Методи кодування

Кодове позначення та його структура характеризуються основою коду та алфавітом, а також довжиною, тобто числом знаків у кодовому позначенні. Методи кодування можуть мати самостійний характер та застосовуватися без попередньої класифікацій об’єктів (реєстраційні) або ґрунтуватися на попередній класифікації об’єктів (класифікаційні).

Реєстраційні методи кодування поділяються на порядковий методта серійно-порядковий метод кодування. Вони повністю ідентифікують об’єкт, але не відображують його суттєві ознаки.

Порядковий метод є найбільш простим і полягає у наскрізній послідовній порядковій реєстрації об’єктів.

Серійно-порядковий метод кодування характеризується визначенням певної серії порядкових номерів для кодування групи схожих об’єктів з виокремленням одного чи декількох окремих розрядів (при основі коду, як правило, рівній десяти або кратній десяти), тобто послідовним використанням декількох порядкових переліків об’єктів, які підпорядковані одне одному.

Класифікаційні методи кодування – це методи, в яких у кодовому позначенні послідовно вказуються залежні (послідовний метод кодування) або незалежні (паралельний метод кодування) ознаки класифікації. Вони відображають суттєві ознаки об’єкта, але мають обмежені можливості для ідентифікації.

Для забезпечення вимог до класифікаторів метод кодування повинен:

· відображати необхідну інформацію про об’єкти, тобто мати певні символи чи їх комбінацію так, щоб вони мали змістовне навантаження;

· здійснювати в межах заданої множини об’єктів класифікації однозначне визначення об’єкта, угруповання та ознаки;

· використовувати для алфавіту коду десяткові цифри.

· забезпечувати по можливості мінімальну довжину кодового позначення. Це спрощує заповнення документів, полегшує їх перевірку, зменшує число помилок, а також зменшує потрібний обсяг як оперативної, так і периферійної машинної пам’яті та час обробки інформації;

· передбачати достатній резерв вільних кодових позначень для зберігання можливості кодування нових об’єктів, угруповань та ознак без порушення структури класифікатора, який створюється;

· забезпечувати машинну обробку закодованої інформації;

· передбачати можливість автоматичного контролю помилок у записі кодового позначення, наприклад за допомогою введення до нього нового розряду.

Класифікаційні методи кодування бувають двох типів: послідовний та паралельний.

У послідовному методі кодування значення ознаки, яка записана у вигляді цифри на певному розряді кодового позначення, залежить від значень ознак, що записані на попередніх розрядах кодового позначення. У цьому випадку код наступного угруповання створюється за допомогою додавання кодів відповідної кількості розрядів до коду попереднього угруповання. Послідовний метод кодування найчастіше використовується під час ієрархічного методу класифікації, який дає послідовне розташування ознак на кожному рівні класифікації.

Паралельний метод характеризується незалежним кодуванням ознак. Значення ознаки кожної частини кодового позначення не залежить від значень інших ознак..

Паралельний метод кодування придатний до машинної обробки та розв’язання техніко-економічних завдань, характер яких часто змінюється.

До недоліків паралельного методу кодування можна зарахувати обмежені можливості ідентифікації об’єктів, а також ті недоліки, що притаманні фасетному методу класифікації.

 

5 Брюссельська товарна номенклатура.

Вона містила п’ять розділів, що об’єднували 186 базисних товарних позицій:

І. Живі тварини. До цього розділу входили 7 товарних позицій – з 1 по 7.

II. Продовольчі товари та напої. Цей розділ містив 42 товарних позиції – з 8 по 49.

III. Сировина та напівфабрикати. Цей розділ складався з 49 товарних позицій (50 – 98).

ІV. Готові вироби. До цього розділу входило 84 товарних позиції (з 99 по 182).

V. Золото і срібло, необроблені, золоті та срібні монети. Розділ складався з 4 товарних позицій (183 – 186).

Проте після того, як почала використовуватися Брюссельська товарна номенклатура 1913 р., виявилися недоліки системи класифікації товарів, застосованої в ній. Основними недоліками були недостатня деталізація номенклатури та незручність її використання як світового стандарту. Тому напередодні Другої світової війни була розроблена нова товарна номенклатура, яка отримала назву Мінімальний список товарів для статистики міжнародної торгівлі.

