Спостереження як метод збору педагогічної інформації

Один з емпіричних методів педагогічного дослідження, якому надається велика увага, – спостереження. Цей метод передбачає цілеспрямоване, планомірне і систематичне сприйняття та фіксацію проявів педагогічних явищ і процесів.

Особливостями спостереження як наукового методу є:

♦ спрямованість на ясну, конкретну мету;

♦ планомірність і систематичність;

♦ об’єктивність у сприйнятті того, що вивчається, і його фіксації;

♦ збереження природного ходу педагогічних процесів.

Спостереження може бути:

♦ цілеспрямованим і випадковим;

♦ суцільним і вибірковим;

♦ безпосереднім і опосередкованим;

♦ тривалим і короткочасним;

♦ відкритим і прихованим («інкогніто»);

♦ констатуючим і оцінюючим;

♦ неконтрольованим і контрольованим (реєстрація подій, що спостерігаються, за наперед відпрацьованою процедурою);

♦ польовим (спостереження в природних умовах) і лабораторним (в експериментальній ситуації).

Спостереження – процес складний: можна дивитися, але не бачити; дивитися разом, а бачити різне; дивитися на те, що бачили і бачать багато людей, але, на відміну від них, побачити нове тощо. У психології та педагогіці спостереження перетворюється на справжнє мистецтво: тембр голосу, рух очей, розширення або звуження зіниць, ледь помітні зміни в спілкуванні з оточуючими та інші реакції особистості, колективу можуть служити підставами для педагогічних висновків. Чим досвідченіше спостерігач, тим точніше він оцінює хід педагогічного процесу по конкретних, іноді ледь помітних проявах. У дослідника виробляється спеціальна система, механізм «читання» педагогічних явищ по їх зовнішніх проявах. Тривалість спостереження залежить від його виду. Способи фіксації результатів спостереження можуть бути різними. До них відносяться схеми і протоколи спостереження, техніка запису, розподіл по категоріях і шкалах. Увесь цей інструментарій підвищує точність спостереження, можливість реєстрації і контролю його результатів. Так, серйозну увагу сліду приділити формі ведення протоколу, яка залежить від предмету, задач і гіпотези дослідження, що визначає критерій спостереження. Наприклад, протокол спостереження навчального заняття може виглядати таким чином.

 

Організаційні етапи заняття	Зміст навчального матеріалу	Методи спільної діяльності вчителя і учнів	Час, хв. або с.	Примітки

Спостерігач записує в протокол тільки те, що прямо або побічно сприяє розв’язанню проблеми, що вивчається. Це справжні факти, які найбільш точно представляють конкретну ситуацію.

Крім протоколів, можливі також інші форми ведення запису, наприклад щоденник, що ведеться хронологічно і по можливості без перерви. Щоденниками зазвичай користуються при довготривалому спостереженні. Велику допомогу в спостереженні надають технічні засоби: диктофон, прихована відеокамера та ін.

У зв’язку з цим спостереження як метод дослідження передбачає виконання дослідником таких правил:

♦ чітко визначати цілі спостереження;

♦ складати програму спостереження залежно від мети;

♦ детально фіксувати дані спостереження;

♦ застосовувати системи категорій і оцінних шкал.

Програма спостереження повинна точно визначати послідовність роботи, виділяти найважливіші об’єкти спостереження, способи фіксації результатів (протокольні записи, щоденники спостережень тощо).

Як і будь-який метод, спостереження має свої сильні сторони і недоліки. До сильних сторін слід віднести можливість вивчення предмету в його цілісності, природному функціонуванні, живих багатогранних зв’язках і проявах. Водночас цей метод не дозволяє активно втручатися в процес, що вивчається, змінювати його або навмисно створювати певні ситуації, робити точні виміри. Отже, результати спостереження повинні бути обов’язково підкріплені даними, отриманими за допомогою інших методів педагогічного дослідження.

Бесіда як метод дослідження

Бесіда – один з основних методів психології і педагогіки, який передбачає отримання інформації про явище, що вивчається, в логічній формі як від досліджуваної особи, членів групи, що вивчається, так і від оточуючих людей. В останньому випадку бесіда виступає як елемент методу узагальнення незалежних характеристик. Наукова цінність методу полягає у встановленні особистого контакту з об’єктом дослідження, можливості отримати дані оперативно, уточнити їх у вигляді співбесіди.

