Музично-художня поетика німецьких колисанок

Ознайомлюючись з німецькими колисковими піснями, можна відразу помітити, що вони посідають вагоме місце не лише як дитячий жанр. Вони є значною частиною художнього, культурного і освітнього життя суспільства. Вони є частиною свідомості нації. Про це свідчить не лише тривале життя деяких колисанок, а й їх музично-інтонаційне оформлення. З наданих нам колисанок з архіву сім’ї Фінстербуш всі вони мають музичне оформлення. Це народні та авторські колискові пісні. Вони виконуються не лише для дитини, а й на сцені, в засобах масової інформації. Це свідчення того, що дитячий фольклор має велике соціокультурне, розвиваюче, формуюче значення в житті людини. В їх оформленні взяли участь найкращі композитори, їх виконують найкращі вокалісти. Ми називаємо їх імена поруч з текстом в додатках (Додаток А).

У колисковій пісні “Gut Nacht” бажають дитині доброї ночі і її будуть оберігати ангели і тепло материнського серця. Одночасно змальовується картина чудової ночі: Місяць зазирає у вікно, дає про себе знати Соловейко у гаю.

З поетичних засобів можна назвати епітети „Mein feines Lieb”, in dem „schönen Himmel”, im „klaren Mondesschein“, in dein „stilles Kammerlein“. Як анафори ми зустрічаємо „Gut Nacht“, Gut Nacht“. До здрібніло-пестливих форм належать наступні звертання: „Mein feines Lieb, Feines Lieb“. Пісня виконана у формі монологу матері. Ця народна колискова пісня покладена на ноти. Звуко-ритмічна оболонка твору сприяє швидкому засинанню. Судячи по звертанню матері до ангела можна стверджувати, що дана колискова походить з християнських часів.

Німецька колискова пісня „Hört ihr Herrn und lasst euch sagen“ відображає християнський світогляд. Тут показано велич Творця, віра в Нього і надія. Завдяки Його доброті і силі дитя може спокійно спати. Сили людини не достатньо, щоб протистояти злим силам. У цій пісні наголошується про 10 заповідей, про які повинні пам’ятати люди. Як епітет у цій колисковій можна назвати „gute Nacht!“ Пісня починається із звертання „Hört ihr, Herrn!“.Пісня дитячого жанру „Schlaf, Kindchen, Schlaf“ має два персонажі, які готують дитину до сну. Це мати та батько. Мама трусить дерево і звідти падає Сон, щоб заснула дитина. В цей час батько стереже овечок, мама пряде шовкові нитки в трояндовому саду, в небі пропливають зірочки, Місяць несе варту.За сюжетом це старовинна колискова пісня. Аналоги таких сюжетів ми знаходимо в українських колискових піснях, коли призивають на допомогу Сон та Дрімоту. Вона має древні міфологічні корені, що відповідали віруванням людей тієї епохи. Сюжет таких колискових свідчить про їх спільність на індо-європейському просторі. У цій колисковій є епітети „das feinste Seidengarn“, анафори „ Schlaf, Kindchen, Schlaf,“ наскрізні рефрени „Schlaf, Kindchen, Schlaf, dein Vater hüt die Schaf Schlaf, Kindchen, schlaf, dein Vater hüt die Schaf.“

oder noch: „Schlaf, Kindchen, schlaf

Schlaf, Kindchen, schlaf“

У колисковій використано здрібніло-пестливі форми слів „ Kindchen, Bäumelein, Träumelein, Schäferlein, Sternlein, Lämmerlein“. Тут простежується така риса поетики як мозаїчність. Картини прядіння змінюються садом, квітником, зоряним небом. Пісня покладена на музику Фрідріхом Райхардтом.У колисковій „ Wer hat die schönsten Schäfchen“ дійовими персонажами є Місяць, Зорі, які знаходяться на небі за деревами, двором. Місяць виходить ввечері, коли всі хочуть спати. Він пасе Овечок, які є білими зорями. Вони не кривдять один одного і живуть як брати і сестри у злагоді.

Епітетами тут виступають „die schönsten Schäfchen, der goldene Mond, am späten Abend, auf seiner blauen Flur“. У здрібніло-пестливій формі зустрічаємо слово „die Schäfchen“. Звертання у даній колисковій вжито у формі риторичного запитання: „Wer hat die schönsten Schäfchen?“ На нашу думку, четвертий куплет колисанки виконує педагогічну функцію: Жити як брат з сестрою в злагоді.

