Тема 1. Система Державного казначейства, її становлення на Україні, структура та функції

ЗМІСТ

 

ВСТУП
Тема 1. Система державного казначейства, її становлення на Україні, структура та функції
1.1. Необхідність та причини створення Державного казначейства на Україні
1.2. Структура органів Державного казначейства на Україні
1.3. Функції та повноваження Державного казначейства
Тема 2. Платіжна система виконання бюджетів
2.1. Сутність платіжної системи
2.2. Єдиний казначейський рахунок, його структура та значення для виконання бюджетів
2.3. Відкриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень
Тема 3. Організація роботи в органах Державного казначейства за доходами
3.1. Основні положення про організацію роботи в органах Державного казначейства за доходами
3.2. Операції за надходженнями до загального фонду бюджету
3.3. Операції за надходженнями до спеціального фонду бюджету
3.4. Операції за платежами, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами
3.5. Операції за платежами, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами
3.6. Операції за власними надходженнями бюджетних установ
Тема 4. Виконання державного бюджету за видатками в органах Державного казначейства
4.1. Організація виконання державного бюджету за видатками
4.2. Формування мережі розпорядників бюджетних коштів
4.3. Облік бюджетних асигнувань та контроль за їх дотриманням
4.4. Казначейське обслуговування одержувачів бюджетних коштів
4.5. Порядок готівкового обслуговування клієнтів
4.6. Облік, звітність та контроль використання коштів Державного бюджету
Тема 5. Особливості казначейського виконання місцевих бюджетів
5.1. Призначення та необхідність переходу на казначейську систему обслуговування місцевих бюджетів
5.2. Основні функції Казначейства з обслуговування місцевих бюджетів
5.3. Порядок відкриття аналітичних рахунків за доходами місцевих бюджетів
5.4. Операції за платежами до загального бюджету
5.5. Операції за платежами спеціального фонду бюджету
5.6. Операції за платежами, що розподіляються
5.6.1. Операції за платежами, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами місцевих бюджетів
5.6.2. Операції за платежами, які розподіляються між рівнями місцевих бюджетів
5.6.3. Операції за коштами, тимчасово віднесеними на доходи місцевого бюджету, що підлягають розподілу
5.6.4. Операції за іншими платежами, які тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету
5.7. Основні положення казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками
5.8. Облік бюджетних зобов'язань та контроль бюджетних повноважень
5.9. Звітність про виконання місцевих бюджетів
Тема 6. Взаємодія органів Державного казначейства з державними контролюючими органами
6.1. Взаємодія фінансових органів та органів Державного казначейства
6.2. Співпраця Державного казначейства і Державної податкової адміністрації України
6.3. Співпраця Державного казначейства та органів Державної митної служби України
6.4. Взаємодія органів Державного казначейства з органами державної контрольно-ревізійної служби
Тема 7. Управління державним боргом
7.1. Поняття державного боргу, причини виникнення, види
7.2. Державні позики та їх класифікація
7.3. Роль Казначейства в управління державним боргом
Тема 8. Облік та звітність в Державному казначействі
8.1. Організація бухгалтерського обліку в Державному казначействі, його принципи, завдання
8.2. Облікова політика та організація облікової служби Казначейства
8.3. Синтетичний та аналітичній обліки операцій
8.4. Внутрішній казначейський контроль, його види, елементи
8.5. Звітність у системі Державного казначейства, вимоги до неї
8.6. Склад річної звітності з виконання Державного бюджету
Тема 9. Інформаційно-технічне забезпечення діяльності органів Державного казначейства
9.1. Основи організації інформаційно-технічного забезпечення Державного казначейства
9.2. Трансакційна автоматизована система Казначейства
9.3. Характеристика автоматизованої системи "Казна"
9.4. Удосконалення інформаційно-технічного забезпечення Державного казначейства
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Державне казначейство України створене з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету, підвищення оперативності у здійсненні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті і входить до органів виконавчої влади як особливий підрозділ Міністерства фінансів України, що займається виконанням Державного бюджету. Система Державного казначейства України є важливою ланкою в накопиченні інформації щодо всіх бюджетних асигнувань та перерозподілів, що відбуваються в ході виконання бюджетів.