6. Мінімальний список товарів для статистики міжнародної торгівлі.

Ще у 1927 р. Комітет експертів, що працював в рамках Всесвітньої економічної Конференції, скликаної під егідою Ліги Націй, почав роботу з підготовки проекту Єдиної Митної Номенклатури, перший варіант якого був завершений у 1931 році і переглянутий до 1937 р.

У цій товарній номенклатурі товари класифікувалися, тобто поділялися на групи, залежно від виду матеріалу, з якого вони були виготовлені. При цьому класифікація товарів за принципом їх використання передбачалася у надзвичайних випадках була опублікована у 1938 році. Вона являла собою товарну класифікацію вертикального типу, тобто мала ієрархічну структуру класифікації. Всі товари були розподілені на 17 розділів. Розділи, в свою чергу, були поділені на групи. Всього таких груп налічувалося 50. Групи поділялися на базисні товарні позиції, яких в номенклатурі нараховувалось 456.

Розділи називались так:

І. Харчі, напої, тютюн – 13 груп.

II. Жири та масла, віск тваринного і рослинного походження – 2 групи.

III. Хімічні та подібні їм продукти – 4 групи.

ІV. Каучук – 1 група.

V. Лісоматеріали, пробка – 1 група.

VІ. Папір – 1 група.

VII. Шкури, шкіри та вироби з них, окремо не пойменовані, – 3 групи.

VIII. Текстильні товари – 4 групи.

ІХ. Одяг та білизна – 4 групи.

Х. Паливо, мастильні матеріали та подібні до них продукти, окремо не пойменовані, – 1 група.

ХІ. Неметалеві мінерали і вироби з них, окремо не пойменовані, – 4 групи.

ХII. Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, перли та вироби з них – 1 група.

ХIII. Чорні та кольорові метали і вироби з них, окремо не пойменовані, – 4 групи.

ХІV. Машини, апарати і приладдя до них, засоби транспорту – 3 групи.

ХV. Інші товари, окремо не пойменовані, – 2 групи.

ХVІ. Реімпортні товари і товари, що є об’єктами спеціальних операцій, – 1 група.

ХVII. Золото необроблене та монети – 1 група.

У цій товарній номенклатурі порівняно з першою розділи були значно розширені, а товари – більш деталізовані. Мінімальний список товарів для статистики міжнародної торгівлі в подальшому неодноразово доопрацьовувався.

 

Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн – членів Ради Економічної Взаємодопомоги застосовувалась як основний класифікатор у зовнішньоекономічній діяльності Радянського Союзу в період з 1962 р. по 1991 р.

Ця номенклатура об’єднувала товари за їх призначенням у народному господарстві, за походженням та за ступенем обробки товару. Крім того, класифікаційна система дозволяла поділити товари на виробництво засобів виробництва (товари групи А) та предмети споживання (товари групи Б), на основні та оборотні засоби, на вироби промисловості, будівництва та сільського господарства

Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн – членів Ради Економічної Взаємодопомоги містила 9 товарних розділів, 57 товарних груп, 325 підгруп, 4200 товарних позицій та більш ніж 10 000 субпозицій.

Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн – членів Ради Економічної Взаємодопомоги складалася з таких розділів:

1. Машини, обладнання та транспортні засоби. Містив 10 груп (з 10 по 19).

2. Паливо, мінеральна сировина та матеріали. Складався з 9 груп (з 20 по 28).

3. Хімічні продукти, добрива, каучук. До нього входило 7 груп (з 30 по 36).

4. Будівельні матеріали та деталі. Складався з 3 груп (від 40 до 42 включно).

5. Сировина та продукти її переробки (непродовольчі), крім раніше пойменованих. Містив 9 груп (з 50 по 58).

6. Живі тварини. Розділ мав лише одну групу – 60.

7. Сировина для виробництва харчосмакових товарів. Містив 3 групи (з 70 до 72 включно).

8. Харчосмакові товари. Мав 6 груп (80 – 85).

9. Промислові товари народного споживання. Складався з 9 груп (від 90 до 98 включно).

0. Операції (послуги) матеріального характеру. Складався з 9 груп від 01 по 09.

