Тема 8. Бухгалтерський облік і звітність про виконання бюджетів

План самостійної роботи

1.План рахунків як засіб реєстрації в обліку операцій.

2.Структура Плану рахунків. Внутрішня побудова рахунків.

3.Строки подання та порядок розгляду звітності про виконання бюджету

Методичні рекомендації

Питання 1. План рахунків як засіб реєстрації в обліку операцій.

Література: 8;12,с.293-296

Для забезпечення потреб ведення бухгалтерського обліку операцій по виконанню державного та місцевих бюджетів за касовим методом та складання фінансової звітності наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року №119 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку в розрізі кодів бюджетної класифікації і типів операцій (із змінами та доповненнями).

План рахунків бухгалтерського обліку по виконанню дер­жавного та місцевих бюджетів органами Державного казна­чейства - це систематизований перелік рахунків бухгал­терського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх фінансових операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності згідно з вимогами бюджетного процесу на відповідний бюджетний рік.

План рахунків надає змогу здійснювати детальний і пов­ний облік операцій, пов'язаних з виконанням бюджетів, а також своєчасно надавати детальну, достовірну і змістовну інформацію керівництву органів Державного казначейства та фінансових органів, Міністерству фінансів України, статис­тичним відомствам, податковим та іншим органам.

При побудові Плану рахунків враховано особливості вико­нання державного та місцевих бюджетів, функціонування єдиного казначейського рахунку, виконання місцевих бюдже­тів через органи Державного казначейства, дотримано загаль­них принципів і вимог щодо здійснення бухгалтерського обліку та звітності.

План рахунків ґрунтується на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку та звітності, що засновані за такими принципами:

· законність — звітність повинна відповідати правилам та про­цедурам, які передбачені законодавчими та нормативними актами;

· достовірність - правдиве відображення у бухгалтерській звітності фінансових операцій держави з дотриманням вимог відповідних нормативних актів;

· повнота бухгалтерського обліку — всі операції по виконан­ню бюджетів в органах Державного казначейства підляга­ють реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю ін­формацію про фактичні результати операцій органів Дер­жавного казначейства, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею. Повнота та достовірність в облі­ку можливі тільки за умови, якщо облікова політика та процедури органів Державного казначейства забезпечать ви­конання всіх правил бухгалтерського обліку, а також, якщо ці правила застосовуються без відхилень, з урахуванням реальної оцінки операцій, подій та ситуацій;

· дата операції — операції по виконанню бюджетів реєструють­ся в бухгалтерському обліку в момент проведення відповід­них платежів, що відповідає касовому методу ведення бух­галтерського обліку;

· прийнятність вхідного балансу — залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залиш­кам за станом на кінець попереднього звітного періоду;

· превалювання сутності над формою - операції облікову­ються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту, а не за їх юридичною формою;

· суттєвість — у фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівниц­твом. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або пере­кручення може вплинути на економічні рішення користу­вачів звітності;

· доречність - корисність інформації для підготовки та прий­няття економічних рішень;

· відкритість - фінансові звіти мають бути достатньо зрозумі­лими і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в запис­ках. Операції повинні відповідати змісту статей звітів. Звіт­ність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача;

· сталість - постійне, протягом бюджетного року, застосуван­ня обраних методів. Зміна методів обліку потребує додат­кового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

· правильність - сумлінне застосування прийнятих правил та процедур;

· обережність - обґрунтована, розсудлива оцінка фактів;

· незалежність - відокремленість фінансових бюджетних років (звітних періодів);

· співставність - можливість визначення тенденцій виконан­ня бюджету через співставлення інформації, що міститься у бухгалтерському обліку і звітності за певний період часу;

· своєчасність - забезпечення своєчасною інформацією орга­нів законодавчої та виконавчої влади, які приймають рішен­ня, здійснюють оцінку виконання бюджету, готують пропо­зиції щодо складання бюджету, тощо, та інших користувачів;

· безперервність — оцінка активів здійснюється, виходячи з того, що процес виконання бюджетів є постійним;

· консолідація - складання зведеної фінансової звітності про виконання бюджетів в цілому по системі Державного казна­чейства України з урахуванням підвідомчих управлінь та відділень в розрізі бюджетів, за винятком залишків за внутрісистемними розрахунками;

· окреме відображення активів та пасивів — цей принцип передбачає, що всі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Усі рахун­ки є активними або пасивними за винятком клірингових (рахунків за розрахунками), технічних та транзитних рахунків.