Однак в сучасних умовах бюджетна політика, яка закладається в основу затвердженого бюджету, проводиться недосконало, з відсутністю належного контролю за її впровадженням. В кінцевому результаті це призводить до дестабілізації економіки, численних диспропорцій в господарському житті, які потребують подальшого виправлення в наступному фінансовому році, або ж на протязі більш тривалого періоду. До того ж нормальне функціонування усіх структурних підрозділів Головних управлінь Державного казначейства не можливе без грамотної та чіткої роботи управління інформаційних технологій та управління платіжної системи. Тому на сучасному етапі розвитку економіки України назріла нагальна потреба у підготовці висококваліфікованих фахівців в галузі економіки із знаннями казначейської справи.

У данному навчальному посібнику розкрито дев'ять тем, які всебічно охоплюють теоретичні і практичні аспекти діяльності Державного казначейства, починаючи з необхідності та причин створення Державного казначейства на Україні до сучасної практики виконання державного бюджету за доходами і видатками та управління державним боргом. Окремо виділені теми "Платіжна система виконання бюджету" та "Особливості казначейського виконання місцевих бюджетів". Розкрито особливості казначейського обслуговування бюджетів за доходами та видатками, облік та звітність у органах Державного казначейства, інформаційно-технічне забезпечення та перспективи його розвитку, взаємодію та координацію роботи органів Державного казначейства з державними фінансовими, податковими, митними та контрольно-ревізійними органами. В основу навчального посібника покладено чинний Бюджетний кодекс та інші законодавчі і нормативні документи з питань виконання бюджетів та діяльності органів Державного казначейства з останніми змінами та доповненнями. Список літератури складається в основному із чинного законодавства, Інструкцій Державного казначейства та Міністерства фінансів України, а також інших нормативних документів, що регламентують діяльність Державного казначейства та його окремих органів.

Казначейська справа є досить складною навчальною дисципліною, вона ґрунтується на численних законодавчих і нормативних документах, які постійно змінюються, що ускладнює розуміння та вивчення теоретичних і практичних аспектів діяльності Державного казначейства. Структура навчального посібника "Казначейська справа" побудована таким чином, щоб подати читачам всебічну картину про сучасний стан казначейської системи виконання бюджетів в Україні. Зміст тем, логіка їх викладення розкриваються через понятійний апарат, висвітлення сутності основних економічних категорій, процесів і явищ у їх розвитку та взаємозв'язку.

Даний навчальний посібник призначений для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, науковців, викладачів, практичних працівників у сфері фінансів.

Автори висловлюють подяку рецензентам та працівникам Державного казначейства України за всебічну допомогу в підготовці матеріалів цього навчального посібника і будуть вдячні за всі зауваження та пропозиції, спрямовані на вдосконалення змісту даного видання.

 

Сутність платіжної системи

З метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету шляхом консолідації рахунків органів Державного казначейства в Національному банку Кабінетом Міністрів України і Національним банком затверджено постанову від 15 вересня 1999 року № 1721 "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства".

Відповідно до цієї постанови Державне казначейство набуло статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ). Входження казначейства в СЕП НБУ дозволило зосередити кошти Державного бюджету на своєму єдиному рахунку, що дало змогу більш ефективно використовувати ці кошти і управляти ними.

Платіжна система виконання державного бюджету є частиною національної платіжної системи, у якій держава виконує функції отримувача і відправника платежів державного бюджету. Під платежами державного бюджету слід розуміти переказ коштів від держави до зовнішнього отримувача і навпаки - від зовнішнього отримувача до держави.

Платіжну систему можна представити у вигляді системи механізмів, які служать для переказу грошових коштів між суб'єктами господарювання, для розрахунку за платіжними зобов'язаннями, що виникають між ними. Платіжна система - це набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів. Платіжна система - це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей.

