Сутність, необхідність і становлення системи казначейського обслуговування бюджетних коштів 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Сутність, необхідність і становлення системи казначейського обслуговування бюджетних коштів



Економічна ситуація в країні значно залежить від дієвості бюджетної системи та ефективності бюджетного процесу, основною стадією якого є організація касового виконання бюджету, тобто забезпечення повного та своєчасного зарахування всіх передбачених доходів і спрямування коштів на фінансування видатків. Світовій фінансовій практиці, з огляду на історичні та національні особливості держави, відомі банківська, змішана та казначейська системи касового виконання бюджетів.

Найпоширенішою є банківська система касового обслуговування бюджетів, за якої рух бюджетних коштів проходить через систему рахунків, відкритих в уповноважених банках, діяльність яких у цій сфері координує центральний (національний) банк.

Казначейська система передбачає, що всі операції з касового виконання бюджетів (зарахування доходів, проведення операцій з бюджетними коштами, розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, облік операцій з виконання бюджетів) покладені на фінансові органи або казначейство.

У разі змішаної системи касового виконання бюджетів відбувається розподіл повноважень щодо обслуговування бюджетних рахунків між комерційними банками та фінансовими органами (казначейством).

Система касового обслуговування бюджетів у нашій країні перебувала у всіх трьох різновидах, що зумовило зміну повноважень Національного банку України та всієї банківської системи в процесі виконання бюджетів.

Зі здобуттям незалежності Україна успадкувала від Радянського Союзу банківську систему виконання бюджету. Згідно з Законом „Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р., Національний банк організовував через систему уповноважених комерційних банків касове виконання державного бюджету.

Тогочасна система касового виконання бюджетів передбачала фінансування видатків державного бюджету комерційними банками на кредитних засадах, а виконання місцевих бюджетів відбувалося в межах доходів, що реально надійшли до цих бюджетів. Доходи державного бюджету акумулювались на рахунках в установах банків. Водночас банки відкривали видаткові рахунки розпорядникам бюджетних коштів і на підставі бюджетних доручень Міністерства фінансів України оплачували їхні видатки. Оплату банки проводили в кредит, без залучення коштів із державного бюджету. Наприкінці року доходні та видаткові бюджетні рахунки закривали. Національний банк проводив підсумкові обороти за цими рахунками та визначав суму емісії, проведеної комерційними банками в процесі фінансування бюджету. На суму емісії оформляли заборгованість Міністерства фінансів України Національному банку України.

Для вдосконалення системи виконання державного бюджету та систематизації обліку бюджетних коштів із другого півріччя 1993 р., відповідно до Указу Президента України „Про порядок виконання державного бюджету України” від 18 червня 1993 р., Національним банком України запроваджено нову схему касового обслуговування державного бюджету. Фінансування видатків почали проводити в межах доходів, що надійшли до державного бюджету, та за рахунок кредитів наданих Національним банком України Міністерству фінансів України.

Усі доходи бюджету зараховували на доходні рахунки місцевих фінансових органів, відкриті в комерційних банках. Суми коштів, які надходили на ці рахунки за день, банки перераховували на відповідні транзитні доходні рахунки, відкриті в територіальних управління Національного банку, звідки кошти зараховувались на централізований доходний рахунок Міністерства фінансів України в Операційному управлінні НБУ (ОПЕРУ НБУ).

У міру надходження доходів до бюджету Міністерство фінансів України подавало в ОПЕРУ НБУ платіжні доручення для переказування коштів на поточні бюджетні рахунки головних розпорядників бюджетних коштів у межах затверджених у державному бюджеті України асигнувань. Отримані кошти міністерства та відомства розподіляли між підвідомчими установами та перераховували на їхні поточні рахунки, відкриті в установах банків (рис. 5.1, 5.2).

Банківська система касового виконання бюджетів, яка сформувалася в Україні, була неоперативною, адже бюджетні кошти проходили довгий шлях по вертикалі – на центральний рахунок Міністерства фінансів України, а потім у зворотному напрямі – на поточні рахунки розпорядників коштів. Така організація касового обслуговування бюджету суттєво знижувала ефективність розподілу коштів, оскільки певна частина бюджетних коштів затримувалася на проміжних ланках, зокрема, розпорошувалася на рахунках міністерств і відомств. Також до функцій Національного банку та комерційних банків не входили контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та оперативне управління ними.

Для створення ефективної системи оперативного управління фінансовими ресурсами держави та удосконалення механізму касового обслуговування бюджету 27 квітня 1995 р. Указом Президента України створено нову фінансову установу – Державне казначейство України. Його головними завданнями стали організація касового виконання бюджету та державних позабюджетних фондів, контроль за використанням бюджетних коштів, а також ведення обліку та складання звітності про виконання бюджетів.