Запитання для самоперевірки

1.Охарактеризуйте План рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджет ів.

2. На яких принципах заснований План рахунків?

 

Питання2. Структура Плану рахунків. Внутрішня побудова рахунків.

Література:8; 13,с.324-326

При побудові плану рахунків враховано особливості вико­нання державного та місцевих бюджетів, функціонування Єдиного казначейського рахунку з дотриманням загальних принципів і вимог щодо здійснення бухгалтерського обліку і звітності. Структура плану рахунків базується на класиф­ікації рахунків за економічним змістом з метою отримання інформації про виконання бюджетів та здійснення контролю за цим процесом.

План рахунків охоплює 9 класів і поділяється на три логічні частини: балансові рахунки, бюджетні рахунки (ра­хунки доходів і видатків бюджету), меморандні і позаба­лансові рахунки:

І. Балансові рахунки:

Клас перший. Активи.

Клас другий. Зобов'язання.

Клас третій. Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів.

Клас четвертий. Розрахунки.

ІІ. Рахунки доходів та видатків бюджету (бюджетні рахунки):

Клас п'ятий. Результат виконання бюджету.

Клас шостий. Доходи бюджету.

Клас сьомий. Видатки бюджету.

ІІІ. Меморандні і позабалансові рахунки:

Клас восьмий. Управлінський облік.

Клас дев'ятий. Позабалансовий облік.

Перший клас Плану рахунків включає кореспондентський рахунок Державного казначейства в НБУ, кошти бюджетів у інших банках, розміщені депозити, цінні папери, надані бюджетні кредити, інші активи (кошти в дорозі та заблоковані на рахунках, товарно-матеріальні цінності), субкореспондентські рахунки, відкриті в органах Державного казначейства. Всі рахунки першого класу активні.

Другий клас включає зобов'язання, що пов'язані з ви­пуском в обіг цінних паперів, за отриманими кредитами та депозитами, за іншими зобов'язаннями. Всі рахунки другого класу пасивні.

Третій клас включає операції за коштами: державного та місцевих бюджетів; які підлягають розподілу між рівнями бюджетів; тимчасово віднесеними на доходи бюджету; на рахунках розпорядників бюджетних коштів, органів Держав­ного казначейства. Рахунки третього класу пасивні.

У четвертому класі відображаються розрахунки, які ви­никають між бюджетами в процесі їх виконання, розра­хунки за векселями, позицію Державного казначейства щодо іноземної валюти та балансуючі рахунки. Всі рахунки чет­вертого класу активно-пасивні.

П'ятий клас визначає результат виконання бюджетів. Він включає результат виконання загального та спеціального фондів бюджетів. Рахунки п'ятого класу активно-пасивні.

Шостий клас включає доходи: державного та місцевих бюджетів, доходи, які підлягають розподілу; кошти тимчасо­во віднесені на доходи бюджетів. Всі рахунки шостого класу пасивні, крім рахунку 6911 "Контррахунок за операціями за доходами бюджетів", який є контрпасивним.

Сьомий клас включає видатки державного та місцевого бюджетів. Всі рахунки сьомого класу активні за винятком рахунків: 713 групи "Кредитування державного бюджету за вирахуванням погашення", 723 групи "Кредитування місцевого бюджету за вирахуванням погашення" які є активно-пасивні та 7911 "Контррахунок за видатковими операціями" який є контрактивний і 7921 "Контррахунок за операціями з кредитування за вирахуванням погашення", який є активно-пасивним.