Переказ грошей є обов'язковою функцією яку повинна виконувати платіжна система, і здійснюється при допомозі комплексу програмного та технічного забезпечення, із застосуванням електронних засобів приймання. Оброблення, передавання та захисту інформації у відповідності із принципами і правилами проведення переказів.

Загальні засади функціонування платіжної системи регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 № 2346-111 та Законом України "Про внесення змін до Закону

України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні від 06.10.2004 № 2056-ІУ.

Необхідним елементом ефективно функціонуючих платіжних систем є:

- нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини;

- бухгалтерська й технологічна модель, що є основним операційним механізмом здійснення платежів;

- технологічна інфраструктура, яка включає програмні й технічні засоби обробки та передачі даних, засоби аварійного резервування та відтворення даних, обслуговуючий персонал;

- захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових, адміністративно-організаційних засобів.

Усі елементи платіжної системи тісно пов'язані між собою і не можуть розглядатися відокремлено один від одного.

Сучасними платіжними системами, здебільшого, керує банківський сектор. Платіжні системи виконують функцію передачі потоку інформації, який містить деталі платежу, і безпосередньо переказу грошових коштів. У платіжній операції можна виділити такі основні елементи:

- зобов'язання, яке необхідно виконати;

- сторону, що здійснює платіж (платника);

- сторону, яка отримує платіж (одержувача);

- інструмент платежу;

- одного або кількох фінансових посередників (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи необхідну суму з рахунку платника і зараховуючи її на рахунок одержувача.

Сьогодні в Україні діє система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ), тобто це державна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банками як за дорученням клієнтів, так і за зобов'язаннями банків на всій території України. Роль платіжної організації виконує НБУ який в свого часу ініціював та організував створення СЕП.

Система електронних платежів складається з трьох рівнів:

- нижній рівень: банки та інші фінансові установи - учасники електронних розрахунків;

- середній рівень: регіональні розрахункові палати (РРП), які обслуговують учасників СЕП відповідного регіону;

- верхній рівень: Центральна розрахункова палата НБУ, яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує роботою регіональних розрахункових палат.

Регіональні розрахункові палати безпосередньо не виконують платіжних послуг. Вони лише є механізмом для переміщення коштів та супроводжуючої інформації.

Серед принципів організації СЕП можна виділити наступні:

1) забезпечення розрахунків між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш вживаних іноземних валютах.

2) СЕП є закритою системою, тобто:

- грошові кошти циркулюють у закритому фінансовому просторі;

- грошові кошти перебувають під суворим емісійним контролем Національного банку.

3) СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями.

4) Трансакції відображаються в режимі реального часу на технічних рахунках банківських установ. Унаслідок чого учасники розрахунків володіють необхідною інформацією для прогнозування ліквідності.

Складові системи електронних платежів представлено на рис. 2.1

Рис. 2.1. Складові системи електронних платежів

Безпосереднє використання Державним казначейством можливостей роботи платіжної системи стало необхідною умовою ефективного регулювання та управління коштами державного бюджету.

Уся платіжна і технологічна інформація, якою обмінюється учасник міжбанківських розрахунків з СЕП, має оброблятися системою автоматизації банку (САБ учасника) і надходити до/бути отриманою від СЕП виключно через АРМ-НБУ, який виконує функції шлюзу до СЕП.

Здійснення платіжних трансакцій між органами казначейства, банківськими установами й іншими учасниками бюджетного процесу забезпечується системою електронних платежів, яка функціонує в двох режимах:

- оф-лайновий режим (файловий), за якого інформація (списання/зарахування коштів) від відправника до одержувача надсилається у вигляді файлу за певний проміжок часу;

- он-лайновий режим, інформація (пакет-запит / пакет-відповідь) проводиться в режимі реального часу. При цьому інформація про списання коштів з рахунку платника і зарахування на рахунок отримувача виконується практично миттєво. Будь-яка інформація в он-лайновому режимі надається учаснику тільки у відповідь на його запит.

Комплексне використання всіх складових системи електронних платежів забезпечує ефективне функціонування внутрішньої платіжної системи казначейства.

