Сутність та характеристика системимісцевихбюджетів

Місцевібюджети — цефондифінансовихресурсів, призначенідляреалізаціїзавдань і функцій, щопокладаються на органисамоврядування. Як складовабюджетноїсистемидержави і основа фінансовоїбазидіяльностіорганівсамоврядуваннямісцевібюджетизабезпечуютьнеобхіднимигрошовимизасобамифінансуваннязаходівекономічного і соціальногорозвитку, щоздійснюються органами влади і управління на відповіднійтериторії.

Склад місцевихбюджетівУкраїни, як і в іншихкраїнах, відображаєособливостіадміністративно-територіальногоподілу та специфікуфункціонуваннямісцевогосамоврядування.

Структура місцевихбюджетівскладаєтьсявідповідно до чинного Бюджетного кодексу України, де до місцевихбюджетіввіднесено:

республіканський бюджет АвтономноїРеспублікиКрим,

міськібюджетимістКиєва та Севастополя,

обласні,

районні,

бюджетитериторіальних громад (міські, районні в містах, селищні, сільськібюджети).

Характерною ознакоюсучасноїпобудовибюджетноїсистемиУкраїни є самостійністьусіхбюджетів. Місцевібюджети одного рівня не можуть бути включені до місцевихбюджетівіншогорівня.

Законом України “Про місцевесамоврядування в Україні” визначено, щосамостійністьмісцевихбюджетівгарантуєтьсявласними та законодавчозакріпленими за ними на стабільнійосновізагальнодержавними доходами, а також правом самостійновизначати напрямки використаннякоштів.

Основні права та обов’язкимісцевихорганівсамоврядуваннящодоформування і використаннямісцевихбюджетівпередбаченіКонституцієюУкраїни, Бюджетним кодексом України та Законом України «Про місцевесамоврядування в Україні», а такожзаконодавством про податкову систему України.

Згідно з цимизаконодавчими актами місцевіорганисамоврядуваннямають право:

самостійнорозробляти, затверджувати і виконуватисвоїмісцевібюджети, при цьому в процесівиконаннябюджетівможутьвноситисявідповіднікорективи та уточнення, якіприймаються в межах компетенції і в інтересахдержави та населеннявідповідноїтериторії;

визначатизісвоїхбюджетівобсягфінансуваннясоціально-культурнихзакладів та плануватиїхподальшийрозвиток у межах визначенихбюджетнихдоходів, наданихдотацій, субвенцій і залученихкоштів;

визначатинапрямивикористаннякоштівбюджетів на інвестиції, власніцільовіпрограми, а такожспільніпрограми з органами владиіншихадміністративно-територіальниходиниць; на зовнішньоекономічнудіяльність, заходи щодоохоронинавколишньогосередовища, відновленняпам’ятокприроди і культури, благоустрійміст, селищ та сіл, утримання та капітальний ремонт житлового фонду, об’єктівкомунальногопризначення, мережішляхіввідповідногопідпорядкування, установ та закладівосвіти, охорониздоров’ясоціальногозабезпечення науки і культури, спорту, засобівмасовоїінформації, на утриманняорганівдержавноївлади та самоврядування, захист прав споживачів та на іншіцілі.

Крім того, місцевіорганисамоврядуваннямають право в межах наявнихкоштівзбільшувативидатки на утриманняжитлово-комунальногогосподарства, установ та закладівосвіти, охорониздоров’я, соціальногозабезпечення, науки і культури, спорту, охоронинавколишнього природного середовищатощо.

Місцевіорганисамоврядуванняможутьвизначати у встановленому порядку в межах додаткововишуканихпротягом року коштівдодатковіпільги на допомогугромадянам, якіпотребуютьсоціальногозахисту.

 

Міжбюджетнефінансування

Особливістюміжбюджетнихвідносин в умовахдецентралізаціїекономіки є запровадженняврівноважуючихабовирівнювальнихтрансфертів, якібивраховувалирізницюміжрозрахунковими потребами бюджетівмісцевогосамоврядування у видатках з йогодоходнимиможливостями, забезпечуючи при цьомурізніфіскальні потреби. Продумана трансфертна система повинна включатиокремітрансфертніпрограми, щослугуютькожнасвоїйметі.

Середнайважливіших проблем, щопритаманніміжбюджетномуфінансуванню, можнавиділити:

 

1) інституційну та правову база міжбюджетногофінансування. Система органіввлади в Україніпередбачаєбільшуцентралізацію, ніжцепередбачається (допускається) ступенемнезалежності, наданиммісцевим органам влади. Тому важливим є курс на децентралізацію;

2) невідповідністьмімезобов'язаннями за видатками та джереламифінансування (непрофінансований мандат);

3) місцевіорганивлади практично не маютьстимулів до підвищенняобсягусвоїхнадходжень у контексті бюджету та управліннясвоїми ресурсами прозорими та раціональними методами. Жодна система міжбюджетногофінансування не можефункціонуватиефективно, якщонемаєстимулівзбільшуватинадходження та підвищувативідповідальність за використанняцихресурсів;

Першим кроком до зміцненнясистемиміжбюджетногофінансуваннямає бути досягнення консенсусу щодонайважливішого кола відповідальності для кожного рівнявлади та ступенядецентралізації, пов'язаного з цимрозподіломвідповідальності. Відповідальністьорганіввладипевногорівняслід привести у відповідністьізїхніми правами щодоприйняттярішень.

Наступнимважливимкроком до зміцненняправової та інституційноїбазисистемиміжбюджетногофінансуваннямає бути перегляд чиннихбазовихзаконів і виправленнянаявнихневідповідностей. Це дозволить підвищитипрозорістьсистеми, а такожзаповнитипрогалинищодоключовихпитаньфункціонуваннясистеми. Аджевнаслідокщорічнихзмін правил формуваннямісцевихбюджетів, неузгодженостіокремихположень, стара система сприяланепередбачуваності й непрозорості.

Найсуттєвішою проблемою, породженою старою системою, є незацікавленістьмісцевихорганіввлади у збільшеннінадходжень. Будь-яке збільшеннямісцевихнадходжень, або заходи щодозменшеннявидатківзводитьсянанівецьзменшеннямчасткирегулюючихподатковихнадходженьаботрансфертів. Щорічнізмінинормативіввідрахуваньвідзагальнодержавнихподатків і зборів, щоспрямовуються до місцевихбюджетів, не задавали стимулів до збільшеннянадходжень. Очевидно підвищеннярівняавтономіїдастьзмогупосилитизв'язокміжпослугами та затратами. Структура доходів не тількивідображаєцінностітериторіальноїгромади, але й ставленнягромадян до органівмісцевогосамоврядуваннязначноюміроюформуєтьсяпідвпливомїхвідчуттівщодосправедливостіструктуридоходів. Підсправедливістюмається на увазірівномірнийрозподіл як тягарявідшкодувань до бюджету, так і користівідгромадськихпослуг.

 

Види трансфертів

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) дотацію вирівнювання;

2) субвенції;

3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) додаткові дотації.

Функціональна спрямованість кожного виду міжбюджетних трансфертів визначається цільовим та адресним спрямуванням коштів з одного бюджету до іншого. Такий поділ передбачає:

— дотацію вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;

— субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;

— кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

— додаткові дотації – міжбюджетні трансферти на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів; на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, унаслідок надання пільг, встановлених державою; інші додаткові дотації.