Восьмий клас Плану рахунків включає меморандні (тех­нічні) рахунки, які є елементом управлінського обліку і не входять в баланс про виконання бюджету. Цей клас вклю­чає кошти передані та кошти отримані органами Держав­ного казначейства в процесі виконання бюджетів. Рахунки 81 розділу "Кошти отримані" пасивні, рахунки 82 та 83 розділів -активні, а рахунки 8911 "Контррахунок за операціями управ­лінського обліку за переданими коштами" - контрактивний і рахунок 8921 "Контррахунок за операціями управлінсь­кого обліку за отриманими коштами" - контрпасивний.

У дев'ятому класі Плану рахунків відображаються поза­балансові статті. Цей клас включає: тимчасові планові по­казники, пропозиції та інші планові показники; кошторисні призначення; асигнування; планові показники за доходами бюджету; зобов'язання розпорядників бюджетних коштів; розрахункові документи, не оплачені в строк; нараховані доходи і витрати; зобов'язання і вимоги за кредитуванням та всіма видами гарантій.

Рахунки 90, 91, 92, 94, 95 розділів - пасивні; рахунки 93 розділу - активні. Рахунки: 9911 "Контррахунок для активних рахунків позабалансового обліку" - контрактивний та 9921 "Контррахунок для пасивних рахунків позабалан­сового обліку" - контрпасивний.

Кожна операція, що здійснюється органами фінансової системи, повинна документально фіксуватися і відобража­тися на рахунках.

Рахунок - це спосіб групування фінансово-економічної інформації для її поточного відображення в бухгалтерсь­кому обліку і для здійснення контролю за рухом і ста­ном коштів: за їх надходженням, зарахуванням і пере­рахуванням за призначенням Рахунки поділяються на балансові і позабалансові, синте­тичні і аналітичні. Крім того розрізняють активні, пасивні, активно-пасивні рахунки.

Балансові рахунки призначені для здійснення синтетич­ного обліку і забезпечення інформації про операції, які вико­нуються органами фінансової системи при виконанні бюд­жетів, та їх відображення у фінансовій звітності.

Усі балансові рахунки є чотиризначними, перша цифра балансового рахунку відповідає класу рахунків; перша та друга - розділу рахунків (рахунку II порядку); перша, друга і третя - групі рахунків (рахунку ІІІ порядку). Балан­сові рахунки - це рахунки IV класу. Наприклад, в балан­совому рахунку 3141 "Надходження до загального фонду місцевих бюджетів, що знаходяться на казначейському обслуговуванні":

3 - ознака третього класу рахунків "Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів";

31 - ознака розділу рахунків 31 "Кошти бюджетів";

314 - ознака групи рахунків 314 "Кошти загального фонду місцевих бюджетів".

Позабалансові рахунки - рахунки, що використовують­ся для обліку цінностей та документів, які не належать ні до активів, ні до пасивів, зокрема: розрахункових доку­ментів, які не оплачені в строк.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забезпечується за допомогою аналітичного обліку, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окре­мих балансових рахунків.

Аналітичний облік забезпечується за допомогою аналітич­них рахунків. Відкриття будь-яких аналітичних рахунків передбачає обов'язкові параметри, згідно з вимогами Держав­ного казначейства України. Органи фінансової системи можуть самостійно збільшувати кількість необхідних їм параметрів.

Крім того розрізняють активні, пасивні та активно-пасив­ні рахунки. Активні рахунки призначаються для обліку активів бюджету за їх складом та розміщенням, пасивні - для обліку джерел бюджетних коштів за їх цільовим призначен­ням, активно-пасивні - поєднують ознаки активних і пасив­них рахунків.

Рахунки мають таку структуру - це таблиця двобічної фор­ми, лівий бік якої називається дебетом, а правий - кредитом. Активні рахунки завжди мають дебетовий залишок (сальдо), пасивні - кредитовий, а активно-пасивні - або дебетовий, або кредитовий. Незважаючи на однакову структуру рахун­ків, призначення дебету і кредиту в активних і пасивних рахунках різне.