У невеличкій колисковій „Alles schweigt“ зображено тиху ніч і лише соловейко своїм солодким співом дає знати про себе. Він накликає своєю мелодією тугу на серці і сльози на очі. Вольфганг Амадей Моцарт написав музику до даного канону (1756-1791).

До художньо-поетичного засобу належить епітет „süße Melodien”, наскрізний рефрен:

„ Locken mit süßen Melodien Tränen ins Auge, Schwermut ins Herz.

locken mit süßen Melodien Tränen ins Auge, Schwermut ins Herz“

Описуючи колискову „Nun schlaf, mein liebes Kindelein“, слід відзначити, що вона відповідає християнським віруванням, а в 1580 році до неї була написана музика Йоганом Матезіусом. В цій пісні мама просить маля закрити очі і спати, оскільки Бог хоче бути батьком дитини, то вона повинна спати спокійно. Бог буде вічно, Він дав життя через батьків. Щоб захищати дитину вдень і вночі, Він посилає ангелів, щоб вони чатували біля колиски і добре несли сторожу.

З поетичних засобів слід назвати наступні епітети: „liebes Kindelein, der liebe Gott, gute Wacht“. Анафорами тут виступають „schlaf in guter Ruh, schlaf in guter Ruh“. До здрібніло-пестливих форм належать такі слова: „Kindlein, Äuglein“. Пісня виконується у формі монологу матері, мозаїчно зображуючи картину сьогодення та картину в майбутньому.

Прочитуючи або прослуховуючи колискову „Bim, baum! Glocken läuten“ на душі стає лірично, спокійно. Дзвони лісу розгойдують і співають у сні. Дзвони дзвонять. Автор цієї пісні Маріанне Гарф. З поетичних засобів слід назвати звуки-кліше „Bim, baum!“, а також референ „Bim, baum! bim baum.“

У колисковій пісні „Nun kommt die gute Mutter Nacht“ розповідається, що з настанням ночі все стає тихим і темним. Ніч закриває пелюстки квіток і приколисує у вечірньому дзвоні дикий вітер з його завиванням. Також і ти (ім’я дитини) повинен засинати. На нашу думку, це пісня останніх часів. Мама називає явища природи, які змінюють свій стан з настанням темноти і припрошує дитину до сну. З художньо-поетичних засобів тут слід виділити епітети „die gute Mutter Nacht, ihrem Sanften Sang“.

„ An der Wiege“ – так називається колискова з Австрії. Коли дитя спить, то я радію і через рік дитина стає більшою і мати просить Бога берегти її дитину. Для того, щоб дитина спокійно спала, мама співає їй про маленьку вівцю, гусочку з маленьким хвостиком. Цікавим з художньо-поетичних засобів є вигуки-кліше „Ei – a pei – a“. Дана пісня складена в християнську епоху, про що свідчить звертання матері до Бога, щоб оберігав її дитину.

Одна з веселих, бадьорих авторських колисанок є „Guten Abend, gut Nacht“. Мама бажає дитині доброї ночі. Вона посилається на волю Бога. Якщо це буде Його воля, то дитя знову прокинеться. Вона просить ангелів охороняти дитину і показати у сні дерево Христа і рай. Художньо-поетичними засобами у цій колисковій є епітети: „Guten Abend, gute Nacht“, наскрізні рефрени:

 

Schlaf nur selig und süß

Schlaf nur selig und süß

Йоханн Вратс написав мелодію до цієї колисанки у 1898 році.

Підводячи підсумок художньо-поетичного аналізу німецьких колисанок, можна сказати, що за джерелом походження вони поділяються на колисанки за анімістичним походженням, соціально-побутові колисанки та колисанки, які носять християнський характер.

З художньо-поетичних засобів, за нашими дослідженнями, можна назвати такі, які властиві і слов’янським колисковим пісням, а саме: звертання, епітети, анафори, рефрени, здрібніло-пестливі форми слів і мозаїчність.

Поетика польських колисанок

Чільне місце у польському фольклорі посідає дитячий жанр. В даному розділі ми розглянемо поетику кількох польських колисанок і дослідимо їх джерела походження; порівняємо ці колисанки з українськими і німецькими колисанками на предмет вивчення вірувань цих народів.

Колискова пісня „ Kotki dwa” починається словами про двох котиків-пустунів. Потім мама звертається до маляти, щоб воно заснуло, оскільки Місяцю буде соромно, що він заснув, а маля ні. Навіть позолочені зорі занурені в сон, тож і маля повинно спати.

