Закономірність раціонального розміщення продуктивних сил.

План.

1. Сутність предмета і об'єкта науки про розміщення продуктивних

сил (РПС).

2. Методи дослідження ПС.

3. Актуальні проблеми і завдання курсу РПС України.

 

Економічне зростання та реалізація можливостей будь-якої економіки країни залежить від того, наскільки раціонально розміщені її продуктивні сили.

Продуктивні сили - сукупність матеріальних та людських ресурсів, а також відносин між ними, які в процесі економічної діяльності забезпечують виробництво матеріальних благ та послуг для задоволення потреб населення.

 

Отже до складу ПС, або об'єктами вивчення науки є:

· Предмети і знаряддя праці, населення;

· Трудові та природні ресурси;

· Виробництво і сфера послуг;

· Галузеві та міжгалузеві комплекси;

· Соціальна інфраструктура тощо.

 

Предмет науки - є територіальна організація ПС, вивчення якої здійснюється на різних рівнях: населений пункт, адміністративний район, область чи автономна республіка, економічний район, країна в цілому.

Мета - демографічне, екологічне та економічне обґрунтування розміщення ПС, а також удосконалення його характеру.

 

Методи дослідження.

1. Загальнонауковий – дослідження ПС як складної системи, елементи якої перебувають у певних взаємозв'язках і відносинах, утворюючи єдину цілісність.

2. Міждисциплінарний - зокрема це історичний та математичний методи. Вони використовуються для аналізу динаміки розвитку процесів або явищ.

3. Спеціальний - ці методи застосовуються для конкретно-наукових досліджень. Це такі як статистичний та картографічний.

4. Методико-технічний - служить для виконання техніко-економічних розрахунків різної складності.

 

Схема або алгоритм розробки прикладних завдань щодо розміщення продуктивних сил передбачає певну послідовність проведення досліджень і охоплює такі етапи:

1.Програмний - обґрунтування програми виконання певного завдання чи проекту: його мети, очікуваних результатів, виконавців.

Інформаційний - збирання та обробка інформації.

Аналітичний - проведення аналізу одержаної інформації з метою отримання результатів.

Модельний - розробка моделей прогнозування та планування для різних рівнів управління

Алгоритмічний - визначення порядку вироблення конкретних рішень щодо РПС

Конструктивний - розробка проектів, програм, опрацювання рішень, одержання результату.

Актуальні проблеми, що виникають в період економічних реформ:

 

По-перше - В Україні значного розвитку набули галузі важкої промисловості (машинобудування, металургія тощо), а розвиток галузей споживчого сектора економіки та соціальної інфраструктури не завжди відповідає реальним потребам населення, особливо в сільській місцевості.

По-друге – не ефективне використання, в сучасних умовах господарювання, раніше створеного виробничого і науково - технічного потенціалу України. Така ситуація є загрозою для економічної безпеки держави.

По-третє - поступова втрата головної продуктивної сили - людини, відплив висококваліфікованих спеціалістів за кордон, що негативно позначилось на подальшому економічному розвитку.

По-четверте – досягти високої конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників на зовнішньому і внутрішньому ринках, що дозволило б збільшити і вдосконалити структуру експорту відносно імпорту.

 

Завдання, які постають перед РПС:

 

1. Обґрунтування оптимального розміщення ПС з точки зору спеціалізації господарства;

2. 3адоволення соціально-економічних потреб населення;

3. Розвиток міжрегіональних економічних зв'язків.

 

 

Тема 2: Закономірності, принципи і фактори РПС.

План:

1. Закономірності РПС.

2. Принципи РПС.

3. Основні фактори, що впливають на РПС.

 

Закономірності РПС.

 

Як в минулому так і в сучасному періоді розміщення і розвиток ПС України формується під впливом економічних законів (закономірностей), що дозволяє відтворювати й раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимально розміщувати підприємства різних галузей економіки та соціальну інфраструктуру.

