Поняття, система та значення основних принципів права соціального забезпечення України

В теорії права під правовими принципами розуміються керівні положення права, його основні засади та ідеї, що виражають об'єктивні закономірності, тенденції і потреби суспільства, визна­чають суть, основні властивості й загальну спрямованість розвитку правових норм у межах всієї системи права або її окремих галузей чи інститутів і мають в силу їх правового закріплення загально* обов'язкове значення.

В залежності від того, в якій системі правових норм ті чи інші положення є керівними основами, можна виділити.

а) принципи права в цілому (загальні);

б) міжгалузеві принципи, властиві лише деяким галузям права;

в) галузеві принципи.

Крім цього, зустрічаються принципи окремих інститутів галузі права.

Як і іншим галузям, праву соціального забезпечення прита­манні певні галузеві принципи, які тісно пов'язані з міжгалузеви­ми принципами правового регулювання матеріального забезпечен­ня, надання послуг, пільг, переваг, охорони прав громадян (властивими для права соціального забезпечення, трудового, фінан­сового, цивільного, адміністративного права).

В науці немає єдності в розумінні категорії «принципи». Існу­ють різні точки зору: одні автори розуміють під принципами пра­ва тільки «керівні ідеї» і виводять їх значення із змісту правових норм, інші вважають, що вони обов'язково повинні бути ще й закріплені в цих нормах. Наприклад, на думку І.М, Сироти прин­цип може визнаватися правовим, тобто принципом правового регу­лювання, лише в тому випадку, якщо він прямо закріплений у нормах права чи безпосередньо випливає з їхнього змісту. Крім того І.М. Сирота вважає, що у змістові поняття «принципи право­вого регулювання» повинна відображатися реальна дійсність, а не перспектива розвитку правового регулювання тих чи інших суспільних відносин.

Правові ідеї і тенденції можуть вважатися основними принци­пами права соціального забезпечення лише тоді, коли вони відповідають певним вимогам. Це повинні бути саме такі правові ідеї, що спрямовані на регулювання суспільних відносин в сфері соціального забезпечення. Вони мають відображати принципи політики держави в галузі регулювання поведінки учасників у цих суспільних відносинах. При цьому кожна правова ідея повинна проявлятися у законодавстві про соціальне забезпечення таким чином, щоб бути закріпленою в конкретній правовій нормі безпо­середньо або побічно.

Принципи права соціального забезпечення в загальному ви­гляді не сформульовані ні в Конституції України ні в законодавстві про соціальне забезпечення. Але вони можуть бути виведені з аналізу і встановлення загальних, найбільш суттєвих рис фактич­ного змісту сукупності норм права соціального забезпечення. Вони являють собою об'єктивні закономірності в соціальному забезпе­ченні і проходять через всю систему соціального забезпечення, відображуючи закономірності економічного розвитку держави і го­ловні цілі економічної політики. В принципах права соціального забезпечення містяться керівні засади, які з одного боку вже ре­алізовані в законодавстві України про соціальне забезпечення, а з іншого боку містяться лише в Конституції України чи міжнарод­них нормах і служать відправними ідеями, певною програмою в майбутній законодавчій діяльності у цій сфері. Наприклад, ч. З ст. 46 Конституції України передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існуван­ня, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожитко­вого мінімуму, встановленого законодавством. Під прожитковим мінімумом розуміється вартісна величина, достатня для забезпе­чення нормального функціонування організму людини, збережен­ня його здоров'я, набору продуктів харчування, непродовольчих товарів і мінімальних послуг, необхідних для задоволення основ­них соціальних потреб особи. Але на сьогодні відповідним чинним законодавством, в силу причин, зазвичай, економічного характеру, передбачені розміри більшості пенсій і соціальних допомог значно менші від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством. Разом з тим з боку держави постійно вживаються відповідні захо­ди щодо підвищення розмірів пенсій та допомог.

Таким чином, принципи права соціального забезпечення харак­теризують зміст цієї галузі права, служать найбільш яскравим і виразним показником своєрідності природи права соціального забезпечення.

Визначення правових принципів має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Для права соціального забезпечення те­оретичне значення правових принципів полягає в тому, що вони дають можливість порівняти право різних країн, а також право однієї країни на різних історичних етапах. Наприклад, для порівняння можна навести деякі системи принципів права соціального забезпечення, які були сформульовані за часів колиш­нього Радянського Союзу в період адміністративно-планової економіки, на основі старої бюджетно-розподільчої моделі соціальної політики за панування виключно класового підходу, заідеологізо­ваних поглядів на принципи права, та системи принципів права соціального забезпечення, що розроблені в юридичній літературі за часів самостійності України в період переходу до економічних рин­кових відносин та реформування державної системи соціального забезпечення. В юридичній літературі з права соціального забезпечення наводяться різні системи принципів. Так, О.Д. Зайкін, про­понує свою систему принципів:

1) поширення соціального забезпечення на всіх громадян;

2) багатоманітність форм і видів соціального забезпечення грома­дян;

3) здійснення соціального забезпечення за рахунок суспільства;

4) єдність і диференціація соціального забезпечення громадян;

6) участь трудящих в організації права на соціальне забезпечення;

7) стимулювання трудової діяльності інвалідів і престарілих;

8) охорона права громадян на соціальне забезпечення.

