Зробіть ідейно-художній аналіз казок Г. К. Андерсена «гидке каченя», «нове вбрання короля» та «снігова королева».

«Гидке каченя»

Гидке каченя — казка данського письменника та поета Ганса Крістіана Андерсена. Вперше опублікована 11 листопада 1843 року в Копенгагені, Данія, разом з трьома іншими казками Андерсена. У казці «Гидке каченя», яку написав датчанин Ханс Християн Андерсен, розповідається про нещасного пташеня, якого цькували інші качки - мешканці пташиного двору, за те, що він був зовсім не схожий на них. Вони вважали його негарним, потворним. Не витримавши принижень, каченя втік і довго поневірявся, переносячи нужду і небезпеки. А наступної весни він зауважив прекрасних птахів на озері, поплив до них і раптом побачив у воді, що сам став такою ж прекрасною птахом - лебедем. Колишній «бридке каченя» був прийнятий у лебедину зграю.

Митарства некрасивого «каченяти», який насправді лебідь, зазвичай інтерпретують як метафору долі художника. Між тим таємний зміст цієї філософської казки Андерсена, близькою до притчі, в одвічному зіткнення двох сил: добра і зла. Преображення колись некрасивого пташеня на прекрасного лебедя - лише зовнішня сторона сюжету. Суть - в спочатку благородної натурі маленького каченя, від природи щедро відкритого любові і добра. Гнаний усіма, він не тільки не озлобився, коли тупі і чванливі мешканці пташиного двору з обуренням відкинули його за несхожість на них самих; він готовий був засумніватися в собі самому, звинуватити у своїх нещастях себе. Андерсен, звичайно, антропоморфізує світ пташника, в якому панує зовсім людська ієрархічність, де абсолютно серйозно обговорюється пропозиція «переробити» маленького виродка. Правда, коли каченя після нескінченного приниження і цькування зважився смиренно прийняти смерть - коли вже з його неподобством і жити не можна, - він вибирає для «страти» не качок-гусей-індичок, а величних та благородних красенів лебедів. І виявилося, що вони - його власне відображення. Андерсен радіє за свого героя: «Не біда з'явитися на світ в качиному гнізді, якщо ти вилупився з лебединого яйця!»

Однією з найбільш популярних казок Андерсена є казка “Нове вбрання короля” (1835). У цій казці письменник гостро, дотепно висміює правителів, державних діячів, яким приписують високі моральні якості, почуття людської гідності, а насправді вони духовно убогі. Вислів: “А король голий” — став крилатою фразою, якою народ викриває убогість думки людини, її фальшиву репутацію. У казці висміяно підлабузництво, лицемірство, боязнь підлеглих сказати у вічі правду високопоставленим особам, тобто пороки, властиві класовому суспільству. Нікчемності, убогості правителів, лицемірству придворних протиставляю­ться правдивість і сміливість народу.

Казка чітко побудована, сюжет її динамічний. Починається вона з яскравої характеристики короля, і нею письменник вмотивовує зав'язку — появу пройдисвітів та їх намір обдурити короля і всіх його підлеглих. Дія розвивається швидко. У кожному епізоді розкриваються характери дійових осіб. Уміло вдають, нібито вони старанно працюють, хитрі й зухвалі пройдисвіти: вони сидять за порожніми верстатами і тчуть без пряжі, спалюють багато свічок, щоб всі думали, наче вони і вночі працюють; великими ножицями ріжуть повітря, ніби кроять тканину, шиють голками без ниток, щоб ніхто не побачив, що нитки не витрачаються.

Казка закінчується правдиво і мудро: істину — король голий — сказала невинна дитина, яка ще не навчилася лицемірити. Настає розв'язка: хоч король і зрозумів свою помилку, але продовжує поводитись так, нібито нічого й не сталося.

Перемога любові і добра над злом - головна тема казки Андерсена "Снігова королева". Відомий казкар стверджує, що сила любові та почуття щирої дружби здатні творити дива.

Маленькі діти - головні герої казки "Снігова королева". Кай і Герда вже давно товаришували. Вони так уподобали одне одного, що ладні були піти на подвиг заради дружби. Так сталося, що проявляти всю силу свого характеру довелося Герді. Кай потрапив у полон до Снігової королеви не за власною волею. Він не зміг самотужки позбутися зачарованого шматочка льоду, що перетворив його на черствого, дражливого та нахабного хлопця. Кай не розуміє власної жалюгідності. Герда ж знала його доброзичливим, гарним, та привітним. Вона вірила, що до Кая повернуться його чесноти. Треба тільки трішечки йому допомогти.

Доброта Герди та її палка віра у порятунок Кая допомогли їй подолати багато труднощів на шляху до мети. Зустрічі з різними людьми збагатили її досвід. Вона стала розумнішою. Герду не змогли зробити сильнішою добрі чари, вони були їй не потрібні, адже її сила була справжньою, а не штучною. Саме справжні почуття оспівує Андерсен у своїй казці. Вона вчить нас робити добро, не залишати друзів у біді та завжди йти до своєї мети. Не треба боятися труднощів та випробувань, адже вони тільки загартовують характер та волю.