Тема 1. Сутнісна характеристика господарських рішень

Тема 1. Сутнісна характеристика господарських рішень

 

1.1. Сутність та складові елементи господарських рішень.

1.2. Вимоги до господарських рішень та умови їх досягнення.

1.3. Види господарських рішень.

Рисунок 1. 1. Місце рішення у процесі управління

 

Для надання обґрунтованого визначення поняття управлінських та господарських рішень, спочатку слід розглянути їхні головні характеристики (ознаки):

- наявність мети – безцільний вибір не вважається рішенням. Управлінське рішення має бути спрямоване, у першу чергу, на до­сягнення життєво важливих цілей організації, що очікують свого здійснення. Розробка управлінського рішення пов’язана з великим обсягом необхідної інформації, її аналізом, на основі якого ставиться мета і розглядаються найкращі варіанти (альтернативи) її досягнення;

- можливість вибору єдиної дії з множини альтернатив (якщо немає альтернатив, то немає і вибору, отже, немає і рішення);

- необхідність вольового акту ОПР при виборі рішення, оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і мотивів.

Господарське рішення – це результат аналізу, прогнозу­вання, оптимізації, економічного обґрунтування та вибору альтер­нативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети під­приємства.

Особливістю господарських рішень є їхній вплив на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Від якості, раціональності й обґрунтованості прийняття господарських рішень в більшості випадках залежать реальні можли­вості досягнення цілей суб’єктів господарювання, ефективність їхньої діяльності.

Господарські рішення мають місце у сфері бізнесу, на відміну від побутових, де вони можуть прийматися не тільки обдумано та зважено, а й інтуїтивно, спонтанно, господарські рішення носять більш систематизований характер. Господарські рішення мають місце у таких випадках: в управлінні процесами взаємодії організації із зовніш­нім середовищем, в безпосередньому управлінні організацією, в управлінні процесами всередині організації.

Багатогранність господарських рішень знаходить своє відображення у їхній економічній, ор­ганізаційній, соціальній, технологічній та правовій сутності.

Економічна сутність господарських рішень полягає у тому, що на розробку та реалізацію такого рі­шення необхідні витрати часу, фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кож­не господарське рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна при­носити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати підприємству збитків чи навіть призвести до банкрутства.

Ор­ганізаційна сутність господарських рішень полягає в тому, що для їхньої розробки та реалізації підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, та координації роботи пер­соналу.

Соціальна сутність господарських рішень закладена в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу.

Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законо­давчих актів України, міжнародних зобов'язань, статутних та ін­ших документів власне підприємства).

Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічни­ми, інформаційними ресурсами.

 

Рисунок 1.1 – Вимоги до господарських рішень та умови їх досягнення

Види господарських рішень

Рішення, що приймаються в господарській практиці, характе­ризуються різноманітністю. Необхідність їхньої класифікації зумовлена потребою у визначеності термінологічного апарата, виборі оптимальних методів прийняття й обґрунтування рішень (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1 - Класифікація господарських рішень

 

Ознака	Види господарських рішень
За ступенем невизна­ченості (повноти інфор­мації)	- прийняті в умовах визначеності; - прийняті в умовах невизначеності; - прийняті в умовах ризику
За ступенем унікаль­ності	- рутинні; - нетворчі; - унікальні (творчі)
За типом застосову­ваних критеріїв і часу (швид-кості) вирішення завдань	- автоматичні (миттєві: питання – відповідь); - бліц-рішення (прийняті за кілька хвилин); - експрес-рішення – приймаються протягом кіль­кох годин; - пролонговані – вироблення рішень впродовж тижнів і місяців
За стадією життєвого циклу товару	- рішення на стадії НДКР; - рішення на стадії виробництва
За сферою дії (характером)	- технічні (приймаються з приводу об'єктивних факторів діяльності – використання устаткуван­ня, технологій тощо); - економічні (пов'язані з витратами підприємства й зумовлені ними); - соціальні (приймаються стосовно умов праці персоналу, її оплати, пільг, гарантій)
За терміном дії	- стратегічні (розробляються на тривалий строк (5-10 років) з охопленням ключових елементів підприємства (структура, виробництво)); - тактичні (розробляються на 1-3 роки з охоп­ленням частини ключових елементів компанії); - оперативні (короткострокові рішення, які роз­робляються в разі виникнення ситуацій, що зава­жають реалізації тактичних рішень)
За метою	- комерційні; - некомерційні
За рівнем управління	- прийняті на вищому рівні; - прийняті на середньому рівні; - прийняті на нижчому рівні
За масштабністю	- комплексні; - часткові
За організацією розро­бки	- колегіальні; - корпоративні; - індивідуальні; - змішані