Бесіда може бути формалізованою і неформалізованою. Формалізована бесіда передбачає стандартизовану постановку питань і реєстрацію відповідей на них, що дозволяє швидко групувати й аналізувати отриману інформацію. Неформалізована бесіда проводиться по нежорстких стандартизованих питаннях, що дає можливість послідовно ставити додаткові питання, виходячи з ситуації, що склалася. У ході бесіди цього виду, як правило, досягається більш тісний контакт між дослідником і респондентом, що сприяє отриманню якнайповнішої і глибокої інформації.

У практиці педагогічних досліджень були вироблені певні правила застосування методу бесіди:

♦ розмовляти тільки з питань, безпосередньо пов’язаних з досліджуваною проблемою;

♦ формулювати питання чітко і ясно, враховуючи ступінь компетентності в них співрозмовника;

♦ підбирати і ставити питання у зрозумілій формі, що спонукає респондентів давати на них розгорнені відповіді;

♦ уникати некоректних питань, враховувати настрій, суб’єктивний стан співрозмовника;

♦ вести бесіду так, щоб співрозмовник бачив у досліднику не керівника, а товариша, який виявляє непідробну цікавість до його життя, дум, сподівань;

♦ не проводити бесіду похапки, у збудженому стані;

♦ вибирати таке місце і час проведення бесіди, щоб ніхто не заважав її ходу, підтримувати доброзичливий настрій.

Зазвичай процес бесіди не супроводжується протоколюванням. Проте досліднику можна при необхідності робити для себе деякі помітки, які дозволять йому після закінчення роботи повністю відновити весь хід бесіди. Протокол або щоденник як форму реєстрації результатів дослідження краще всього заповнювати після закінчення бесіди. В окремих випадках можуть використовуватися технічні засоби її реєстрації – магнітофон або диктофон. Але при цьому респондент обов’язково повинен бути проінформований про те, що запис бесіди здійснюватиметься із застосуванням відповідної техніки. У разі його відмови застосування названих засобів не рекомендується.

Нині в науковій літературі надається явно недостатня увага аналізу даного методу дослідження. Водночас визнано, що за допомогою бесіди можна отримати вельми цінну інформацію, яку деколи не можна добути іншими методами. Форма бесіди, як ніякого іншого методу, повинна бути рухомою, динамічною. В одному випадку мета бесіди – отримання тієї або іншої важливої інформації – може приховуватися, оскільки при цьому досягається велика достовірність даних. В іншому випадку, навпаки, спроба отримати об’єктивну інформацію за допомогою непрямих питань може викликати негативну, скептичну реакцію учасників бесіди (типу «Вдає з себе розумника»). Особливо висока вірогідність подібної реакції у людей із завищеною самооцінкою. У таких ситуаціях більш достовірну інформацію дослідник отримає, якщо займе таку, наприклад, позицію: «Ви знаєте багато, допоможіть нам». Подібну позицію підкріплюють зазвичай підвищеною зацікавленістю в отриманні інформації. Це, як правило, спонукає людей до більшої відвертості і щирості.

Викликати людину на відвертість і вислухати її – велике мистецтво. Природно, що відвертість людей треба цінувати і дбайливо, етично поводитися з отриманою інформацією. Відвертість бесіди підвищується, коли дослідник не робить ніяких записів.

У бесіді дослідник спілкується з фахівцем. У процесі цього спілкування формуються певне ставлення двох осіб одне до одного. Вони складаються з дрібних штрихів, нюансів, що зближує або роз’єднує двох людей. У більшості випадків дослідник прагне зближення в спілкуванні з респондентом. Проте бувають випадки, коли зближення, досягнуту відвертість треба «згорнути», знов повернутися до певної дистанції в спілкуванні. Наприклад, іноді респондент, уловивши щиру зацікавленість дослідника (а зацікавленість у більшості випадків психологічно розцінюється як внутрішня згода з тим, що говорить йому опитуваний), починає нав’язувати свою, як правило, суб’єктивну точку зору, прагне усунути дистанцію в спілкуванні тощо. У цій ситуації йти на подальше зближення безрозсудно, оскільки завершення бесіди повною гармонією в спілкуванні, хай навіть чисто зовнішньою, може привести до негативних наслідків. Тому досліднику психологічно доцільно закінчувати бесіду з подібними людьми, встановивши певну межу або не погоджуючись з чим-небудь. Це убезпечить його від надмірної негативної реакції співрозмовника в майбутньому. Створити ці тонкі грані спілкування – справжнє мистецтво, яке повинне базуватися на знанні дослідником психології людей.