Тема 3. Методика підготовки та проведення семінарських та практичних занять у вищій школі

Частина

СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ З КУРСУ

«Методика викладання у вищій школі з основами лекторської майстерності»

Семінарські заняття мають за мету осмислення та засвоєння студентами предмету «Методика викладання у вищій школі», її функцій та практичну спрямованість, формування чітких уявлень про комплексний характер професійної діяльності викладача вищої школи, основні її напрями. Підчас семінарських занять студенти повинні представити на основі вивчених раніше дисциплін, власної педагогічної та асистентської практики, наукової літератури характер та зміст педагогічної діяльності викладача. Головним результатом, показником ефективності даної форми навчальної роботи повинно стати напрацювання студентами основних навичок по виконанню функціональних обов'язків викладача вищого навчального закладу; визначати функціональні обов'язки асистента кафедри: навчальні, науково-дослідницькі, організаційно-методичні, виховні.

На практичних заняттях студенти навчаються працювати з навчальним і робочим навчальним планом, аналізувати його методологію і зміст; складати навчальні і робочі навчальні програми з фундаментальних чи спеціальних курсів; підготуватися до складання тексту лекції, розробити методику її проведення за рiзноманiтними органiзацiйними формами та методами подачі; розробляти завдання для самостійної та індивідуальної роботи та визначити форми їх контролю; проводити індивідуальну роботу зі студентами; визначити систему оцінювання знання та навичок студентів; складати навчально-методичні матеріали з дисципліни та готувати їх до публікації.

Основним результатом такої роботи повинно стати вироблення вмінь і навичок до самоаналізу власного рівня професійної майстерності i складання програми самовиховання та самовдосконалення; вміння визначатишляхи самовдосконалення та підвищення професійної майстерності, поєднання її з науковою діяльністю; формування здатності до впровадження сучасних педагогічних технологій, готовності до інноваційної діяльності як системи ефективних способів підготовки фахівця у сучасній вищій школі;

Підготовка до семінарських та практичних занять формує також вміння виявляти нову інформацію за фахом, нові тенденції в розвитку історичних дисциплін та враховувати їх у навчальному процесі; враховувати тенденції культурного розвитку суспільства при організації та проведенні навчально-виховних заходів.

Тема 1. Сучасні педагогічні та інноваційні технології навчання у вищій школі: Поняття «сучасні педагогічні технології» і поняття «інноваційні технології» та їх мета (характеристика на прикладі).

1. Нові технології навчання – вимога сучасної вищої школи.

2. Поняття «сучасні педагогічні технології» та їх характеристика.

3. Поняття «інноваційні технології» та їх мета.

4. Методи інноваційних технологій у вищій школі

5. Мета і завдання дистанційного навчання та його значення в сучасній методиці вищої школи

- Форми дистанційного навчання: світовий і вітчизняний досвід

- Організація і вимоги до дистанційного навчання

- Проблема методики проведення.

Література:

· Биск И.Я. Размышления о преподавании истории. – Тамбов, 1999.

· Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП “Компас”, 1997. – 64 с.

· Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К., 2003.

· Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004.

· Освітні технології: Навчально-методичний посібник / За ред.. О.М. Пєхоти. – К., 2002.

· Педагогічний словник / За ред. М.Ярмаченка. - К.: Пед.думка, 2001.- 516 с.

· Пєхота О. Майстерність викладача - важлива складова якості вищої освіти / О.Пєхота, І.Середа / Освіта України - 2007.-11 трав. (№ 36).– С. 7.

· Пинчук Л.Н. Лингводидактические проблемы деятельности молодого преподавателя высшей школы //Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки.-Запоріжжя, 2004.-№ 2.– С.77-80.

· Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007.

· Понеділко В. Викладач у дорослій аудиторії: вимоги та особливості роботи // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України.-К.,2000:УАДУ.-Ч.ІV.– С.432-437.– (Вип.2.).

· Цимбалюк І.М. Діагностика комунікативної культури педагога: Анкета "Комунікативна культура педагогів з погляду старшокласників або студентів"// Цимбалюк І. М. Психологія спілкування: Навч. посіб. - К., 2004: ВД "Професіонал". – С. 148-149.

· Черванева З.А. Вдохновение преподавателя как фактор эффективного обучения студентов // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. - 2004. - №1. – С.66-72.

· Шапко В.Д. Сучасний урок. Технологічний аспект. – К., 2007.

