Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості.

В Україні осіб працездатного віку становить близько 60% всього її населення. Але в різних регіонах цей показник змінюється.

Найнижча частка населення працездатного віку відмічається у регіонах, де переважає аграрна сфера зайнятості (близько 55%). Це такі райони як Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська.

Найвища частка характерна для індустріально розвинутих областей: Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Одеська (більш 60%).

 

Чисельність зайнятого населення в економіці України постійно зменшується (близько 21 млн.). Основними галузями зайнятості населення в матеріальному виробництві є промисловість (близько 4,5 млн.), с/г (близько 5 млн.), транспорт та будівництво.

Близько 6 млн. зайнято в галузях невиробничої сфери. Найвища частка припадає на освіту (1,6 млн.), охорону здоров'я та фізкультури близько 1,5 млн.

 

Теперішній соціально-економічний розвиток України не забезпечує повного і ефективного використання трудових ресурсів, що веде до формування резервів, які за певних умов можуть бути залучені у народне господарство країни.

За даними Держкомстату на 1 серпня 2003року офіційний рівень безробіття становив 3,6%. В Україні офіційно зареєстровано нині 1,023 млн. чоловік.

Найбільший офіційний рівень безробіття зареєстровано в Рівненській (5,8%), Тернопільській (6,9%), Херсонській (5,8%), Чернівецькій (5,9%) областях. Рівень зареєстрованого безробіття в Києві-0,45%, в Севастополі-0,8 %.

Тема 6: Природно-ресурсний потенціал України

План:

1. Природно-ресурсний потенціал і його складові. Оцінки ПР.

2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу України.

3. Ресурсозбереження - головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу.

 

Природно-ресурсний потенціал і його структура. Оцінки ПР.

Природно-ресурсний потенціал - важливий фактор розміщення ПС, який включає природні ресурси і природні умови.

Природні ресурси - тіла і сили природи, які можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства.

Природні умови - тіла і сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть участі у виробничій і невиробничій діяльності людей.

 

Такий поділ є умовним, так як окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови. Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Розрізняють такі його складові:

· мінеральні,

· земельні,

· лісові,

· водні,

· рекреаційні,

· кліматичні та космічні.

 

За вичерпністю природні ресурси поділяються на групи:

· невичерпні - належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо;

· вичерпні відновлювальні - ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі;

· вичерпні не відновлювальні - мінеральна сировина, природні будівельні матеріали тощо.

 

Використання природних ресурсів вимагає проведення їх оцінки.

Існує два основних види оцінки:

Технологічна (виробнича) - визначається рівень придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Здійснюється перед економічною.

Економічна оцінка. Розрізняють дві групи економічних оцінок:

- Перша - характеризує економічні результати використання природних ресурсів (отримання доходів, прибутків).

- Друга - економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище(економічні втрати від забруднення чи порушення природного середовища).

Характеристика природно-ресурсного потенціалу України.

Мінеральні ресурси.

Під мінеральними ресурсами розуміють різні види корисних копалин. Мінеральні ресурси поділяються на групи:

· паливно-енергетичні,

· рудні,

· нерудні.

 

На їх використанні розвиваються такі галузі промисловості: чорна кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.

 

Паливно-енергетичні:

Кам'яне вугілля. Зосереджені в Донецькому та Львівсько-Волинському басейнах, бурого вугілля в Дніпровському басейні.

Нафта і газ. Зосереджені у Прикарпатті, Дніпровсько-Донецькому та Причорноморсько-Кримському регіонах. Найперспективнішим є Причорноморсько-кримський регіон. За існуючими оцінками ресурси нафти та газу в Україні дозволяють збільшити їх видобуток майже вдвічі.

Торф. Зосереджені в Волинській, Рівненській, Чернігівській, Київській та Львівській областях.

 

Рудні ресурси.

Руди чорних металів:

- залізні руди (перше місце) - Криворізький, Кременчуцький, Бєлозерський, Керченський залізорудні басейни.

- Марганець (друге місце). Україна забезпечує 32% його світового видобутку.(Нікопольський марганцеворудний басейн).

Руди кольорових металів:

- ртуть - Донбас та Закарпаття,

- мідні руди - Донецька, Запорізька області, Рахівський район в Карпатах,

- золото - Закарпатська, Одеська області.

 

Нерудні ресурси.

Кам'яна сіль - Донецька обл., Закарпаття, Прикарпаття, Сиваш;

Мрамор - Карпати, Крим.

 

Земельні ресурси.

До земельних ресурсів належать землі, які використовуються або можуть бути використані різними галузями господарства і складають єдиний земельний фонд України.

Земельний фонд України складається із земель різного функціонального призначення:

· сільськогосподарські угіддя - 69,4% земельного фонду;

· ліси 17,2%;

· забудовані землі під промисловими і транспортними об'єктами, житлом, вулицями - 3,8%;

· землі, покриті водами - 4%;

· інші землі - 5,6%.

 

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів в різних регіонах коливається.

Найвища залученість земель у господарській сфері склалася у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях.

Найвища сільськогосподарська освоєність земель у Запорізькій, Миколаївській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Одеській, Херсонській областях.