Принципи РПС.

 

Розміщення і розвиток ПС здійснюється на основі певних принципів. Принципи РПС - це правила, якими керуються в практичній діяльності при вирішенні конкретних питань щодо розташування нових об'єктів.

 

 

Найважливіші принципи РПС такі:

- наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів.

- охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів.

- забезпечення здорових умов життя і праці населення.

- обмеження промисловості в містах.

- вирівнювання економічного розвитку районів.

В Україні на перший план виступають соціально і екологічно спрямовані принципи.

 

Геополітичні.

Охоплюють, насамперед, географічне положення території. Географічне положення України є сприятливим для економічного розвитку: приморське розташування, сусідство з Росією, Польщею, Угорщиною і т.д., близькість до Західної Європи, Близького Сходу.

Демографічні.

Чисельність населення і його розміщення, кількісна та якісна оцінка трудових ресурсів по областям та районам. Наприклад, ці фактори впливають на розміщення підприємств приладобудівної, електронної, радіоелектронної галузей, де також враховується наявність кваліфікованих кадрів, національність і т.д.

Науково- технічні.

Впливають на розміщення підприємств і галузей на основі наукових відкриттів, змін у технології промислового і сільськогосподарського виробництва.

5. Соціально-економічні.

Впливають на розміщення ПС таким чином, щоб забезпечити подолання соціально-економічних відмінностей між селом і містом, промисловістю і сільським господарством, охорону природи, зайнятість населення і т.д. Залежить від рівня розвитку соціальної інфраструктури (розвиток освіти, охорона здоров'я, сфери послуг і т.д.), стан навколишнього середовища.

Тема 3: Економічне районування України.

 

 

План:

1. Сутність економічного району і основні районоутворюючі фактори.

2. Типи економічних районів і мережа економічних районів України.

 

 

Основою формування економічних районів є територіальний поділ праці, що зумовлює спеціалізацію окремих територій. Об'єктивними передумовами виділення і розвитку економічних районів виступають природні ресурси, чисельність населення, рівень господарського освоєння території.

Економічне районування - це науково обґрунтований поділ країни на економічні райони,що склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

Економічний район - це територіальна спеціалізована частина народного господарства країни, взаємопов'язана економічними відносинами з іншими територіями, (обміном виробленої в них продукцією)

 

На формування економічних районів впливають різні фактори.

 

Фактори районоутворення

1. Територіальний події праці (ТТШ)(головний фактор).ТІШ веде до формування галузей спеціалізації окремих територій, які, в свою чергу, впливають на виникнення галузей, що їх обслуговують і доповнюють. Це приводить до виникнення TBK.

2. Існування територіальних виробничих комплексів (TBK). В межах одного великого економічного району може бути один або декілька тісно пов'язаних TBK із такою галузевою структурою:

 

- профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабі країни), які включають в себе кілька галузей промисловості і сільського господарства

- галузі, які розвиваються як суміжні з профілюючими галузями (ремонт обладнання, виробництво напівфабрикатів, добування і збагачення сировини)

- галузі, які забезпечують потреби населення району промисловими і продовольчими товарами.

3. Наявність великих міст України (індустріальні центри). Кожне велике місто як окремий економічний район впливає на навколишню місцевість, і об'єднує своєю зоною всі менші міста. Так формується зв'язок ядра і периферії економічного району.

4. Економіко-географічне положення території району - обумовлюють спеціалізацію господарства. Так вихід економічного району до узбережжя Чорного моря сприяє розвитку морського транспорту, суднобудуванню і судноремонту, риболовству і рибопереробній промисловості.

5. Адміністративно-територіальний поділ України. До складу економічних районів території адміністративних областей, районів, автономної республіки включаються беж порушення їх меж.

 

Міграція населення.

Міграція — переміщення населення з постійного місця проживання, пов'язане з перетином певних меж. (міста, району, області, країни, материка).

