Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поясніть основні види пунктограм. Наведіть приклади.
Пунктограма – це пунктуаційне оформлення речення в цілому або окремих його частин. Це оформлення може бути здійснено й одним і різними розділовими знаками, а місце їх і сам знак визначають пунктуаційним правилом". Наприклад, одна пунктограма оформляє кінець речення, об’єднуючи різні розділові знаки (крапка, знак оклику, знак питання та ін.), бо існує загальне правило, за яким одне речення відділяють від другого. Проте ця пунктограма має різновиди, адже кожний розділовий знак у кінці речення виконує ще й свою особливу функцію і має специфічне правило для вживання його. Пунктограма може мати і свої варіанти. Наприклад, різновид пунктограми "кома при однорідних членах речення" (пунктограма в цьому випадку: "Розділові знаки в реченнях з однорідними членами") має варіанти: кома між однорідними членами, пов’язаними протиставними сполучниками, повторюваними, єднальними та розділовими, і т. ін. Кожний варіант пунктограми також має своє пунктуаційне правило. Таким чином, специфіка пунктограми, її різновидів і варіантів зумовлює методику закріплення пунктуації. Розділові знаки бувають одиничні парні. До одиничних належать крапка, крапка з комою, двокрапка, три крапки, тире, знак питання, знак оклику. До парних — дві коми, два тире, дужки, лапки. Окрім того, розділові знаки поділяються на роздільні і видільні (при звертанні, вставних та вставлених словах, словосполученнях і реченнях, відокремлених та уточнювальних членах речення). Видільним є також знак посилання, який указує, що частина тексту наводиться або в кінці сторінки, або в кінці тексту.
4. Назвіть основні правила написання прислівників. Відповідь проілюструйте прикладами.
5. Визначте походження, морфологічні властивості службових частин мови. * вони позбавлені номінативної функції, тобто не називають ні предметів, ні ознак, ні дій, ні кількості; * не мають граматичних категорій; * не виступають членами речень. ПРИЙМЕННИКИ Прийменники - це службові слова, які в сполученні з формою непрямого відмінка повнозначного слова виражають залежність його від інших повнозначних слів, диференціюючи значення відмінкової форми. Не маючи самостійного лексичного значення, вони разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників виражають різні смислові відношення: a) місця: Із-за лісу, з-за туману місяць випливає (Т. Шевченко); Між коморою і будиночком ворота і хвіртка. Біля воріт дві тополі (О. Довженко); b) часові: 3 давніх часів український народ шанував вербу, оспівував у ліричних піснях, думах, билинах (3 журналу); У неділю годині о дев'ятій, коли сонце почало вже підійматися над кронами дерев, Варя вийшла в садок (І. Сенченко); c) мети: Я дуже сміливий: я не боюсь нікого слабого; за правду битися готов я до загину... (В. Самійленко); d) причинові: Народе мій, се ти!.. Закаменілий в болю дрімаєш від віків, як вигаслий вулкан. Ти все-усе втеряв - зберіг лиш сни про волю і пам 'ять гордих дій та скарб незгойних ран (П. Карманський); e) умови: При щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії ніякий риск не страшний (Л. Українка); f) допустовості: Всупереч тим віщуванням проходили грози (М. Рильський); А дуб стоїть незламно всім напастям наперекір (І. Цюпа). СПОЛУЧНИКИ Сполучники - це службові слова, за допомоги яких здійснюється зв' язок однорідних членів речення та частин складного речення: Шва і література - це нам 'ять народу, його генетичний безсмертний код, це колективна совість суспільства, увічнена в слові (Ю. Шовкопляс); Не обоє 'язково бути великим знавцем, щоб відчути глибину маминої пісні (В. Скуратівський). Поєднуючи однорідні члени або частини складного речення, сполучники лише виражають смислові відношення між ними й не виступають членами речення. Вони не мають самостійно ЧАСТКА Частки - це службові слова, які надають словам, словосполученням і реченням додаткових семантичних відтінків або служать для творення слів та їх форм: Як же тут гарно, як же тут тихо, в таку годину забудеш лихо (Л. Українка); На щастя, на долю, на все дороге нам до болю хай зозулі віщують літа і збувається наша мета (М. Ткач).
За виконуваними функціями частки поділяються на: формотворчі, словотворчі, модальні. Формотворчі частки хай, нехай, би (б) утворюють граматичні форми наказового та умовного способів: Хай не розбудить смутку телефон, нехай печаль не зрушиться листами, хай буде легко... (Л. Костенко); Розказав би про те лихо, та чи то ж повірять! (Т. Шевченко). Частки най-, як-, що- використовують для творення найвищого ступеня порівняння прикметників та прислівників: найкращий, якнайкращий, щонайкращий. Словотвірні частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -сь, аби-, де-, не-, ні-, -би, -б утворюють слова з новим значенням і виступають лише в складі слова: будь-хто, хто-небудь, казна-де, хтозна-хто, хтось, абищо, дехто, ніякий, мовби, немовби. Модальні частки можуть надавати: а) різних смислових відтінків окремим словам і б) виражати відношення мовця до змісту висловлення. ВИГУК Вигуки - це слова, які служать для вираження різних емоцій, почуттів, не називаючи їх. Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови. Вони не називають предметів, ознак чи дій і не виконують службових функцій, а лише виражають почуття: О, які були великі зорі, як синіло й склилось навкруги (М. Рильський); Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернула! (Леся Українка). За походженням вигуки поділяються на первинні (не похідні) і вторинні (похідні). Первинні вигуки не співвідносяться з іншими частинами мови, вони утворені з одного, двох чи кількох звуків: а! о! ей! ой! тю! фе! о! пхе! ану! люлі! Вторинні вигуки утворилися з інших частин мови, найчастіше повнозначних: матінко! непе! жах! страх! дурниці! лишенько! біда! рятуйте! геть! годі!
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 1461; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.135.195.249 (0.014 с.) |