Структури кодів класів рахунків різняться за кількістю знаків. Чим більше ознак вимагається для вивчення та відо­браження тієї чи іншої операції бюджетного процесу, тим більшою мірою деталізується кожний клас рахунків. Такий рівень деталізації забезпечує ведення бухгалтерського обліку виконання державного бюджету та складання фінансової звіт­ності на досить детальному рівні, що відповідає міжнарод­ним стандартам. Така деталізація обліку виконання бюдже­ту позитивно впливає як на складання звітності про ви­конання бюджету так і на підготовку проекту бюджету.

За своєю економічною природою будь-яка бюджетна опера­ція характеризується двоїстістю і взаємопов'язаністю. Для збереження цих властивостей і контролю за записами бюд­жетних операцій на рахунках у бухгалтерському обліку ви­користовується спосіб подвійного запису. Подвійний запис бюджетних операцій дає можливість отримувати матричні моделі взаємозв'язків рахунків. Матриця взаємозв'язків усіх рахунків відображає рух бюджетних коштів, несе інфор­мацію про його напрямок і структуру, характеризує бюд­жетні процеси, що відбуваються при цьому.

Подвійний запис створює інформацію, яка несе потрій­ний зміст:

· відображає зміни об'єктів, що обліковуються у двох пов'я­заних нею рахунках;

· характеризує напрямок руху об'єктів обліку;

· несе інформацію про бюджетний процес, що зумовив зміни, які відбулися.

Кожна операція із виконання бюджету відображається бухгалтерським проведенням. Органи Державного казначейст­ва при складанні проведень застосовують такі типи операцій:

· грошові операції при відображенні сум проведених операцій через рахунки установ банків;

· взаємозаліки - при відображенні сум надходження до дер­жавного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) або суми касових видатків, проведених шляхом взаємозаліку;

· векселі - при відображенні сум погашених векселів у рахунок сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) або касових видатків, проведених векселями;

· взаємні розрахунки - при відображенні надходження за пла­тежами та/або сум касових видатків, проведених за взаємни­ми розрахунками між бюджетами;

· централізовані — при відображенні централізованих виплат головним розпорядником коштів за підвідомчі установи витрат з оплати природного газу, теплопостачання та електро­енергії на видатки установи;

· децентралізовані - при відображенні операцій органами Дер­жавного казначейства на територіальному рівні з подальшою передачею інформації про здійснені операції до Держказначейства.

Запитання для самоперевірки

 

1. Які види рахунків відкриваються розпорядникам коштів у органах Державного казначейства?

2. Охарактеризуйте структуру та внутрішню побудову Плану рахунків.

3. Які типи операцій застосовують органи Державного казначейства при складанні бухгалтерських проведень?

Питання 3. Строки подання та порядок розгляду звітності про виконання бюджету

Література:2; 13,с.376-380

Структура, періодичність та терміни подання звітності про виконання бюджетів визначаються Державним казначейст­вом відповідно до вимог, встановлених для подання звітності в статтях 58-61 Бюджетного кодексу.

Звіти про виконання бюджетів складають територіальні ор­гани Державного казначейства за правилами та формами, встановленими Державним казначейством за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою. Скла­дання і подання звітності про виконання бюджету відбувається поетапно

Схему поетапного проходження звіт­ності про виконання бюджету складають бюджетні установи, відділення Державного казначейства, управління Державного казначейства та безпосередньо Державне казначейство Украї­ни. Крім наведених форм звітності органи Держав­ного казначейства подають розшифровки, різноманітну інфор­мацію та довідки про стан виконання державного бюджету.

Бюджетні установи, тобто установи та організації, які отримують кошти з державного та/або міс­цевих бюджетів, складають місячну, квартальну та річну звітність і подають її відділенню Державного казначейства у встановлені законодавством терміни.

Відділення Державного казначейства узагальнюють дану бюджетними установами звітність та формують зведену фінан­сову та статистичну звітність про виконання державного бюд­жету. Сформовану зведену звітність відділення Державного казначейства подають до управління Державного казначейст­ва у відповідній області.