Переміщення населення може бути пов'язане зі зміною місця проживання або без його зміни. Як, наприклад, сезонні виїзди на збирання врожаю.

В міграції беруть участь переважно люди молодших вікових груп. У місцях їх прибуття покращується демографічна ситуація (створення сім'ї, зростання народжуваності, зменшення частки населення старшого віку, зменшується загальний коефіцієнт смертності).

Протилежні наслідки міграції спостерігаються у регіонах вибуття мігрантів.

Починаючи з 1994р., сальдо міграції населення України набуло від'ємного значення (-0,5 на 1000 населення), що спричинило зменшення загальної чисельності населення країни.

Максимального значення від'ємне сальдо міграції набуло у областях Донбасу та Придніпров'я. Причиною є спад промислового виробництва, зниження рівня життя населення, низька заробітна плата).

Найнижчі значення від'ємного сальдо міграції були у західних областях України: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька обл.. Міграція населення сприяє розвитку нових виробництв, освоєнню нових територій.

 

Мінеральні ресурси.

Під мінеральними ресурсами розуміють різні види корисних копалин. Мінеральні ресурси поділяються на групи:

· паливно-енергетичні,

· рудні,

· нерудні.

 

На їх використанні розвиваються такі галузі промисловості: чорна кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.

 

Паливно-енергетичні:

Кам'яне вугілля. Зосереджені в Донецькому та Львівсько-Волинському басейнах, бурого вугілля в Дніпровському басейні.

Нафта і газ. Зосереджені у Прикарпатті, Дніпровсько-Донецькому та Причорноморсько-Кримському регіонах. Найперспективнішим є Причорноморсько-кримський регіон. За існуючими оцінками ресурси нафти та газу в Україні дозволяють збільшити їх видобуток майже вдвічі.

Торф. Зосереджені в Волинській, Рівненській, Чернігівській, Київській та Львівській областях.

 

Рудні ресурси.

Руди чорних металів:

- залізні руди (перше місце) - Криворізький, Кременчуцький, Бєлозерський, Керченський залізорудні басейни.

- Марганець (друге місце). Україна забезпечує 32% його світового видобутку.(Нікопольський марганцеворудний басейн).

Руди кольорових металів:

- ртуть - Донбас та Закарпаття,

- мідні руди - Донецька, Запорізька області, Рахівський район в Карпатах,

- золото - Закарпатська, Одеська області.

 

Нерудні ресурси.

Кам'яна сіль - Донецька обл., Закарпаття, Прикарпаття, Сиваш;

Мрамор - Карпати, Крим.

 

Земельні ресурси.

До земельних ресурсів належать землі, які використовуються або можуть бути використані різними галузями господарства і складають єдиний земельний фонд України.

Земельний фонд України складається із земель різного функціонального призначення:

· сільськогосподарські угіддя - 69,4% земельного фонду;

· ліси 17,2%;

· забудовані землі під промисловими і транспортними об'єктами, житлом, вулицями - 3,8%;

· землі, покриті водами - 4%;

· інші землі - 5,6%.

 

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів в різних регіонах коливається.

Найвища залученість земель у господарській сфері склалася у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях.

Найвища сільськогосподарська освоєність земель у Запорізькій, Миколаївській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Одеській, Херсонській областях.

 

Основні проблеми земельних ресурсів:

· підвищення ефективності використання та охорони земель,

· припинення деградації ґрунтів

· зростання їх родючості.

 

Вирішення цих проблем пов'язане з проведенням земельної реформи та відповідної аграрної політики.

Водні ресурси Україна є однією з держав Європи з найменшим рівнем водозабезпечення. Запаси води становлять 1000 куб. м на одного жителя, тоді як у Франції - 3,5тис.куб.м, Великобританії-5,0тис.куб.м, європейській частині Росії-5,9тис.куб.м.

Найвищий рівень водозабезпечення жителів у західних і північних областях України.

