Тема: українська срр в умовах нової економічної політики (1921 – 1928 рр. ). Релігійне життя.

Семінар №1.

Тема: Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921 – 1928 рр.). Релігійне життя.

Мета: 1. Розглянути міжнародне і внутрішнє становище УСРР на початку 20-х pp.; спираючись на вивчений матеріал підвести студентів до розуміння неможливості відновлення політики «воєнного комунізму” на початку 20-х pp.; на фактичному матеріалі з'ясу­вати причини і наслідки голоду 1921-1923рр. в Україні; причи­ни запровадження непу; провести порівняння політики «воєнно­го комунізму» і непу; довести, що неп - вимушений тактичний крок, а не стратегічна лінія; розглянути етапи утворення СРСР; сформувати в учнів уявлення про основні особливості утворен­ня СРСР, приділивши увагу взаємозв'язку історії і сучасності; довести, що Союз PCP являв собою федеративну за формою, але унітарну за змістом державу;

2. Удосконалювати вміння студентів співставляти історичні процеси,

робити висновки та узагальнення

3. Сприяти становленню громадської самосвідомості студентів.

Форма семінарського заняття: робота в малих групах.

Структура семінарського заняття.

1/Підготовчий етап -10 хв. Організаційний момент (3-5 хв.)

передбачає:

А) взаємне привітання викладача і студентів;

Б) нагадування основних вимог:

Вступна частина (3-5 хв).

Викладач нагадує мету і завдання заняття, попереджує про форми роботи на семінарі, визначає час на проведення окремих видів роботи.

Актуалізація та мотивація теми (3 хв).

I. Основний етап - 40 хв.

Обговорення доповіді і повідомлень, вирішення проблемних завдань, аналіз відповідей студентів, виправлення помилок.

II. Підсумковий етап -10 хв.

Підведення підсумків семінару. Заключне слово

викладача, загальна характеристика, оцінка семінару,

рекомендації і завдання, аналіз виступів.

III. Д/з – 5 хв. (Викладач визначає тему наступного семінару).

План.

1.Межнародне становище УСРР.

2.Внутрішне становище УСРР.

3.Перехід до нової економічної політики.

4.Передумови включення УСРР до складу СРСР.

5. Статус України у складі СРСР.

6. Голод 1921-1923рр. та його наслідки в Україні і на Херсонщині.

Основні поняття; «неп», «украінізакція», «Конституція».

Навчально-дидактичне забезпечення семінару;

1. Атласи для 10 кл.

2. Копіі документів.

3. Ф. Г. Турченко «Новітня історія України» 2002р.

Межнародне становище УСРР.

УСРР - соціальна держава. Економічна політика уряду була спрямована на ліквідацію приватних підприємств, поміщицького і капіталістичного землеволодіння. Методи проведення цієї політики були різноманітними: націоналізація, фізичне знищення капіталістів і поміщиків, насильницьке впровадження колгоспів, радгоспів, комун, продовольча диктатура, репресії.

Навесні 1921 року, виправдовуючи жорстокість при проведенні соціалістично-економічної політики, В.І.Ленін назвав таку політику „воєнним комунізмом”.

Воєнний комунізм - явище тимчасове, надзвичайне, породжене війною, - так пояснювали свої дії В.І.Ленін та більшовики в 1919-1920 роках.

Сутність політики „воєнного комунізму”:

1) Продовольча диктатура.

2) Заборона підприємницької діяльності, торгівлі.

3) Націоналізація землі, скасування приватної власності.

4) Скасування товарно-грошових відносин.

5) Введення замість грошей карток на продовольчі та інші товари для працюючих.

6) Порівнювальна система оплати праці (через картки).

7) Організація державними органами влади „трудових армій для примусової безкоштовної праці”.

8) Репресії, спрямовані проти ворогів влади більшовиків.

Така політика викликала невдоволення не тільки у середині країни, але й за кордоном. Тим більше, що більшовики, які встановили свою владу, пропагували ідею про неминучість в найближчому майбутньому світової революції і створення світової соціалістичної держави.

Отож, досягнення в сфері міжнародних відносин як УCРР, такі РСФРР були незначними.

Статус УСРР у складі СРСР.

