Тема: Основні поняття та роль логістики в морському транспорті

План лекції

1. Історичний шлях зародження логістики

2. Роль логістики як інструмента управління економікою

3. Різновиди поняття логістики.Етапи формування логістики, як науки

4. Завдання і мета логістики

5. Шість правил логістики

6. Важливість логістики та її особливості в морському транспорті

Рекомендована література по темі: [2] c.32-44, [4] c.30-32, [10] c.36-38.

Слово «логістика» (від грецького logistike — майстерність підраховувати, міркувати) має витоки ще за часів римської імперії, коли існували спеціальні службовці — «логісти», або «логістики», які займалися розподілом продуктів харчування. наукою ж логістика стала завдяки військовій справі.

Основним об'єктом дослідження, управління та оптимізації в логістиці є матеріальний потік. Інформаційні, фінансові, сервісні потоки (т.н. потоки, що супроводжують матеріальний) розглядаються в підпорядкованому плані як такі, що генеруються досліджуваним матеріальним потоком.

Визначення логістиці звичайно дається в широкому і вузькому значенні. У широкому розумінні логістика— це наука про управління та оптимізацію матеріальних потоків, потоків послуг і пов'язаних з ними інформаційних і фінансових потоків, у визначеної мікро-, мезо- або макроекономічній системі, для досягнення поставлених перед нею цілей. У вузькому розумінні (з позицій бізнесу) логістика— це інтегральний інструмент менеджменту, що сприяє досягненню стратегічних, тактичних або оперативних цілей організації бізнесу за рахунок ефективного (із погляду зниження загальних витрат і задоволенея вимог кінцевих споживачів до якості продуктів і послуг) управління матеріальними і (або) сервісними потоками, а також супутніми їм потоками інформації і фінансових засобів.

У найбільше загальній постановці з позицій логістики можна досліджувати виникнення, перетворення або поглинання матеріальних і супутніх потоків на визначеному економічному об'єкті, що функціонує як система, тобто реалізує поставлені перед ним цілі як єдине ціле. Дії, що супроводжують матеріальний потік в такій системі, називаються логістичними операціями або логістичними функціями.

Очевидно, що формою існування матеріальних потоків повинно бути направлене переміщення конкретних видів продукції (матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції) у процесах закупівель, виробництва і збуту. Тому матеріальний потік можна визначити як напрям, що знаходиться в стані матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції, до яких застосовуються логистичні операції або функції, пов'язані з фізичним переміщенням у просторі (навантаження, розвантаження, затарювання, перевезення продукції, її сортування, консолідація, розукрупнення і т.п.).

Логістичною операцією назвемо будь-яку дію, що не підлягає подальшій декомпозиції в рамках поставленої задачі дослідження або менеджменту, пов'язану з виникненням, перетворенням або поглинанням матеріального і супутніх йому інформаційних, фінансових, сервісних потоків.

Логістичною функцією будемо називати відособлену сукупність логістичних операцій, спрямованих на реалізацію поставлених перед логістичною системою і (або) її ланками задач.

Здебільшого логістика розглядається крізь призму досягнення стратегічних цілей фірми та оптимізації її основних оперативних процесів, наприклад транспортування і зберігання вантажів. У зв'язку з цим розрізняються загальні і підпорядковані їм локальні завдання логістики.

Головним загальним завданням є досягнення з найменшими витратами максимальної пристосованості фірм до мінливої ринкової ситуації, підвищення на ринку власної частки та одержання переваг перед конкурентами. Одне із загальних завдань логістики полягає також у створенні інтегрованої ефективної системи регулювання й контролю за матеріальними та інформаційними потоками, які забезпечували б високу якість постачання продукції.

Завданнями сучасної логістики є:

• своєчасне постачання відповідної кількості, якості та асортименту всіх матеріалів до місця їх споживання;

• зміна запасів матеріалів згідно з інформацією про наявну можливість їх швидкого придбання;

• узгодження політики продажу товарів з політикою їх виробництва;

• зниження оптимального розміру партії постачань та обробки до одиниці;

• виконання всіх замовлень з найвищою якістю та у стислі терміни.

