Включення України в європейські інтеграційні процеси.

Угода про спрощення оформлення віз

Угода про спрощення оформлення віз набрала чинність 1 січня 2008 року. Документ встановлює спрощений механізм видачі віз українським громадянам консульськими установами держав-членів ЄС у рамках шенгенського законодавства. Ключовими елементами угоди є положення про перспективу запровадження взаємного безвізового режиму, безвізовий режим для власників дипломатичних паспортів, видачу багаторазових віз (строком від 1 до 5 років) широкому колу громадян України (журналістам, спортсменам, учасникам наукових, культурних і мистецьких заходів), видачу безкоштовних віз для низки категорій осіб.

З метою моніторингу виконання положень створено Спільний візовий комітет (СВК) Україна-ЄС, засідання якого відбуваються двічі на рік у Києві та Брюсселі. 9 квітня 2008 р. у Києві відбулося перше засідання СВК Україна – ЄС; 28 листопада 2008 р. у Брюсселі – друге; 6 травня 2009 р. у Києві – третє; 25 листопада 2009 р. у Брюсселі – четверте.

Метою засідань є моніторинг виконання Угоди та обговорення пропозицій щодо розширення категорій громадян України, які могли б скористуватися спрощеною візовою процедурою у рамках Угоди, та представників неурядових організацій, релігійних громад, професійних об’єднань. Окремо обговорюються перспективи скасування візових зборів за оформлення шенгенських віз для усіх категорій громадян України в контексті поступової лібералізації візового режиму між Україною та ЄС.

Угода про реадмісію осіб

Угода між Україною та ЄС про реадмісію осіб, ратифікована Верховною Радою України 15 січня 2008 року, регулює процедури, пов'язані з ідентифікацією та поверненням громадян України та третіх країн, осіб без громадянства, які потрапили або перебувають на території держав-членів ЄС нелегально. Нею передбачені звичайна і прискорена процедури реадмісії, визначаються документи, що підтверджують походження нелегального мігранта, встановлюються часові рамки виконання запитів щодо реадмісії. Принциповим в угоді є досягнення сторонами компромісу щодо встановлення дворічного перехідного періоду стосовно повернення в Україну мігрантів з третіх країн, що дасть додатковий час для створення відповідних інституційних спроможностей у сфері управління міграцією та зміцнення прикордонного контролю.

Важливість для України Угоди про реадмісію осіб зумовлена необхідністю протидії нелегальній міграції аби не перетворити державу у „термінал або накопичував нелегальних мігрантів”. У цьому контексті набуває актуальності питання підготовки українською стороною якісних проектів в галузі міграційного менеджменту та боротьби з нелегальними мігрантами; Євросоюз, у свою чергу, висловив готовність сприяти наданню Україні додаткової фінансової та технічної допомоги, спрямованої для цих потреб, що відображено в односторонній декларації ЄС як додатку до Угоди про реадмісію.

Засідання реадмісійних комітетів відбуваються двічі на рік. У 2008 р. вони проходили 9 квітня у Києві та 28 листопада у Брюсселі. Третє засідання проходило у Києві 6 травня 2009 р.; четверте – 26 листопада 2009 р. у Брюсселі.

Двосторонні угоди між Україною та Польщею, Угорщиною, Словаччиною про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів

Двосторонні угоди про місцевий прикордонний рух передбачають спрощену процедуру перетину кордону мешканцями прикордонної зони до 50 км.

На сьогодні угоди діють з Угорщиною (з 14.12.2007 р.) та Словаччиною (з 27.09.2008 р.). З 1 липня 2009 р. набрала чинність Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про правила місцевого прикордонного руху, підписана в Києві 28 березня 2008 року.

Програми сусідства

Перші практичні кроки в плані підготовки спільних програм регіонального співробітництва на принципах, що застосовуються в ЄС, були окреслені у програмах сусідства, розробка яких здійснювалася державами-членами, країнами-кандидатами та країнами-партнерами ЄС згідно з положеннями Комунікації ЄК від 1 липня 2003 року “Підготовка шляхів до запровадження Нового інструменту сусідства” (“Paving the way for a New Neighborhood Instrument”).

Програми сусідства розроблені для підготовки до впровадження з 2007 року нового інструменту сусідства. Європейська Комісія підготувала 12 програм сусідства, у чотирьох з яких бере участь Україна (2004-2006 рр.):

1) Програма сусідства „Польща – Білорусь – Україна” (в Україні поширюється на Волинську, Закарпатську, Львівську області).

2) Програма сусідства „Угорщина – Словаччина – Україна” (в Україні поширюється на Закарпатську область).

3) Програма сусідства „Румунія – Україна” (в Україні поширюється на Закарпатську, Івано-Франківську, Одеську та Чернівецьку області).

4) Україна також приєдналась до четвертого раунду транснаціональної програми CADSES (в Україні поширюється на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Одеську, Чернівецьку та Тернопільську області.)

