Оцінювання систематичного ризику

 

Навіть на інтуїтивному рівні зрозуміло, що є ризик, який не можна усунути жодними методами, оскільки він присутній систематично й зумовлений зовнішніми факторами, і ризик, що залежить від діяльності конкретного підприємства чи галузі.

Систематичний ризик оцінюється коефіцієнтом β, що визначає рівень коливань у результатах діяльності галузі стосовно результатів діяльності ринку чи всієї економіки. У фінансовому менеджменті його називають також коефіцієнтом чутливості і визначають за формулою:

де n — кількість інтервалів часу в розглянутому періоді (обсяг вибірки);

Di, Dm – відповідно прибутковість i-того виду акцій і середньоринкова прибутковість;

Сov(DiDj) – коваріація прибутковості i-того виду акцій і середньоринкової прибутковості;

V²(Dm) — дисперсія серсдньоринкової прибутковості акцій, Dij,Dmj – відповідно прибутковість i-того виду акцій і середньоринкова прибутковість акцій за j-тий інтервал часу;

Dj, Dm, — відповідно середня прибутковість i-того виду акцій і середньоринкова прибутковість акцій за весь розглянутий період.

Застосування β на ринку цінних паперів пов’язане з принциповим питанням: чи відбивають коефіцієнти, обчислені на основі інформації минулого періоду, прогнози на майбутній період.

Економічні дослідження, на жаль, показують, що показник β нестійкий. А це означає, що значення β за минулий період не можуть відображати ризик у більш пізній період.

Потрібний був би інший показник, але він не розроблений і, мабуть, не може бути розроблений через сам механізм функціонування фінансового ринку.

Але не тільки нестійкість β створює проблеми. Існує ще тенденція наближення β з часом до одиниці. Це означає, що якщо акція, скажімо, за 2001–2005 pp. мала значення β = 0,7, то в період 2006–2010 pp. β стане вищим і буде знаходитися, швидше за все, у діапазоні 0,7–1,0. І навпаки, якщо за той самий період β = 1,6, то в період 2006–2010 pp. ймовірніше, що β буде знаходитися в діапазоні 1,0–1,6. Виходячи з цього, економісти обчислюють β як середньозважене значення за період, що минув.

Для характеристики β використовується шкала (табл.). Діапазон значень від 0 до 2 рекомендується використовувати при оцінюванні коефіцієнта β експертним шляхом.

В економічно розвинутих країнах розрахунком показників ризику займаються спеціалізовані компанії. Значення прибутковості і коефіцієнта акцій провідних компаній, а також середньоринкової прибутковості регулярно публікуються.

Важливим практичним значенням коефіцієнта β є можливість використання його для оцінки того, наскільки очікуваний доход за конкретним видом акцій компенсує ризикованість вкладень у ці акції. Інакше кажучи, він дає змогу визначити, якою має бути прибутковість ризикової акції Dі´, залежно від середньоринкової прибутковості Dm на даний момент і прибутковості безризикових вкладень D0. Для цього використовується формула

Di = D0+ β *(D_m – D₀).

Тут D₀ — ставка прибутковості, що має ризик, рівний 0. Як D₀ може бути прийнята ставка Центрального банку за державними борговими цінними паперами.

З практичною метою β зручно обчислювати за формулою

β=V_RiR/δ²_R,

де V_RiR – кореляційний момент випадкових величин Ri і R, що характеризують відповідно всю економіку в цілому та і-ту галузь. У свою чергу, V_RiR зручно обчислювати за формулою

V_RiR = n/n–1(RiR–Ri־R־_ֺ).

Коефіцієнт β використовується також при прийнятті рішень про вкладення інвестицій у певну галузь економіки. Він показує рівень коливань чи відхилень у результаті діяльності галузі стосовно результатів діяльності ринку чи всієї економіки. За допомогою цього коефіцієнта можна зіставити діяльність підприємства чи галузі з усім ринком. Галузь з показником β= 1 має коливання результатів, рівні ринковим, з β < 1 менші від ринкових, з β > 1 — вищі від ринкових.