У регіонах Донбас, Криворіжжя, Крим, де найбільша кількість споживачів, формується найменша кількість водних ресурсів, що обумовлює їх дефіцит.

Найбільші озера й лимани - на Поліссі, в басейні Дунаю, на узбережжях Чорного та Азовського морів, Криму.

Штучні водойми створено на Дніпрі, Південному Бузі, Сіверському Донці.

Запаси підземних вод зосереджені на півночі та заході. Важливу роль серед них відіграють мінеральні. У Карпатах, Закарпатській області, в Криму в горах на глибіні понад 500м є термальні води, які ще недостатньо вивчені. Довжина берегової лінії України майже 2 тис.км.

 

У Чорному морі відкрито низку родовищ корисних копалин, і в перспективі можна очікувати нових покладів цінної сировини. Промислове значення мають такі види риб: білуга, осетер, оселедці, тюлька, кефаль, скумбрія, камбала. Життя в морі можливе у верхньому шарі (120-200м). Води Чорного моря насичені сірководнем, який утворюється внаслідок органічного розкладу. У лиманах моря є лікувальні грязі, що сприяють розвитку санаторного комплексу.

Азовське море - наймілкіше з усіх морів Землі.(Макс. Глибина 15м). Тут виловлюють такі цінні види риб як: кефаль, осетер, анчоуси, севрюга, бички, судак. Добре прогрівання води сприяє відпочинку і лікуванню великої кількості людей.

 

Найбільшим водокористувачем води є промисловість, на другому місці сільське, на третьому - комунальне господарства.

Основні проблеми щодо використання водних ресурсів:

· забруднення водних ресурсів шкідливими викидами,

· старіння основних фондів водоохоронного призначення,

· низька продуктивність очисних споруд.

· забезпечення населення чистою прісною водою.

 

Лісові ресурси відіграють велику роль у збереженні навколишнього середовища. Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом. Лісистість території становить близько 17%, її рівень в різних регіонах коливається: від 43,2% в Івано-Франківській до 1,8% в Запорізькій областях.

Наближений до оптимального вважається показник на рівні 21-22%, який збалансовує запаси лісових ресурсів з потребами його споживання і екологічними вимогами.

За останнє десятиліття в Україні значна частина лісів загинула від промислових викидів та постраждала від аварії на ЧАЕС.

 

Немалу роль ліси відіграють в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав.

Основними проблемами є:

· виснаження лісових ресурсів,

· деградація рослинного покриву,

· обмеженість інвестицій у лісогосподарське виробництво.

 

Вирішення проблем пов'язане з:

· підвищенням охорони і використання лісових ресурсів,

· відновлення лісових насаджень.

Тим самим сприяти підвищенню експортних можливостей лісового господарства України.

 

Рекреаційні ресурси - об'єкти та природні явища, які можуть бути використані для лікування, відпочинку, туризму, що допомагає відновити та розвити життєві сили людини, втрачені трудовою діяльністю.

 

 

До складу рекреаційних ресурсів відносять:

· бальнеологічні (мінеральні води, грязі),

· кліматичні,

· ландшафтні,

· пляжні

· пізнавальні ресурси.

 

Їх розміщення по території України нерівномірне.

Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних областях України: Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька області та АРК.

Унікальний за своїми можливостями Південний берег Криму. Крім кліматичних ресурсів регіон багатий на ресурси грязей.

Важливий за рекреаційними ресурсами є район Карпат, де можливий відпочинок як влітку так і в зимній період. У Сваляві, Синяві та ін. місцевостях є мінеральні води. Особливо багата на них Львівська область (Трускавець, Моршин, Немирів та ін.) Лікувальні грязі є в с. Чорне Івано-Франківській та с. Конопківці Тернопільської областей. Як рекреаційні ресурси використовують Швацькі озера (Західне Полісся).

У Хмельницькій (Хмільник), Київській, Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській областях є запаси радонових вод, а в Полтавській (Миргород) -хлоридно натрієві води. Відомий своїми лікувальними можливостями Слов'яногорськ (Донецька обл.)