Тема 2.Методика підготовки та проведення лекційних занять у вищій школі

1. Лекційний метод викладання – місце в навчальному процесі

2. Види лекцій та методика їх проведення

3. Сучасні методики лекційного викладання

4. Практика складання відео-презентації як елементу лекції-візуалізації.

5. Підготовка методичних матеріалів.

При підготовці до заняття вибрати і представити одну з методик що відносяться до сучасних педагогічних технологій, яку можна використати для проведення лекцій.

 

Література:

· Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП “Компас”, 1997. – 64 с.

· Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004.

· Ковтун І. Лекція і лектор. Чи потрібні вони у сучасному процесі навчання у вищій школі? / І.Ковтун, І.Нікітіна - Харків,2006: ХНУР.-№ 2.– С. 39-41.

· Куляс П. Лінгвістична компетентність науковця і педагога: знати тенденції в житті мови // Вища освіта України.-К.,2005.-№ 1 (15).– С.85-92.

· Марфін М.І. Проблеми лектора-початківця вищого навчального закладу // Безпека життєдіяльності. - К.,2006. - № 10. – С. 33-36

· Освітні технології: Навчально-методичний посібник / За ред.. О.М. Пєхоти. – К., 2002.

· Педагогічний словник / За ред. М.Ярмаченка. - К.: Пед.думка, 2001.- 516 с.

· Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007.

· Цимбалюк І.М. Діагностика комунікативної культури педагога: Анкета "Комунікативна культура педагогів з погляду старшокласників або студентів"// Цимбалюк І. М. Психологія спілкування: Навч. посіб. - К., 2004: ВД "Професіонал". – С. 148-149.

· Черванева З.А. Вдохновение преподавателя как фактор эффективного обучения студентов // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. - 2004. - №1. – С.66-72.

 

Додаток 1.

ПЕРЕВІР СЕБЕ!

КЛЮЧ

Ставлення до інновацій з’ясовується через розрахунок суми наданих вами оцінок у ствердженнях з наведеними номерами, що означають:

Позитивне ставлення - 1, 5, 9, 10 (радикали) = ______________

Обережне ставлення - 6, 7, 11, 12 (ліберали) = ______________

Негативне ставлення - 2, 3, 4, 8 (консерватори) = ______________

 

Найбільша сума свідчить про переважний характер ставлення до інновацій.

 

МАТЕРІАЛИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти.— К.: ВВП «КОМПАС», 1997. – 64с.

 

Болюбаш Я.Я.

Організація навчального процесу у вищих закладах освіти:

Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти.— К.: ВВП «КОМПАС», 1997. – 64с.

У посібнику розглядаються питання організації навчального процесу у вищих закладах освіти України відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161, та інших нормативних актів з питань вищої освіти.

Розрахований на слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти, аспірантів, керівників, науково-педагогічних і педагогічних працівників вищих закладів освіти всіх рівнів акредитації та закладів післядипломної підготовки.

 

РЕЦЕНЗЕНТИ: В.П. Пастухов — завідувач кафедри, кандидат юридичних наук, професор

(Національний педагогічний університет їм. М.П.Драгомонова);

П.М. Никоненко — проректор з навчальної роботи, кандидат філоло­гічних наук,

доцент (Ніжинський педагогічний інститут ім. М.В.Гоголя}

 

Від автора

 

Одним із стратегічних напрямів процесу державотворення в Україні на сучасному етапі є peфopмyвaння системи вищої освіти. Основні завдання щодо Ті розбудови і докорінного оновлення визначені Законом України «Про освіту», Указом Президента України «Про основні напрями рефор­мування вищої освіти в Україні», національною програмою «Освіта» (Україна XXI століття), іншими документами.

Державна політика в цій галузі спрямована на досягнення українською освітою сучасного світового рівня, відродження й подальший розвиток національних науково-освітніх традицій, оновлення змісту, форм і методів навчання, примноження інтелектуального потенціалу суспільства. «Розбудова системи освіти, її докорінне реформування, — наголошується в націо­нальній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), — мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національне відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні».

Здійснення цих стратегічних накреслень у галузі вищої освіти значною мірою залежить від стану її нормативно-правової бази, яка має бути надійним підґрунтям і системою орієнтирів у практичній діяльності вищих закладів освіти, їх керівників, усіх учасників навчального процесу.