1.УCРР - союзна республіка у складі СРСР з обмеженим суверенітетом і формальним правом виходу зі складу СРСР.

2.Уряд України керує с/г, внутрішніми справами, правосуддям, освітою, соціальним забезпеченням, охороною здоров'я.

3.Союзний уряд вирішує питання міжнародних відносин, флоту, зовнішньої торгівлі, транспорту, засобів зв'язку.

4.Союзно-республіканські наркомати мали право вирішувати питання фінансів, продовольства, промисловості, робочої сили.

Обмеження суверенітету, викликало невдоволення серед народу.

Однак відкритих виступів не було до 1925 року. Це пояснюється двома причинами по – перше, вже в 1923 році розпочалась політика українізації, по друге, саме в складі СРСР Україна вперше з часів Гетьманщини територіальне визначилась, отримала чіткі кордони, державні органи влади.

Голод 1921-1923рр.

Запровадження непу збігалося в часі з великим лихом-голодом 1921 - 1923рр., який був зумовлений посухою, який охопив найважливіші регіони Росії і південні та степові райони України; зменшилися посівні площі; скоротилося сільськогосподарське виробництво внаслідок більшовицьких економічних експериментів. Уряд РСФРР не приховував факту голоду, намагався внутрішніми силами і, використовуючи міжнародну підтримку, подолати його. Однак допомога надходила лише голодуючим Поволжя, а Київщина та Полтавщина відправляли вагони з зерном у Росію, замість того, щоб допомагати своєму населенню, особливо Півдня України, де навесні 1922р. вимирали цілі села. В Україні голод торкнувся території сучасних Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Одеської, Миколаївської областей, Херсонської, а також півдня Харківської області. Епіцентром лиха стала Запорізька земля, де голодувало майже 100% населення, але на Херсонщині теж була велика кількість голодуючих.

Дослідники називають різні цифри голодуючих в Україні від 4 до 7 млн. чоловік. Голод підсилився епідемією холери, що взимку 1921 - 1922рр. поширився з Поволжя на Україну.

Крім того, величезна кількість хліба вивозилася в голодуюче Поволжя і промислові центри Росії, насамперед Москву і Петроград, а з 1922р.-і за кордон. Незважаючи на голод, зусилля більшовиків були спрямовані в першу чергу на недопущення послаблення правлячого режиму.

Проявами цього було наступне:

1. Замовчування факту голоду в Україні, при розголосі відомостей про голод у Росії. Під час голоду з України вивозилося продовольство і хліб як допомога голодуючим Поволжя. Тільки з другої половини 1922р. влада визнала наявність голоду в Україні і дозволила міжнародним організаціям направити в Україну допомогу;

2. Проведення хлібозаготівель у районах, охоплених голодом;

3. Ізоляція районів, охоплених голодом, від іншої частини України. Військові частини перекривали всі шляхи сполучення, що зв'язували північні губернії з південними, конфіскували продовольство в тих, хто прагнув провезти його на південь;

4. Використання голоду для посилення репресій проти духівництва, конфіскація цінностей із храмів і культових споруд.

Голод на Херсонщині.

На початку 1922р. зросла кількість випадків голодної смерті. В повітах голодувало 57466 дорослих та 56781 дітей. Міліція підбирала на вулицях виснажених від голоду і відправляла їх до лікарень.

Ситуація в місті Херсоні продовжувало погіршуватися. Голод досяг свого піку у березні - квітні. У березні від голоду померло 3826 чол., в квітні - 2942 дорослих та 826 дітей. Тільки 9 березня на міському кладовищі заховано 28 чоловік, 2 жінки, 7 дітей, на Забалківському - 7 чоловік, 9 жінок, 7 дітей, єврейському-25 чоловік, 15 жінок, 8 дітей, тобто 98 чол., 20 березня - 140чол. В квітні на міському кладовищі захоронено 1560 чол., з них 1305 померло від голоду, у травні захоронено 1533 чол., з них 699 померло від голоду. В квітні в лікарнях і амбулаторіях міста знаходилося 1195 захворівши на підставі голодного виснаження.

