Загальні методи діагностики інфекційних хвороб 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальні методи діагностики інфекційних хвороб



Діагностика інфекційних хвороб у тварин, на відміну від діагностики незаразних хвороб, має дві особливості:1 - необхідність термінової постановки діагнозу; 2 - обов'язковість використання комплексного методу діагностики. Перша особливість, зумовлена тим, що при інфекційних хворобах мова йде не лише про лікування хворих тварин, а перш за все про систему заходів, спрямованих на обмеження епізоотичного вогнища й запобігання подальшому поширенню хвороби. При постановці діагнозу на інфекційну хворобу завжди необхідно враховувати епізоотичний критерій, суть якого полягає в тому, що кожна інфекційнохвора тварина є джерелом збудника інфекції і всяке поширення збудника хвороби від джерела до інших тварин і захворювання останніх розглядається як епізоотичний спалах. Саме це і визначає необхідність ранньої діагностики інфекційних хвороб. Таким чином, рання діагностика інфекційної хвороби є протиепізоотичним заходом.

Друга особливість та, що при більшості інфекційних хвороб будь-який, окремо взятий з перерахованих нижче методів діагностики не може гарантувати точний діагноз. І лише комплексний метод, до складу якого може входити декілька методів, дозволяє встановити достовірний діагноз.

Комплексний метод діагностики інфекційних хвороб включає в себе: клінічний, епізоотологічний, патологоанатомічний і гістологічний, бактеріологічний і вірусологічний, гематологічний, серологічний, алергічний та біологічний методи.

Клінічний метод діагностики базується на розпізнаванні захворювання за комплексом ознак, які спостерігаються у хворих тварин і полягає у проведенні клінічного дослідження хворої тварини. При ряді інфекційних хвороб клінічна картина захворювання є досить характерною, а в окремих випадках має навіть вирішальне значення при постановці діагнозу.

Епізоотологічний метод полягає в систематизації даних, які отримують при епізоотологічному обстеженні господарства або населеного пункту. Важливою складовою частиною епізоотологічного обстеження є збирання епізоотологічного анамнезу. Наприклад, з’ясовують, коли, при яких обставинах з’явилася хвороба, як і чим годували тварин, чи було подібне захворювання раніше, вік хворих тварин, вид, стать, благополуччя сусідніх господарств і районів по цій хворобі і т. ін.

Бактеріологічний метод полягає у виявленні в патологічному матеріалі збудника інфекційної хвороби, що дає можливість поставити етіологічний діагноз. Це один із найбільш важливих методів діагностики, оскільки діагноз на будь-яку інфекційну хворобу вважається встановленим лише при наявності збудника хвороби й можливості експериментального відтворення хвороби на іншій окремо взятій сприйнятливій тварині. Виявлення в досліджуваному патологічному матеріалі збудника хвороби практично гарантує точний діагноз.

Вірусологічний метод має завдання виявити в досліджуваному матеріалі збудника хвороби вірусної природи. У практиці він дуже подібний до бактеріологічного методу діагностики, але замість світлової мікроскопії тут використовується електронна, а вирощування вірусу проводять у культурах клітин.

Гематологічний метод діагностики базується на виявленні у тварини різних змін у складі крові, або її властивостей, які можуть виникнути під дією наявного в організмі збудника хвороби. Сюди належать визначення концентрації гемоглобіну, підрахунок формених елементів крові, виведення лейкоцитарної формули, виявлення змін у швидкості зсідання еритроцитів тощо.

Серологічний метод є одним із найбільш поширених методів лабораторної діагностики. Серологічна діагностика базується на використанні серологічних реакцій з метою виявлення в досліджуваному матеріалі специфічних антигенів або антитіл. Індикація в досліджуваному матеріалі антитіл інформує нас про взаємодію макро - і мікроорганізмів на імунному рівні.

Серологічна діагностика відіграє дуже важливу роль у діагностиці інфекційних хвороб, коли виділення збудника хвороби внаслідок різних обставин є досить проблематичним, а також при ретроспективній діагностиці багатьох бактеріальних і вірусних захворювань.