Управління Державного казначейства на основі отрима­них звітів формують свою звітність і подають її безпосередньо до Державного казначейства України. Державне казначейст­во України узагальнює отриману інформацію, аналізує її, у разі необхідності вносить пропозиції про зміни та доповнен­ня до існуючих форм, розробляє нові форми звітності і пере­дає її користувачам.

Основними користувачами інформації є: Міністерство фі­нансів України, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата України, Верховна Рада України, податкові органи, Держав­ний комітет статистики України, українські та міжнародні фінансові організації.

Терміни подання фінансової звітності установлюється орга­нами, до яких ці звіти подаються, у межах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звіт­ності" зі змінами та доповненнями.

Фінансові звіти складаються наприкінці кожного звітного періоду, який можна назвати обліковим періодом. Отже, про­тягом кожного звітного періоду збирається та обробляється економічна інформація про операції, що здійснюються всіма учасниками бюджетного процесу.

Відповідно до статті 59 Бюджетного кодексу місячна звіт­ність про виконання Державного бюджету України надаєть­ся Державним казначейством України Верховній Раді Украї­ни, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міні­стерству фінансів України на пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним.

Зведені показники звітів про виконання бюджетів, інфор­мація про виконання захищених статей державного бюдже­ту України, інформація про використання коштів з резерв­ного фонду Кабінету Міністрів України надається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фі­нансів не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним. Звіт про бюджетну заборгованість надається на пізніше 15-го числа другого місяця наступного за звітним.

Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України, згідно зі статтею 60 Кодексу, надається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фі­нансів України не пізніше 35-ти днів після закінчення звіт­ного кварталу.

Річний звіт про виконання Державного бюджету України надається Державним казначейством Міністерству фінансів України до 25-го березня наступного року. До звіту про вико­нання Державного бюджету України додаються пояснення щодо відхилень від затвердженого Закону про Державний бюджет України як за доходами, так і за видатками.

Державне казначейство України готує необхідні матеріа­ли та пояснення щодо відхилень звітних показників за дохо­дами і видатками державного бюджету та стану розрахунків Державного бюджету України з бюджетами адміністративно-територіальних одиниць на підставі даних, які повинні надати начальники управлінь Міністерства фінансів, і до 5-го квітня наступного за звітним року подає їх Управлінню державного бюджету та бюджетної політики Міністерства фінансів.

Управління державного бюджету та бюджетної політики Міністерства фінансів та Державне казначейство України до 20-го квітня повинні подати звіт про виконання Державного бюджету України та необхідні матеріали до нього Кабінету Міністрів України.

Стаття 61 Кодексу передбачає подання річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України Кабіне­том Міністрів України Верховній Раді України не пізніше 1-го травня року, наступного за звітним.

Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про вико­нання закону про Державний бюджет України готує виснов­ки щодо використання коштів Державного бюджету України.

Верховна Рада України розглядає звіт про виконання зако­ну про Державний бюджет України у двотижневий термін з дня отримання висновків Рахункової палати щодо викорис­тання коштів Державного бюджету України.

Звіт Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою України про виконання закону про Державний бюджет України представляє Міністр фінансів України. Верховна Рада України може заслухати головних розпорядників коштів Державного бюджету України щодо використання ними бюд­жетних коштів.

Із співдоповіддю про виконання закону про Державний бюджет України виступають Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Голова Рахункової палати.

За результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України.

Фінансові звіти про виконання місцевого бюджету від­повідно до пункту 4 статті 80 Бюджетного кодексу подаються до Верховної Ради АРК та відповідної ради Радою міністрів АРК, місцевою державною адміністрацією, виконавчим орга­ном відповідної ради чи міським, селищним, сільським голо­вою у двомісячний термін після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірка звіту здійснюється Рахунко­вою палатою Верховної Ради АРК (щодо викорис­тання органами виконавчої влади коштів бюджету АРК) чи комісією з питань бюджету відповідної ради, після чого від­повідні ради затверджують звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основні форми бюджетної звітності.

2. Кому подає звіти про виконання державного бюджету Державне казначейство України?

3. Які форми фінансової звітності складають бюджетні установи?