Мета та завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі.

Кримінально-виконавче право

 

Методичні рекомендації

щодо проведення практичних (семінарських) занять, самостійної роботи студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» спеціальностей 7.(8).03040101 «Правознавство»

 

Львів - 2015

Кримінально-виконавче право. Методичні рекомендації щодо проведення практичних (семінарських) занять, самостійної роботи студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» спеціальностей 7.(8).03040101 «Правознавство» / Укл.: проф. Марисюк К.Б. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2015. – 27 с.

 

 

Обговорено та затверджено на засіданні кафедри кримінального права і процесу.

Протокол № 1 від «28» серпня 2015 р.

 

Завідувач кафедри

кримінального права і процесу д.ю.н., проф. Гумін О.М. ______________________________________________________________

/вчена ступінь, звання, прізвище та ініціали/

 

Обговорено та схвалено на засіданні науково-методичної ради Інституту права та психології. Протокол № 1 від «31» серпня 2015 р.

 

Відповідальний за випуск: Марисюк К.Б., д.ю.н., професор кафедри кримінального права та процесу ІНПП.

 

Рецензент: Гула Л.Ф.,д.юр.н., доцент, професор кафедри кримінального права та процесу ІНПП.

 

Мета та завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі.

Мета вивчення навчальної дисципліни.

Метою викладання дисципліни є засвоєння студентами змісту кримінально-виконавчого законодавства України; Ознайомлення з науковими досягненнями кримінально-виконавчого права та особливостями правового регулювання процесу виконання та відбування кримінальних покарань в Україні.

 

Завдання вивчення навчальної дисципліни.

У результаті вивчення цієї дисципліни студенти повинні знати: основні тенденції становлення та розвитку кримінально-виконавчого права в Україні, порядок виконання та відбування кримінальних покарань; нормативно-правову базу, яка регламентує порядок та умови виконання та відбування покарань, основи правового статусу засудженого, порядок та підстави звільнення від відбування покарання; документи, які відображають кримінально-виконавчу політику України у сфері боротьби зі злочинністю; знати досвід роботи органів і установ держави у сфері виконання кримінальних покарань.

Студенти повинні вміти реалізувати вимоги держави щодо формування у працівників правового напряму високої професійної майстерності; самостійно працювати з навчальною та спеціальною літературою, нормативно-правовими актами; формувати власну точку зору, дотримуватись логічної послідовності у професійній діяльності; використовувати свої теоретичні знання та практичні навики для підвищення ефективності професійної діяльності; здійснювати аналітичну роботу.

 

Тема 1. Поняття, предмет, метод, система кримінально-виконавчого права (4 год.).

I. Тези лекції

Див.: Кримінально-виконавче право України: навч. посібник / Гумін О.М., Марисюк К.Б. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. – 392 с. – С. 8 – 20.

План

1. Поняття, предмет та методи кримінально-виконавчого права.

2. Завдання кримінально-виконавчого права.

3. Принципи кримінально-виконавчого права.

4. Методи кримінально-виконавчого права.

5. Норми та джерела кримінально-виконавчого права.

6. Система кримінально-виконавчого права.

7. Кримінально-виконавче право і суміжні галузі права.

8. Наука кримінально-виконавчого права. Її становлення і розвиток.

9. Курс кримінально-виконавчого права.

 

ІІ. Тести

1. Кримінально-виконавче право – це (вкажіть найбільш повну і точну відповідь):

1) система державних і суспільних заходів, спрямованих на усунення чи послаблення причин та умов злочинності, утримання від злочинів та коректну поведінку правопорушників;

2) соціально-правова наука, що вивчає злочинність, шляхи і засоби її попередження;

3) сукупність кримінологічно значимих якостей людини, що обумовлює вчинення нею злочину;

4) установлена згідно з вимогами кримінально-виконавчої політики система правових норм, встановлених державою Україна для регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі виконання та відбування кримінальних покарань;

5) система державних і суспільних заходів, спрямованих на усунення чи послаблення причин та умов злочинності, утримання від злочинів та коректну поведінку правопорушників.