Крім СЕП, міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через внутрішньобанківську платіжну систему ВПС, комбінацію систем ВПС і СЕП, міжнародні системи електронних розрахунків та двосторонні прямі кореспондентські відносини

 

З удосконаленням програмно-технічних засобів автоматизованої обробки інформаційних потоків у системі казначейства, розширенням систем те-лекомунікацій проблема захисту інформації постає все гостріше. Це зумовлено передусім переходом від традиційної паперової технології зберігання і передачі даних до електронної, а також об'єднання обчислювальних систем, створення корпоративних та глобальних мереж і розширення доступу до інформаційних ресурсів широкого кола користувачів при недостатньо розвинутих технологіях захисту інформації.

Державне казначейство України та його органи функціонують нині на достатньо високому рівні автоматизації, що є хорошим підґрунтям для створення єдиної державної системи передачі даних з високим ступенем надійності та власною системою захисту інформації.

Українським законодавством визначено, що інформаційні ресурси підлягають обов'язковому обліку і захисту, як і будь-яке матеріальне майно. Власникові надається право самостійно в межах своєї компетенції встановлювати режим захисту інформаційних ресурсів і доступу до них.

При створенні системи захисту інформації необхідно детально проаналізувати типи загроз, найбільш уразливі місця у системі та збитки, які можуть виникати під час порушення системи захисту. Найбільш розповсюдженою загрозою для безпеки інформації є несанкціонований доступ. У системі казначейства, де при обслуговуванні бюджетів обробляється конфіденційна інформація, цей вид загроз є особливо небезпечним. Також суттєвою загрозою є вірусні атаки, які можуть призводити до повної зупинки системи, повної або часткової модифікації програмного забезпечення системи, викрадення інформації.

Сучасні персональні комп'ютери і сервери щороку дають змогу накопичувати й опрацьовувати дедалі більші обсяги даних, завдяки чому потужність і продуктивність інформаційних технологій зростають, вносячи вагомий внесок у зростання ефективності управління.

Технічний захист інформації (ТЗІ) - це діяльність, спрямована на забезпечення інженерно-технічними заходами конфіденційності, цілісності та доступності інформації, а об'єктом захисту є важлива для держави, суспільства та особи інформація, в тому числі відкрита, охорона якої забезпечується відповідно до законодавства.

Конфіденційність інформації - це властивість інформації бути недоступною для несанкціонованого ознайомлення. Конфіденційність властива лише інформації з обмеженим доступом.

В Україні в обов'язковому порядку забезпечується конфіденційність лише інформації з обмеженим доступом, що належить державі. Власники конфіденційної інформації, що не належить державі, самостійно встановлюють способи захисту такої інформації.

Надзвичайна важливість вирішення проблеми доступності інформації обумовлюється тим, що в останні роки в Україні інтенсивно впроваджуються сучасні інформаційні технології, комп'ютерні мережі та телекому нікаційні системи, які здебільшого базуються на обладнанні іноземного виробництва. Можливість дистанційного управління їх технічними та програмними ресурсами, в тому числі, із-за кордону, створює умови, за яких ефективність функціонування систем інформаційного обміну та управління в державі знаходяться в певній мірі в залежності від виробників та постачальників цього обладнання. Завданнями ТЗІ є:

- захист інформації з обмеженим доступом від витоку технічними каналами або протидія технічним розвідкам.

- захист інформації від спеціальних впливів.

- захист інформації від несанкціонованих дій щодо неї, зокрема, від несанкціонованого доступу до інформації з обмеженим доступом під час її' оброблення технічними засобами.

Для захисту інформації в АС створюється:

Комплексна система захисту інформації (КСЗІ) - сукупність організаційних і інженерних заходів, програмно-апаратних засобів, що забезпечує в АС захист інформації від несанкціонованих дій щодо неї, зокрема, від несанкціонованого доступу.

Якщо в АС обробляється відкрита інформація, то КСЗІ має забезпечити захист інформації в АС від усіх загроз її цілісності і доступності. У випадку, якщо в АС обробляється інформація з обмеженим доступом, то до цього додається ще завдання забезпечити захист саме цієї інформації від загроз її конфіденційності.