З поетичних засобів тут слід виділити звертання до дитини „jedna”, епітетами тут виступають „Wjzystkie złe dzieci, nieby złoca”. З наскрізних анафор виділяємо „Ach, śpij, Ach spij”. Мама звертається до дитини зі словами у пестливій формі (Додаток Б).

До дитячого фольклорного жанру належить „Kołysanka”. Мама при зверненні до дитини називає її „kochaie”, як щось найдорожче, найближче до серця. Вона все готова подати для дитини: і зорі, і міста. Але коли з’являться зорі на небі, то дитина повинна спати. В цій колисковій зображено природу в її циклічному виді, коли все чергується: ранок, день, вечір, ніч. То ж і людина, будучи ще маленькою, повинна дотримуватися сну.

Цікава за своїм змістом і походженням колискова „Chodił Senek i Drzemota”. За певних часів люди пояснювали стан сну не фізіологічно, а такими поняттями як Сон та Дрімота. Саме такі сили прикликала мати, щоб приспати дитину. Ці дві сили наділені такими якостями, що вони мандрують, розмовляють і домовляються про нічліг. Як нічліг вони вибирають освітлену, теплу хату з наймилішим дитям. В даній колисковій мама показує, що її дитинка наймиліша. Це вона робить через образи Сну і Дрімоти, які вибрали її дім для сну.
Із здрібніло-пестливих форм тут можна виділити слова „dziecina, chatupka”, епітетами виступають „jasny ogień, chatypka najcieptiejsza”. Як анафори вжиті тут слова „Gdzie, Gdzie, Gdzie”. Пісня виконується мамою монологічно у формі діалогу Сну і Дрімоти.

Особливий інтерес представляє колискова пісня „Dorotka”. В ній виступає Сон як дійова особа „Chadzi senek koło płotka”. Мама повідомляє у монологічній формі про розваги дівчинки. Вона називає її пестливо „Dorotka, maluśka”. Доротка танцювала, розважалась на росі рано, і в обід, і ввечері. А коли вже спить Доротка, то Сон ходить коло плоту, щоб стерегти її.

З поетичних засобів зустрічаємо рефрени, вигуки-кліше:

„ Ta Dorotka, ta małuśka

 

Ta Dorotka, ta małuśka

Ta Dorotka, ta małuśka”

Здрібніло-пестливі форми слів у цій пісні – „podusi, noźka, słoneszko, małuska, uszko, jezuk”. До епітетів тут відносяться „nóżka bosa, narozowej podusi, jeżyk mały”. В цій пісні лірично зображено безтурботне, веселе, щасливе життя дитини. Головними персонажами є дівчинка Доротея, Сонце, Луг, Сон.Колискова пісня „Jezus małusieńki” має християнський характер. В ній оповідається про народження Ісуса та складні побутові умови в яких Він повинен був перебувати після народження. Його мати виявила велику любов і кмітливість, щоб обігріти Маля і передати Йому свою любов, якої вистачить для Них Двох.

Ця пісня ніжна і зворушлива. На ній було виховано багато поколінь людей. Головними персонажами тут виступають Мати Божа і Її син Ісус. Мати Божа сама зносила нужду, холод, але віддала частину свого одягу і тепло серця своїй Дитині. Це було, є і буде зразком любові матері до дитини та життя.

 

З поетичних засобів тут можна виокремити епітети „Jezus malusieńki”, здрібніло-пестливі форми слів „kołebeczki, poduszeczki, głoweczki, matusienka, stajenka, serdecznetzy”, звертання „O moj syny”.

У колисковій пісні ,,Kołysanka dla okruszka’’ мати звертається до маляти, щоб воно спало. У колисковій використана риса поетики: мозаїчність. Мати зображає картину засинання дитини і якою вона буде в дорослому житті. Мама звертається до дитини як до великої особи „Krołu mój”, епітетами виступають „spondie na szetkach”, порівняння „mały jek muszełka, mały jek olruszek”, анафори,, Kiedyś tam, Kiedyś tam’’.

Колисанка „Lułajże, Jezuniu” припрошує маля до сну. Тут мати переносить образ Ісуса на свою дитину. Мати звертається до сина, як до найціннішого, як до найсвітлішого, яким був і є Ісус. Вона просить закрити знеможені плачем повіки, слабкі уста. У звертаннях дитина виступає сонечком, лілейком, ангелочком.