Застосування ЄТН ЗТ РЕВ давало можливість забезпечити порівнянність планових та звітних показників зовнішньої торгівлі як у межах однієї країни, так і всіх країн – членів РЕВ. Зв’язок з іншими міжнародними класифікаціями здійснювався за допомогою перехідних таблиць.

Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн – членів Ради Економічної Взаємодопомоги була побудована за ієрархічним методом класифікації.

В ЄТН ЗТ РЕВ було прийнято семизначний цифровий код. Перший знак відповідав номерові розділу, два перші відтворювали номер групи, три – номер підгрупи, п’ять знаків характеризували товарну позицію, сім знаків – товарну субпозицію. Наявність вільних номерів у підгрупах та товарних позиціях давала можливість розширення номенклатури у разі потреби. Перевагою номенклатури було те, що її деталізація давала можливість більш глибоко вивчити товарну структуру зовнішньої торгівлі, її географічні напрямки та цінову динаміку. Разом з тим перелік товарів, відображених в ЄТН ЗТ РЕВ, був вужчим, ніж у Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

 

Класифікація охоплює усі види товарів, що є предметами міжнародної торгівлі, з різним ступенем деталізації. Кожен рівень деталізації ієрархічно базується на попередньому рівні. На нижньому рівні система містить 1 832 основні товарні позиції, які позначаються чотирма, а якщо є наступна деталізація, то п’ятьма цифрами.

Класифікація товарів згідно з СМТК здійснювалася за декількома ознаками. Основною з них була ознака послідовності обробки продуктів.

Усі товари в СМТК поділялися на три основних класи: сировина, напівфабрикати, готові вироби. Угруповання за основною ознакою було скомбіновано з угрупованням за ознакою призначення товарів і використовувалося стосовно товарів, що були наведені в нульовому та першому розділах.

Одним з недоліків СМТК є те, що деталізація розділів і товарних груп мала деяку умовність. Так, розділ 7 “Машини, обладнання і транспортні засоби” складався лише з трьох груп. Така деталізація одного з найважливіших розділів не відповідала вимогам часу.

Іншим недоліком СМТК було те, що вона не мала угруповань за галузями народного господарства. До недоліків слід віднести й те, що на нижньому рівні деталізації використовувалася змінна кількість розрядів: чотири або п’ять знаків.

 

Міжнародна Конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів складається з 20 статей. Відповідно до п. 2 ст. 12 Конвенція була відкритою до підписання державами і митними або економічними союзами до 31 грудня 1986 р. в штаб-квартирі Ради в Брюсселі. Після цієї дати вона стала відкритою до приєднання до неї різних країн.

Таким чином, Товарна номенклатура Гармонізованої системи – єдина для усього світу основа для створення митних тарифів і номенклатур статистики зовнішньої торгівлі, що є умовою зіставлення їх даних. Саме в забезпеченні зіставлення різних номенклатур окремих країн і полягає одне з центральних завдань системи ГС.

Гармонізована система опису та кодування товарів не лишається незмінною. Вона відображає зміни в асортименті товарів, що обертаються у зовнішній торгівлі. У 1996 р. була прийнята друга редакція (версія) ГС, у 2002 р. – третя, а у 2007 р. – четверта.

З метою забезпечення належного рівня участі України в міжнародних торговельно-економічних відносинах та наближення нормативно-правової бази України до системи загальновизнаних норм міжнародного праваУказом Президента України від 17.05.2002 № 466/ 2002 “Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів” Україна приєдналася до даної Конвенції.

На даний час в Україні працюють над перехідними таблицями від Гармонізованої системи опису та кодування товарів версії 2002 р. до версії 2007 р., розроблені Всесвітньою митною організацією.

 

Структуру УКТЗЕД можна умовно поділити на “внутрішню” та “зовнішню”. “Зовнішня” структура складається з основної книги, де наведена вся інформація стосовно товарів, що обертаються у зовнішньоторговому обороті, та Пояснень до УКТЗЕД, що містяться у чотирьох томах.

“Внутрішня” структура УКТЗЕД – порядок розташування інформації стосовно товарів, що обертаються у зовнішній торгівлі, яка відображена в основній книзі.

Цифровий код товарів, відображених в УКТЗЕД, складається з десяти знаків, які відповідають певним рівням деталізації.