У березні - квітні в місті практично вичерпалися всі запаси продовольства. Херсон являв собою суцільне кладовище. Вікна та двері багатьох будинків забиті. На вулицях не змовкали крики голодних дорослих та дітей. Під огорожами кожен день знаходили померлих голодною смертю, нерідко грудних немовлят. Здичавші собаки гризли трупи. На Сухарному та вул.. Запорізькій, в будинку №16, цілий місяць лежав труп восьмирічного хлопчика, померлого від голоду. Нерідко чоловіка, загубившого свідомість від голоду на вулиці, грузили на підводу з трупами і везли на кладовище.

Голодні люди ловили собак, кішок, птиць і використовували їх в їжу, варили траву. На базарах виявили, що артіль „М'ясоруб” продавала м'ясо собак.

У березні того ж року зареєстровані перші випадки людожерства. У Циганській Слободі Євдокія Самарська задушила свого трирічного сина, потім розчленила його, жарене та варене м'ясо їла з семирічною дочкою. Через деякий час Самарська задушила 10 - річну дочку сусідки, якою пригощала матір вбитої. Побоюючись, що донька може розповісти про ці випадки, Самарська 24 березня задушила її та з'їла. Коли про це дізналися сусіди, вони спробували розправитися з людожеркою. Міліції довелося її захищати. В квітні Парасковія Іваненко на воєнному форштадті вбила З дівчинки від 2 до 5 років, пригощала своїх сусідів, їла сама. До травня відмічено 8 випадків людожерства в місті. Це наслідки голоду 1921-1923рр.

 

Семінар 2.

Україна в 1943 році.

1. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників почалося наприкінці грудня 1942 р. Першими на землю України вступили війська 1-ї гвардійської армії генерала В.Кузнєцова, що 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із с. Пивнівка Міловського району на Луганщині. У цей же день від ворога було звільнено ще ряд населених пунктів України. Жорстокі бої розгорнулися за перший районний центр на українській землі - Мілове.

Успішний наступ радянських військ на сході України продовжувався до лютого 1943 р. і увінчався звільненням м. Харків. Але 19 лютого 1943 р. ворожі війська, використовуючи помилки радянського командування, почали могутній контрнаступ. Північно-східні райони Донбасу і м. Харків були втрачені. Але стратегічна ініціатива залишалася на стороні Червоної армії.

Після перемоги в Курській битві війська Степового фронту 23 серпня 1943 р. повністю звільнили м.Харків. Цей успіх дозволив Ставці розробити оперативний план визволення Лівобережжя.

Битву за звільнення від гітлерівців Лівобережної України можна умовно розподілити на два етапи.

У ході першого етапу (серпень-вересень 1943 р.) була проведена Донбаська операція (13 серпня - 22 вересня 1943 р.). 8 вересня 1943 р. радянські війська звільнили Сталіно (Донецьк) - центр Донбасу.

Гітлерівці сподівалися зупинити Червону армію на „Східному валі" - могутній лінії оборонних споруджень уздовж Дніпра.

В ніч на 21 вересня 1943 р. почалося форсування Дніпра - епопея масового героїзму радянських воїнів. До кінця вересня перший етап битви за Дніпро був виграний - радянські війська захопили більш 20 плацдармів.

Початок другого етапу- битви за визволення Лівобережжя (жовтень-грудень 1943р.) ознаменувався ліквідацією Запорізького плацдарму гітлерівців і визволенням 14 жовтня 1943 р. м. Запоріжжя.

У жовтні 1943 р. дії Червоної армії були скуті запеклим опором ворога. Але, передислокувавши війська з Букринського плацдарму на Лютізький, радянські війська перейшли в новий наступ і 6 листопада 1943 р. звільнили столицю України - м. Київ.

Київська наступальна операція довершила докорінний перелом війни на радянсько - німецькому фронті й історично вплинула на хід усієї Другої світової війни. Зупинивши контрнаступ супротивника, радянські частини заволоділи стратегічним плацдармом на правому березі Дніпра площею близько 500 км², розірвали стратегічний зв'язок між гітлерівськими групами армій „Центр" і „Південь" і отримали можливість проведення успішних бойових дій у Правобережній Україні.

Семінар №3.

Рівень життя населення.

В рівні життя населення в середині 60-початку 80 років були такі кризові

явища: погіршення матеріального становища значної частини населення, виникнення „дефіциту” товарів, житла, послуг. Це сприяло проблемі „чесного” розподілу. Зріс розрив в рівні життя жителів міста і села, робітників і інтелігенції.Номенклатура, яка користувалася привілеями при розподілі матеріальних благ, поступово перетворюється в особливу соціальну групу, що викликало ненависть основної маси населення.