 

2. Продовжіть законодавче визначення: «Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою…»

1) визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків;

2) захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими;

3) нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань;

4) регламентації порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань;

5) виконання вироку суду, який набрав законної сили, інших рішень суду, а також закону України про амністію та акту помилування;

6) виправлення та ресоціалізації засуджених;

7) дотримання встановленого порядку виконання та відбування покарання (режиму), заняття суспільно корисною працею;

8) виправлення та перевиховання засуджених в дусі сумлінного ставлення до суспільно-корисної праці;

9) визначення системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності;

10) нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань.

 

3. Вкажіть відповідь (відповіді), в якій (яких) названо завдання кримінально-виконавчого законодавства України:

1) визначення порядку застосування до засуджених заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки;

2) невідворотності виконання і відбування покарань;

3) надання офіційних пояснень рідною мовою;

4) диференціації та індивідуалізації виконання покарань;

5) отримання інформації про умови виконання призначеного судом покарання;

6) звернення з пропозиціями до органів виконання покарань;

7) визначення принципів виконання кримінальних покарань

8) звернення зі скаргами до органів та установ виконання покарань;

9) поєднання безоплатних та платних форм медичної допомоги;

10) отримання пенсій, соціальних допомог;

11) визначення правового статусу засуджених;

12) отримання правової допомоги;

13) ввічливого ставлення до персоналу установи виконання покарання;

14) відмови від прийняття їжі у разі порушення власних прав чи свобод, а також прав і свобод інших засуджених.

 

4. Вкажіть відповідь (відповіді), в якій (яких) названо завдання кримінально-виконавчого законодавства України:

1) раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки;

2) зміна та корегування поведінки засудженого;

3) виявлення антисуспільної спрямованості засуджених;

4) поєднання покарання з виправним впливом;

5) надання можливості засудженому підтримувати відносини з близькими родичами;

6) створення у засудженого готовності до самокеровної правослухняної поведінки;

7) обов’язкове залучення засудженого до суспільно-виховної роботи;

8) обов’язкове стимулювання засуджених до отримання середньої спеціальної чи вищої освіти;

9) стимулювання співпраці засуджених з адміністрацією кримінально-виконавчої установи;

10) отримання інформації про свої права та обов’язки, а також про права та обов’язки інших засуджених;

11) спілкування та переписку рідною мовою;

12) раціональне застосування стимулюючих заходів;

13) допомога особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними;

14) регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань.

 

5, Вкажіть відповідь (відповіді), в якій (яких) названо принцип (принципи) кримінально-виконавчого законодавства України:

Відповідь вказана у тестовому завданні 3. Правильні відповіді.

 

6. Вкажіть відповідь (відповіді), в якій (яких) названо принцип (принципи) кримінально-виконавчого законодавства України:

Відповідь вказана у тестовому завданні 4. Правильні відповіді.

 

7. Підставою виконання і відбування покарання є:

1) вирок суду;

2) постанова чи вирок суду;

3) вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування;

4) указ Президента України про порядок виконання і відбування покарання;

5) закон України про амністію та акт помилування.

 

8. Вкажіть відповідь (відповіді), в якій (яких) названо метод (методи) кримінально-виконавчого права:

1) імперативний;

2) документальний;

3) анкетування;

4) інтерв’ю;

5) діалектичний.

 

9. Вкажіть відповідь (відповіді), в якій (яких) названо метод (методи) кримінально-виконавчого права:

1) моделювання;

2) диспозитивний;

3) аналогії;

4) відтворення;

5) експертизи.

 

10. Вкажіть відповідь (відповіді), в якій (яких) названо метод (методи) кримінально-виконавчого права:

1) дедукції;

2) статистичний;

3) історичний;

4) індукції;

5) заохочення.

 

Нормативно-правові акти

1.Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Загальна Декларація прав людини. Документ ООНА/РЕ 2/7А. Прийнятий 10.12.1948р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. Качуренко. – 2-е вид. – К., 1992.

3. Конвенция о защите прав человека и основных свобод 4 ноября 1950г. // Действующее международное право. В 3-х томах. Составители Ю. Колосов и Е. Кривчикова. Т.2 – М., 1997.