Спочатку йде номер розділу, який нумерується римськими цифрами, та подається назва цього розділу. Далі наводяться примітки до розділу, якщо є така потреба. Після цього йде номер та назва групи. Групи нумеруються двома арабськими цифрами від 01 до 97 незалежно від того, до якого розділу належить та чи інша група.

Потім наводяться примітки до групи в цілому або до окремих товарних позицій. Примітки Після приміток у вигляді класифікатора подається інформація про товари зовнішньоекономічної торгівлі. Інформація подана у вигляді таблиці, яка складається з трьох граф і являє по суті класифікатор. У першій графі наведені коди товарів, які можуть складатися з чотирьох, шести, восьми, дев’яти і десяти цифрових знаків.

Проте у вантажній митній декларації подається десятизначний цифровий код товару, що обертається у зовнішній торгівлі.

У другій графі наведений опис товару за допомогою якого й відбувається безпосередня класифікація товару та визначення його цифрового коду. При цьому, як видно з наведених раніше прикладів, в описі товару може проставлятися різна кількість дефісів. Вони використовуються для розвантаження текстів описів, щоб кожного разу не повторювати одні й ті самі слова чи групу слів.

У третій графі наведено додаткові одиниці виміру. Якщо товар вимірюється в основних (вагових) одиницях виміру, у цій графі стоїть прочерк. Проте далеко не всі товари вимірюються у вагових одиницях. Так, живі тварини вимірюються в штуках; взуття – у парах; алкогольні напої – у літрах, в розрахунку на 100 % спирту; тканини – у метрах тощо.

Додаткові одиниці виміру призначені для правильного нарахування ставки мита під час митного оформлення товару. Наприклад, автомобілі обкладаються митом залежно від того, яким є об’єм двигуна, встановленого на даному автомобілі, який вид палива потрібен для нього (бензин, дизельне паливо, газ чи інші типи двигуна), новий автомобіль, чи вже був у використанні, а якщо вже використовувався, то залежно від часу його експлуатації.

Слід зазначити, що суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності має сплатити значно більшу суму, оскільки, крім нарахованої ставки мита, він має сплатити ще податок на додану вартість та акцизний збір, а також збір за митне оформлення та інші збори.

 

І. Хімічні елементи

VІ. Інші продукти

Група 29 “Органічні хімічні сполуки” має тринадцять підгруп:

І. Первинні форми

ІІ. Набори

ІІІ. Мотлох та ганчір’я

Група 69 “Керамічні вироби” також має дві підгрупи:

ІІ. Інші керамічні вироби

Група 71 “Перли натуральні або культивовані, дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали, метали, плаковані чи дубльовані дорогоцінними металами, та вироби з них; біжутерія; монети” поділена на три підгрупи:

ІІІ. Сталь нержавіюча

КРИТЕРії- склад, розмір

Функції приміток

Найбільш важлива функція приміток до розділів та груп полягає в тому, що вони дозволяють провести чітку межу між різними товарними позиціями та визначити їх пріоритети.

Існують примітки як такі, що виключають конкретні товари з певних розділів, груп та товарних позицій, так і такі, що, навпаки, вводять до них конкретні товари.

Друга функція приміток – визначення термінів, що дає можливості уникнути перевантаження текстів товарних позицій.

Крім того, тлумачення певних термінів, які наведено у примітках, в деяких випадках допомагає ідентифікувати товар, що переміщується через митний кордон. Наприклад, до групи 10 “Зернові культури” у додаткових примітках подається визначення термінів, що стосуються різних сортів рису: короткозерний, середньозерний, довгозерний, рис-сирець, рис лущений тощо.

Слід також мати на увазі, що розуміння деяких термінів та слів у ТНЗЕД не завжди відповідає загальноприйнятому.

Третя функція приміток до розділів та груп полягає в тому, що подаються визначення особливостей класифікації деяких товарів.

Наприклад, примітка 3 до групи 94:

3а) у товарних позиціях 9401 – 9403 термін “частини товарів” не включає листи або пластини (вирізані або не вирізані за формою, але не з’єднані з іншими частинами) зі скла (включаючи дзеркала), мармуру або інших каменів чи з будь-якого іншого матеріалу, зазначених у групі 68 або 69;

б) вироби товарної позиції 9404, подані окремо, не слід включати до товарних позицій 9401 – 9403 як частини товарів.

