Першовiдкривач p-n переходу В.Є.Лашкарьов

В фiзиці вiдкрив транзисторний ефект.

В 1941 р. В.Є. Лашкарьов надрукував статтю "Дослiдження запiрних шарiв методом термозонда" і "Вплив домiшок на вентильний фотоефект у закису мiдi". Вiн встановив, що сторони "запiрного шару", розташованi паралельно границi подiлу мiдь - закис мiдi, мали протилежнi знаки носiїв струму. Це явище одержало назву p-n переходу.

В.Є. Лашкарьов розкрив також механiзм iнжекцiї - найважливiшого явища, на основi якого дiють напiвпровiдниковi дiоди i транзистори.

Перше повiдомлення в американськiй пресi про появу напiвпровiдникового пiдсилювача-транзистора з'явилося в липнi 1948 року, через 7 рокiв пiсля статтi В.Є. Лашкарьова. Його винахiдники - американськi вченi Бардин i Браттейн - пiшли шляхом створення так званого точкового транзистора на основi кристала германiю n-типу. Перший обнадiйливий результат вони одержали наприкiнцi 1947 р. Проте прилад працював нестабiльно, його характеристики були непередбачуваними, i тому практичного застосування точковий транзистор не отримав.

Пiд керiвництвом В.Є. Лашкарьова на початку 50-х рокiв ХХ ст. в Iнститутi фiзики АН УРСР було органiзоване виробництво точкових транзисторiв.

Сформована вченим наукова школа у галузi фiзики напiвпровiдникiв стає однiєю з провiдних в СРСР. Визнанням значущостi її наукових результатiв було створення в 1960 р. Iнституту напiвпровiдникiв АН УРСР, який очолив В.Є. Лашкарьов.

В.Є. Лашкарьов є пiонером iнформацiйних технологiй в Українi i в колишньому СРСР у галузi транзисторної елементної бази засобiв обчислювальної технiки. Цiлком справедливо вважати його i одним з перших у свiтi фундаторiв транзисторної мiкроелектронiки. У 2002 р. iм'я В.Є. Лашкарьова присвоєно заснованому ним Iнституту напiвпровiдникiв НАН України.

 

57. Сергiй Олексiйович Лебедєв був засновником першого в континентальній Європі комп'ютера з програмою, яка зберiгається в пам'ятi «МЭСМ» і одним із розробників перших у світі цифрових електронних обчислювальних машин із динамічно змінюваною програмою обчислень. Під його керівництвом і за безпосередньої участі було створено 18 ЕОМ, причому 15 з них випускалися серійно."Батьком" першого радянського комп'ютера став Лебедєв з київського Інституту електротехніки — на той час він вже був академіком АН УРСР. У 1947 році він набрав в свою лабораторію групу недавніх випускників київського політехнічного інституту і до весни 1949-го побудував "невеликий" комп'ютер розміром 60 квадратних метрів, який він назвав "Макет електронно-рахункової машини" (МЕРМ). Найбільшою проблемою був брак радіоламп — їх потрібно було близько 6000, і більшість ламп приходили бракованими. Проте в 1951 році комп'ютер почав працювати: виконував завдання за розрахунком балістики ракет. Не дивлячись на те що швидкість комп'ютера була всього 50 операцій в секунду, він став одним з наймогутніших комп'ютерів в Європі (швидше були тільки у Великобританії).Після успіху МЕРМ Лебедєв переїхав до Москви і незабаром став директором Інституту точної механіки і обчислювальної техніки. Тут було створено декілька машин, найбільш відомою з яких стала БЕСМ-6, випущена в 1968 році. БЕСМ-6 використовувала принцип конвеєрного процесора і могла здійснювати до 1 млн. операцій в секунду.

1951 року в Києві під керівництвом С. Лєбєдєва незалежно було створено МЕОМ (Мала Електрична Обчислювальна Машина). 1952 року ним же було створено ШЕОМ (Швидкодіюча Електрична Обчислювальна Машина), яка була на той час кращою в світі та могла виконувати близько 8 тисяч операцій за секунду. Лебедєв конструював і суто військові ЕОМ — для першої, ще експериментальної системи протиракетної оборони (ПРО).