Продовження табл. 1.1

 

За функціональною спрямованістю

Функціональна спрямованість визначається за загальними функціями управління Напрямки процесу прийняття рішень - стратегічне планування - управління управлінською діяльністю - управління людськими ресурсами - управління виробничою і обслуговуючою діяльністю - формування системи управління - управлінське консультування - управління внутрішніми або зовнішніми комунікаціями Загальні функції управління ← прогнозуюча ← плануюча   ← організаційна   ← активізуюча   ← координуюча   ← контролююча   ← інформуюча   - розроблювані для здійснення планових заходів у компанії, підрозділі; - спрямовані на розв'язок організаційних про­блем функціонування підприємства; - розроблювані за різними аспектами діяльності працівників підприємства; - координаційні (необхідні для узгодження мін­ливих умов внутрішнього та зовнішнього середо­вища з метою гармонізації діяльності); - контрольні (служать для оцінки результату тих чи інших дій підлеглих і спрямовані на забезпе­чення своєчасного виконання планів та намічених цілей); - інформативні (спрямовані на впорядкування інформаційного поля для працівників компанії та надання їм необхідної інформації); - регулювальні (найчастіше наказують спосіб здійснення у визначених ситуаціях тих чи інших дій і виражаються в різного роду правилах, роз-по­рядках, графіках, нормах, нормативах, тощо)

Продовження табл. 1.1

 

За ступенем складності	- стандартні; - нестандартні
За глибиною дії	- однорівневі; - багаторівневі
За компетентністю	- на основі здорового глузду; - професіональні
За часом дії	- тривалої дії; - разові; - неперервної дії; - для розв’язання певних завдань
За кількістю цілей	- одноцільові; - багатоцільові
За рівнем прийняття	- рішення організації в цілому; - рішення структурних підрозділів; - рішення функціональних служб; - рішення окремих працівників.
За складністю реалізації	- прості (реалізуються для виконання однієї дії); - процесні (реалізуються для виконання деякої сукупності взаємопов’язаних дій)
За ознакою управлін­ських функцій	- рішення функції планування; - рішення функції організаційної діяльності; - рішення функції мотивації учасників; - рішення функції контролю
За способом прийняття	- консультативне (припускає, що особа, котра йо­го приймає остаточно, радиться з підлеглими або експертами, а потім, з урахуванням висловлених рекомендацій, робить власний вибір); - спільне (приймається в результаті взаємної зго­ди всіх учасників на основі консенсусу); - парламентське (приймається в результаті взаєм­ної згоди більшості)

Продовження табл. 1.1

 