4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Док. ООН А/RES/2200 А(ХХІ). Прийнятий 16 грудня 1966р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. Качуренко. – 2-е вид. – К., 1992.

5. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження й покарання (Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 26 січня 1987р. про ратифікацію Конвенції) // Міжнародні договори України. – Т.1. – К., 1997.

6. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями. Схвалені першим Конгресом ООН від 30.08.1955р. // Кримінально-виконавче законодавство України. – Харків, 1993.

7. Європейські в'язничні правила: Затверджені Комітетом міністрів Ради Європи – рекомендація №R (87) 3 від 12.08.1987 // Права людини. Амстердам - К., 1996.

8. Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі. Резолюція 40/33 Генеральної Асамблеї від 14.10.1990р. // Права людини і професійні стандарти для юристів у документах міжнародних організацій. – Амстердам - Київ, 1996.

9. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. — 2012. — № 90—91. — 19 травня. — [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua

10. Кримінально-виконавчий кодекс України. – К., 2003.

Спеціальна література:

1. Артамонов В. Наука советского исправительно-трудового права. Учебное пособие. – М., 1974.

2. Багрій-Шахматов Л. Про предмет виправно-трудового права // Радянське право. – 1976. - №4.

3. Беляев Н. Предмет советского исправительно-трудового права. – ЛГУ, 1960.

4. Джужа О., Бодюл Є. Концептуальні засади і загальна характеристика КВК України // Право України. – 2004. – №7.

5. Мелентьев М. Функции и структура советского исправительно-трудового права. – Рязань, 1977.

6. Пєтков В. Пенітенціарне законодавство і його реформування: Навч. посібник. – Запоріжжя, 1997.

7. Пинчук В. Место исправительно-трудового права в системе советского права // Правоведение – 1972. – №1.

8. Пинчук В. Место исправительно-трудового права в системе советского права // Правоведение. – 1972. - №1.

9. Погосян П. Некоторые предложения по развитию уголовно-исполнительного законодательства // Современные проблемы борьбы с преступностью. – М., 1993.

10. Трубніков В., Харченко В. Поняття виправко-трудового права. Предмет і система курсу: Конспект лекцій. – Харків, 1994.

 

Тема 2

I. Тези лекції

 

Див.: Кримінально-виконавче право України: навч. посібник / Гумін О.М., Марисюк К.Б. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. – 392 с. – С. 43 – 148.

 

План.

1. Порядок і умови виконання покарання у виді штрафу

2. Порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

3. Порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

4. Порядок і умови виконання покарання у виді громадських робіт

5. Порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт

6. Порядок і умови виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців

7. Порядок і умови виконання покарання у виді конфіскації майна

8. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту

9. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі

10. Порядок і умови виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

 

ІІ. Тести

1. Визначіть пропущене у законодавчому визначенні слово (словосполучення): «Засуджений зобов'язаний сплатити штраф ____________ після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу»

1) у 10-денний строк;

2) у 15-денний строк;

3) у місячний строк;

4) у 3-місячний строк;

5) у 6-місячний строк.

 

Тема 3

І. Тези лекції.

Див.: Кримінально-виконавче право України: навч. посібник / Гумін О.М., Марисюк К.Б. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. – 392 с. – С. 149 – 247.

План.

І. Виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк:

1. Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк

2. Режим у колоніях та засоби його забезпечення

3. Умови відбування покарання у колоніях

4. Праця засуджених до позбавлення волі на певний строк

5. Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі на певний строк

6. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів

7. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми

 

ІІ. Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі

 

ІІ. Тести

1. Вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається:

1) вироком суду;

2) постановою суду;

3) Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб):;

4) органом прокуратури;

5) кримінально-виконавчою інспекцією.

 

2. Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання _______________________ з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили:

1) не пізніше трьох днів;

2) не пізніше п’яти днів;

3) не раніше трьох днів;

4) не раніше п’яти днів;

5) не пізніше десяти днів;

6) не раніше десяти днів;

7) не пізніше тридцяти днів;

8) не раніше тридцяти днів;

9) не пізніше сорока п’яти днів;

10) не раніше сорока п’яти днів.