Отже, такі примітки допомагають правильно застосувати Основні правила інтерпретації ТНЗЕД.

Більшість приміток стосуються розділів та груп. Проте в деяких випадках зустрічаються більш специфічні примітки, що стосуються безпосе-редньо товарних позицій, підпозицій чи підкатегорій. Такі примітки, як правило, наводяться або в кінці приміток до розділу, або в кінці приміток до групи.

Перше правило інтерпретації

Назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти найменування та примітки не вимагають іншого, відповідно до таких положень.

Іншими словами, це правило встановлює загальні принципи класифікації:

· Найменування розділів, груп та підгруп мають виключно довідковий характер. Юридичний статус мають лише описи товарних позицій та примітки до розділів і груп. Цей статус рівноправний, і якщо доводиться вибирати з двох описів, то перевага віддається більш детальному й точному з них.

· Тільки якщо в найменуваннях товарних позицій або в примітках немає спеціальних вказівок на те, який товар входить до цих розділів, груп чи позицій або навпаки, виключається з них, необхідно переходити до використання Основних правил інтерпретації ТНЗЕД.

· Основні правила інтерпретації мають однаковий статус, крім таких винятків:

а) правило 4 застосовується лише тоді, коли використання правил 1, 2 і 3 не розв’язало проблеми;

б) правило 5б застосовується лише тоді, коли неможливо застосувати правило 5а;

в) правило 6 використовується лише після того, коли вже визначена чотиризначна товарна позиція.

Таким чином, з п’яти рівнів деталізації, які має Номенклатура Гармонізованої системи опису та кодування товарів, два рівні (секції та розділи) не визначають класифікації товарів. Відповідно в УКТЗЕД перші два рівні деталізації з семи – розділ та група – також не мають юридичної сили, а призначені лише для зручності користування номенклатурою. Разом з тим, найменування даних рівнів вказують на товарні позиції, що в них містяться. А товарні позиції вже мають юридичну силу для класифікації товарів, так само, як і наступні рівні, оскільки вони містяться в товарних позиціях.

Крім того, розділи та групи містять велику кількість приміток, які теж мають юридичну силу. Примітки вводять до конкретних розділів та груп або виключають з них певні види товарів.

 

Друге правило інтерпретації

Правило 2 складається з двох частин 2а та 2б.

Правило 2а:

Будь-яке посилання у найменуванні товарної позиції на будь-який товар стосується також некомплектних чи незавершених товарів, за умови, що вони мають основні характеристики комплектних чи завершених товарів. Це Правило застосовується при посиланні на комплектний чи завершений товар (або такий, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим Правилом), поданий незібраним чи розібраним.

Це правило використовується для класифікації товарів у некомплектному, незавершеному, нескладеному або розібраному вигляді.

Мета даного правила – розширення обсягу будь-якої товарної позиції за допомогою введення до неї виробів не лише повністю готових до використання, але й виробів з відсутніми споживчими характеристиками.

Це правило використовується при виконанні такої умови: повинна бути можливість визначити, чи має товар всі основні властивості комплектного товару і товару, який завершений виробництвом.

Положення правила 2а розповсюджується також на заготівки, якщо вони не введені до конкретної товарної позиції. Термін “заготівка” означає виріб, який непридатний для безпосереднього застосування, має приблизну форму або обриси готового виробу чи його частини і може бути використаний лише для доробки готового виробу чи його частини, крім виключних випадків. Напівфабрикати, які не мають характерної форми готових виробів (наприклад, диски, труби тощо) не розглядаються як заготівки.

Згідно з цим правилом “ товари, які представлені незібраними та розібраними ”, означають вироби, компоненти яких повинні складатися за допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо) або ж, наприклад, клепками чи зварюванням, тобто мається на увазі, що для складання потрібні лише прості складальні операції.

Описи більшості товарних позицій передбачають, що виріб має комплектний стан. Якщо чогось не вистачає, ця проблема вирішується за допомогою правила 2а.

Правило 2б:

Будь-яке посилання в найменуванні товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами або речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи сировини розглядається як посилання на товари, які повністю або частково складаються з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товарів, які складаються більше ніж з одного матеріалу чи речовини, проводиться відповідно до Правила 3.