Лебедєв зміг відстояти право на власні розробки і незадовго до своєї смерті в 1974 році ініціював проект суперкомп'ютера "Ельбрус" з суперскалярною архітектурою — якраз для вирішення завдань протиракетної оборони.

 

58. Ві́ктор Миха́йлович Глушко́в (24 серпня 1923 —30 січня 1982) — піонер комп'ютерної техніки, автор фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики і обчислювальної техніки, ініціатор і організатор реалізації науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп'ютеризації і автоматизації господарської і оборонної діяльності країни. Глава наукової школи кібернетики. Лауреат численних премій і нагород. Дійсний член АН СРСР, АН УРСР. Почесний член багатьох іноземних академій. Засновник Iнституту кiбернетики iменi В. М. Глушкова НАН України, який і очолював до 1982 р.

Теорія проектування ЕОМ. Сучасні засади теорії проектування ЕОМ, зокрема розробка методики блочного синтезу, були закладені в статтях В. М. Глушкова, опублікованих в журналі «Кібернетика» у 1965-66 рр. та у Віснику АН СРСР в 1967 р. На базі цих теоретичних праць в Інституті кібернетики була створена спеціалізована мова опису алгоритмів та структур ЕОМ та методика проектування ЕОМ, які знайшли своє практичне застосування в ряді систем автоматизованого проектування циклу «ПРОЕКТ» та «ПРОЕКТ-2»

Управляючі ЕОМ. Наприкінці 70-х Глушков запропонував принцип макроконвейерної архітектури ЕОМ з багатьма потоками команд та даних (в сучасній класифікації Флінна — MIMD) як принцип реалізації нефоннейманівської архітектури. Саме в таких архітектурах Глушков бачив перспективи розвитку систем з надвисокою продуктивністю обчислень. Вони не мали аналогів у світі.

За ініціативи В. М. Глушкова, в 1969 році на базі Київського університету імені Тараса Шевченка відкрито перший в СРСР факультет кібернетики

Віктор Михайлович сформулював поняття кібернетики як наукової дисципліни з комплексною методикою досліджень, визначив проблеми найефективнішої взаємодії людини з машиною і шляхи їх розв'язання. Запропоновані ним побудови «око-рука», «читаючий автомат», самоорганізуюча структура поклали початок новим прикладним технологіям, унікальним розробкам, пов'язаних зі створенням так званого штучного інтелекту.

Під безпосереднім керівництвом академіка Глушкова розроблені та впроваджені в практику унікальні автоматизовані системи управління, що на той час не мали аналогів у світі. Це, зокрема, АСК «Львів» та «Гальванік», які успішно працювали на львівському заводі «Електрон», київському «Арсеналі», інших підприємствах колишнього Радянського Союзу. В очолюваному ним інституті розроблена серія відомих ЕОМ, серед яких — «Київ», «Дніпро», «Промінь» та інші.

Ідеї вченого ще впродовж багатьох років вважатимуться актуальними і слугуватимуть під час проектування як нових обчислювальних машин, так і різноманітних систем автоматизації та технологій, в тому числі й безлюдних. Віктор Глушков своїми фундаментальними працями в галузі алгебри, математичної логіки, теорії автоматів та алгоритмів, теорії математичних машин і їх практичного втілення ще за життя здобув визнання міжнародної наукової громадськості.

 

Роботи Катерини Ющенко

Була першою в СРСР жінкою-доктором фізико-математичних наук, якій ця ступінь була присвоєна за піонерські роботи з програмування. Вона, використовуючи досвід експлуатації “МЭСМ”, розробила одну з перших в світі мов програмування високого рівня «Адресна мова», з непрямою адресацією при програмуванні. Саме завдяки цій мові зникла залежність від місця розташування програми в пам'яті. Катерина Логвинівна започаткувала першу школу теоретичного програмування в СРСР.