 

3. Осіб, ________________, може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування:

1) вперше засуджених до позбавлення;

2) вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої тяжкості;

3) вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості;

4) засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини;

5) вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини.

 

4. Адміністрація колонії __________________ повідомляє суд, який постановив вирок, про приведення його до виконання і про місце відбування покарання засудженим. Одночасно направляється повідомлення одному із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого, у якому вказується адреса колонії і роз'яснюються права засудженого:

1) не раніше трьох діб;

2) не пізніше трьох діб;

3) протягом трьох діб;

4) не пізніше п’яти діб;

5) протягом десяти діб;

6)не пізніше п’ятнадцяти діб;

7) не пізніше тридцяти діб;

8) протягом місяця;

9) не раніше трьох місяців;

10) не пізніше трьох місяців.

 

5. Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються:

1) засуджені до довічного позбавлення волі;

2) засуджені, що систематично порушують встановлений порядок та дисципліну;

3) засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;

4) вперше засуджені до позбавлення волі;

5) вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності;

6) засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії;

7) засуджені, які раніше працювали в суді;

8) засуджені, які раніше працювали органах прокуратури;

9) засуджені, які раніше працювали в правоохоронних органах;

10) засуджені за вчинення особливо тяжких злочинів.

 

6. У виховних колоніях створюються такі дільниці:

1) карантину;

2) діагностики і розподілу;

3) посиленого контролю;

4) ресоціалізації;

5) діагностики;

6) соціальної адаптації;

7) розподілу;

8) ізоляції;

9) контролю;

10) соціально-виховної роботи.

 

7. У виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються такі дільниці:

 

Відповідь вказана у тестовому завданні 6.

8. У виправних колоніях максимального рівня безпеки створюються такі дільниці:

 

Відповідь вказана у тестовому завданні 6.

 

9. Встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених, це:

1) режим у виправних і виховних колоніях;

2) правовий статус засуджених;

3) основні права засуджених;

4) режим тримання засуджених;

5) сукупність правообмежень щодо засуджених.

 

10. Режим особливих умов у колоніях встановлюється у випадках:

1) стихійного лиха;

2) закриття чи реформування колонії;

3) епідемій;

4) аварій важливих для життєзабезпечення систем;

5) масових заворушень;

6) виявлення у засуджених вогнепальної чи холодної зброї;

7) виявлення у засуджених наркотичних чи психотропних препаратів;

8) проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію;

9) у зв'язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії;

10) вказівки на це голови Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб):.

 

11. Підставами застосування до засуджених до позбавлення волі заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, є:

1) вчинення фізичного опору персоналу колонії;

2) злісне не виконання законних вимог персоналу колонії;

3) злісне ухилення від праці;

4) прояв буйства;

5) розпивання спиртних напоїв;

6) участь у масових заворушеннях, захваті заручників або інших насильницьких діях;

7) зберігання заборонених предметів, зброї;

8) втеча з-під варти;

9) запобігання заподіянню шкоди оточенню або самим собі;

10) здійснення систематичних погроз щодо інших засуджених.

12. Засуджені до позбавлення волі мають право на побачення: короткострокові тривалістю _____________ і тривалі - ___________:

1) до 3 годин;

2) до 4 годин;

3) до 5 годин;

4) до 6 годин;

5) до 12 годин;

6) до 24 годин;

7) до двох діб;

8) до трьох діб;

9) до чотирьох діб;

10) до п’яти діб.

 

13. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній можуть бути дозволені засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях у зв'язку з такими винятковими особистими обставинами:

1) складення іспитів;

2) відвідування лікаря;

3) смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого;

4) стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї;

5) стихійне лихо.

 

14. Засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок:

1) тільки у виняткових випадках;

2) тільки з дозволу адміністрації колонії;

3) у кількості не більше трьох протягом місяця;

4) у кількості не більше п’яти протягом місяця;

5) у кількості не більше десяти протягом місяця;

6) у кількості, передбаченій наказом начальника відповідної колонії;

7) без обмеження їх кількості, але не більш 25 протягом року;

8) без обмеження їх кількості, але не більш 50 протягом року;

9) без обмеження їх кількості, але не більш 100 протягом року;

10) без обмеження їх кількості.