За прогнозованою ефективністю	- ординарні – ефективність витрат ре­сурсів на одиницю отриманого результату відпові­дає нормам і нормативам, прийнятим для даної га­лузі, напряму діяльності; - синергічні – ефективність витрат ре­сурсів на одиницю здобутого ефекту різко зростає (ефект має яскраво виражений характер непропор­ційного зростання); - асинергічні – призводять до непропорційного зниження ефективності системи/операції
За ознакою врахування або неврахування змі­ни умов реалізації рі­шення	- гнучкі, алгоритми реалізації яких уже під час прийняття рішень передбачають різні варіанти дій залежно від умов; - жорсткі (мають єдиний варіант реалізації за будь-яких умов або станів суб'єктів чи об'єктів)
За напрямом вирішен­ня	- приймаються всередині організації як системи; - рішення, що виходять за межі організації
За тривалістю періоду реалізації	- довгострокові (понад 5 років, прогнозні, зумов­лені баченням майбутнього, що випливає з умов і потреб сьогодення); - середньострокові (від одного року до 5-ти, від­биваються в обов'язкових для виконання планах і програмах, згідно з якими здійснюються конкретні практичні заходи); - короткострокові (до одного року, відобража­ються, як правило, в усних чи письмових наказах, розпорядженнях; приймаються без попередньої підготовки)
3 погляду принципово­го підходу до варіант­ності	- безальтернативне (приймається в тому випад­ку, якщо все зрозуміло, та зі становища, що скла­лося, є тільки один вихід (як правило, характерно для нескладних стандартних ситуацій і про­блем)); - бінарне (має на увазі альтернативу); - багатоваріантне (припускає можливість вибору з досить великої кількості способів дії); - інноваційне (приймається на основі штучного комбінування окремих найбільш придатних і не-суперечних один одному характеристик тих рі­шень, що були в цілому відхилені)

 

Продовження табл. 1.1

 

За ступенем обов’язко­вості виконання	- директивні (розробляються вищими органами управління в стабільних умовах; стосуються най­більш важливих поточних і перспективних про­блем організації та призначені для обов'язкового виконання на її нижчих рівнях); - рекомендаційні (готуються органами ради (ко­мітетами, комісіями); їх виконання бажане, але не обов’язкове, оскільки ті, кого ці рішення стосу­ються, не є підлеглими тих, хто їх приймає); - орієнтаційні (призначені для нижчих рівнів управ­ління, що перебувають під значним впливом центру)
За характером при­йняття	- вибіркові (стосуються одного чи кількох бли­зьких аспектів розглянутої проблеми); - систематичні (охоплюють проблему в цілому, в усьому її різноманітті та взаємозв'язках)
3 погляду зумовленості	- запрограмовані (приймаються в стандартних регулярно повторюваних ситуаціях); - незапрограмовані (приймаються в неординар­них обставинах і вимагають індивідуального твор­чого підходу, що інтегрує досвід, дані спеціальних досліджень, мистецтво та чуття менеджера)
За широтою охоплення	- загальні (стосуються однакових проблем усіх (декількох) підрозділів організації (наприклад, про час початку та закінчення робочого дня)); - спеціальні (стосуються вузьких проблем одного підрозділу чи групи працівників)

Контрольні питання та ситуації для роздумів

1. Надайте характеристику господарського рішення та розкрийте його ознаки.

2. Визначте головні відмінності господарського рішення як процесу; як акту вибору; як результату вибору.

3. За яких умов господарське рішення може бути успішно реалізоване?

4. Які проблеми існують в процесі ухвалення рішення і які підходи можуть використовуватися для їх вирішення? Наведіть конкретні приклади проблем, що призводять до необхідності розробки та прийняття господарських рішень.

5. У чому полягає особливість господарських рішень? Обгрунтуйте свою відповідь за допомогою порівняльного аналізу.

6. Розкрийте економічну, ор­ганізаційну, соціальну, технологічну та правову сутність господарських рішень.

7. За яких умов реалізація господарських рішень буде успішною та результативною?

8. Чим викликана необхідність систематизації господарських рішень?

9. Інформація для роздумів. Наведіть приклади дії законів, що визначають поведінку людини, та охарактеризуйте їх роль в розробці господарських рі­шень.

10. Інформація для роздумів. Яким чином сучасний стан економіки України впливає на властивості господарських рішень вітчизняних підприємств?