 

У 1954р.був створений перший в континентальній Європі комп'ютер “МЭСМ”. До її експлуатації підключилася група вчених, серед яких опинилася і Катерина Ющенко. У результаті в 1955 році B.C.Королюк і К.Л.Ющенко розробили адресну мову, яка на мовній основі втілила два загальних принципи роботи комп'ютера - адресність і програмне керування. Адресна мова реалiзована на всiх вiтчизняних комп'ютерах першого поколiння "ДНЕПР", "КИЕВ", "М20", "УРАЛ", "МИНСК". Так сформувався предмет дослiдження теоретичного програмування - методи i засоби розробки програм. Катерина Логвинівна (спільно з іншими) написала перший в СРСР підручник з програмування «Елементи програмування». Книга була видана в 1961 році. Київська школа теоретичного програмування стала відомою далеко за межами Радянського Союзу. К.Л. Ющенко були присуджені дві Державні премії України (Державні премії УРСР) і премія Ради Міністрів СРСР, а за теоретичні розробки в області комп'ютерної алгебри - академічна премія імені Глушкова. Також К. Ющенко була нагороджена Орденом княгині Ольги. Талановитий програміст, Катерина Логвинівна отримала 5 авторських свідоцтв. Вона є автором понад 200 наукових праць, у тому числі 23 монографій і навчальних посібників, частина яких була перекладена і видана в Німеччині, Чехії, Угорщині, Франції та Данії.

До числа задач, програми вирiшення яких склали математичне забезпечення першого вiтчизняного комп'ютера, увiйшли: - складання таблиць для статистичного приймального контролю(виконавець К.Л.Ющенко);- визначення областей стiйкостi електроенергосистем, зокрема Куйбишевської ГЕС (К.Л.Ющенко);- розрахунок теплових напруг будiвельних конструкцiй (виконавець К.Л.Ющенко);- обробка геодезичних спостережень (виконавець К.Л.Ющенко);- оцiнка об'ємiв земляних робiт при проектуваннi автодорiг (виконавиця К.Л.Ющенко).

 

60. Промислова мікроелектроніка в Україні Точний розмір та структуру українського ринку комп’ютерів важко визначити, оскільки офіційна статистика ігнорує такі важливі його фактори, як місцеве виробництва та тіньовий ринок. Проте, саме ці дані можуть дати уяву про те, які сили впливають на цей ринок. Згідно оцінок спеціалістів галузі, обсяг імпорту зібраних комп’ютерів відомих виробників в Україну зменшується на 10% щорічно. Що стосується продукції маловідомих виробників, динаміка їх імпорту ще гірша – обсяги імпорту зменшуються на 15% щороку. Така динаміка пояснюється суттєвими відмінностями в митному регулюванні імпорту готової продукції та компонентів. Разом з тим, попит на техніку, вироблену в Україні з імпортованих компонентів, постійно зростає і досягла 75% ринку в 2008 році.

Можна виділити наступні явні тенденції розвитку ринку:

1 Нерівномірний попит на техніку.

2 Падіння цін на дорогу комп’ютерну техніку супроводжується 10-20 відсотковим зростанням цін на найдешевше обладнання.

3 Очевидна зміна пріоритетів українських виробників в обслуговуванні клієнтів, що виявляється в переорієнтації з продажу обладнання на продаж системних рішень.

4 Збереження перешкод для імпортерів комп’ютерної техніки в наслідок ускладнених митних процедур, корупції, та недосконалості виконавчої влади.

Приблизно 20-25 відсотків комп’ютерного ринку належить таким торговим маркам, як IBM, HEWLETT PACKARD, DELL, COMPAQ. Ще тридцять відсотків контролюються п’ятьма-сімома українськими виробниками, такими, як Квазар-Мікро, ICS, та NOOS UKRAINE. Близько 40-50% проданих в Україна комп’ютерів є або імпортованими, або зібраними з комбінації українських та імпортованих комплектуючих.

В даний час на українському ринку оперує близько 700 компаній. З них тільки 66 займаються виробництвом або збиранням комп’ютерів. Решта 634 компаній фокусують свою увагу на дистрибуції, перепродажу, системній інтеграції, вдосконаленню комп’ютерів та продажу периферійного обладнання.

Зростаючий бізнес вимагає адекватних пакетів програмного забезпечення. Проте, слабкий захист авторських прав та інтелектуальної власності в Україні залишається суттєвим фактором розвитку галузі. За деякими оцінками, нелегальне програмне забезпечення сягає 10% в урядових установах, 10-30% у корпорацій та 50-100% в середньому та малому бізнесі.

Найбільші компанії – виробники комп’ютерної техніки в Україні: Квазар-Мікро, ICS, та NOOS UKRAINE