В. С. Андреев до галузевих принципів права соціального забез­печення відносить:

а) принцип усеосяжності соціального забезпечення;

б) принцип усебічності й багатоманітності його видів;

в) принцип забезпечення за рахунок державних і суспільних коштів;

г) принцип забезпечення у високих розмірах, які відповідають рівневі задоволення потреб громадян, що склався на даному етапі розвитку суспільства;

д) принцип здійснення забезпечення самими трудящими через органи державного управління і громадські організації.

У навчальному посібнику М.Л. Захарова принципи правового регулювання соціального забезпечення поділяються на дві групи. Перша група стосується змісту правових норм, які передбачають певні права громадян у сфері соціального забезпечення, а друга -забезпечення повної можливості реалізації суб'єктивного права на соціальне забезпечення. До принципів змісту правових норм М. Л. Захаров відносить доступність умов, які визначають право на соціальне забезпечення; високий рівень соціального забезпечення, диференціацію умов і норм соціального забезпечення.

І.М. Сирота на перших етапах перехідного періоду економіки України до ринкових відносин сформулював принципи правового регулювання пенсійного забезпечення, які в певній мірі можна представити як і принципи соціального забезпечення, оскільки всі вони так чи інакше були закріплені в чинних на той час норматив­них актах з соціального забезпечення. Це:

1) загальність і доступність умов реалізації права на пенсію;

2) багатоманітність видів пенсійного забезпечення;

3) диференціація умов і норм пенсійного забезпечення;

4) забезпечення на рівні межі малозабезпеченості;

5) здійснення пенсійного забезпечення за рахунок коштів дер­жавного Пенсійного фонду;

6) здійснення пенсійного забезпечення державними органами;

7) соціально-трудова реабілітація і стимулювання трудової діяльності громадян, які частково втратили працездатність;

8) охорона права громадян на пенсійне забезпечення.

Після 1998 року, коли в Україні широкомаштабно розпочався процес реформування державної системи соціального забезпечення і в основу такого забезпечення було покладено загальнообов'язко­ве державне та добровільне соціальне і пенсійне страхування, І. М. Сиротою була сформульована система принципів права соціаль­ного забезпечення, яка в повній мірі відображує не тільки сього­дення, а й майбутнє в розвитку і вдосконаленні цієї галузі права. Це, зокрема:

1) соціальне забезпечення на умовах обов'язкового страхування всіх працюючих громадян;

2) багатоманітність форм і видів соціального забезпечення застра­хованих працівників (у всіх страхових випадках);

3) диференціація підстав і норм соціального забезпечення в за­лежності від характеру та тривалості трудової діяльності, рівня заробітної плати і розмірів страхових внесків працівників;

4) забезпечення пенсіями і допомогами на рівні прожиткового мінімума;

5) фінансування соціального забезпечення за рахунок обов'язко­вих страхових внесків і недержавних фондів;

6) здійснення соціального забезпечення органами державного уп­равління;

7) охорона і захист права та законних інтересів громадян на соціального забезпечення. Але, незважаючи, що в основу соціального забезпечення покла­дено загальнообов'язкове державне та добровільне соціальне і пенсійне страхування, законодавством України на сьогодні перед­бачена також розгалужена система соціального забезпечення знач­ного кола осіб, які не підлягають такому страхуванню. (Напри­клад, соціальні пенсії, соціальне обслуговування інвалідів та осіб похилого віку, надання пільг тощо). Фінансування такого забезпе­чення здійснюються з державного та місцевих бюджетів. Тому не з усіма принципами, сформульованими Сиротою Ї.М., можна пого­дитись. З огляду на це, на нашу думку, принципи права соціаль­ного забезпечення на сучасному етапі розвитку нашого суспільства можна викласти в такому вигляді:

1) поширення права на соціальне забезпечення на всіх грома­дян;

2) багатоманітність форм і видів соціального забезпечення;

3) диференціація підстав і норм соціального забезпечення;

4) забезпечення пенсіями і допомогами на рівні прожиткового мінімуму;

5) фінансування соціального забезпечення за рахунок обов'язко­вих страхових внесків і недержавних фондів, а також держав­ного і місцевих бюджетів та з інших джерел;

6) здійснення соціального забезпечення органами державного уп­равління безпосередньо чи під їх контролем;

7) соціально-трудова реабілітація громадян, які частково втрати­ли працездатність та стимулювання їх трудової діяльності.

8) охорона і захист права та законних інтересів громадян на соціального забезпечення.

Принципи, як керівні ідеї, мають важливе значення для ефек­тивного функціонування всієї системи норм даної галузі права. За допомогою принципів не тільки формулюється сучасний дер­жавний підхід до правового регулювання сфери соціального забез­печення, але й визначається суть майбутніх правових норм. Прин­ципи - це ідеї, виражені в формі правової норми. Це означає, що принципи є правовими приписами, причому приписами обов'язко­вими. Органами, які розглядають спори, пов'язані з соціальним за­безпеченням громадян, основні принципи застосовуються як пра­вила для тлумачення відповідних нормативних актів. Особливого значення принципи права набувають при реалізації норм права, в першу чергу тоді, коли відсутня конкретна правова норма і є по­треба застосувати аналогію закону і навіть аналогію права. Тобто, правильно сформульовані принципи дозволяють усувати прогали­ни в законодавстві при застосуванні правових норм.

Сучасне законодавство про соціальне забезпечення в Україні в багатьох питаннях є незавершеним, неповним і потребує вдоско­налення. І в цій справі значення правових принципів важко пере­оцінити.

Принципи повинні створювати певну систему, бути узгоджени­ми між собою, а також і з загальними принципами права, з прин­ципами державної політики, а також із принципами міжнародно-правового регулювання сфери соціального забезпечення.