11. Інформація для роздумів. Визначити із якої сфери є наступне рішення: «Встановити обмеження права на мирні зібрання, пікетування шляхом заборони: Громадській організації «Об’єднання послідовників Фалуньгун», Співдружності «Україна – Китай», Ініціативній групі громадян проведення заходів з 19.06 по 20.06 20…року включно по вул. Банковій, 11 в м. Києві біля Адміністрація Президента України, біля будівлі Верховної Ради України та парку Слави, резиденції делегації, посольства Китайської народної республіки в Україні (Маріїнський парк) по вул. М. Грушевського в м. Києві та по вул. Хрещатик в м. Києві». Обгрунтуйте свою відповідь

12. Інформація для роздумів. Який характер властивий наступним рішенням: рішення директора про купівлю 5 верстатів. Рішення головного бухгалтера про перерозподіл бюджету. Рішення директора про заміну заступника з виробництва. Рішення директора про надання оздоровчих путівок працівникам підприємства.

13. Інформація для роздумів. Надайте класифікаційну характеристику управлінських рішень: рішення директора запросити програміста для ремонту верстатів, що вийшли з ладу; рішення начальника відділу постачання про купівлю додаткової кількості матеріалів на основі інформації про підвищення цін (за декілька днів) на них; рішення про комп’ютеризацію усіх відділів підприємства.

14. Інформація для роздумів. Надайте класифікаційну характеристику управлінських рішень:

15. Ситуаційне питання. Проаналізуйте наведені нижче приклади господарських рішень керівника компанії та розподіліть їх за наступними сферами застосування: стратегічне планування, управління управлінською діяльністю, управління людськими ресурсами, виробнича і обслуговуюча діяльність, формування системи управління компанії, комунікації із зовнішнім середовищем.

a. Начальнику групи стратегічного розвитку розробити положення про групу зв’язків із громадськістю та посадові інструкції для її працівників.

b. Відділу внутрішнього аудиту провести позапланову перевірку правильності використання керівниками середньої і низової ланки управлінських технологій.

c. Начальнику інформаційного відділу створити базу даних щодо поточних і потенційних клієнтів і постачальників компанії.

d. Відповідним службам розробити пропозиції щодо розширення компанії шляхом створення нових філій.

e. Начальнику кадрової служби прийняти на тимчасову роботу для читання в компанії лекцій з податкового законодавства заст. начальника податкової поліції міста.

f. Створити в компанії відділ стратегічного розвитку і підпорядкувати його безпосередньо її президенту.

g. Розробити систему страхування відповідальності ключових фахівців і керівників компанії.

h. Відповідним службам сформувати статистичну групу для ведення повного і достовірного обліку та складання достовірної звітності про результати діяльності компанії.

i. Відділу інформації розробити технологію оперативного інформаційного забезпечення та зв’язку керівників вищої та середньої ланок управління.

j. Відповідним службам сформувати систему розстановки кадрів відповідно до здібностей працівників і систему ротації кадрів між лінійними і функціональними підрозділами.

k. Протягом листопаду поточного місяця провести перепідготовку керівництва вищої та середньої ланок компанії в галузі економіки.

l. Групі розвитку підготувати для розгляду на директораті компанії спеціальну систему управління змінами.

m. Силами відділу маркетингу провести аналіз змін зовнішнього середовища (зміни на ринку, в політиці, законодавстві і т.д.) з виділенням тих змін, які можуть здійснити істотний вплив на функціонування і розвиток компанії.

n. Об’єднати в одну службу виробництво продукції «N» і забезпечення його сировиною і матеріалами.

o. Організувати подачу протягом поточного місяця всіма співробітниками компанії пропозицій щодо вдосконалення виробничої та управлінської діяльності.

16. Ситуаційне питання. Підприємству необхідно оптимально вирішити наступні завдання: на основі зібраної і проаналізованої внутрішнім інформаційним відділом інформації про ціни на певні матеріали приймаються рішення про купівлю необхідної сировини; на основі отриманої і проаналізованої інформації про попит на послуги підприємства в певних районах, приймаються рішення про проведення рекламної кампанії; у підприємстві є необхідність створення нової моделі упаковки продукції. Запропонуйте методи оптимізації рішень для кожного із цих завдань.