З того моменту розпочався поетапний перехід від банківської до казначейської системи касового обслуговування бюджетних коштів, що передбачав перерозподіл функціональних повноважень між головними учасниками бюджетного процесу: фінансовими органами, банками та органами казначейства. Основним нормативним документом, який регулював цей процес була Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 14 січня 1997 р. „Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету”.

Кошти державного бюджету зараховували на доходні рахунки, відкриті в установах уповноважених банків на ім’я органів казначейства, й акумулювали на єдиному рахунку в Національному банку, через який Державне казначейство України забезпечувало фінансування видатків державного бюджету (див. рис. 1).

Рис.1. Схема касового виконання державного бюджету за доходами

(банківська та казначейська системи)*

* складено за [1]

Запроваджена 1997 р. казначейська система касового виконання бюджетів передбачала, що Державне казначейство України доводить до головних розпорядників бюджетних коштів затверджені обсяги фінансування в розрізі кодів бюджетної класифікації. На підставі отриманої інформації головні розпорядники формували розподіл бюджетних асигнувань між підвідомчими установами за територіями та затверджували кошторис доходів і видатків. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження на отримання доходів і проведення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання установою своїх функцій.

Державне казначейство України на засадах розподілу бюджетних коштів, отриманого від головних розпорядників, перераховувало кошти територіальним управлінням казначейства для забезпечення фінансування видатків державного бюджету. Одержані кошти зараховували на реєстраційні рахунки розпорядників коштів, відкриті в органах казначейства, для їхнього обліку та витрачання. Водночас рахунки бюджетних організацій та установ в комерційних банках були закриті.

Для оплати видатків розпорядники бюджетних коштів подавали до органів казначейства платіжні доручення разом із документами, які підтверджували цільове використання бюджетних коштів (рахунки, накладні, акти виконаних робіт тощо). Органи казначейства перевіряли правильність заповнення розрахункових документів, доцільність видатків, наявність коштів на реєстраційному рахунку та оформляли документи скріплюючи, їх печаткою.

Відповідно до порядку, визначеного 1997 р., кошти державного бюджету були зосереджені на бюджетних рахунках, відкритих для органів Державного казначейства в установах уповноважених банків та Національного банку України. З цих рахунків банки оплачували платіжні документи органів казначейства, тобто проводили оплату видатків розпорядників бюджетних коштів за придбані товари, отримані послуги та виконані роботи, а також на підставі грошових чеків видавали готівку їхнім уповноваженим особам.

Для мінімізації впливу ризиків банківської діяльності на процес обслуговування бюджетних коштів, відповідно до Закону України „Про Національний банк України”, уряд та органи місцевого самоврядування зобов’язані зберігати бюджетні кошти у Національному банку на рахунку, відкритому для Державного казначейства України. Умови та порядок обслуговування бюджетних коштів визначені договором між Національним банком та Державним казначейством України. Усі послуги з обслуговування бюджетних коштів Національний банк надає безоплатно.

З 2001 р., після набуття Державним казначейством статусу учасника системи електронних платежів Національного банку, повнофункціонально запрацювала казначейська система касового обслуговування державного бюджету. З метою зарахування податків та зборів відкрито доходні рахунки на балансі обласних управлінь Державного казначейства України, що дало змогу консолідувати бюджетні кошти та кошти позабюджетних фондів на єдиному казначейському рахунку. Для обслуговування розпорядників бюджетних коштів органи казначейства відкривають реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки, з яких проводять платежі бюджетних організацій на підставі підготовлених і поданих ними платіжних доручень у безготівковій формі безпосередньо на користь суб’єктів господарювання, що виконали роботи чи надали послуги. Механізм казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та видатками відображено на рис. 1, 2.

У 2003 р. на казначейське обслуговування переведено всі місцеві бюджети. Отже, фактично процес формування казначейської системи обслуговування бюджетних коштів в Україні завершився.

Сьогодні в Україні в ході виконання державного та місцевих бюджетів застосовують казначейське обслуговування бюджетних коштів, яке передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів, відповідно до законодавства;

2) контроль за бюджетними повноваженнями в процесі зарахування надходжень бюджету, взяття бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів та проведення платежів за цими зобов’язаннями;

Рис. 2. Схема касового обслуговування державного бюджету України за видатками (банківська, змішана та казначейська системи)

3) ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) виконання інших операцій з бюджетними коштами.

Сьогодні організацію та проведення казначейського обслуговування бюджетних коштів забезпечує Державна казначейська служба України на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого в Національному банку України. Для зарахування доходів та проведення операцій за дорученням бюджетних установ рахунки відкривають в органах Державної казначейської служби. Таким способом вдалося зосередити в одній фінансовій установі і доходний, і видатковий потоки бюджетних коштів, що дає змогу уряду контролювати їхнє цільове використання та оперативно управляти фінансовими ресурсами держави.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 467; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.13.1 (0.014 с.)