Серед поетичних засобів знаходимо епітети:,,zemdlone usteczki, piękniejszy Aniołeczku, Lilijko najprzyjemniejsza, najśliczniejsze świata Słoneczko’’, вигуки-кліше,, Lulajże, Lulajże’’. Вони, вигуки-кліше, на думку українських мовознавців Мар’яни та Зоряни Лановик, виступають оберегом від поганих сил [8]. Проте найважливішим у цій колисковій пісні виступає Ісус. Він поєднує в собі Землю, Сонце, ангелів, скарб і дитину в люльці. Мама співає своїй дитині цю колискову з надією, що слова, зміст колисанки відіб’ються у душі дитини і вона виросте чесною і порядною людиною.

У колисковій пісні „Dobranoc” мама бажає дитині доброї ночі, м’яку постіль, яку вимостив би вітер і вибілив місяць. Про велику любов матері до дитини свідчить готовність матері перетнути півсвіту, щоб бути з дитиною. Мати переноситься в майбутнє і бажає добрих вітрил, які б носили її малечу благополучно по океану життя. До поетичних засобів відносяться тут епітети: „miękkość pościeli, dzygwiezdny wiatr, jabłkowych zapach, pogodnym zasnę”.

В полі зору нашої уваги колискова „Bajka iskieri”. Дієвими персонажами в ній виступають Зірка та Войтек. Зірка розповідає кілька байок про одруження королеви з парубком, про хатину Баби Яги та про дива у ній. Проте Войтек не вірить Зірочці, оскільки після короткого спалаху вона знову гасне.На нашу думку, тут не стільки важливий сюжет, скільки звуко-ритмічне оформлення колисанки. А згасання Зірки символічно вказує на необхідність сну, побуджує дитину до засинання.

З художньо-поетичних засобів слід назвати наскрізні рефрени:

„ Z popoielnika na Wojtusia

 

Iskiereczka mruga

Chodź, opowiem ci bajeczkę,

bajka będzie długa”,

метафори „iskereczko mała”, вигуки-кліше „Pssst”, здрібніло-пестливі слова „bajeczke”.

Розглядаючи колискову „Bajecka” слід вказати, що головними персонажами є: король, королева і паж, які кохали одне одного. Вони проживали на острові і все у них було добре. Проте сувора доля приготувала їм горе: короля з’їв пес, пажа з’їв кіт, а королеву з’їла мишка, бо король був з цукру, паж з імбирного печива, а королева з марципана. Як художньо-поетичні засоби виступають тут анафори: „Byl.., Byl.., Byl... ”, епітети „słogi łos“.

Слід розуміти, що дані байочки використовуються як колискові пісні. На нашу думку, це одна з ознак національного колориту.

Дослідивши польські колискові пісні, можна сказати, що джерелами витоку цих пісень є древні вірування народу, його міфологія і побут людей. Спільні ознаки колискових заключаються в єдності вірування.

Українські колискові пісні

У колисковій пісні «Льон збирала» вказано на рід заняття матері і на місцевість, на якій вирощувався льон. Мати співає дитині, що із зібраного льону прялися нитки. Ці нитки вона пряла тонкими, щоб полотно, сповиточка були м’якими і не муляли дитині. Цим показує мати свою любов, своє чуйне ставлення до дитини. Прядучи нитки, вона прохала у долі щастя і вроду для дитини.

Художньо-поетичними засобами даної колискової є епітети «тонкі нитки, дитя вродливе, дитя щасливе», наскрізні рефрени:

Тонкі нитки пряла

Тонкі нитки пряла
Щоб дитя було…

Щоб дитя було…,

здрібніло-пестлива форма слів «дитя, доленька». Колискова виконується у формі монологу матері (Додаток В).

 

Часто в українських колисанках кіт виступає як головний персонаж пісні. Дослідниця колисанок Г. В. Довженок вказує, що образ кота в колисанках виступає як оберіг дитини [4]. То ж і недаремно він є персонажем у багатьох колисанках.

У колисковій пісні «Ой кіт – воркіт» мама співає про розваги кота, який стрибнув через віконце і подався у шумову діброву, яка своїм шелестом, шумом буде присипати маля і воно буде спати.

В даній колисковій мозаїчно зображена картина розваг котика, потім зображується шумлива діброва, після якої мама знову описує дитину, яка вже спить. З наступних поетичних засобів слід виділити епітети «зелена діброва, мале дитя, діброва шумова». Шум діброви виконує звуко-ритмічну оболонку колискової і дитина засинає.