Приклади вирішення практичних завдань

Завдання 1

Зробіть порівняльну характеристику управлінських та господарських рішень. В чому полягають їх схожість та відмін­ності?

Розв’ язання: у будь-якому порівнянні закладені елементи аналізу та синтезу. Порівняння можна проводити, спираючись на текст, малюнки і схеми підручника і оформляти результати у вигляді таблиць і схем. Порівнювати – це означає зіставляти в рівних умовах, знайти подібності та відмінності. Для цього необхідно:

- визначити об’єкти порівняння;

- виділити ознаки, за якими вони будуть порівнюватися;

- знайти та охарактеризувати спільні риси;

- знайти та охарактеризувати риси відмінності;

- пояснити причини спільного та відмінного, зробити висновки.

Завдання 2

Група мандрівників, наближаючись до небезпечного лісу, наймає провідника, аби він показав їм шлях. У такий спосіб вони передають повноваження приймати рішення провіднику. Через деякий час група підходить до перехрестя. У цій ситуації виявляється, що не просто провідник (той, хто приймає рішення) вибирає на свій смак одну з доріг, а й самі мандрівники діятимуть за його рішенням. Може статися, наприклад, що з лісу виводить не одна стежка. Таким чином, провідник може зупинитися для того, аби вирішити, яка з них найкраща; важливість рішення полягатиме саме в тому, що приймається воно один раз – чи добре, чи ні – але мандрівка, триватиме в цьому на­прямку. Якщо подорож надзвичайно важка, може статися, що настанова, з якою мандрівники вирушають, визначить успіх справи більшою мірою, ніж вибрана стежка.

Поясніть твердження Алана Баркера: “Прийняти рішення – це більше, ніж просто вирішити, що робити. Цей процес містить ще й іншу настанову: розумову та емоційну. Більше того, сюди часто додається настанова до дії від імені інших – особливо на роботі чи в родині – а також прохання втілити вашу настанову, спря­моване до інших”. Обґрунтуйте відмінності рішення, як самого по собі та рішення, як процесу.

Розв’ язання: дана ситуація ілюструє такий важливий момент, як різниця між самим рішенням провідника та шляхом роздумів, який вів до нього. Рішення, як кінцевий результат вибору та рішення, як підсумок цілого про­цесу – це не тотожні речі. Наприклад, якщо провідник добре знає ліс, може бути багато пунктів, які він візьме до уваги ще перед тим, як вирішить, котрий шлях буде найкращим: яку кількість води група спроможна нести, чи яка є мож­ливість зустрічі з диким звіром. З іншого боку, все може бути інакше. Уявімо собі, що провідник зовсім розгублений і йому залишається лише підкинути монетку, аби визначити, яким шляхом піти. Але якщо вже таки рішення ним прийняте, він примусить групу скоритися своєму вибору.

Тести

 

1. Оберіть визначення господарського рішення – це:

а) обміркований намір, потреба зробити що-небудь на основі усвідомлення і постановки цілей, а також шляхів їхнього досягнення при виникненні тієї чи іншої проблеми;

б) результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети;

в) системність, комплексність, динамічність, сполучення народногоспо­дарських і госпрозрахункових інтересів у діях особи, що приймає рішення;

г) варіант впливу на об'єкт керування, тобто опис передба­чуваних дій особи, що приймає рішення стосовно виконавців.

2. Яку сутність господарських рішень характеризують наступні ознаки?

а) для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати необхідний персонал; документи, які регламентують права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства, налагоджену систему контролю, координацію роботи персоналу –…………;

б) кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити прямий чи опосередкований прибуток –……………;

в) можливість забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами –……….;

г) наявність механізмів управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу –…………..

3. Яка з наведених характеристик відповідає трактовці господарського рішення як результату вибору?