Основні проблеми це:

· зменшення кількості закладів відпочинку та туристичних баз, що не дає ефективно використовувати рекреаційні ресурси,

· забезпечення охорони і відновлення рекреаційних ресурсів,

· зростання якості послуг, щоб максимально задовольнити потреби населення,

· забезпечити збільшення інвестицій у розвиток туризму та індустрії відпочинку і лікування.

 

Потенціалу.

Ресурсозбереження - це таке використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання продукції при використання тій самій кількості сировини, палива та ін. матеріалів.

 

Основні напрями в ресурсозбереженні такі:

· комплексне використання мінерально-паливних ресурсів.

Наприклад, у кольоровій металургії поряд з міддю з мідної руди вилучають цінні компоненти, що дають змогу виготовляти ще 20 видів продукції.

Електростанція, що споживає вугілля, щороку видає майже 100 млн.куб.м золи. Економічно і доцільно додавати золу і шлаки до розчину при виготовлення асфальтобетону, цементу, цегли,

· впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології,

· в переробній промисловості широко використовувати вторинну сировину.

Наприклад, кожна тонна металу, виплавлена з лому, обходиться в 20 раз дешевше,ніж із залізної руди, при цьому викиди в атмосферу зменшуються на 86%. Впровадження нових технологій і використання вторинної сировини в паперовій промисловості дасть змогу не тільки збільшити випуск продукції, а й зберегти сотні тисяч гектарів лісів. Так вихід паперу з 1куб.м деревини в Україні в 5-7 разів нижчий ніж у розвинутих країнах.

· відновлення родючості землі,

· активне лісовідновлення,

Наприклад, для збереження видів унікальної природи створюються національні парки (Карпатській, Швацькій та ін.)

· збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.

Тема 7: Народногосподарський комплекс України.

 

План:

1. Структура національної економіки України.

2. Промисловість України і форми її територіальної організації.

 

Територіальної організації.

Основою науково-технічного розвитку країни є науково - технічний потенціал - сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів.

Науково - технічний потенціал включає:

1. Матеріально - технічну базу науки (наукові організації, наукове обладнання,

експериментальні заводи та ін.)

2. Наукові кадри (вчені, дослідники, конструктори, науково — технічний персонал)

3. Інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення знань (наукові прогнози, банк патентів, авторські свідоцтва).

В перспективі необхідно більш активно проводити інноваційну політику.

 

Інновація - вкладення коштів у нову техніку, технологію, нові форми організації праці і управління, які охоплюють не тільки окремі підприємства, а й галузь.

 

Національний інтелект - це показник розвитку нації та її індивідів. Він виражає рівень знань, рівень мислення, етики, естетики, ідеології. Носії національного інтелекту є вчені, інженери, конструктори, письменники, працівники культури, вчителі, лікарі, робітники, селяни і т.д.

 

 

 

Тема 9: Потенціал соціальної сфери (сфера послуг)

 

План:

1. Галузі соціально-культурного комплексу сфери послуг.

2. Галузі матеріально-побутового комплексу сфери послуг.

 

Культура.

Бібліотеки. Наймасовішим закладом культури є бібліотеки. Слід зазначити, що книжки та журнали українською мовою становлять 37% книжкового фонду бібліотек, російською - 62%).

Клубні установи. Також центром культурного відпочинку населення є клубні установи, більша частка яких припадає на сільську місцевість. Клубні установи розміщені при заводах, фабриках, навчальних закладах, санаторіях.

 

Кінообслуговування в Україні представлено кінотеатрами з платним показом. Кількість відвідувань кіносеансів за рік в середньому 0,1 на одного жителя.

Якщо мережа закладів культури (клуби, бібліотеки, кіноустановки) в Україні зменшується, то театрів - зростає(130 професійних театрів у 1997р проти 85 у 1985р). Проте кількість відвідувань театрів також має тенденцію до зменшення.