Правило 2б стосується сумішей або сполук матеріалів або речовин та товарів, що виготовлені з двох чи більше матеріалів або речовин. Воно стосується товарних позицій, в яких вказується матеріал або речовина (наприклад, товарна позиція 0503 – кінське волосся), а також до товарних позицій, де вказаний товар з конкретного матеріалу чи речовини (наприклад, товарна позиція 4503 – вироби з природної пробки). Це Правило застосовується лише в тому випадку, якщо назви позицій та примітки до розділів і груп не вимагають іншого (наприклад, товарна позиція 1503 – лярд-стеарин, смалець, олеостеарин, олеомаргарин та масло тварин не емульговані, не змішані, не приготовлені іншим чином). Оскільки у товарній позиції 1503 вказано, що перелічені тут товари мають бути не змішаними, то правило 2б для цієї товарної позиції не може бути застосовано.

Мета правила 2б полягає в такому:

· розширити будь-яку товарну позицію, до якої введений товар, що складається з певного матеріалу або речовини, за допомогою включення в неї додаткових товарів, які лише частково виготовлені з цього матеріалу або речовини;

· розширити будь-яку товарну позицію, яка відноситься до матеріалу або речовини, за допомогою включення до неї сумішей цих матеріалів або речовин з іншими.

Наприклад, у товарній позиції 4203 класифікуються шкіряні жакети, причому таким чином, наче вони повністю виготовлені зі шкіри. Однак при їх виготовленні, напевно, використовується металева чи пластмасова фурнітура (ґудзики, застібки, прикраси), текстильні підкладки тощо. Не дивлячись на це, згідно з правилом 2б, ці вироби треба зараховувати до позиції 4203 так, ніби вони повністю виготовлені зі шкіри.

Правило 2б застосовується лише тоді, коли в товарних позиціях є спеціальна позначка про матеріали, з яких виготовлений товар.

“За винятком окремо обумовлених у контексті випадків, до товарних позицій цієї групи включаються:

(а) окремі органічні сполуки певного хімічного складу, які містять або не містять суміші;

(б) суміші двох і більше ізомерів однієї й тієї ж органічної сполуки (який містить або не містить домішки), за винятком сумішей ізомерів ациклічних вуглеводнів (але не стереоізомерів) насичених або ненасичених (група 27) ” і так далі.

У деяких товарних позиціях допускається присутність інших матеріалів при обумовлених винятках. Наприклад, у товарній позиції 7317 класифікуються сталеві цвяхи з головками з будь-яких матеріалів, крім мідних. Таким чином, сталеві цвяхи, що мають мідні головки, не можуть класифікуватися в товарній позиції 7317 за Правилом 2б, тому що текст товарної позиції однозначно це забороняє. Даний товар класифікується у товарній позиції 7415, де ці вироби конкретно названі: “Цвяхи, цвяхи оббивні, кнопки креслярські, скоби для зшивання (за винятком тих, що включені до товарної позиції 8503) та аналогічні вироби із міді або із заліза, або сталі з мідними головками; гвинти, болти, гайки, гаки, що загвинчуються, заклепки, шпонки, шплінти, шайби (включаючи пружні) та аналогічні вироби з міді”.

Застосування Правила 2б має й інші обмеження:

· готові суміші, що описані саме так у примітках до розділів або груп чи в товарних позиціях, слід класифікувати відповідно до Правила 1.

· якщо суміші і сполуки матеріалів чи речовин і товари, що виготовлені з них, на перший погляд, можуть бути зараховані до двох і більше позицій, або якщо додавання іншого матеріалу чи речовини змінює характер товару, який класифікується, то вони повинні класифікуватися за принципами Правила 3.

 

Третє правило інтерпретації

У разі коли згідно з Правилом 2б або з будь-яких інших причин товари на перший погляд можна зарахувати до двох або більше товарних позицій, класифікація таких товарів проводиться таким чином:

Це преамбула Правила 3. З неї виходить, що правило передбачає способи класифікації в тих випадках, коли товар за однаковими підставами може бути зарахований до декількох товарних позицій. Тобто правило 3 застосовується у випадках, коли характеристику, яка визначає класифікацію, впевнено виділити неможливо.