а) це діяльність, яка відбуваючись у часі, здійснюється в декілька етапів;

б) це розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту);

в) це етап прийняття рішень, що здійснюється за допомогою визначених правил.

4. Якої ознаки господарського рішення не вистачає?

а) можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив;

б) необхідність вольового акту особи, що приймає рішення;

в)?

5. Яка група господарських рішень відповідає класифікаційній ознаці – за рівнем прийняття:

 

а) - колегіальні; - корпоративні; - індивідуальні; - змішані.

б) - одноцільові; - багатоцільові.

в) - рішення, що приймаються всередині організації, як системи; - рішення, що виходять за межі організації.

г) - організації в цілому; - структурних підрозділів; - функціональних служб; - окремих працівників.

6. За якою ознакою згруповані наступні види господарських рішень: ординарні; синергічні; асинергічні?

а) за прогнозованою ефективністю;

б) за організацією розробки;

в) за сферою дії;

г) за функціональною спрямованістю.

7. За якою ознакою згруповані наступні види господарських рішень: спрямовані на розв’язок організаційних проблем функціонування підприємства, ті, що розроблюються для здійснення планових заходів у підприємстві (підрозділі), координаційні, контрольні, інформативні, регульовані?

а) за сферою дії;

б) за метою;

в) за функціональною спрямованістю;

г) за ознакою управлінських функцій.

8. За якою ознакою згруповані наступні види господарських рішень: технічні, економічні, соціальні:

а) за сферою дії;

б) за метою;

в) за функціональною спрямованістю;

г) за ознакою управлінських функцій.

9. За якої умови можливо виконати таку вимогу до господарського рішення, як урахування можливих негативних наслідків в економічній, соціальній, екологічній та інших сферах у разі реалізації рішення:

а) контроль з боку юриста, референта;

б) висновок зовнішніх експертів;

в) висновок експертів або спеціалістів;

г) знання та інтуїція керівника.

10. За якої умови можливо виконати таку вимогу до господарського рішення, як наявність можливостей обґрунтування позитивних результатів:

а) висновок експертів або спеціалістів;

б) розрахунки та припущення;

в) знання та інтуїція керівника;

г) складання робочих документів.

11. За якої умови можливо виконати таку вимогу до господарського рішення, як наявність чіткої цільової спрямованості та адресності:

а) контроль з боку юриста, референта;

б) складання робочих документів;

в) формування та доведення цілей, строків виконання до кожного працівника;

г) розробка та впровадження посадових інструкцій та положень про відділи та служби.

12. Розставте умови досягнення вимог до господарського рішення відповідно до вимог, що представлені у таблиці:

№	Вимоги до господарського рішення	№	Умови досягнення
	Відповідність чинному законодавству та статутним документам підприємства		1. Формування та дове­дення цілей, строків ви­конання до кожного працівника
	Вчасність		2. Контроль з боку юриста (референта)
	Наявність чіткої цільової спрямованості та адресності
	Відсутність у тексті рішення суперечнос­тей самому собі або раніше реалізованим		3. Знання та інтуїція керів­ника

13. Розставте умови досягнення вимог до господарського рішення відповідно до вимог, що представлені у таблиці:

№	Вимоги до господарського рішення	№	Умови досягнення
	Організаційна виконуваність		1. Низка розрахунків та припущень
	Наявність параметрів для зовнішнього або внутрішнього контролю його виконання		2. Висновок зовнішніх екс­пертів
	Урахування можливих негативних наслід­ків в економічній, соціальній, екологічній та інших сферах у разі реалізації рішення		3. Складання робочих до­кументів
	Наявність у керівників відповідних повно­важень (прав та обов'язків) для реалізації господарських рішень		4. Висновок експертів або спеціалістів
	Наявність можливостей обґрунтування по­зитивних результатів		5. Впровадження посадових інструкцій та положень про відділи та служби

14. Рішення як процес – це:

а) здійснення його в кілька етапів (підготовки, формування, прийняття і реалізації рішення);

б) акт вибору людиною, що приймає рішення, за допомогою визначених правил;

в) розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту);

г) варіанти а і в.

