Утворення Речі Посполитої, її суспільний лад та державний устрій ( XV-XVIIст.).

З кін. XV ст. Польща перейшла до нової моделі державно-політичного устрою. Цю форму держави, яка проіснувала з поч. XVI ст. до 1795 р., називають шляхетською Річчю Посполитою (республікою). В республіці, яку очолював виборний король, у здійсненні державної влади якнайактивнішу участь брала шляхта в особі виборних представницьких органів – загальнодержавного сейму і місцевих сеймиків. Саме вона явно домінувала над усіма іншими станами і монополізувала право заміщення державних і духовних посад.

Епоха шляхетської Речі Посполитої (її називають Першою) розділяється на 2 етапи: 1) шляхетської демократії (XVI ст. –поч. XVІI ст.); 2) Магнатської олігархії (сер. XVІI ст.-1763р.). Перший період характерний наростанням політичної активності шляхти, зокрема середньої. Вона всілякими способами намагалась розширити і зміцнити участь в управлінні державою за рахунок магнатів, а потім і короля. Період від сер. до кін. XVI ст. можна вважати часом найбільших успіхів шляхетської демократії. Кінець періоду шляхетської демократії відноситься до 1606-1607 рр., коли відбувся останній рокош шляхти проти магнатів, короля, влади єзуїтів та ін. Він придушений, що сприяло зміцненню позицій магнатів. З цього часу на багато десятиліть утвердилась їхня перевага в державно-політичному житті країни.

В січні 1569 р. у м.Любліні був скликаний спільний об’єднувальний сейм. На ньому до складу Польщі були інкорпоровані (га згодою Литви) українські землі, що належали Литві,- Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина. До об’єднання обох держав справа спочатку не дійшла, бо поляки запропонували Литві повне входження до складу Польщі під назвою “Нова Польща”. Литовські делегати обурились і сторони пішли на взаємні поступки. Першого липня 1569 року було підписано акт державної унії: об’єднання в “єдиний нероздільний організм – Річ Посполиту, що склалася з двох держав і двох народів”. Вони разом обирали короля, якого проголошували і Великим князем. Сейми обох держав мали стати спільними. Спільною мала бути і монета. Польська і литовська шляхта отримувала право володіння землями в обох частинах Речі Посполитої. Однак зберігалися окремі уряди. Також окремими залишалися: печатка, герб, фінанси, адміністрація і військо. У литовській частині держави руська мова лишалася як урядова, а Литовський статут зберігався у якості чинного права. Реальну владу в об'єднаній державі мав не король, а Сейм, що скликався один раз на два роки.

Суспільний лад. Становий лад характерний стійкою тенденцією до розширення прав і привілеїв шляхти та погіршення становища непривілейованих станів – селян і міщан. Другою тенденцією, помітною з XVII ст., стало падіння ролі середньої шляхти і зростання ролі магнатів у суспільно-політичному житті. Шляхта в XVI ст. мала ще впливову економічну і політичну силу. Згідно з Конституцією 1578р. право нобілітації (присвоєння шляхетського титулу) належало лише сеймові. Новонобілітовані не мали, однак, права обіймати державні посади, бути послами до сейму і сеймиків. Середня шляхта опанувала на той час всі земські уряди, посилала послів до сейму і ревно оберігала на той час всі свої привілеї та права. Продовжувало виконувати серйозну суспільно-політичну роль духовенство. Міщанство у XVI- XVII ст. все більше притісняли магнати і шляхта, його обмежували в економічних та політичних правах. У 1543р. міщанам було запропоновано продати свої земельні маєтки шляхті, міщани не могли обіймати державних посад, рідко (тільки зі вченими званнями) – духовні посади. Конституція 1565р. обмежила польським купцям змогу вивозити за кордон польські товари і ввозити іноземні. Посилювалась феодальна експлуатація селянства. Воно перебувало у повній адміністративній і судовій залежності від феодала, відродилась панщина. Державний устрій. Зберігаючи засаду виборності королів, дворянство Польщі щораз більше обмежувало їхню компетенцію так званими елекційними палатами, які королі були змушені підписувати. Король обирався на “елекційному сеймі” за більшістю голосів. На цьому ж сеймі укладалися для короля “пакти-конвенти”- зобов’язання короля щодо дворянства. Водночас оформилась структура й ієрархія станових представництв:1) вальний сейм; 2)сеймики провінційні; сеймики воєводств і земель (а потім – повітів).