Оскільки для класифікації товарів у Номенклатурі існує два основних критерії: матеріал товару і його функціональне призначення, – це також призводить до деякої невизначеності. При класифікації одного й того ж самого товару можуть розглядатися дві різні товарні позиції: одна визначається матеріалом, з якого виготовлений товар, інша – функціями, які виконує той самий товар.

Правило 3а:

Перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуваннями товарних позицій, що дають більш загальний опис. Однак, коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, які входять до складу сумішей чи багатокомпонентного товару, або лише до окремих частин товарів, що надходять у продаж у наборі, призначеному для роздрібної торгівлі, тоді ці товарні позиції розглядаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо одна з них має повніший або більш точний опис товару.

Правило 3б:

Суміші, багатокомпонентні вироби, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, і товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може проводитися відповідно до правила 3а, класифікуються відповідно до матеріалу чи складових, які визначають основний характер цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати.

Правило 3в:

П’яте правило інтерпретації

Правило 5 складається з двох частин: правила 5) та правила 5б.

На додаток до наведених правил до зазначених нижче товарів потрібно застосовувати такі правила:

а) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас, а також подібна тара (упаковка), яка має особливу форму і призначена для зберігання відповідних виробів або наборів виробів, придатних для довготермінового використання, і подана разом з виробами, для яких вона призначена, класифікується разом з упакованими в них виробами. Однак ця вимога не поширюється на тару (упаковку), яка становить разом з виробами одне ціле і надає останньому істотно інший характер.

Правило 5 стосується контейнерів та пакувальних матеріалів, які за певних умов можуть бути класифіковані разом з товарами, що містяться в них, – це спрощує класифікацію товарів. Загальне правило 1 відіграє важливу роль у тих випадках, коли потрібно скористатися умовами включення до товарної позиції або примітками до розділів та груп, коли йде мова про контейнери та пакувальні матеріали, наприклад:

· художні фарби... у таблетках, тубах,... товарної позиції 3213;

· клеї та адгезійні матеріали, призначені для роздрібного продажу, товарна позиція 3506;

· коробки і набори для надання першої допомоги, підпозиція 300650.

Іншим випадком, коли в застосуванні правила 5 немає потреби, є товари, призначені для роздрібного продажу у наборах, як це визначено за правилом 3б, оскільки контейнер чи упаковка вже підпали під це правило. З іншого боку, якщо є лише один виріб, що містить у контейнері чи пакувальному матеріалі, потрібно застосовувати правило 5, а не правило 3б, оскільки правило 5 більш специфічне.

Це правило розповсюджується лише на такі контейнери, які:

· мають форму або підігнані таким чином, щоб містити конкретний виріб чи набір виробів, тобто вони сконструйовані спеціально під конкретний вид виробу. Деякі з контейнерів повторюють форму виробів, які вони містять;

· придатні для тривалого використання, тобто вони мають довговічність таку ж саму, як і вироби, для яких вони призначені. Ці контейнери також служать для забезпечення збереження виробів у той час, коли останні не використовуються (наприклад, під час перевезень чи зберігання). Ці ознаки відрізняють їх від звичайної упаковки;

· подаються з виробами, для яких вони призначені, незалежно від того, що самі вироби можуть бути упаковані окремо для зручності їх транспортування. Представлені окремо, контейнери класифікуються у відповідних товарних позиціях;

· продаються, як правило, разом з виробом;

· не розкривають в цілому основної ознаки товару.

Прикладом контейнерів, які подаються разом з виробами, для яких вони призначені і які класифікуються згідно з цим правилом, можуть бути:

· скриньки та коробочки для ювелірних виробів (товарна позиція 7113);

· футляри для електробритв (товарна позиція 8510);

· футляри для біноклів і телескопів (товарна позиція 9005);

· чохли та футляри для музичних інструментів (товарна позиція 9202);

· чохли для зброї (товарна позиція 9303).

Разом з тим, якщо чохли чи футляри перевозяться як самостійна партія товару, наприклад футляр для скрипки або кобура для зброї, вони класифікуються в товарній позиції 4202.

Контейнерами, що не підпадають під це правило, є, наприклад, контейнери типу срібних чайниць або декоративні керамічні вазочки для солодощів. Так, срібна чайниця, в якій міститься чай, має класифікуватися як виріб майстрів золотих та срібних справ у товарній підкатегорії 7114 11 00 00, а не як чай