15. Яка характеристика не відноситься до трактування терміну «рішення» у економічній літературі:

а) акт вибору;

б) процес;

в) розподіл часу, ресурсів і дій, необхідних для вирішення завдання;

г) результат вибору.

16. Яка характеристика не відноситься до основних елементів рішення як процесу:

а) постановка мети і планування діяльності за кращою альтернативою її досягнення;

б) розподіл часу, ресурсів і дій, необхідних для вирішення завдання;

в) мотивація та спонукання до дій;

г) проблеми критеріїв оцінки цілей, результатів, способів їхнього досягнення.

17. Обміркований намір, потреба зробити що-небудь на основі усвідомлення і постановки цілей, а також шляхи їхнього досягнен­ня при виникненні тієї чи іншої проблеми – це:

а) ознака управлінського рішення;

б) принципи управлінського рішення;

в) сутність управлінського рішення;

г) функція управлінського рішення.

18. Ознакою управлінського рішення не є:

а) наявність мети;

б) необхідність вольового акту ОПР при виборі рішення;

в) можливість вибору єдиної дії з множини альтернатив;

г) суб’єкт, об’єкт, предмет рішення.

19. Формування послідовності дій для досягнення конкретної мети на основі перетворення деякої інформації про ви­хідну ситуацію за певних обставин – це:

а) рішення як акт вибору;

б) рішення як процес;

в) ухвалення рішення;

г) управлінське рішення.

20. До проблем, що зумовлюють процес ухвалення рішення, не відносять:

а) проблеми розвитку;

б) проблеми результату;

в) проблеми цілей;

г) проблеми способів досягнення результатів.

21. Учення, що дозволяє визначати наявність проблем і управлінській діяльності, виявляти ці проблеми, проводити їхній всебічний аналіз і дослідження, на базі яких знаходити найбільш ефективні шляхи їхнього рішення і реалізації – це:

а) методологія прийняття рішення;

б) методика прийняття рішення;

в) термінологія прийняття рішення;

г) концепція прийняття рішення.

22. Ефективність рішення – це його здатність:

а) бути найкращим відповідно до критерію або системи критеріїв оптимальності;

б) приводити до потрібних і дієвих результатів;

в) у разі виконання приводити до остаточних результатів, які відповідають поставленій меті.

 

23. Оптимальність господарського рішення – це його здатність:

а) бути найкращим відповідно до критерію або системи критеріїв оптимальності;

б) приводити до потрібних і дієвих результатів;

в) у разі виконання приводити до остаточних результатів, які відповідають поставленій меті.

24. Розставте загальні функції управління відповідно до напрямків процесу прийняття рішень, що представлені у таблиці:

№	Напрямки процесу прийняття рішень	№	Загальні функції управління
1. 2.   3. 4.	Стратегічне планування Управління управлінською діяльністю Управління людськими ресурсами Управління виробничою і обслуговуючою діяльністю		1. Активізуюча 2. Організаційна 3. Прогнозуюча 4. Плануюча

25. Розставте загальні функції управління відповідно до напрямків процесу прийняття рішень, що представлені у таблиці:

№	Напрямки процесу прийняття рішень	№	Загальні функції управління
1. 2. 3.	Формування системи управління Управлінське консультування Управління внутрішніми або зовнішніми комунікаціями		1. Інформуюча 2. Контролююча 3. Координуюча

Господарських рішень

 

2.1. Елементи та умови процесу прийняття господарських рішень.

2.2. Моделі прийняття рішень.

2.3. Технологія вироблення та реалізації господарських рішень.

2.4. Методи та інструменти розробки господарських рішень.