На сьогодні вже створена певна нормативно-правова база вищої освіти. Зокрема, діють Положення про державний вищий заклад освіти (1996 p.), Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (1993 p.), Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах (1995 p.), Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти (1996 p.), Положення про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти (1996 p.), Норми часу для розрахунку і обліку навчальної роботи та Переліки основних видів мето­дичної, наукової й організаційної роботи викладачів і Рекомендації щодо запровадження їх у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації. Інші нормативні акти знаходяться в стані розробки та апробації.

Нині завдання полягає в тому, щоб зміст і вимоги законодавчих та нормативно-правових актів були засвоєні кожним працівником вищої школи та взяті за нормативну основу при здійсненні управління й організації діяльності вищих закладів освіти, їх структурних підрозділів.

Цей навчальний посібник присвячений висвітленню найважливіших питань організації навчального процесу у вищих закладах освіти і має на меті допомогти слухачам системи підвищення кваліфікації керівних і науково-педагогічних кадрів вищої школи, а також викладачам та іншим фахівцям, які беруть участь в організації навчального процесу і його управлінні, в опануванні необхідними для цього знаннями й практичним досвідом.

Навчальний посібник є першою спробою розкрити ключові поняття і визначення Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах у формі запитань і коментованих відповідей на них. Така форма викладу, на нашу думку, сприятиме системному і більш ґрунтовному засвоєнню читачами відповідного інформативного матеріалу та нормативних визначень.

Автором з вдячністю будуть прийняті зауваження і пропозиції щодо структури й змісту навчального посібника.

КОМЕНТАР

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

О с в і т н і

— початкова загальна освіта;

— базова загальна середня освіта;

— повна загальна середня освіта;

— професійно-технічна освіта;

— базова вища освіта;

— повна вища освіта.

Л е к ц і я

Консультація

Практики та її зміст?

Терміни проведення практики визначаються навчальним планом (робочим навчальним планом), а її зміст — навчальною програмою практики.

III. НАВЧАЛЬНИЙ ЧАС СТУДЕНТА

 

Чим визначається навчальний час студента?

Навчальний час студента визначається кількістю облікових одиниць часу, відведеного на реалізацію освітньо-професійної програми підготовки на певному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Які облікові одиниці навчального часу студента прийняті у вищій освіті України?

Обліковими одиницями навчального часу студента є академічна година, навчальний день, навчальний тиждень, навчальний семестр, навчальний рік, навчальний курс.

Академічна година — це мінімальна облікова одиниця навчального часу. Тривалість академічної години становить, як правило, 45 хвилин. Дві академічні години утворюють пару академічних годин (надалі пара). Зміна тривалості академічної години, як правило, не допус­кається. Проте, при проведенні пари без перерви, її тривалість може змінюватись, але повинна становити не менше як 80 хвилин.

Навчальний день студента становить не більше 9 академічних годин, а навчальний тиждень — не більше 54 академічних годин.

Навчальний семестр — це складова частина навчального часу. студента, що закінчується підсумковим семестровим контролем. Тривалість семестру визначається навчальним планом.

Навчальний рік — це навчальний час, який складається з навчаль­них днів, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових та канікулярних днів.

Навчальний курс — це завершений період навчання студента протягом навчального року.

 

Що входить в час перебування студента на навчальному курсі?

Час (тривалість) перебування студента на навчальному курсі включає час навчальних семестрів, екзаменаційних сесій та канікул.

IV. РОБОЧИЙ ЧАС ВИКЛАДАЧА

Чи передбачені норми часу для здійснення керівництва предметними або цикловими комісіями, класного керівництва, завідування навчальним кабінетом, перевірки письмових робіт з української мови і літератури, математики, іноземної мови, креслення і технічної механіки (конструювання)?

За зазначені види робіт чинним законодавством передбачено додаткову оплату, а тому норми часу для їх виконання не встановлено.

V. ФОРМИ НАВЧАННЯ

За якими формами здійснюється навчання у вищих закладах освіти?

Навчання у вищих закладах освіти здійснюється за такими фор­мами: денна (стаціонарна); вечірня; заочна (дистанційна); екстернат.

 

Чи допускається поєднання різних форм навчання?

У вищих закладах освіти допускається поєднання різних форм навчання з метою створення умов для повнішої реалізації відповідної програми підготовки, але в межах чинного законодавства та з ураху­ванням можливостей як особи, яка навчається, так і вищого закладу освіти.

