Система соціального захисту економічно активного населення 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Система соціального захисту економічно активного населення



Соціальний захист ЕАН здійснюється передусім державою і включає різні напрями. Найважливіша ланка соціального захисту населення — система

ефективної зайнятості (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації), працевлаштування та перекваліфікації працівників. Цей напрям реалізується через програми зайнятості, що включають працевлаштування, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів.

Друга складова — макроекономічне регулювання процессу диференціації доходів (наукове планування, професійна мобільність, соціальна мобільність). Завдяки цьому напряму здійснюється реалізація соціальної функції заробітної плати стосовно справедливості розміру винагороди залежно від характеру, змісту, важкості, привабливості, інтенсивності (тощо) праці.

Одним із елементів захисту населення є встановлення рівня прожиткового мінімуму на основі споживчого кошику з подальшою індексацією, враховуючи інфляцію.

Соціальний захист населення від безробіття в даний момент здійснюється на основі Законів України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» через систему заходів, а саме:

Ø надання особливих гарантій працівникам, вивільненим з підприємств, установ, організацій;

Ø виплату стипендій у період профпідготовки, перепідготовки і включення його до загального трудового стажу;

Ø виплата у встановленому порядку допомоги по безробіттю з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

Ø надання додаткової матеріальної допомоги безробітному та членам його сім’ї з урахуванням їх кількості (якщо вони перебувають на його утриманні).

Закон «Про зайнятість населення» містить як стимулюючі пункти для прийому різних категорій персоналу, так і досить суворі регулятивні пункти.

До категорій громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці, згідно до закону, належать:

• один з батьків або особа, яка замінює їх та має на утриманні дітей віком до 6-ти років (виховує без одного з батьків дитину віком до 14-ти років або дитину-інвалід) утримує без одного з батьків інваліда з дитинства;

• діти-сироти;

• молодь, яка закінчила навчання або звільнилася із строкової військової служби і яка вперше приймається на роботу;

• особи, звільнені після відбуття покарання;

• особи, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 та менше років;

• інваліди.

Для регулювання працевлаштування вищезгаданих верств населення, держава вводить жорсткі регулятивні інструменти, а саме – встановлює квоти на підприємствах, установах та організаціях. Для юридичних осіб з чисельністю від 20 до 50 осіб квота складає одну особу, для юридичних осіб з чисельністю від 51 особи – квота становить 2% від середньооблікової чисельності працівників за попередній календарний рік. Закон також передбачає подання роботодавцями звітів встановленого зразка до Державної Служби Зайнятості стосовно працевлаштування незахищених верств населення.

Стимулюючими чинниками, які пропонує Закон «Про зайнятість населення», є наступні:

• роботодавцям, які працевлаштували на нове робоче місце вищезгаданих громадян, терміном не менше, ніж на 2 роки, щомісячно компенсувати витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну працевлаштовану особу. У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця сума наданих коштів повинна повернутися до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у повному обсязі;

• суб’єктам малого підприємства, які так само працевлаштовують строком не менше ніж на 2 роки, за направленням Державної Служби Зайнятості, щомісячно компенсуються фактичні внески на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, що не перевищує розміру мінімального страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу. Так само, у раз звільнення працівника з ініціативи роботодавця сума наданих коштів повинна повернутися;

• надається можливість прийому студентів ВУЗів та учнів професійно-технічних закладів на стажування терміном до 6 місяців, з можливістю (за згодою сторін) не виплачувати заробітну плату або виплачувати її в розмірах, встановлених за згодою сторін. Цей пункт надасть змогу роботодавцям надати професійний досвід молодим фахівцям, що зробить їх подальше працевлаштування більш конкурентним. При цьому, період стажування заноситься до трудової книжки працівника, на нього (неї) розповсюджуються всі права і пільги, а також трудовий розпорядок, як і на інших працівників.

Закон фіксує право роботодавця укладати з працівниками договори про їх направлення на навчання та обов’язок працівника відпрацювати після закінчення навчання, але не більше 3-х років. Звісно, що більшість компаній і раніше сплачували за навчання персоналу за умови відпрацювання, але дуже

часто на умовах договору позики грошей на навчання.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Індексація заробітної плати – це встановлений законом механізм підвищення грошових доходів громадян, який дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів та послуг. Вона практикується в усіх розвинутих країнах.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 90; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.82.44.149 (0.07 с.)