Вимоги до забезпечення захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Захист інформації повинен забезпечуватись протягом всього періоду її існування. З моменту створення об'єкта комп'ютерної системи або його імпорту до системи і аж до його знищення або експорту з системи всі запити на доступ до об'єкта і об'єкта на доступ до інших об'єктів мають контролюватися комплексами засобів захисту.

Разом з цим, для забезпечення належної ефективності комплексної автоматизації необхідно реалізувати цілий ряд заходів організаційного, методологічного, правового і технічного характеру, які включають:

- методологію виконання бюджету за казначейською системою;

- організаційне, інформаційне та програмне забезпечення;

- комп'ютерне устаткування і телекомунікації;

- організацію внутрішнього контролю й аудиту;

- навчання користувачів;

- методичну, програмну й експлуатаційну документацію.

Крім цього, необхідно передбачити і реалізувати об' єднання учасників бюджетного процесу в єдину інформаційну мережу зі створенням корпоративної бази даних. В інформаційну мережу включається адміністрація регіону, фінансові органи і їх функціональні підрозділи, керівництво казначейських органів та їх функціональні підрозділи, районні фінансові органи, районні підрозділи казначейства, розпорядники бюджетних коштів та, при необхідності, одержувачі бюджетних коштів.

Система повинна передбачати можливість підключення і цілого ряду користувачів, які взаємодіють з учасниками бюджетного процесу при здійсненні операцій з виконання бюджету: фінансових органів вищого та нижчого рівнів, регіональних органів ДПА, Державного казначейства України, контрольно-ревізійного управління і його підрозділів на місцях, НБУ та інших банків. При цьому користувачі мають працювати як у локальній мережі, так і з територіально віддалених терміналів. Це забезпечить консолідацію інформації кожного учасника бюджетного процесу в єдиній базі даних, а також дозволить користувачу оптимізувати процес введення, обробки, збереження і виведення інформації (вихідних документів).

Формою організації діяльності учасників бюджетного процесу, об'єднаних у корпоративну автоматизовану систему, є технологічний процес казначейського виконання бюджету. Технологічний процес виконання бюджету строго визначає послідовність взаємодії учасників бюджетного процесу на всіх етапах виконання бюджету: формування розпису доходів і витрат, кошторисів доходів і витрат, лімітів бюджетних зобов'язань, повідомлень на фінансування, виконання бюджету в процесі операційного дня, виконання бухгалтерських проводок, підготовку звітів про виконання бюджету. Відпрацьовані і закладені у систему послідовність взаємодії учасників бюджетного процесу та алгоритм виконання окремих операцій створює повну визначеність для працівника при виконанні робіт, зводить до мінімуму помилки персоналу фінансового і казначейського органів та інших учасників бюджетного процесу і не допускає дублювання операцій різними організаціями та їхніми структурними підрозділами.

Вбудований у систему електронний документообіг - комплекс організаційно-програмних заходів, - дозволяє користувачам складати, редагувати і використовувати документи в електронному вигляді. У результаті організації електронного документообігу інформація від всіх учасників бюджетного процесу збирається в єдиній базі даних, що дозволяє працівникам бухгалтери формувати бухгалтерський баланс у напівавтоматичному режимі.

Кожне робоче місце учасника бюджетного процесу забезпечує виконання функцій, необхідних для здійенення окремих технологічних процесів виконання бюджету. Це дозволяє адаптувати систему до конкретної структури фінансового чи казначейського органу чи інших учасників бюджетного процесу. Система повинна створювати можливості для організацій автоматизованих робочих місць з вільним набором виконуваних функцій. Послідовність виконання цих функцій регламентується технологічним процесом виконання бюджету і не може бути порушена.