 

Музеї.

Велику роль у культурному житті населення відіграє музейна справа. Найбільше професійних театрів і музеїв функціонує у Києві, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві, Харкові, Полтаві, АРК.

 

Засоби інформації.

Масовою пропагандою культурних досягнень займаються і засоби інформації - телебачення, радіомовлення, газети, журнали, книжково-журнальні видавництва. Разовий тираж газет становить приблизно 35 млн. примірників, у тому числі українською мовою - 14 млн. Якщо кількість газет (разовий тираж) зріс, то книжок - знизився (51 млн. проти 155 млн. у 1985р.)

 

Усі культурно-освітні установи пов'язані з виробництвом музичних інструментів та інших предметів культурного призначення, поліграфічною промисловістю, кіностудіями, студіями звукозапису, книжковою торгівлею, торгівлею художніми товарами і т.д.

 

Охорона здоров'я.

Включає лікувальні, лікувально-профілактичні та інші медичні установи., а також освітянські заклади (медучилища, коледжі, медінститути, курси і т.д.).

Лікарняні заклади в свою чергу поділяються на спеціалізовані - інфекційні, для інвалідів Великої Вітчизняної війни, районні, міські, обласні, республіканські.

Поліклініки як структурні підрозділи входять до складу лікарень. У виняткових випадках вони можуть бути автономною установою. Найвищий рівень забезпеченості населення лікарями в місці Києві, Автономній республіці Крим, в Одеській, Львівській і Харківській областях.

 

Побутові послуги.

Найбільша частка припадає на:

· транспортні послуги,

· ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів,

· ремонт і будівництво житла,

· ремонт та індивідуальне пошиття одягу,

· ремонт радіотелевізійної апаратури та ін.

 

Залізничний транспорт.

На цей вид транспорту припадає основна частина вантажообігу та перевезень пасажирів. Першу залізницю було збудовано у 1861р (Львів - Перемишль). В Україні залізниці об'єднані департаментом " Укрзалізниця". Залізничний транспорт України посідає четверте місце у світі після Росії, США та Канади.

Для забезпечення неперервних вантажних і пасажирських перевезень:

· збудовані швидкісні залізничні лінії (Київ - Харків, Київ - Дніпропетровськ).

· реконструйовані великі залізничні станції, ряд мостів, тунелів. (Київ, Львів).,

· поповнене парк електровозами й тепловозами нового покоління.

 

Найгустіше мережа залізничних магістралей характерна для Донбасу, Придніпров'я, правобережного лісостепу та західних регіонів.

Основними вантажами залізничного транспорту є: залізна руда, сира нафта, будівельні матеріали, сільськогосподарська продукція, вироби машинобудування.

Найбільші залізничні вузли - Київ, Харків, Дніпропетровськ, Львів, Ковель (інтерпорт), Жмеринка, Конотоп тощо.

 

Морський транспорт. Умови України сприятливі для розвитку морського транспорту: на півдні омивають Чорне та Азовське моря, котрі не замерзають і з'єднаються із Середземним морем протокою Босфор.

Найважливішими морськими портами є: Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Євпаторія, Маріуполь, Бердянськ та ін.

Основними експортними вантажами є залізна руда, кокс, чорні метали, ліс, хімічні продукти; імпортними - нафта, обладнання, машини, чай, кава, цитрусові, банани тощо.

Основу морського транспорту становлять Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) та Українсько - Дунайське (УДП) пароплавства.

 

Річковий транспорт.

Найдовша внутрішня водна артерія - Дніпро (1200 км).Найбільші порти на Дніпрі - Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя.

Судноплавні шляхи проходять також по Дністру, Південному Бугу, Інгульцю, Сіверському Дінцю.

Основною річковою магістраллю міждержавних перевезень є Дунай. На ньому діють порти Вилкове, Кілія, Ізмаїл та Рені.

