Національним чеським напоєм, безсумнівно, є пиво, яке вариться за старовинними рецептами. Популярні “бехеровка” – шлунковий лікер, настояний на 20 різних травах, “сливовиця” – сливова горілка.

Із неалкогольних напоїв відома кофола – аналог кака-коли.

 

ЧОРНОГОРІЯ

Національні страви Чорногорії прості, доступні для сприйняття і виконання. Як і скрізь на Балканах, місцева кухня сформувалася внаслідок поєдання настільки різних кулінарних традицій, що перетворилася на дуже самобутнє явище. Велика розмаїтість страв зумовлена впливом слов’янських, угорських, німецьких, турецьких і середземноморських традицій, тому тут розрізняють кухню центральних районів і узбережну.

Гірські райони Чорногорії славляться простими, але дуже смачними стравами з овочів, м’яса і спецій. До традиційних місцевих страв відносять відбивні з начинкою зі спецій “вешаліца”, знамениті ковбаски з січеного м’яса “чевапчічі”, смажене на рожні м’ясо “печеньє”, невеликі шашлики зі свинини і телятини “ражнічі” та ін.

Характерна ознака чорногорської кухні – широке використання сиру. “Качкавалі”, “качамак”, “златібор”, “липський” і “сенічкі”, а також місцева бринза з коров’ячого та овечого молока починають тут практично будь-яку трапезу.

Близькість моря зумовлює розмаїття рибних страв і морепродуктів. Традиційним є в’ялення риби на сонці. Перед в’яленням велику рибу чистять і розкривають, як книгу, притискають за допомогою дощечок, щоб вся вона була на сонці. Кожного ранку її змочують морською водою, а коли сушіння закінчується, вудять над вогнем і складають у паперові мішечки. Взимку її відварюють і їдять з овочами.

У Чорногорії також дуже поширені рибні страви і страви з морепродуктів. Популярні юшка “рібля чорба”, далматський гуляш з різних сортів риби, фарширована чорносливом форель, риба в горшечку, плов з морепродуктами, запечений у вершках короп “япраке”, або “попеке”.

Чорногорія – не тільки “рибна”, а й “м’ясна” країна. Це і свинина, і яловичина, і баранина в розмаїтті страв і видів. Часто готують їх з використанням каймаку – кисломолочного продукту, подібного до сметани. У каймаку тушкують баранину або курку - вони стають дуже ніжними.

Особлива стаття - овочі. Їх тут завжди подають на стіл, незалежно від того, сніданок це чи вечеря, у вигляді самостійних страв або просто як “зелену закуску”. Особливо гарні голубці “сарма”, фарширований перець, баклажани і помідори з прошарками м’яса “мусака” і безліч інших смачних страв.

Традиційний чорногорський хліб – кукурудзяний. З солодлщів популярні “палачинке” – великий млинець з начинкою з повидла, джему, шоколаду, крему, або “крстічи” – маленькі пампушки, які зазвичай подають з шоколадною підливкою.

З алкогольних напоїв популярні вина “Вранац”, “Крстач”, виноградна ракія.

Культовим безалкогольним напоєм є кава.

 

ШВЕЙЦАРІЯ

Швейцарська кухня є унікальною завдяки регіональним відмінностям і впливу сусідніх кухонь, зокрема німецької, італійської та французької. Незважаючи на те, що кухня швейцарців є інтернаціональною, у кожному місті є свої “фірмові” страви, приготування яких має також свої місцеві особливості. Місто Берн славиться своїми ковбасами, Цюрих – солодощами, що називаються “хюхлі” і “крепфлі”, в Базелі виготовляють дуже смачне печиво, яке називається “Пелюстки лотоса”.

У свідомості багатьох людей ця країна міцно асоціюється з сиром і шоколадом, проте ці продукти не головні в національній кухні Швейцарії.
Типово швейцарськими є страви з розплавленого сиру - фондю і раклет. Фондю вперше почали готувати в Невшателі, використовуючи місцеве вино, тому найчастіше цю страву називають Невшательске фондю. Тертий сир (порівну - Емменталь і Грюєр) варять у білому вині, додаючи кукурудзяний або картопляний крохмаль і вишневу горілку Кірш. У цю киплячу суміш вмочують шматочки хліба, насаджені на виделку з довгою дерев’яною ручкою. Раклет - розплавлений сир, який подають на добре прогрітій тарілці.