 

Рисунок 2.1 – Етапи та стадії прийняття управлінських рішень

 

Господарське рішення розробляється та реалізується уповноваженою осо­бою в межах її компе­тенції, або групою осіб – колективно. Суб’єктом, що приймає рішення може бути керівник, менеджер, фахівець, відділ, підприємство в цілому.

У процесі прийняття рі­шень розробка та порів­няння якомога більшої кількості альтернатив­них варіантів – є особливо важливою задачею. Для прийняття ефективних рішень необхідна можливість вибору, що зумовлює потребу наявності відповідної низки варіантів (сукупності альтернатив). Генерування альтернатив – одне з центральних завдань прийняття рішень.

Поширеними є такі способи генерування альтернатив: пошук альтернатив у патентній і журнальній літературі; залучення кваліфі­кованих експертів; комбінаторика методів модифікації для створення нових альтернатив на базі вже існуючих; штучне включення альтернатив, семантично протилежних про­понованим варіантам. Після генерації альтернатив слід провести попередній аналіз, що має на меті підвищити ефективність їх за­стосування. Рекомендується виділити ті альтернативи, яким влас­тиві: стійкість до зміни деяких зовнішніх умов; надійність; багатоцільова придатність і адаптивність.

Залежно від забезпе­ченості інформацією ОПР може опинити­ся в різних умовах: визначеності, часткової визначе­ності, часткової невизначеності, повної не­визначеності.

Важливим елементом прийняття господарських рішень є критерії вибору за якими ОПР визначає, до якого результату може привести та чи інша дія, для того, щоб обрати з них найкращий варіант. Ними є кількісні та якісні показники за якими здійснюється ви­бір кращого варіанту рішення. За їхньою допомогою визначаються очікувані результати, вимірювані в категоріях «корисність», «збиток», «прибуток», «витра­ти».

Таким чином, головними елементами процесу прийняття господарських рішень є: мета, суб’єкт, що приймає рішення, альтернативні варі­анти рішення, ступінь забезпеченості інформацією, критерії вибору та результати.

Стилі прийняття рішень відрізняються за способом мислення та відношенням до двозначності. Деякі суб'єкти, що приймають рішення, діють логічно та раціонально, тому вони послідовно опрацьовують інформацію. Інші індивіди мислять творчо, користуючись власною інтуїцією, тяжіють до бачення стану справ у великомасштабній перспективі. Щодо тер­пимості до двозначності, то деякі індивіди мають високу потребу в послідовності та порядку прийняття рішень для мінімізації дво­значності, а інші спроможні впоратися з високим ступенем неви­значеності й одночасно осмислювати багато ідей.

Стилі у прийнятті рішень:директивний, аналітичний, концеп­туальний та біхевіористичний (рис. 2.2).

 

Аналітичний

Директивний

Концептуальний

Біхевіористичний

Раціональний → Інтуїтивний Спосіб мислення

 

Рисунок 2.2 – Стилі прийняття рішень

 

Директивнийстиль репрезентує метод прийняття рішень, що характеризується незначною терпимістю до двозначності та раціо­нальним способом мислення. Особи з таким стилем мислення ді­ють логічно та ефективно, переважно приймаючи швидкі рішення, зосереджуються на короткому часовому періоді.

Для аналітичногостилю прийняття рішень властивий високий ступінь двозначності, доповнений раціональним способом мислення. Особи з таким способом мислення ретельно досліджують численні альтернативні варіанти.

Представниками концептуального стилю прийняття рі­шень є ОПР із дуже широким світоглядом і здатністю досліджува­ти численні альтернативи. Вони зосереджують увагу переважно на довготерміновому аспекті й часто шукають рішення творчого ха­рактеру.

Біхевіористичний стиль свідчить про індивіда, який мис­лить інтуїтивно, проте відзначається низькою терпимістю до двозначності.

Шляхи (стилі) прийняття рішення: самостійне; із залученням консультантів – після консультації; групою (керів­ник при цьому виступає як один із членів групи). У разі групового прийняття рішення(5-15