Розподіл задач між учасниками бюджетного процесу при обробці даних в багатоканальному режимі дозволяє доступ користувачам тільки до тієї інформації, яка необхідна для виконання їх функціональних обов'язків і блокує доступ до іншої інформації. При цьому має бути передбачена ідентифікація користувачів і авторизація виконаних операцій. Необхідний контроль і за тим, хто, коли і яку інформацію вводив у базу даних чи редагував. Користувачі можуть розпочинати роботу з інформацією тільки після введення свого і мені і пароля, а після виконання роботи зберігається і нформація про автора будь-якого запису. Вони можуть обмінюватися інформацією як з базою даних, так і між собою.

Об'єднання учасників бюджетного процееу в єдину інформаційну мережу, організація роботи за спеціально розробленою технологічною схемою виконання бюджетів, електронний документообіг тощо зроблять цю систему центральною інформаційно-аналітичною ланкою Державного казначейства, яка, зі свого боку, забезпечуватиме якісне виконання всіх його функцій. З цією метою налагоджусгься і підсистема бухгалтерського обліку виконання бюджету.

Відмітною рисою системи є поєднання методів бухгалтерського обліку виконання бюджету з методами банківського обліку, що зумовлено у першу чергу ідентичністю багатьох процесів, що відбуваються у банках і у Казначействі, зокрема у частині ведення особових і поточних рахунків клієнтів. Розумне поєднання різних методів обліку надає користувачам широкі можливості автоматизації процедур аналітичного обліку, складання звітності, а також контролю й аналізу, включаючи:

- щоденне складання бухгалтерського балансу виконання бюджетів;

- щоденний звіт про хід виконання бюджету у цілому;

- щоденний звіт про виконання кошторису доходів і витрат за кожним одержувачем бюджетних коштів;

- щоденний облік кредиторської заборгованості у розрізі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

- щоденний контроль та мінімізація кредиторської заборгованості шляхом цільового фінансування;

- облік виконання договорів з постачальниками товарів і послуг.

У систему повинні бути закладені процедури контролю за виконанням бюджету:

- попередній контроль здійснюється на стадії підготовки бюджетних документів є оформлення бюджетного розпису витрат, кошторисів, лімітів бюджетних зобов'язань і розпоряджень на фінансування);

- поточний контроль здійснюється на стадії виконання бюджету (перевірка платіжних документів одержувачів бюджетних коштів на відповідність бюджетному розпису, кошторисам, лімітам бюджетних зобов'язань і грошових зобов'язань);

- наступний контроль здійснюється на стадіях складання бухгалтерських балансів і звітів про виконання бюджету.

У світовій практиці мають місце два підходи до організації казначейського виконання місцевих бюджетів. Перший передбачає використання організаційної структури інормативно-меточної бази органів Державного казначейства. Усі без винятку функції казначейського виконання місцевого бюджету покладаються на ці органи управління і відділення Державного казначейства. Другий підхід полягає у створенні власно^ регіональної системи казначейства, що входить до складу органів виконавчої влади чи до складу органів місцевого самоврядування.

Мінфін України має свій власний підхід, який дозволяє істотно скоротити капітальні вкладення і витрати по реорганізації Державного казначейства завдяки перерозподілу функцій казначейського виконання бюджету між фінансовими органами регіону і органами Державного казначейства. При цьому Казначейство здійснює касові видатки з відображенням відповідних операцій на реєстраційних рахунках бюджетних організацій і на рахунках одержувачів бюджетних коштів, а фінансовий орган проводить усі платіжні операцій, включаючи попередній контроль витрат бюджетник установ та інших одержувачів бюджетних коштів.

При всіх перевагах і незворотності процесу запровадження саме першого варіанта, тобто казначейської системи обслуговування бюджетів, слід зважати, що орган и Державного казначейства найбільш ефективно виконують лише касове обслуговування бюджету, інші елементи бюджетного процесу - планування і складання бюджету, стратегічне й оперативне планування його виконання - залишатимуться у компетенції фінансових органів.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - № 30. - С. 141. (остання редакція від 20.04.2010).

2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 № 2542-ііі // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2001, № 37-38. - ст. 189 із змінами. (остання редакція від 02.06.2009).

