Гетьманат П.Скоропадського Директорія УНР

Гетьманат П.Скоропадського Директорія УНР

ЗУНР

9 березня 1917 р. УЦР звернулася з відозвою „ До українського народу”, в якій закликала його домагатися від Тимчасового уряду автономії для України у складі Росії

6-9 квітня 1917 р. в Києві відбувся Всеукраїнський національний конгрес, на якому було визначено основний принцип державотворення: „національно-територіальна автономія України” і був затверджений новий склад Центральної Ради в кількості 118 осіб на чолі з М. Грушевським та його заступниками – В. Винниченком та С. Єфремовим. Було вирішено доповнити склад УЦР представниками усіх регіонів України та національних меншин

Відбулися з’їзди політичних партій і громадських формувань, які делегували до Центральної Ради своїх представників У травні 1917 р. відбувся 1-й військовий з’їзд, який обрав Військовий Генеральний комітет на чолі з С. Петлюрою 2-й військовий з’їзд (червень того ж року) запропонував Центральній Раді домогтися національної автономії України

Тоді ж у Києві відбувся 1-й селянський з’їзд, котрий також висловився за автономію України і обрав Раду селянських депутатів як складову частину Центральної Ради

Таким чином, Центральна Рада, виражаючи інтереси широких кіл українського суспільства, стала представницьким органом української демократії. Тимчасовий уряд не визнав Центральну Раду як виразника волі українського народу і відмовив в українській автономії. Тоді ЦР оприлюднила свій I Універсал І Універсал-10 червня 1917 рПроголошувалась автономія України в складі Росії Центральна Рада проголошувалася найвищим органом влади

Засуджено політику російського Тимчасового уряду Заклик до населення створити органи влади на місцях Висловлено надію, що Всеросійські Установчі збори схвалять автономію України

15 червня було створено український уряд – Генеральний секретаріат – у складі восьми генеральних секретарів і генерального писаря. Очолив його відомий письменник і громадський діяч В. Винниченко. Після проголошення Центральною Радою автономії України і сформування її Генерального секретаріату Тимчасовий уряд вимушений був піти на переговори з ЦР і визнати її вищою крайовою владою Тимчасового уряду в Україні. Результати переговорів з російським Тимчасовим урядом лягли в основу II Універсалу ЦР. II Універсал -

З липня 1917 р Крайовим органом Тимчасового уряду на Україні ставав Генеральний Секретаріат

До скликання Всеросійських Установчих Зборів не повинна проголошуватися автономія України

Невідокремлення від Росії

Поповнення складу Центральної Ради і Генерального секретаріату представниками національних меншин Тобто цей Універсал можна розцінювати, з одного боку, як поступку Тимчасовому урядові, а з іншого – як подальше наполягання на автономії України. Водночас Центральна Рада прискорювала формування власних військових сил. У жовтні в Чигирині відбувся з’їзд, який обрав отаманом Вільного козацтва командира 1-го Українського корпусу генерала Павла Скоропадського. 25-26 листопада 1917 р. В Росії під керівництвом більшовиків на чолі з В. Ульяновим-Леніним було здійснено жовтневий збройний переворот. Тимчасовий уряд був повалений, було проголошено встановлення влади Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів на всій території Росії Оприлюднено Декрети про мир і про землю Центральна Рада ухвалила III Універсал.III Універсал - 7 листопада 1917 рПроголошено Українську Народну Республіку УНР не визнавала більшовицької влади, а лише скористалася поваленням Тимчасового уряду для проголошення УНР

Передбачалося скликання 9 січня 1918 р. Українських Установчих Зборів для обрання легітимних органів влади

Висловлено побажання, щоб Російська республіка стала федерацією рівних і вільних народів

Січня 1918 р.

Селяни були політично несвідомими, неорганізованими і піддались на лозунги більшовиків робітники, підприємці, поміщики в більшості не підтримали ідею незалежності України відсутність єдності в діях українських національних сил.Центральну Раду шляхом перевороту ліквідував гетьман П.Скоропадський, гетьманський режим впав під тиском Директорії УНР, українські комуністи визнавали лише радянську владу, не було єдності між УНР та ЗУНР

несприятлива міжнародна ситуація. Боротьбу проти України вели: радянська Росія, біло-гвардійці, війська Антанти, в Західній Україні – Польща Проте українська національно – демократична революція 1917–1920 рр. має велике історичне значення: 1111111у ході революції український народ створив власну державу і декілька років підтримував її існування героїчна боротьба українського народу 1917–1920 рр. стала прикладом і дала досвід наступним поколінням українців. Без цієї боротьби було б неможливим проголошення державної незалежності в 1991 р Історичні уроки української революції Необхідність опори на власний народ, а не на іноземну допомогу Створення власної регулярної армії для захисту національної держави і розбудову владних структур не лише в центрі, а й на місцях Розв’язання невідкладних соціально-економічних завдань, турбота про забезпечення добробуту народу, що забезпечує підтримку революції Чіткість програмних завдань розбудови національної держави Забезпечення єдності в керівництві і в суспільстві загалом Активна агітаційно-пропагандистська роботи в масах. Висновок: Директорія, її уряд в кровопролитних боях втратили право легального існування в Україні. З часу виникнення ЗУНР зіткнулася з претензіями на західноукраїнські землі Польщі та міжнародним невизнанням. За цих обставин проголошення об’днання ЗУНР та УНР в одну державу було спробою вийти з глухого політичного кута і вистояти у складних тогочасних умовах. Проте під ударами Польщі, яку підтримували країни Антанти, ЗУНР втратила контроль над власною територією. Відсутність єдності в діях усіх українських національних сил стала однією із головних причин поразки революції

 

Гетьманат П.Скоропадського Директорія УНР

ЗУНР

9 березня 1917 р. УЦР звернулася з відозвою „ До українського народу”, в якій закликала його домагатися від Тимчасового уряду автономії для України у складі Росії

6-9 квітня 1917 р. в Києві відбувся Всеукраїнський національний конгрес, на якому було визначено основний принцип державотворення: „національно-територіальна автономія України” і був затверджений новий склад Центральної Ради в кількості 118 осіб на чолі з М. Грушевським та його заступниками – В. Винниченком та С. Єфремовим. Було вирішено доповнити склад УЦР представниками усіх регіонів України та національних меншин

Відбулися з’їзди політичних партій і громадських формувань, які делегували до Центральної Ради своїх представників У травні 1917 р. відбувся 1-й військовий з’їзд, який обрав Військовий Генеральний комітет на чолі з С. Петлюрою 2-й військовий з’їзд (червень того ж року) запропонував Центральній Раді домогтися національної автономії України

Тоді ж у Києві відбувся 1-й селянський з’їзд, котрий також висловився за автономію України і обрав Раду селянських депутатів як складову частину Центральної Ради

Таким чином, Центральна Рада, виражаючи інтереси широких кіл українського суспільства, стала представницьким органом української демократії. Тимчасовий уряд не визнав Центральну Раду як виразника волі українського народу і відмовив в українській автономії. Тоді ЦР оприлюднила свій I Універсал І Універсал-10 червня 1917 рПроголошувалась автономія України в складі Росії Центральна Рада проголошувалася найвищим органом влади