 

Автомобільний транспорт. Особливо зручний для перевезення вантажів на короткі відстані, доставки їх до залізничних станцій, портів.

Найкраще забезпечені автомобільними шляхами Донбас, Придніпров'я, Передкарпаття, Закарпаття, Поділля, АРК, Київська обл. Найгірше - Полісся.

Основні автомагістралі країни - Київ-Львів, Київ-Харків, Київ-Дніпропетровськ Дніпропетровськ-Донецьк, Київ-Одеса (автобан), Сімферополь-Харків та ін.

Автотранспортом перевозять продукцію: сільського господарства, харчової та легкої промисловості, будівельні матеріали, продукцію вугільної промисловості (Донбас, Придніпров'я).

 

Щоб досягти європейського рівня забезпечення автошляхами, необхідно побудувати 200 тис. км. шляхів, у тому числі 60% у сільській місцевості. Слід створити швидкісні автомагістралі, які б з'єднували Західну Європу з країнами СНД. Потребують реконструкції готелі й мотелі, пункти автосервісу для вантажних і легкових автомобілів із-за кордону.

Територія України має велике транзитне значення: коефіцієнт її транзитності становить 3,75 (Польщі -2.92).

 

Трубопровідний транспорт. Найекономічніший вид транспортування рідкого палива, газу, різних хімічних продуктів.

Нафтопроводи нині поставляють 93,6%> усієї нафти, яку споживає Україна. Система нафтопроводів забезпечує доставку нафти переважно з Росії, однак у зв'язку з різким зменшенням видобутку тут нафти виникла потреба у закупівлі її на світовому ринку. Найоптимальніший варіант - у порти Одеси з країн Близького Сходу й південного Середземномор'я, перевалка її в Одесі й перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсона, Кременчука, Лисичанська. Частково нафта перероблятиметься на Одеському нафтопереробному заводі. Ця схема забезпечує економічну незалежність України, так як є можливість закупівлі нафти в кількох держав.

Виникає потреба у створенні державного запасу нафти. В Україні є геологічні формації, сприятливі для створення підземних сховищ.

В європейських країнах прийнято обмеження імпорту енергоносіїв з однієї країни 30-40%) загальної потреби. Тому необхідно розглянути альтернативні джерела постачання газу в Україну, зокрема закупівлю іранського газу.

Одна з головних проблем розвитку трубопровідного транспорту - його реконструкція, так як більшість перебуває в експлуатації 25-45 років, для цього необхідні інвестиції з державного бюджету, а також залучати іноземні інвестиції.

 

Повітряний транспорт. Наймолодший і найбільш швидкісний, однак поки ще дорогий. Поряд з перевезенням вантажів, пошти й пасажирів він здійснює санітарні перевезення та боротьбу з лісовими пожежами.

Найбільші авіа порти України:

· Києві - "Бориспіль" і "Київ (Жуляни)",

· Одесі - " Центральний" і "Застава",

· Сімферополі - "Сімферопольський" і " Заводський",

· Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Вінниці, Львові, Луганську, Запоріжжі, Чернівцях, Херсоні, Миколаєві, Івано-Франківську.

 

Головна державна компанія - "Авіалінії України", а також компанія "Міжнародні лінії України" за участю іноземного капіталу (Ірландія 11,3 %> акцій). Із здобуттям Україною незалежності зросла роль міжнародних перевезень. Відкрились повітряні лінії до СІЛА, Канади Ізраїлю, Німеччини, Австрії та інших країн.

 

План.

1. Сутність предмета і об'єкта науки про розміщення продуктивних

сил (РПС).

2. Методи дослідження ПС.

3. Актуальні проблеми і завдання курсу РПС України.

 

Економічне зростання та реалізація можливостей будь-якої економіки країни залежить від того, наскільки раціонально розміщені її продуктивні сили.

Продуктивні сили - сукупність матеріальних та людських ресурсів, а також відносин між ними, які в процесі економічної діяльності забезпечують виробництво матеріальних благ та послуг для задоволення потреб населення.

 

Отже до складу ПС, або об'єктами вивчення науки є:

· Предмети і знаряддя праці, населення;

· Трудові та природні ресурси;

· Виробництво і сфера послуг;

· Галузеві та міжгалузеві комплекси;

· Соціальна інфраструктура тощо.

 

Предмет науки - є територіальна організація ПС, вивчення якої здійснюється на різних рівнях: населений пункт, адміністративний район, область чи автономна республіка, економічний район, країна в цілому.

Мета - демографічне, екологічне та економічне обґрунтування розміщення ПС, а також удосконалення його характеру.

 

Методи дослідження.

1. Загальнонауковий – дослідження ПС як складної системи, елементи якої перебувають у певних взаємозв'язках і відносинах, утворюючи єдину цілісність.

2. Міждисциплінарний - зокрема це історичний та математичний методи. Вони використовуються для аналізу динаміки розвитку процесів або явищ.

3. Спеціальний - ці методи застосовуються для конкретно-наукових досліджень. Це такі як статистичний та картографічний.

4. Методико-технічний - служить для виконання техніко-економічних розрахунків різної складності.

 

Схема або алгоритм розробки прикладних завдань щодо розміщення продуктивних сил передбачає певну послідовність проведення досліджень і охоплює такі етапи:

1.Програмний - обґрунтування програми виконання певного завдання чи проекту: його мети, очікуваних результатів, виконавців.

Інформаційний - збирання та обробка інформації.

Аналітичний - проведення аналізу одержаної інформації з метою отримання результатів.

Модельний - розробка моделей прогнозування та планування для різних рівнів управління

Алгоритмічний - визначення порядку вироблення конкретних рішень щодо РПС

Конструктивний - розробка проектів, програм, опрацювання рішень, одержання результату.

Актуальні проблеми, що виникають в період економічних реформ:

 

По-перше - В Україні значного розвитку набули галузі важкої промисловості (машинобудування, металургія тощо), а розвиток галузей споживчого сектора економіки та соціальної інфраструктури не завжди відповідає реальним потребам населення, особливо в сільській місцевості.

По-друге – не ефективне використання, в сучасних умовах господарювання, раніше створеного виробничого і науково - технічного потенціалу України. Така ситуація є загрозою для економічної безпеки держави.

По-третє - поступова втрата головної продуктивної сили - людини, відплив висококваліфікованих спеціалістів за кордон, що негативно позначилось на подальшому економічному розвитку.

По-четверте – досягти високої конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників на зовнішньому і внутрішньому ринках, що дозволило б збільшити і вдосконалити структуру експорту відносно імпорту.

 

Завдання, які постають перед РПС:

 

1. Обґрунтування оптимального розміщення ПС з точки зору спеціалізації господарства;

2. 3адоволення соціально-економічних потреб населення;

3. Розвиток міжрегіональних економічних зв'язків.

 

 

Тема 2: Закономірності, принципи і фактори РПС.

План:

1. Закономірності РПС.

2. Принципи РПС.

3. Основні фактори, що впливають на РПС.

 

Закономірності РПС.

 

Як в минулому так і в сучасному періоді розміщення і розвиток ПС України формується під впливом економічних законів (закономірностей), що дозволяє відтворювати й раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимально розміщувати підприємства різних галузей економіки та соціальну інфраструктуру.

Закономірність раціонального розміщення продуктивних сил.

Ця закономірність є наслідком закону економії суспільної праці, який регулює затрати на подолання незбалансованості між районами видобутку, виробництва і споживання продукції.

В сучасному виробництві затрачається дуже багато пращ на транспортування сировини, палива, готової продукції внаслідок територіальної віддаленості між елементами виробництва.

Закономірність раціонального розміщення ПС реалізується через принцип розміщення ПС з погляду наближення їх до джерел сировини, палива і споживача.