В рамках тієї чи іншої програми сусідства існують конкретні механізми оголошення спільних конкурсів: подання єдиної заявки, запровадження спільної процедури відбору Комітетами сусідства проектів для подальшої реалізації. Передбачена гармонізація системних процедур моніторингу, звітування та оцінки імплементації проектів. Чітко визначено бюджет на кожну програму сусідства на період 2004-2006рр.

 

 

Включення України в європейські інтеграційні процеси.

Одною з найскладніших проблем стратегії зовнішньоекономічних відносин Україна як регіональної держави є вибір пріоритетів та напрямків економічної інтеграції. При цьому, визначений для України головний пріоритет - інтеграція до структур Європейського Союзу — не знімає необхідність дотримання стратегічного балансу між європейським та іншими важливими векторами зовнішньоекономічного розвитку, і передусім віднаходження правильного балансу стосовно геостратегічного трикутника «США-ЄС-Росія». Необхідно враховувати також геоекономічну роль Японії як одного із трьох найпотужніших центрів економічної сили, а також Китаю. У цілому, про участь України у світових інтеграційних процесах свідчать дані динаміки географічної структури експорту-імпорту товарів України за період 1996-2005 років

Із таблиці видно, що питома вага зовнішньоторговельного обігу України із країнами СНД поступово зменшується, а збільшується — з іншими країнами, особливо із членами ЄС.

Для активного включення України до процесу міжнародної економічної інтеграції необхідно забезпечити відповідні передумови. Суть їх зводиться до створення в Україні такої соціально-економічної та політичної системи, яка була б сполучною з міжнародними інтеграційними системами. Відзначена сполучність досягається за допомогою становлення в Україні адекватних міжнародним інтеграційним угрупованням політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктури их відносин.

Як важливу передумову включення України в інтеграційні процеси можна виділити розвиток її двосторонніх та багатосторонніх відносин з іншими державами.

Принципово значимою передумовою включення України в інтеграційні процеси є встановлення зв´язків між її господарюючими суб´єктами та ТНК. Підключення наших підприємств до технологічного ланцюга, що діє в рамках ТНК, а також відкриття філій та дочірніх підприємств на території України є прямим шляхом до світового інтернаціоналізованого виробництва.

Як необхідна інституційна передумова включення України до світогосподарських зв´язків виступає її участь в роботі міжнародних економічних організацій, насамперед таких як ГАТТ/СОТ, МВФ, СБ, МОП та інших. Визначені передумови повинні виступати як вихідні у формуванні цілісної інтеграційної політики України.

Стосовно успішної реалізації регіональної інтеграційної стратегії, то, згідно з теорією міжнародної економічної інтеграції, необхідним є дотримання двох обов´язкових передумов: першої, яка полягає у близькості рівнів розвитку та інтернаціоналізації економіки країн-партнерів; другої - у наявності високорозвинутих економічних зв´язків між суб´єктами економічної діяльності країн, що інтегруються, інтенсивність яких усередині регіонального інтеграційного угруповання ще до початку інтеграційного процесу є вищою за зв´язки з іншими країнами чи групами країн.

З огляду на зазначені передумови, нині в Україні існують певні труднощі в реалізації європейського вектору економічної інтеграції.

По-перше, за рівнем ВВП на душу населення Україна значно поступається країнам - членам Євросоюзу. Так, за розрахунками Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України середній показник 15 країн ЄС (ЄС-15) до показника в Україні відноситься як 5:1, а 25 країн (ЄС-25) до українського показника - як 4:1. Нині відставання України від країн - членів ЄС за рівнем економічного розвитку набагато перевищує ті порогові величини, які є допустимими для учасників інтеграційних об´єднань.

По-друге, для успішного розвитку міжнародного інтеграційного процесу необхідно, щоб цей процес ґрунтувався, з одного боку, на високому рівні інтернаціоналізації економічних процесів, а з іншого - на відповідних процесах пріоритетного розвитку взаємних економічних зв´язків суб´єктів економічної діяльності країн, що інтегруються. Так, за підрахунками вчених того самого інституту, середній показник обсягу експорту на душу населення ЄС-15 є у 20 разів більшим за аналогічний показник України, а ЄС-25 - у 15 разів. Характерно, що високий рівень відкритості економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі до ВВП) відбиває не зростаючу конкурентоспроможність українських товарів, а законсервовані структурні диспропорції (непомірну залежність від імпорту енергоносіїв та вимушений експорт низькотехноло-гічної металургійної продукції, виробництво якої поглинає значну частину «критичного» енергоімпорту).