У колисковій «Ой ти, Коте, не гуди» мати звертається до Кота, щоб він не вів себе голосно, оскільки дитяточко маленьке і йому потрібно спати. Художньо-поетичним засобом тут є звертання «коте», епітети «дитяточко маленьке», здрібніло-пестливі форми слів «дитяточко, раденьке, маленьке», вигуки «Ой ти». Звуко-ритмічна оболонка твору сприяє сну дитини.

Цікавий спосіб мислення, світобачення і світосприйняття ми спостерігаємо в колисковій «Ой, спи, дитя без сповиття». В цій пісні мати має принести три квіточки з поля, які матимуть такі властивості: дрімлива, сонлива і щаслива. Такою ж, на думку матері, вони повинні зростити дитину. Цілий ряд міфологічних образів, персоніфікованих образів: рісточки, здоров’ячко, сонки-дрімки, говорушки, ходусіньки, ладусіньки надаються дитині, щоб вона зростала здоровою і щасливою. За джерелом походження ця колисанка відноситься до міфологічної групи. Дитині бажають добре зростати, бути щасливою, сильною, здоровою і розумною. А також мама бажає дитині навчитися добре розмовляти, бігати, мати справні руки. В такій невеличкій пісні для дитини сфокусовано уявлення народу про те, що належить до поняття щастя.

Дана колискова сповнена художньо-поетичних образів. Це звертання «Ой, спи, дитя», здрібніло-пестливі форми слів «квіточки, серденько, здоров’ячко, сонки-дрімки, ніженьки». Ми наважимося тут допустити паралель щодо рослин «трьох квіточок», які мають принести щастя дитині, і рослин згідно християнського свята Трійці і вказати на їх спільність у світоглядному плані не обговорюючи питань вірувань і релігії.

Розглядаючи колискову «Ой, ну, люлі-люлі», слід відзначити, що в цій пісні часів вірувань, одним з головних персонажів є міфологічний персонаж «гулі», які вміють літати, думати і гадати. Далі мова йде вже про страви, їжу українського народу. Тут називаються каша, борщ, бублики, калачі, які, на нашу думку, ввійшли в побут значно пізніше часів вірувань. Нарешті вони (гулі) вирішили дати дитині три квіточки, які зроблять дитину щасливою.

З художньо-поетичних засобів тут слід відзначити епітети «червоне намисто», здрібніло-пестливі форми слів «бубличком, квіточки», анафора «люлі-люлі». Мама починає колискову, побуджуючи дитину до сну: «Ой, ну, люлі-люлі».

Окремо хочемо розглянути колискові, де використані тотеми-деревА: дуб, липа, ясен, явір, сосна та інші. Згідно тотемічних вірувань, людина ототожнює себе, своє життя з життям навколишнього світу, з видимою природою. Щоб розглянути ці питання глибше, розглянемо колискову «Повішу я колисочку». В монологічній формі мама співає про наміри повісити колисочку в лісі темнім на липочці, щоб колихав вітер, прилітали і співали пташки і присипляли дитину. Дитина розглядається як дублікат зовнішнього світу, вона повторює все, що потрапляє у її поле зору. Її колиска висить на липі – дереві, якому поклонялися.

Епітетами тут виступають «темнім лісі, дитиночку маленьку», анафори «в темнім лісі…, темнім лісі», здрібніло-пестливі форми слів «липочку, дитиночку».

Колискова «Повішу я колисочку на дубочку» також має свої корені в тотемізмі. Мама повідомляє дитині, що вона повісить колиску на дубові (дерево-тотем) і вітер її буде колихати, дубові листочки будуть спільно з сонцем забавляти і цілувати дитину.

 

Повісивши колиску на дуб, мама показувала свою велику повагу до цього дерева, його властивостей і цим вона очікувала, що її дитина буде такою як дуб: сильною духом, матиме міцне здоров'я.

Нам відомі факти поклоніння німецьких племен цьому дереву. Навіть і сьогодні побутує думка, що дуб – німецьке дерево, тобто це символ Німеччини. З колискової нам відомо, що дуб, як дерево-тотем, також пошановувалося в слов’янському світі.

З художніх засобів даної колискової слід виділити звертання «мій синочку», здрібніло-пестливі слова «дубочку, колисочку, вітрик, сонечко, листячком», анафору «люлі, люлі».

Складно чітко розмежувати колискові за джерелом та епохою походження, оскільки до нашого часу змогли дійти твори дитячого жанру не в повному складі. А те, що дійшло крізь віки, збереглось через століття, збагачує нашу культуру, є основою того, що ми називаємо український народ.