Особливості праці лікарів різних спеціальностей

Професійне захворювання - патологічний стан, обумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Класифікація професійних хвороб (за етіологією):

- спричинені дією фізичних виробничих факторів;

- спричинені дією хімічних виробничих факторів;

- спричинені дією біологічних виробничих факторів;

- спричинені нераціональною організацією праці, нервово-емоційним і фізичним навантаженням, монотонною працею та ін.

 

Визначаючи особливості праці лікарів різних спеціальностей, слід заува­жити, що існує цілий ряд негативних чинників, котрі в однаковій мірі характерні для будь-якої медичної спеціальності. До їх числа, насамперед, необхідно віднести:

· високе нервово-емоційне, психічне та розумове напруження, пов'язане з по­чуттями співпереживання, відповідальності за здоров'я та життя хворого;

· контакт з інфекційними агентами, небезпека зараження або травматизації під час проведення маніпуляцій, обстежень, оперативних втручань, перебування в се­редовищі, де мешкають носії та переносники захворювань;

· несприятливе за своїми хімічними та фізичними властивостями навколишнє се­редовище безпосередньо на робочому місці (дискомфортний мікроклімат, атмосферний тиск, який часто змінюється, забруднення повітря та предметів лікарськими, анестезувальними, дезінфекційними та іншими хімічними речовинами, вплив іонізуючих ви­промінювань, електромагнітних полів радіочастот, квантових (лазерного тощо) випро­мінювань, ультразвуку, шуму, вібрації та інших несприятливих фізичних чинників);

· вимушене положення тіла, виражене зорове напруження, фізичні наванта­ження під час виконання більшості маніпуляцій та оперативних втручань, відсутність достатніх умов для короткочасного відпочинку протягом періоду виробничої зміни;

· порушення оптимальної з фізіологічної точки зору структури режиму дня, що пов'язані з працею у позаробочий та нічний час, із станом емоційного напруження, яке утруднює повне відключення від професійних справ після завершення робочого дня.

Дані численних досліджень доводять, що в реальних умовах здійснення професій­ної діяльності медичного персоналу (як лікарів, так і молодших та середніх медичних працівників) ці шкідливості можуть сягати значних величин. Так, наприклад, в опе­раційних температура повітря може досягати 28-30 °С і більше, відносна вологість повітря - 85-90 %, створюючи для оперуючої бригади умови вираженого теплового дискомфорту. Значне перевищення допустимих концентрацій вмісту медикаментоз­них препаратів може спостерігатися у процедурних кабінетах, аптечних приміщеннях тощо. Можливість інфікування під час проведення розтину померлих та досліджень біопсійного матеріалу, а також контакти із шкідливими для організму речовинами (формаліном, хлороформом, ксилолом, бензолом, барвниками тощо) є невід'ємними супутниками діяльності лікаря в патологоанатомічному відділенні.

Таке становище зумовлює високий рівень захворюваності серед медичних праців­ників, у структурі якої переважають ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, алергічні та гінекологічні захворювання, ускладнення вагітності та післяопераційно­го періоду, хвороби опорно-рухового апарату, порушення зору і слуху тощо.

В той же час не можна не відзначити, що різні професійні групи медичних пра­цівників відрізняються одна від одної як рівнем захворюваності, так і особливостями розподілу хвороб. Так, наприклад, встановлено, що ускладнення вагітності (пізній токсикоз), патологія пологів (передчасні пологи, кровотечі тощо) у жінок-хірургів та анестезіологів зустрічаються в 2—3 рази частіше, ніж у жінок, які працюють лікарями-лаборантами.

Отже, існують певні, іноді досить виражені, особливості праці лікарів різних спе­ціальностей.

2.1. Лікар терапевтичного і педіатричного профілю та лікар загальної практи­ки - сімейний лікар.

Абсолютна більшість хворих з будь-якими початковими про­явами погіршання стану здоров'я звертаються спочатку до лікаря-терапевта або ліка­ря загальної практики - сімейного лікаря. Відповідно, серед таких пацієнтів можуть бути хворі на туберкульоз та інші інфекційні захворювання, в тому числі і особливо небезпечні. Отже, медичне обстеження таких відвідувачів є вельми небезпечним для лікаря. Не можна не звернути увагу і на те, що, за даними спеціальних досліджень, у понад 70 % лікарів загальної практики та дільничних терапевтів та у понад 75 % терапевтів швидкої медичної допомоги умови праці слід вважати несприятливими (велика кількість пацієнтів, шум, вібрація, складності обстеження хворого на дому тощо). Причому найбільш несприятливими є умови здійснення професійної діяль­ності дільничного педіатра (велика кількість викликів, недостатній рівень санітарної культури багатьох сімей тощо).

Лікар хірургічного профілю.

Тривале вимушене положення тіла, передусім, ста­тичне навантаження нижніх кінцівок внаслідок того, що за операційним столом три­валість робочого часу становить у отоларингологів - 94 %, у акушерів-гінекологів -83 %, у хірургів - 77 % від тривалості робочого дня, - призводить до появи таких негативних зрушень, як плоскостопість, варикозне розширення вен тощо, а у оториноларингологів, які велику частку операцій проводять сидячи, - до порушень крово­обігу нижніх кінцівок, органів малого тазу, функції хребта тощо. Хірурги, як правило, використовують велику кількість дезінфікуючих та мийних матеріалів (йод, спирт, препарати хлору та ін.), що може призводити до пошкоджень шкіри рук, виникнення дерматозів, екзем тощо. Повітря операційних блоків містить надлишкову кількість хі­мічних речовин як внаслідок використання мийних та дезінфікуючих препаратів, так і в результаті застосування наркотичних та знеболюючих засобів. Дуже імовірним є поєднання цих шкідливостей з високим рівнем бактеріального забруднення як пові­тря, так і рук, підвищеним ризиком травматизму та імовірним розвитком ускладнень від його наслідків (стафілокок, збудники правцю та ін.). Якщо до цього додати велике зорове напруження та виражене розумове навантаження, необхідність обережності і, водночас, рішучості, слід погодитися, що охорона праці лікаря хірургічного профілю, безсумнівно, має винятково важливе значення.