По-третє, за найбільш інтегрованим показником - індексом людського розвитку, який включає всі параметри якості життя, починаючи від рівня добробуту населення та закінчуючи освітою, якістю медичної допомоги, демографічними проблемами, екологією та, навіть, тендерним питанням, - Україна серед 180 країн світу посідає лише 70-е місце. Прогрес, щоправда, є: у 1997 р. страна посідала 95-е місце, у 1998 - 102-е, у 2002 - 75-е, у 2003 р. -70-е місце. Проте рівень погодинної зарплати в Україні у 22 і більше разів менший за європейський, вищу освіту мають усього 36% людей (у країнах - нових членах ЄС - 50%), раціонально харчується лише кожна 10-та людина. На лікування одного українця держава виділяє лише 100 грн. на рік. Жінки отримують зарплату на 30% меншу, ніж чоловіки, у нас відсутні ріки й озера із чистою водою, а підприємства викидають щорічно по 86 кг шкідливих речовин на людину. В результаті тривалість життя є найнижчою у Європі. Не доживши до пенсії, у нас помирає третина чоловіків.

Поєднання цих характеристик робить проблематичним досягнення у близькій перспективі необхідних для інтеграції до ЄС рівнів інтернаціоналізації економіки та якості життя в Україні.

Стосовно другої передумови - наявності високорозвинутих економічних зв´язків між суб´єктами економічної діяльності країн, що інтегруються, - то, за даними Євростату, в 2004 р. взаємна торгівля країн - членів ЄС становила 62,8% їх зовнішньої торгівлі. Для України цей показник є на половину меншим. Експорт України до ЄС-25 становить нині 35%, а імпорт - 32%. Для порівняння, український експорт до країн СНД складає 32%, а імпорт - 54% (це переважно енергоносії з Росії та Туркменістану).

Характерно, що у 1998-2000 pp., коли нинішні члени ЄС Польща та Угорщина були ще кандидатами на вступ, їхній експорт на 70% був зорієнтований на країни Євросоюзу.

Отже, виходячи з рівня соціально-економічного розвитку України, її зовнішньоекономічних зв´язків із країнами - членами ЄС, беручи до уваги практику приєднання до Євросоюзу східноєвропейських країн та держав Балтії, враховуючи психологічну готовність населення нашої країни до інтеграції (згідно даних Національного інституту стратегічних досліджень, за вступ до ЄС виступають 39,4% населення України, менше третини українців хотіли б бачити свою державу членом ЄЕП) реального членства в ЄС ми можемо набути через 10—15 років, «пропустивши вперед» цілу низку країн-сусідів. На думку західних аналітиків (ЄС та США), після закінчення запланованого на 2007 р. приєднання до ЄС Болгарії та Румунії, настане час Балканських держав: Хорватії, а потім Албанії, Боснії і Герцеговини, Македонії, Сербії та Чорногорії. У грудні 2004 р. було прийнято рішення про початок переговорів з Туреччиною на предмет її вступу до ЄС, на що вона давно чекає (40 років виповнилося після того, як вона подала заявку на приєднання до Союзу, і майже 50 — після її вступу до Ради Європи). Європа як спільнота, заснована на єдиних цінностях, може повернутися і в бік країн Середземномор´я, особливо Марокко, навіть якщо вони знаходяться формально поза географічними межами Європи. І тільки після цього трудно буде відмовити у вступі до ЄС таким європейським державам, як Україна, Білорусь, Молдова. Проте нам, українцям, слід керуватись ідеєю, що Європа - це не географічне поняття, а союз, що ґрунтується на спільних цінностях. Такі цінності слід напрацьовувати, а для цього потрібен час.

Після президентських виборів 2004 р. Європа, як і весь світ, по-новому, оцінюють євроатлантичні інтеграційні прагнення України. Знаковим стало звернення Європарламенту до Єврокомі-сії та Ради ЄС щодо надання Україні більш чіткої перспективи стати членом цього об´єднання. Для набуття членства в ЄС Україні слід якісно прискорити виконання так званих «Копенгагенських критеріїв» (1993 року). Мова йде не тільки про формування сталої демократичної політичної системи, але й економічних критеріїв, таких як наявність ефективної ринкової економіки та високих соціальних стандартів життя.

Водночас слід розуміти: ЄС об´єктивно зважає на той факт, що майже 47 млн. громадян України становлять понад половину населення (за винятком Польщі) тих 10 країн, які 1 травня 2004 року вступили в ЄС. Тобто існує ризик «безкінечного» розширення спільноти. Якщо ж Україну й буде прийнято, то дата «європейської реєстрації» навряд чи визначиться швидко. Адже в разі ратифікації 25 країнами — членами першої спільної Конституції ЄС її положення наберуть чинності з 2006 року, а повністю органи влади ЄС будуть сформовані лише 2009 року. Причому остаточно, за новими правилами, вони почнуть працювати з 2014 року. Тоді може бути й подолано втому від розширення.

Відносини з ЄС набувають для України дедалі більшого геополі-тичного значення. Вони є своєрідною компенсацією за експортні втрати машинобудівників і харчовиків на ринках СНД за рахунок поставки продукції металургії.

Розглядаючи галузевий аспект співробітництва з ЄС, слід відзначити, що провідні позиції в українському експорті належать металопродукції (44% експорту), мінеральним продуктам і хімії (22%), тоді як на продукцію машинобудування припадає лише 22%. Основними імпортерами української продукції є Німеччина, Італія, Угорщина, Польща.