 

15. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії:

 

Відповідь вказана у тестовому завданні 14.

16. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається:

1) Конституцією України;

2) Кодексом законів про працю України;

3) законом України;

4) постановою Верховної Ради України;

5) нормативно-правовими актами Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб):.

17. Засуджені до позбавлення волі можуть залучатися без оплати праці лише до:

1) робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій;

2) облаштування місць праці;

3) поліпшення житлово-побутових умов засуджених;

4) допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством;

5) виконання екстренних робіт у зв’язку з ліквідацією наслідків стихійного лиха.

 

18. Розпорядком дня колоній ____________ виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою:

1) можуть бути передбачені;

2) повинні бути передбачені;

3) у виняткових випадках можуть бути передбачені;

4) не можуть бути передбачені;

5) не повинні бути передбачені.

 

19. У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи:

1) двох ступенів;

2) трьох ступенів;

3) чотирьох ступенів;

4) лише початкового ступеню;

5) дозвіл на створення яких надано начальником відповідної виховної колонії.

 

20. Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність ________________ адміністрацією колонії і ______________ при визначенні ступеня його виправлення:

1) дозволяється;

2) стимулюється;

3) забороняється;

4) не забороняється;

5) враховується;

6) не схвалюється;

7) не допускається;

8) може враховуватись;

9) не враховується;

10) заохочується.

 

21. Вільний час засуджених до позбавлення волі повинен тривати _____________ на добу і передбачається розпорядком дня колонії:

1) не менш як 2 години;

2) не менш як 3 години;

3) не менш як 4 години;

4) не менш як 5 годин;

5) не менш як 2 години, але не більше як 5 годин;

6) не менш як 3 години, але не більше як 5 годин;

7) не більше 2 годин;

8) не більше 3 годин;

9) не більше 4 годин;

10) не більше 5 годин;

11) його строк визначається для кожного засудженого окремо;

12) його строк залежить від виду колонії;

13) такого роду строків чинний КВК України не містить;

14) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

 

22. З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені до позбавлення волі, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними:

1) дев’ятнадцяти років;

2) двадцяти років;

3) двадцяти одного року;

4) двадцяти двох років;

5) двадцяти трьох років.

 

23. Засуджені до позбавлення волі, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання:

1) виправної колонії максимального рівня безпеки;

2) виправної колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

3) виправної колонії середнього рівня безпеки;

4) виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання;

5) виправного центру.

 

24. Засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у:

1) виправних колоніях максимального рівня безпеки;

2) гауптвахтах;

3) виправних колоніях середнього рівня безпеки;

4) виправних колоніях мінімального рівня безпеки;

5) виправних центрах;

6) колоніях суворого режиму;

7) колоніях особливого режиму;

8) дисциплінарних батальйонах;

9) виховних колоніях;

10) арештних домах.

 

25. Засуджені до довічного позбавлення волі жінки відбувають покарання у:

Відповідь вказана у тестовому завданні 22.

26. Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до:

1) робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій;

2) облаштування місць праці;

3) праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу;

4) допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством;

5) виконання екстренних робіт у зв’язку з ліквідацією наслідків стихійного лиха.

 

27. Самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення волі:

1) дозволяються;

2) забороняються;

3) не забороняються;

4) не заохочуються;

5) не схвалюються;

6) не допускаються;

7) не створюються;

8) дозволяються у виняткових випадках;

9) можуть створюватись лише з дозволу начальника колонії;

10) можуть створюватись лише з голови Державного департаменту України з питань виконання покарань.

28. Засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

1) зберігати за собою військові та спеціальні звання;

2) витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;

3) отримувати короткострокові відпустки у виняткових випадках;

4) одержувати один раз на шість місяців короткострокове побачення;

5) одержувати протягом року дві посилки (передачі) і дві бандеролі;

6) одержувати один раз на рік довгострокове побачення;

7) носити в межах колонії довільний одяг;

8) одержувати за передплатою будь-які періодичні видання;

9) одержувати без обмежень посилки та бандеролі;

10) надсилати без обмежень посилки та бандеролі.