 

Основні проблеми земельних ресурсів:

· підвищення ефективності використання та охорони земель,

· припинення деградації ґрунтів

· зростання їх родючості.

 

Вирішення цих проблем пов'язане з проведенням земельної реформи та відповідної аграрної політики.

Водні ресурси Україна є однією з держав Європи з найменшим рівнем водозабезпечення. Запаси води становлять 1000 куб. м на одного жителя, тоді як у Франції - 3,5тис.куб.м, Великобританії-5,0тис.куб.м, європейській частині Росії-5,9тис.куб.м.

Найвищий рівень водозабезпечення жителів у західних і північних областях України.

У регіонах Донбас, Криворіжжя, Крим, де найбільша кількість споживачів, формується найменша кількість водних ресурсів, що обумовлює їх дефіцит.

Найбільші озера й лимани - на Поліссі, в басейні Дунаю, на узбережжях Чорного та Азовського морів, Криму.

Штучні водойми створено на Дніпрі, Південному Бузі, Сіверському Донці.

Запаси підземних вод зосереджені на півночі та заході. Важливу роль серед них відіграють мінеральні. У Карпатах, Закарпатській області, в Криму в горах на глибіні понад 500м є термальні води, які ще недостатньо вивчені. Довжина берегової лінії України майже 2 тис.км.

 

У Чорному морі відкрито низку родовищ корисних копалин, і в перспективі можна очікувати нових покладів цінної сировини. Промислове значення мають такі види риб: білуга, осетер, оселедці, тюлька, кефаль, скумбрія, камбала. Життя в морі можливе у верхньому шарі (120-200м). Води Чорного моря насичені сірководнем, який утворюється внаслідок органічного розкладу. У лиманах моря є лікувальні грязі, що сприяють розвитку санаторного комплексу.

Азовське море - наймілкіше з усіх морів Землі.(Макс. Глибина 15м). Тут виловлюють такі цінні види риб як: кефаль, осетер, анчоуси, севрюга, бички, судак. Добре прогрівання води сприяє відпочинку і лікуванню великої кількості людей.

 

Найбільшим водокористувачем води є промисловість, на другому місці сільське, на третьому - комунальне господарства.

Основні проблеми щодо використання водних ресурсів:

· забруднення водних ресурсів шкідливими викидами,

· старіння основних фондів водоохоронного призначення,

· низька продуктивність очисних споруд.

· забезпечення населення чистою прісною водою.

 

Лісові ресурси відіграють велику роль у збереженні навколишнього середовища. Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом. Лісистість території становить близько 17%, її рівень в різних регіонах коливається: від 43,2% в Івано-Франківській до 1,8% в Запорізькій областях.

Наближений до оптимального вважається показник на рівні 21-22%, який збалансовує запаси лісових ресурсів з потребами його споживання і екологічними вимогами.

За останнє десятиліття в Україні значна частина лісів загинула від промислових викидів та постраждала від аварії на ЧАЕС.

 

Немалу роль ліси відіграють в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав.

Основними проблемами є:

· виснаження лісових ресурсів,

· деградація рослинного покриву,

· обмеженість інвестицій у лісогосподарське виробництво.

 

Вирішення проблем пов'язане з:

· підвищенням охорони і використання лісових ресурсів,

· відновлення лісових насаджень.

Тим самим сприяти підвищенню експортних можливостей лісового господарства України.

 

Рекреаційні ресурси - об'єкти та природні явища, які можуть бути використані для лікування, відпочинку, туризму, що допомагає відновити та розвити життєві сили людини, втрачені трудовою діяльністю.

 

 

До складу рекреаційних ресурсів відносять:

· бальнеологічні (мінеральні води, грязі),

· кліматичні,

· ландшафтні,

· пляжні

· пізнавальні ресурси.

 

Їх розміщення по території України нерівномірне.

Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних областях України: Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька області та АРК.

Унікальний за своїми можливостями Південний берег Криму. Крім кліматичних ресурсів регіон багатий на ресурси грязей.

Важливий за рекреаційними ресурсами є район Карпат, де можливий відпочинок як влітку так і в зимній період. У Сваляві, Синяві та ін. місцевостях є мінеральні води. Особливо багата на них Львівська область (Трускавець, Моршин, Немирів та ін.) Лікувальні грязі є в с. Чорне Івано-Франківській та с. Конопківці Тернопільської областей. Як рекреаційні ресурси використовують Швацькі озера (Західне Полісся).

У Хмельницькій (Хмільник), Київській, Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській областях є запаси радонових вод, а в Полтавській (Миргород) -хлоридно натрієві води. Відомий своїми лікувальними можливостями Слов'яногорськ (Донецька обл.)

Основні проблеми це:

· зменшення кількості закладів відпочинку та туристичних баз, що не дає ефективно використовувати рекреаційні ресурси,

· забезпечення охорони і відновлення рекреаційних ресурсів,

· зростання якості послуг, щоб максимально задовольнити потреби населення,

· забезпечити збільшення інвестицій у розвиток туризму та індустрії відпочинку і лікування.