3. Митний кодекс України від 11.07.2002 № 92-іУ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 38-39 (остання редакція від 01.08.2009).

4. Закон України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15.09.1995 № 329/95-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 40 (остання редакція від 04.06.2008).

5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. №2121 III (остання редакція від 24.11.2009) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30.

6. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХіУ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 40, ст.365 (остання редакція від 01.01.2007).

7. Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та Закону України "Про оплату праці" від 10.07.2003 № 1086-іУ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2004. - № 5.

8. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 06.10.2004 № 2056-іУ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 1, ст.23.

9. Закон України "Про державний внутрішній борг України" від 07.12.2000 № 2121-ііі // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 41 (остання редакція від 24.11.2009).

10. Закон України "Про державні цільові програми" від 18.03.2004 № 1621-іУ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 25, ст.352 (редакція від 18.03.2004).

11. Закон України "Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань" від 01.07.2004 №1953-іУ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 52, ст.561 (редакція від 01.07.2004).

12. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 № 679-ХіУ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 29, ст.238 (остання редакція від 11.05.2010).

13. Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ііі // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 29, ст.137 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 906-іУ від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.319).

14. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-іУ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 37 (остання редакція від 01.01.2010).

15. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-111 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 10 (остання редакція від 30.04.2010).

16. Указ Президента України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України" від 13 березня 2006 року (втратив чинність Указ Президента України від 27 квітня 1995 року №335 "Про Державне казначейство України", Указ Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 27 квітня 1995 року № 335" від 15 лютого 1999 року № 173).

17. Постанова Кабінету міністрів України і Національного банку України "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства" від 15 вересня 1999 р. № 1721 (остання редакція від 15.09.1999).

18. Постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" від 11 квітня 2002 р. N 502.

19. Постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування дотації вирівнювання, додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами" від 11 квітня 2002 р. № 490 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 95 від 11.02.2009).

20. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" від 28 лютого 2000 р. № 419 (із змінами і від 27 квітня 2006 року N 601).

21. Постанова Кабінету міністрів України "Про Питання Державного казначейства України" від 21 грудня 2005 р. № 1232 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 676 від 26.04.2007).

22. Постанова Верховної ради України "Про структуру бюджетної класифікації України" від 12.07.1996 № 327/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 42 (остання редакція від 11.02.2001).

23. Постанова Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті,, від 21.01.2004 № 22 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 296 від 15.05.2009).

24. Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 252 від 29.04.2009).

25. Наказ Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України "Про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби, Державного казначейства та прокуратури щодо захисту інтересів держави при здійсненні судочинства за позовами про відшкодування податку на додану вартість" від 14.09.2006 № 45/551/223.

26. Наказ Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України "Про окремі питання взаємодії органів Державного казначейства України та державної контрольно-ревізійної служби в Україні" від 14.12.2004 № 215/338 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 січня 2005 р. за № 10/10290, із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного казначейства № 352/420 від 27.12.2006).

27. Наказ Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями" від 25 квітня 2002 року № 74/194 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2002 р. за № 436/6724, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 14 січня 2004 року № 2/14, від 25 грудня 2008 року № 557/810).

28. Наказ Державного казначейства України "Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ" від 28.01.2002 №12 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2002 р. за № 140/6428, редакція від 28.01.2002).

29. Наказ Державного казначейства України "Про затвердження змін до Роз'яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету" від 30.09.2005 №181.

30. Наказ Державного казначейства України "Про затвердження змін до Роз'яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Роз'яснень щодо застосування класифікації кредитування бюджету" від 31.03.2005 №57 (із змінами від 28.12.2009 № 547).

31. Наказ Державного казначейства України "Про затвердження змін до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів" від 06.02.2004 № 21 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 285/8884) із змінами і доповненнями.

32. Наказ Державного казначейства України "Про внесення змін та доповнень до Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ" від 14.02.2005 №28 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.03.2005 за № 288/10568).

33. Наказ Державного казначейства України "Про затвердження Змін та доповнень до Порядку складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ" від 27.05.2005 № 98 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2005 р. за № 649/10929, редакція від 27.05.2005).