38.Ботулізм (перебіг, діагностика, терапія, заходи боротьби). гостро і важко протікаюча кормова токсико-інфекція хвороба тварин багатьох видів і людини, що характеризується важким ураженням ЦНС, паралічами м'язів і загибеллю хворих. Перебіг та клінічне прояв. Інкубаційний період при ботулізмі триває від 18 год до 20 діб і залежить від дози токсину і опірності організму. Хвороба може протікати блискавично, гостро, підгостро і хронічно. Захворювання починається гостро і має 3 основні синдроми: паралітичний, гастроентеральний і токсичний. Характерними ознаками ботулізму: прогресуюча слабкість, порушення іннервації, особливо бульбарний параліч: параліч жувального і ковтального апарату. Апетит і спрага у хворих зберігаються. Тварини не можуть проковтнути корм. Намагаються пити, але вода виливається з ротової порожнини і через носові ходи. Язик тварини в зазвичай сухий і обкладений жовто-білим нальотом випадаєт з р/п. Тв. швидко худнуть. Спостерігаються розлад зору, слинотеча, порушення секреторної і моторної функцій шлунково-кишкового тракту. Патологоанатомічні ознаки. При ботулізмі вони неспецифічні. При розтині трупа тварини виявляють желтушність п/ш клітковини, множинні крововиливи на с/о глотки і надгортанника, петехіальні крововиливи на серці і серозних покривах. М'язи в'ялі, кольору вареного м'яса. При надрізі судин з них випливає густа темно-червона кров. Шлунок містить невелику кількість кормових мас. У ШКТ знаходять зміни, характерні для катарального запалення. На с/о тонкої кишки крововиливи.

Діагностика і диференціальна діагностика. При постановці діагнозу встановлюють зв'язок захворювання з споживанням певних кормів, + комплексні дані. У лабораторію направляють проби підозрілих кормів, вміст шлунка, кров від хворих і шматочки печінки полеглих тварин. Патологічний матеріал беруть не пізніше ніж через 2 години після загибелі тварин. біопроба на морських свинках або білих мишах. При диференційній діагностиці сибірську виразку, сказ, хвороба Ауєскі, лістеріоз, стахібот-ріотоксікоз, псевдочуми і хвороба Марека птахів, отруєння рослинами і солями свинцю, післяпологовий парез, запалення головного та спинного мозку, авітаміноз, інфекційний енцефаломієліт коней, ацетонемію жуйних. Імунітет, специфічна профілактика. формується типової антитоксичний імунітет.З профілактичною метою вакцинують тільки норок. Профілактика. Забороняється згодовувати зіпсовані корми. Корми тваринного походження використовують тільки після проварки не менше 2 ч. У стаціонарно неблагополучних районах рекомендується удобрювати грунт суперфосфатом, в раціон тварин вводити мінеральні підгодівлі. Профілактичну імунізацію норок проти ботулізму проводять тваринам 45-денного віку і старше. Планову масову вакцинацію норок проводять у травні-липні. Імунітет у вакцинованих не менше 1 року. Антитоксична сироватка має виражену проф. дію 6 -7 дн. після введення. Лікування. Починають з промивання шлунка. Одночасно рекомендують сильні проносні препарати. Для спорожнення прямої кишки застосовують теплі клізми. Засобом специфічної терапії єпротиботулінічна сироватка, яку вводять в/в як можна раніше. З симптоматичних засобів застосовувати розчини глюкози, для підтримки серцевої діяльності - кофеїн і ін. Зважаючи масової загибелі норок протягом порівняно короткого часу не представляється можливим надати індивідуальне лікування хворим звірам. З кормом задати біоміцин, збільшити дачу молока, ввести в раціон слизові відвари рису, конопель та інших Заходи боротьби. При виникненні ботулізму хворих тварин ізолюють і лікують. Забій їх на м'ясо заборонено. Туші (трупи) з внутрішніми органами і шкурою, а також уражені корму знищують.