 

Спеціальна література

1. Беляев А. Правовое положение осужденных к лишению свободы: Учебное пособие. – Горький, 1976.

2. Гель А., Клименко Н. Деякі аспекти дослідження особи засудженого до позбавлення волі // Право України. – 2001. – №7.

3. Кирилюк А.В. Обмеження в правах засуджених до позбавлення волі у контексті цілей пенітенціарної політики в Україні. – Київ, 1996.

4. Курило М. Прокурорський нагляд за додержанням економічних прав засуджених до позбавлення волі // Право України. – 1998. – № 12.

5. Ловинюков А. Свобода совести в ИТУ // Преступление и наказание. – 1992. – № 11-12.

6. Мельник В. До проблеми виконання покарання засудженими з психічними аномаліями в умовах ВТУ // Право України. – 2000. – №5.

7. Пісоцька Н. Застосування заходів стягнення у виправно-трудових установах: окремі проблеми // Право України. – 1999. – №7.

8. Рудник В. Позбавлення волі: негативні наслідки та заходи їхньої нейтралізації – Київ, 1994.

9. Рудник В. Соціальне-економічні проблеми застосування позбавлення волі в Україні // Право України. – 2001. – №8.

10. Савченко А. Застосування смертної кари та позбавлення волі в США // Право України. – 2005. – №6.

11. Скоков С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі // Право України. – 1999. – №2.

12. Стаднік В. Правове регулювання виконання кримінальних покарань у виді позбавлення волі щодо неповнолітніх // Право України. – 2005. – №5.

13. Ткачевский Ю. Режим исполнения лишения свободы // Вестник Московского университета. Серия 11. – Право. – 1992. – №3.

 

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Кримінально-виконавче право

 

Методичні рекомендації

щодо проведення практичних (семінарських) занять, самостійної роботи студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» спеціальності 7.(8).03040101 «Правознавство»

 

 

Укладач: проф. Марисюк К.Б.

Редактор: проф. Марисюк К.Б.

Комп’ютерне верстання: проф. Марисюк К.Б.

 

 

Здано у видавництво __________2016. Підписано до друку _________.2016.

Формат 60 * 84 (1/16). Папір офсетний. Друк на різографі.

Умовн. друк. арк. 2,25. Обл.- вид. арк. 1,50.

Наклад 50 прим. Зам. 130541.

 

Видавець і виготівник: Видавництво Львівської політехніки

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 4459 від 27.12.2012 р.

вул. О. Колесси, 2. Львів, 79000

тел. [phone], факс [phone]

vlp.com.ua, ел. пошта: [e-mail]

 

 

.

Кримінально-виконавче право

 

Методичні рекомендації

щодо проведення практичних (семінарських) занять, самостійної роботи студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» спеціальностей 7.(8).03040101 «Правознавство»

 

Львів - 2015

Кримінально-виконавче право. Методичні рекомендації щодо проведення практичних (семінарських) занять, самостійної роботи студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» спеціальностей 7.(8).03040101 «Правознавство» / Укл.: проф. Марисюк К.Б. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2015. – 27 с.

 

 

Обговорено та затверджено на засіданні кафедри кримінального права і процесу.

Протокол № 1 від «28» серпня 2015 р.

 

Завідувач кафедри

кримінального права і процесу д.ю.н., проф. Гумін О.М. ______________________________________________________________

/вчена ступінь, звання, прізвище та ініціали/

 

Обговорено та схвалено на засіданні науково-методичної ради Інституту права та психології. Протокол № 1 від «31» серпня 2015 р.

 

Відповідальний за випуск: Марисюк К.Б., д.ю.н., професор кафедри кримінального права та процесу ІНПП.

 

Рецензент: Гула Л.Ф.,д.юр.н., доцент, професор кафедри кримінального права та процесу ІНПП.

 

Мета та завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі.