Тепло- і звукоізоляційні матеріали.

 

Найбільше поширення в будівництві набули газонаповнені пластмаси, а також сотопласти.

Газонаповнені пластмаси за своєю структурою поділяються на два види:

- пінопласти - матеріали з замкнутими осередками;

- поропласти - з взаємносполученими незамкнутими осередками.

Ця класифікація умовна, оскільки практично не можна отримати у чистому вигляді матеріал, що відповідає зазначеним умовам.

Осередки, заповнені повітрям або газом, становлять понад 90% обсягу матеріалу. Тому відмінною рисою пінопластів є невелика щільність (від 10 до 200 кг \ м3), низька теплопровідність і достатня для них міцність (0,2-1,1 МПа при стисненні).

Пінопласти, завдяки своїй структурі мають більш високі в порівнянні з поропластами ізоляційні якості.

Поропласти мають більше вологовбирання, але і володіють високим звукопоглинанням.

Матеріал отримують у вигляді блоків або формених деталей. Газонаповнені пластмаси випускають на основі як термопластичних, так і термореактивних смол.

Розрізняють тверді, напівтверді та еластичні пінопласти. Перші два види застосовують, наприклад, в якості середнього шару в тришарових панелях.

Сотопластами називають вироби з системами регулярних сот шестигранної форми, діаметром, приблизно, 12-25 мм. Сотопласти виготовляють з бавовняного або ізоляційного паперу. Сотопласти застосовують для виготовлення легких тришарових конструкцій.

 

Деревні пластики.

 

Матеріали, отримані на основі переробки натуральної деревини, з'єднані синтетичними смолами називають деревними пластиками.

Деревошарові пластики (ДСП) виготовляють з тонких листів березового (іноді вільхового, липового або букового) шпону, просоченого смолою і запресованого при високому тиску 150-180 кг / см² і температурі t = 145-155ºC.

В залежності від взаємного розташування шарів шпону в пакеті, розрізняють 4 основних марки ДСП:

ДСП-А - всі шари паралельні один одному, ДСП-Б - через кожні 10-12 паралельних шарів один поперечний, ДСП-В - перехресне розташування, причому зовнішні шари розташовуються уздовж плити, ДСП-Г - зіркоподібна, кожен шар зміщений по відношенню до попереднього на 25-30 º.

Для будівельних конструкцій рекомендується ДСП-Б і ДСП-В, як найбільш міцні упоперек волокон і під кутами до волокон.

У всіх випадках міцність ДСП перевищує міцність цільної деревини, а для деяких марок при дії зусиль вздовж волокон шпону не поступається міцності сталі.

В даний час у зв'язку ще з високою вартістю ДСП, він застосовується в основному для виготовлення засобів з'єднання елементів конструкцій.

Деревоволокнисті плити (ДВП) виготовляють з хаотично розташованих волокон деревини (тирси), зклеєних каніфольною емульсією. Сировиною для ДВП є відходи лісопиляння і деревообробки. Для виготовлення твердих і надтвердих плит в деревоволокнисту масу додають фенолоформальдегідну смолу. При тривалій дії вологого середовища, деревоволокниста плита дуже гігроскопічна, набухає по товщині і втрачає міцність, тому у вологих умовах застосовувати ДВП не рекомендується. Міцність надтвердих плит ДВП щільністю не менш 950 кг / м³ при розтягу складає близько 25 МПа.

Деревостружкові плити (ПС і ПТ) одержують шляхом гарячого пресування деревних стружок, перемішаних, вірніше запилених фенолоформальдегідними смолами.

Деревостружкові плити в залежності від щільності підрозділяють на:

- Легкі γ = 350-500 кг/м³

- Середні ПС γ = 500-650 кг/м³

- Важкі Пт γ = 650-800 кг/м³

Міцність плит ПТ і ПС при розтягу становить відповідно 3,6-2,9 МПа і 2,9-2,1 МПа. ПС і ПТ є дешевим і доступним матеріалом, який широко використовується в будівництві (перегородки, підвісні стелі). Водопоглинання плит коливається в широких межах, при цьому вони розбухають по товщині на 30-40%.

Лекція № 8