Кризові явища в соціальних відносинах піддавались критиці в засобах масової інформації, але не повністю. партійне керівництво обіцяло зробити все належне для подолання негативних явищ в соціальній сфері. Привілеї номенклатури приховувались чи інформація давалася не в повному обсязі. Здійснювались намагання відрегулювати розподіл дефіцитних товарів через спеціальні черги („за записом „, розподіляти на підприємствах з урахуванням думки трудових колективів тощо).Періодично підвищувалась заробітна платня всім категоріям працюючих.

Опозиційний рух.

В умовах поглиблення наростаючої кризи радянської системи у всіх без винятку сферах суспільного життя все більш організовану боротьбу з засадами цієї системи вели дисиденти.

Форми діяльності дисидентів були різними: від розповсюдження книг, статей, брошур(самвидав), мирних демонстрацій, мітингів на захист національних прав і культури, на підтримку прав кримських татар, проти введення радянських військ у Чехословаччину, проти арештів дисидентів до листів-протестів на адресу влади, колективних і індивідуальних.

Релігійне дисиденство вимогало відновити діяльність забороненої греко-католицької церкви, української автокефальної православної церкви.

Яскравою сторінкою історії дисидентського руху в Україні стала діяльність Української Гельсінської Спілки. Вона була створена в 1976 р. з метою сприяння виконанню рішень Хельсінкської наради 35 держав Європи і Північної Америки щодо прав людини і додержання принципів демократії(1975 р.)

УГС була легальною організацією, що співпрацювала з аналогічними групами, створеними в інших республіках СРСР, а також правозахисними організаціями західних країн.

Репресії проти дисидентів.

Форми переслідування дисидентів	Видатні діячі дисидентського руху, що постраждали від переслідувань
1.Арешти і засудження на тривалі строки позбавлення волі в таборах суворого або особливого режиму на Уралі чи в Мордовії. 2.Влаштування в психіатричні заклади особливого типу (найбільшою була Дніпропетровська клініка, перетворена на постійно діючу психіатричну в'язницю). 3.Звільнення з роботи, виключення з лав КПРС, виклик в Комітет державної безпеки (КДБ)	І. Світличний, В. Стус, І. Дзюба, В. Чорновіл, Є. Сверстюк, М. Осадчий, І. Калинець, В. Мороз, С. Хмара, М. Руденко, Л. Лук'яненко, П. Григоренко, Л. Плющ, М. Плахотнюк, В. Рубан, Г. Тереля, М. Ковтуненко та багато ін.

 

До кінця 80-х років дисидентській рух було придушено.

Значення дисидентського руху:

1.Дисиденти спромоглися оприлюднити факти справжнього стану речей у багатьох сферах суспільного життя України.

2.Дисиденти поставили за мету вихід України зі складу СРСР.

3.Дисидентський рух сприяв формуванню суспільної свідомості, заснованої на демократичних цінностях; виховував у широких верствах населення готовність боротися за свободу і демократію.

Семінар №1.

Тема: Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921 – 1928 рр.). Релігійне життя.

Мета: 1. Розглянути міжнародне і внутрішнє становище УСРР на початку 20-х pp.; спираючись на вивчений матеріал підвести студентів до розуміння неможливості відновлення політики «воєнного комунізму” на початку 20-х pp.; на фактичному матеріалі з'ясу­вати причини і наслідки голоду 1921-1923рр. в Україні; причи­ни запровадження непу; провести порівняння політики «воєнно­го комунізму» і непу; довести, що неп - вимушений тактичний крок, а не стратегічна лінія; розглянути етапи утворення СРСР; сформувати в учнів уявлення про основні особливості утворен­ня СРСР, приділивши увагу взаємозв'язку історії і сучасності; довести, що Союз PCP являв собою федеративну за формою, але унітарну за змістом державу;

2. Удосконалювати вміння студентів співставляти історичні процеси,

робити висновки та узагальнення

3. Сприяти становленню громадської самосвідомості студентів.

Форма семінарського заняття: робота в малих групах.