Популярною є січена телятина по-цюрихський з традиційною швейцарською картоплею рьошті. В районі Женевського озера люблять традиційне філе окуня, обсмажене в маслі. Філе подають з часточками лимона, а на гарнір – варену картоплю або обсмажений мигдаль.

Швейцарський шоколад і десерти “хюхлі” і “крепфлі” також відомі у всьому світі.

 

ШВЕЦІЯ

Шведська кухня – це типово скандинавська кухня, подібна до норвезької і данської. Їй притаманні простота та поширене вживання риби і ріпи. Основними тут є страви зі свіжих, маринованих і копчених морепродуктів, а також страви з лосятини та оленини.

Особливістю шведської кухні є використання цукру у приготуванні більшості страв. В Швеції є сорт кров’яної ковбаси з солодким смаком, яку подають з ягідним компотом. Нерідко м’ясні і рибні страви, приготовані з сіллю, приправляють соусом з чорниці, солодкими вершками і навіть медом. Улюблена страва шведів – темний квасолевий суп зі шпиком – теж завжди підсолоджена.

Особливістю шведської кухні, як і данської, фінської та норвезької, є те, що основними продуктами харчування є риба і морепродукти. З них готують салати, перші і другі страви. У меню завжди є оселедець, приготований багатьма способами, маринований і копчений лосось, а також, залежно від пори року, сардини і вугрі. У шведів величезною популярністю користуються креветки. Навіть існує свято на їх честь.

З м’ясаних страв, то шведи люблять печінковий паштет, окіст, біфштекс, копчену оленину, котлети, приготовані різними способами, і шпики. На гарнір зазвичай подають овочеві страви у вигляді салатів, картоплі, шпинату і пюре. Наприкінці кожного обіду неодмінно подається сир, відповідний до меню. У Швеції також є величезна кількість видів хліба: білий, житній, з кропом, а невід’ємною складовою є галети – сухий хліб з діркою посередині.

У щоденному меню – великий асортимент бутербродів і холодних закусок. Картоплю, моркву та інші овочі переважно відварюють. Люблять шведи картоплю в “мундирі”, млинці зі сметаною, пельмені, розсипчаті каші.

У Швеції дуже строге ставлення до спиртних напоїв, тому купити алкогольний напій (крім слабоалкогольного пива) можна тільки в спеціалізованих магазинах державної монополії і за дуже високою ціною.

ЯПОНІЯ

Японська кухня – одна із найекзотичніших у світі. Основу страв японської кухні становлять рис, овочі, риба та продукти моря.

Рис – японський хліб, без якого не можна уявити традиційного столу. Найчастіше японці їдять рис без будь-яких приправ, масла і навіть солі, пояснюючи це тим, що рис і без того має тонкий і багатий смак. Прикладом додавання до рису інгредієнтів і приправ є суші – одна із найпопулярніших страв японської кухні. Для приготування цієї страви використовують заздалегідь оброблений рис, скроплений оцтом і заправлений цукром.

Другий за значущістю компонент японського харчування – риба. Японію омивають океан і моря, багаті рибою. Японцям відомо понад 10 000 видів морських тварин, більша частина яких їстівна. Рибу та інші дари моря не прийнято смажити, зазвичай їх лише злегка обсмажують, тушкують, готують на парі або подають на стіл практично сирими, тому вони легко засвоюються і зберігають велику частину своїх смакових якостей. Популярний спосіб знезараження риби – замочування в оцті.

Типово японською і найекзотичнішою для туристів стравою є сасімі. Це шматочки свіжої риби та продуктів моря, які їдять, вмочуючи в соєвий соус. Ікідзукурі – один із варіантів цієї страви – це ще сира риба, красиво викладена на тарілці та нарізана кухарем так, щоб її можна було брати по шматочку паличками для їжі. Страву при цьому прикрашають червоними шматочками м’яса японського тунця, білими шматочками свіжонарізаного кальмара, креветками та молюсками. Часто сасимі подають з місцевим різновидом цибулі, огірками, м’ятою, японською редискою та хріном.