Частина

СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ З КУРСУ

«Методика викладання у вищій школі з основами лекторської майстерності»

Семінарські заняття мають за мету осмислення та засвоєння студентами предмету «Методика викладання у вищій школі», її функцій та практичну спрямованість, формування чітких уявлень про комплексний характер професійної діяльності викладача вищої школи, основні її напрями. Підчас семінарських занять студенти повинні представити на основі вивчених раніше дисциплін, власної педагогічної та асистентської практики, наукової літератури характер та зміст педагогічної діяльності викладача. Головним результатом, показником ефективності даної форми навчальної роботи повинно стати напрацювання студентами основних навичок по виконанню функціональних обов'язків викладача вищого навчального закладу; визначати функціональні обов'язки асистента кафедри: навчальні, науково-дослідницькі, організаційно-методичні, виховні.

На практичних заняттях студенти навчаються працювати з навчальним і робочим навчальним планом, аналізувати його методологію і зміст; складати навчальні і робочі навчальні програми з фундаментальних чи спеціальних курсів; підготуватися до складання тексту лекції, розробити методику її проведення за рiзноманiтними органiзацiйними формами та методами подачі; розробляти завдання для самостійної та індивідуальної роботи та визначити форми їх контролю; проводити індивідуальну роботу зі студентами; визначити систему оцінювання знання та навичок студентів; складати навчально-методичні матеріали з дисципліни та готувати їх до публікації.

Основним результатом такої роботи повинно стати вироблення вмінь і навичок до самоаналізу власного рівня професійної майстерності i складання програми самовиховання та самовдосконалення; вміння визначатишляхи самовдосконалення та підвищення професійної майстерності, поєднання її з науковою діяльністю; формування здатності до впровадження сучасних педагогічних технологій, готовності до інноваційної діяльності як системи ефективних способів підготовки фахівця у сучасній вищій школі;

Підготовка до семінарських та практичних занять формує також вміння виявляти нову інформацію за фахом, нові тенденції в розвитку історичних дисциплін та враховувати їх у навчальному процесі; враховувати тенденції культурного розвитку суспільства при організації та проведенні навчально-виховних заходів.

Тема 1. Сучасні педагогічні та інноваційні технології навчання у вищій школі: Поняття «сучасні педагогічні технології» і поняття «інноваційні технології» та їх мета (характеристика на прикладі).

1. Нові технології навчання – вимога сучасної вищої школи.

2. Поняття «сучасні педагогічні технології» та їх характеристика.

3. Поняття «інноваційні технології» та їх мета.

4. Методи інноваційних технологій у вищій школі

5. Мета і завдання дистанційного навчання та його значення в сучасній методиці вищої школи

- Форми дистанційного навчання: світовий і вітчизняний досвід

- Організація і вимоги до дистанційного навчання

- Проблема методики проведення.

Література:

· Биск И.Я. Размышления о преподавании истории. – Тамбов, 1999.

· Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП “Компас”, 1997. – 64 с.

· Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К., 2003.

· Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004.

· Освітні технології: Навчально-методичний посібник / За ред.. О.М. Пєхоти. – К., 2002.

· Педагогічний словник / За ред. М.Ярмаченка. - К.: Пед.думка, 2001.- 516 с.

· Пєхота О. Майстерність викладача - важлива складова якості вищої освіти / О.Пєхота, І.Середа / Освіта України - 2007.-11 трав. (№ 36).– С. 7.

· Пинчук Л.Н. Лингводидактические проблемы деятельности молодого преподавателя высшей школы //Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки.-Запоріжжя, 2004.-№ 2.– С.77-80.

· Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007.

· Понеділко В. Викладач у дорослій аудиторії: вимоги та особливості роботи // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України.-К.,2000:УАДУ.-Ч.ІV.– С.432-437.– (Вип.2.).

· Цимбалюк І.М. Діагностика комунікативної культури педагога: Анкета "Комунікативна культура педагогів з погляду старшокласників або студентів"// Цимбалюк І. М. Психологія спілкування: Навч. посіб. - К., 2004: ВД "Професіонал". – С. 148-149.

· Черванева З.А. Вдохновение преподавателя как фактор эффективного обучения студентов // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. - 2004. - №1. – С.66-72.

· Шапко В.Д. Сучасний урок. Технологічний аспект. – К., 2007.

Тема 2.Методика підготовки та проведення лекційних занять у вищій школі

1. Лекційний метод викладання – місце в навчальному процесі

2. Види лекцій та методика їх проведення

3. Сучасні методики лекційного викладання

4. Практика складання відео-презентації як елементу лекції-візуалізації.