39.Алергічні методи діагностики інфекційних хвороб. Алергічний метод базується на використанні з діагностичною метою алергічної реакції. Алергічна реакція – це реакція підвищеної чутливості сенсибілізованого організму на повторне введення алергену. Алергічний метод використовується при діагностиці туберкульозу, сапу, бруцельозу, паратуберкульозу, епізоотичного лімфангоїту коней, туляремії та пулорозу-тифу птахів. Алергологічний метод ґрунтується на виявленні підвищеної чутливості (алергії, гіперсенсибілізації) при введенні в організм специфічних алергенів. Алергени застосовують у невеликій кількості. Здебільшого їх вводять внутрішньошкірно чи наносять на шкіру, рідше – на слизову оболонку ока. Для постановки внутрішньошкірної проби використовують туберкуліновий чи інсуліновий шприц. Тонкою голкою зрізом доверху вводять 0,1 мл алергену в шкіру внутрішньої поверхні передпліччя. Вводити препарат починають після того, як зріз голки повністю ввійде в шкіру. Якщо маніпуляція виконана правильно, на місці введення алергену утворюється невеликий білуватий щільний пухирчик, що нагадує лимонну кірку. Він зникає через 10-15 хв. При захворюванні (наявності специфічної алергії) через 24-72 год на місці введення алергену виникає реакція у вигляді інфільтрації з гіперемією. Алергічні реакції стають позитивними з 8-10-го дня захворювання. Найчастіше їх застосовують для діагностики туберкульозу (реакція Манту), бруцельозу (реакція Бюрне), туляремії, токсоплазмозу, орнітозу.

40.Туляремія (перебіг, діагностика, терапія, заходи боротьби). Туляремія - природно-вогнищева хвороба тварин і людини, яка характеризується геморагічною септицемією, що проявляється періодичною гарячкою, нервовими явищами, виснаженням, проносами, лімфаденітами.

Діагноз. Діагноз ставлять на основі епізоотологічних даних, алергічних, серологічних і бактеріологічних досліджень. Для бактеріологічного дослідження у лабораторію відправляють цілі трупи гризунів, в інших випадках — шматочки паренхіматозних органів, збільшені лімфатичні вузли. Ідентифікацію одержаних культур здійснюють на підставі морфологічних, культуральних, тинкторіальних даних, а також виходячи із результатів постановки РА в пробірках із специфічною туляремійною сироваткою. Для підтвердження діагнозу ставлять біопробу. При серологічній діагностиці ставлять пробіркову і кров'яно-крапельну РА з туляремійним антигеном. Ставлять також реакції гемаглютинації з еритроциторним діагностикумом, пасивної гемоглютинації, преципітації.

Розроблено алергічний метод діагностики туляремії, який передбачає використання алергену тулярину. Диференційний діагноз. Туляремію потрібно відрізняти від туберкульозу, псевдотуберкульозу, бруцельозу і кокцидіозу. Лікування. Хворим тваринам вводять антибіотики, при необхідності вдаються до хірургічного втручання. Імунітет. У тварин, які перехворіли, виникає стійкий активний імунітет. Профілактика і заходи боротьби. В ензоотичних природних вогнищах туляремії необхідно здійснювати спостереження за розмноженням мишовидних гризунів і проводити їх знищення в тваринницьких приміщеннях, складах кормів та ін. Трупи сільськогосподарських тварин і гризунів, загиблих від туляремії, знешкоджують спалюванням в біотермічних ямах, або закопуванням на скотомогильниках. Шкури від загиблих тварин висушують протягом 60 днів, після чого дозволяють використовувати в виробництві. При виявленні хворих тварин їх ізолюють, виснажених забивають, проводять дезінфекцію і дератизацію, проводять заходи для недопущення зараження людей.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-28; просмотров: 745; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.86.180.90 (0.009 с.)