Некробактеріоз (перебіг, діагностика, терапія, заходи боротьби). 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Некробактеріоз (перебіг, діагностика, терапія, заходи боротьби).



Некробактеріоз — підгостра або хронічна інфекційна хвороба всіх видів свійських та більшості диких тварин і птахів, що характеризується гнійно-некротичним ураженням шкіри та прилеглих до неї сполучної й м’язової тканин, головним чином на нижніх частинах кінцівок, а також слизових оболонок ротової та черевної порожнин і дихальних шляхів, іноді паренхіматозних і статевих органів. Хворіє також людина.

Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби та результатів лабораторних досліджень, а також епізоотологічні дані й пат. зміни.

Лабораторна діагностика. Для дослідження в лабораторію надсилають цілі трупи дрібних тварин або уражені тканини та шматочки паренхіматозних органів з некротичними осередками від великих тварин. Для прижиттєвої діагностики відбирають зскрібки патологічного матеріалу на межі здорової та некротизованої тканин. У лабораторії проводять мікроскопію мазків з патологічного матеріалу, посіви на живильні середовища, зараження кролів. У разі позитивних результатів у забарвлених за Грамом мазках зскрібків із патологічного матеріалу виявляють грамнегативні довгі зернисті палички й нитки, із старих уражень — короткі палички та коки. У посівах на бульйоні Кітт — Тароцці фузобактерії через 13 – 24 год зумовлюють інтенсивне помутніння живильного середовища без утворення газу. В чашках Петрі з сироватково-глюкозним агаром упродовж 48 – 72 год з’являються характерні дрібні колонії збудника. Біопробу ставлять на кролях. За наявності у введеному матеріалі збудника некробактеріозу в кроликів через 3 – 4 доби на місці ін’єкції спостерігається некроз. У разі виявлення в мазках із осередку некрозу характерних зернистих паличок та ниток біопробу на кролях визнають позитивною.

Лікування. Хворих тварин ізолюють і лікують комплексним методом. Проводять ретельну хірургічну обробку уражених ділянок шкіри та слизових оболонок з використанням бактерицидних і дезінфекційних препаратів у вигляді мазей, присипок, емульсій. Для загального лікування використовують пролонговані антибіотики, які на риб’ячому жирі або олії вводять внутрішньом’язево. Одночасно застосовують сульфаніламідні препарати. При ураженні кінцівок велику рогату худобу після хірургічної обробки пропускають через ніжні ванни з 5 – 10 %-м розчином формаліну або 10 – 20 %-м розчином мідного купоросу з інтервалом 5 – 7 діб

Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання некробактеріозу потрібно оберігати тварин від травматизму кінцівок, своєчасно обробляти рани, пуповину у телят, родові шляхи у вівцематок і корів при патологічних окотах та отеленні, створювати відповідні до зоогігієнічних нормативів умови утримання й годівлі, особливо при пологах, регулярно очищати й дезінфікувати, виконувати необхідні меліоративні роботи на пасовищах. Особливу увагу потрібно звертати на своєчасне обрізання й розчищення копит, обрізування відшарованого рогу. У разі виникнення некробактеріозу ферму оголошують неблагополучною щодо цього захворювання і запроваджують певні обмеження. Проводять клінічний огляд усього поголів’я, ізоляцію та лікування хворих тварин, дезінфекцію приміщень. Трупи загиблих тварин після зняття шкури спалюють. Молоко від хворих корів знищують, від підозрюваних щодо зараження — кип’ятять. Клінічно здорових тварин пропускають через ніжні ванни з 5 – 10 %-м розчином формаліну або 10 – 20 %-м розчином мідного купоросу через кожні 5 – 7 діб. Карантинні обмеження з неблагополучного щодо некробактеріозу господарства знімають через 30 діб після припинення хвороби, здійснення остаточної дезінфекції та проведення усіх заходів, передбачених чинною інструкцією.

36.Провести дослідження чутливості агентів до антибіотиків. Чутливість мікроорганізмів до антибіотиків та інших хіміопрепаратіввизначають двома групами методів: дискодифузним (метод дифузії в агар іззастосуванням паперових дисків з антибіотиками) та методом розведень антибіотика в щільному або рідкому поживному середовищі. Дискодифузнийметод слід розглядати як якісний. Завдяки простоті виконання, він є основним для практичних лабораторій. Метод розведення - більш точний кількісний спосіб. Його застосовують в особливо важливих практичних випадках ів науково-дослідній роботі. Дослідженню на чутливість до антибіотиків повинен підлягати збудник інфекції в чистій культурі. Для забезпечення цієї вимоги необхідно дотримуватися таких правил відбору зразків для дослідження. Матеріал повинен бути отриманий до початку антибактеріальної терапії або після введення антибактеріального препарату через такий термін, який необхідний для його виведення з організму. Матеріал для посіву слід брати безпосередньо з вогнища інфекції, з дотриманням правил асептики. Критерієм чутливості мікроорганізму є концентрація антибіотика в організмі тварини в осередку інфекції в ОД/мл або мкг/мл. досягається при терапевтичних дозах препарату. З цим критерієм порівнюють мінімальну інгібіючу зростання мікроорганізму концентрацію антибіотика,яка визначається при вирощуванні мікроба на поживному середовищі з антибіотиком.

Відповідно до інструкції з уніфікованим методом, в клінічній практицімікроорганізми розподіляють на ряд груп за ступенем чутливості до антибіотиків:

1 група - «чутливі» мікроорганізми, коли зазвичай застосовуються дози антибіотика достатні для досягнення лікувального ефекту:

2 група - «Середньочутливі» мікроорганізми, коли тільки підвищені (максимально терпимі) дози антибіотика можуть забезпечити лікувальний ефект;

3 група - «помірно стійкі» мікроорганізми, коли лікувальний ефектможе "бути досягнутий тільки при можливості концентрації препарату у вогнищі або введення безпосередньо в осередок інфекції;

4 група - «стійкі» мікроорганізми, коли не можна розраховувати на лікувальний ефект.

У деяких випадках, при тривалій хіміотерапії інфекцій, що викликаються грам-позитивними бактеріями спостерігається відсутність сануючої дії бактерицидних антибіотиків на тлі виділення бактерій, чутливих до використовуваного антибіотика за мінімальним інгібуючим зростанням концентрації. Це прояв толерантності бактерій до антибіотика. Дискодифузним методом визначають зазначені групи чутливості мікроорганізмів, виходячи з різних діаметрів затримки росту бактерії навколодисків з антибіотиками.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-28; просмотров: 329; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.230.35.103 (0.052 с.)