М’ясо не є традиційним продуктом Японії. Воно прийшло в цю країну порівняно недавно (в ХІХ ст.) з кухонь Китаю та Європи. На відміну від європейців, японці споживають м‘ясо, радше, як екзотичний продукт або як доповнення до основної страви з морепродуктів, ніж основну страву. Переважно шматочки м’яса трапляються в супах або обсмажені в гарячих стравах. Одна зі смачних нерибних страв Японії – шашлик якіторі. Його роблять з курки і подають з саке або іншими міцними напоями, а також до пива. Ще рідше, ніж м’ясо, японці вживають молоко.

У їжу вживаються майже всі види японських диких і городніх рослин - морква, огірки, капуста, салат, хрін васабі, білий редис дайкон, бамбук, лотос, батат і багато інших – зазвичай вони використовуються в соусах і приправах.

В японській кухні немало традиційних страв з борошна. Удон — локшина з пшеничного борошна – зазвичай використовується для приготування супу, приправленого цибулею та спеціями. Різновидом такого супу є кіцуне удон, в нього додають обсмажені до золотистого кольору шматочки соєвого сиру. Соба – локшина з гречаного борошна – вживається як самостійна страва, що подається з соєвим соусом у гарячому чи холодному вигляді. Іноді соба використовують для приготування салатів.

Багато уваги приділяється зовнішньому вигляду страв. Їжа в Японії не вважається їжею, якщо не виконано три головні умови: майстерна подача та презентація, включно з прикрашанням страви та певним розташуванням її складових; добір посуду, з якого обслуговуються гості; і, звичайно ж, смак їжі. Усі страви японської кухні готуються безпосередньо перед вживанням, за цим процесом можуть спостерігати і клієнти. Через характерну для японської кухні тенденцію до мінімалізму, природний смак і запах страв підкреслюється лише соєвим соусом, васабі, імбиром і лимоном.

Імбир, який ми сприймаємо як приправу, японці використовують як нейтралізатор смаку. Його споживання в перерві між прийомами їжі допомагає відчути смак наступної страви, позбувшись смаку попереднього.

Серед типових японських страв відомі суки-яки (тонко нарізана яловичина, зелена цибуля, гриби, тонка локшина і соєвий сир тофу); с ашимі або сасимі (дуже свіжа сира риба); суші або суси (маленькі бруски з рису, на які кладеться тонко порізаний шматочок риби); оден (овочі, восьминоги або яйця, прокип’ячені в соєвому рибному бульйоні); місо ширу (густа юшка, тофу (соєвий сир), що містить гриби приправлені соєвою пастою); гедз (“пельмені”, невеликі шматочки м’яса, загорнені в тісто); дораякі (бобова паста між двох коржів); мандзю (булочка з начинкою з пасти солодких червоних бобів); моті (ошпарена рисова маса); оданго (маленькі рисові колобки, насаджені на дерев’яні палички і политі соусом); такоякі (кульки з тіста з м’ясом восьминога); яки-ика (смажений кальмар на паличці); якісоба (смажена локшина з овочами).

Серед алкогольних напоїв найвідомішим є саке – рисове вино, міцністю 18–19°. Як і інші вина, саке буває солодким (амакучи) і сухим (каракучи); вони поділяють на токкиу (вищий клас), іккиу (перший клас) і никкиу (другий клас). Серед інших алкогольних напоїв популярне снотю, яке виробляють з картоплі і зернових, міцністю 25°.

З безалкогольних напоїв вживають зелений чай, який використовують не тільки як елемент чайної церемонії, а як лікарський засіб.

 

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

 

М.П. Мальська, О.М. Гаталяк, Н.М. Ганич

 

 

РЕСТОРАННА СПРАВА: ТЕХНОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ

 

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

 

ПІДРУЧНИК

 

Оригінал-макет підготовлено

ТОВ «Видавництво «Центр учбової літератури»