5. Підготовка методичних матеріалів.

При підготовці до заняття вибрати і представити одну з методик що відносяться до сучасних педагогічних технологій, яку можна використати для проведення лекцій.

 

Література:

· Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП “Компас”, 1997. – 64 с.

· Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004.

· Ковтун І. Лекція і лектор. Чи потрібні вони у сучасному процесі навчання у вищій школі? / І.Ковтун, І.Нікітіна - Харків,2006: ХНУР.-№ 2.– С. 39-41.

· Куляс П. Лінгвістична компетентність науковця і педагога: знати тенденції в житті мови // Вища освіта України.-К.,2005.-№ 1 (15).– С.85-92.

· Марфін М.І. Проблеми лектора-початківця вищого навчального закладу // Безпека життєдіяльності. - К.,2006. - № 10. – С. 33-36

· Освітні технології: Навчально-методичний посібник / За ред.. О.М. Пєхоти. – К., 2002.

· Педагогічний словник / За ред. М.Ярмаченка. - К.: Пед.думка, 2001.- 516 с.

· Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007.

· Цимбалюк І.М. Діагностика комунікативної культури педагога: Анкета "Комунікативна культура педагогів з погляду старшокласників або студентів"// Цимбалюк І. М. Психологія спілкування: Навч. посіб. - К., 2004: ВД "Професіонал". – С. 148-149.

· Черванева З.А. Вдохновение преподавателя как фактор эффективного обучения студентов // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. - 2004. - №1. – С.66-72.

 

Тема 3. Методика підготовки та проведення семінарських та практичних занять у вищій школі

1. Місце практичного і семінарського заняття у навчальному процесі як основного складового елементу. Види практичного і семінарського заняття.

2. Семінарське заняття з історії: завдання, організація, методика проведення

3. Практичне заняття з історії: завдання, організація, методика проведення

4. Лабораторне заняття з історії: завдання, організація, методика проведення

5. Використання сучасних педагогічних технологій на семінарських та практичних занять у вищій школі.

6. Підготовка методичних матеріалів.

При підготовці до заняття вибрати і представити одну з методик що відносяться до сучасних педагогічних технологій, яку можна використати для проведення семінарських чи практичних занять.

Література:

1. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП “Компас”, 1997. – 64 с.

2. Бондар А.Д., Ранська Л.А. Лабораторні і практичні роботи у вищій школі. - К., 1977. - 80 с.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004.

1. Куляс П. Лінгвістична компетентність науковця і педагога: знати тенденції в житті мови // Вища освіта України.-К.,2005.-№ 1 (15).– С.85-92.
2. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / За ред.. О.М. Пєхоти. – К., 2002.

6. Педагогічний словник / За ред. М.Ярмаченка. - К.: Пед.думка, 2001.- 516 с.

7. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007.

1. Цимбалюк І.М. Діагностика комунікативної культури педагога: Анкета "Комунікативна культура педагогів з погляду старшокласників або студентів"// Цимбалюк І. М. Психологія спілкування: Навч. посіб. - К., 2004: ВД "Професіонал". – С. 148-149.
2. Черванева З.А. Вдохновение преподавателя как фактор эффективного обучения студентов // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. - 2004. - №1. – С.66-72.

10. Шапко В.Д. Сучасний урок. Технологічний аспект. – К., 2007.

 

Тема 4. Самостійна робота студента

 

1. Задачі та форми самостійної роботи

2. Задачі та форми індивідуальної роботи

3. Методика організації самостійної та індивідуальної роботи студента

3. Форми контролю самостійної роботи студента та методика проведення. Колоквіум, круглий стіл, реферат, індивідуальна співбесіда тощо

4. форми контролю індивідуальної роботи студента.

5. Місце курсової роботи в навчальному процесі як форми самостійної роботи:

- організація написання і захисту курсових захисту курсових робіт

- методика роботи зі студентами по написанню курсових робіт

6. Підготовка методичних матеріалів.

Література:

1. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП “Компас”, 1997. – 64 с.

2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004.

3. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов: Учебное пособие. - К.: УМК ВО, 1989. - 252 с.

4. Кондрашова Л.В., Буряк В.К., Гапоненко Л.А. Индивидуальная работа студентов по педагогическим дисциплинам. - Кривой Рог, 1995. - 156 с.

1. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / За ред.. О.М. Пєхоти. – К., 2002.

6. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007.