Діяльність в області логістики має кінцеву мету, що одержала назву «шість правил логістики»:

1. Вантаж— потрібний товар.

2. Якість— необхідної якості.

3. Кількість— в необхідній кількості.

4. Час— повинен бути доставлений в потрібний час.

5. Місце — в потрібне місце.

6. Витрати—з мінімальними витратами.

Ціль логістичної діяльності вважається досягнутою якщо ці шість умов виконані.

Аналіз стану розвитку логістики в розвинених країнах на сучасному етапі, різноманітність форм логістичних утворень у нестатичних умовах ринку дає змогу говорити про високу ефективність її застосування. Нині увага промислового менеджменту зосереджена на проблемах логістики, оскільки в його середовищі вже визріло розуміння недоцільності концентрації зусиль на підвищенні ефективності окремих процесів постачання.

Економічні методи впливу на процеси товароруху повинні являти собою в цілому систему фінансових заходів для раціоналізації цих процесів і скороченню зв'язаних з ними витрат. Така система передбачає:

1) вплив фінансової політики на формування господарських зв'язків;

2) вплив на транспортні підприємства при допущенні ними нераціональних перевезень;

3) стимулюючі інвестиції в розвиток транспорту і фінансову підтримку товаропровідної мережі;

4) регулювання цін на послуги оптово-торгових посередників.

Морський транспорт – найважливіша частина світової транспортної системи, йому належить основна роль у міжконтинентальному обміні товарами, він є самим масовим і дешевим та виділяється високою продуктивністю, вантажопідйомністю, невеликою кількістю задіяного персоналу і низькою собівартістю. Перевезення вантажів морем - це складний виробничий процес, у якому беру участь відправник, перевізник та одержувач вантажу, а також цілий ряд інших фізичних і юридичних осіб: посередники (брокери, агенти, експедитори), банки, страхові компанії, служби порту, державні органи тощо.

Світовий торговельний флот налічує близько 85 тис. різних суден, дедвейтом до 900 млн.т. (щорічний приріст дедвейту близько 2,5%), 3850 портів, 6 тис. судновласників й операторів, 1,5 тис. суднобудівельних і судоремонтних підприємств, 350 навчальних закладів, 25 класифікаційних товариств.

Крім судновласницьких компаній у судноплавній індустрії активно діють різні фірми й організації, що обслуговують морський транспортний процес. Це -стивідорні компанії, буксирні фірми, агентські компанії, бункерні організації (паливо й масла),шипчандлерскі фірми (продовольство, запчастини та ін.), ремонтні організації, класифікаційні товариств, компанії суднового менеджменту, компанії оператори судів (тайм-чартер, бербоут-чартер), транспортно-експедиторські фірми, лоцманські компанії, брокерські організації. А також банки, страхові компанії, профорганізації, навчальні заклади та центри перепідготовки, портнагляд, арбітраж тощо.

Морські перевезення - це матеріальний потік нерозривно пов'язаний з інформаційним потоком підтримуваний наступними видами забезпечення - технічним, технологічним, організаційним, комерційним, фінансовим, правовим, кваліфікованим персоналом і різними видами матеріально технічного постачання.

Застосування принципів та методів логістики на морському транспорті є надзвичайно важливою частиною всього комплексу технології перевезень, та має особливе значення для координації матеріалопотоків та розвитку економічно раціональних схем транспортування вантажів, усунення повторних складських перевалок продукції та зменшення обсягів зустрічних перевезень і зведення до мінімуму зайвих та порожніх рейсів.

Час, вартість і безпека визначають зараз оптимальну діяльність у сфері перевезень вантажів. Найважливіші напрямки розвитку транспортного комплексу України - застосування логістичних систем доставки вантажів, удосконалення інформаційних систем, забезпечення безпеки суден і портових засобів, захист морського середовища від забруднення.

 

Лекція 2

Тема: Міжнародна торгівля та експортно-імпортні операції

План лекції

1. Міжнародна торгівля

2. Основні поняття про експортно-імпортні операції.

3. Зовнішньоекономічні контракти, основні розділи.

4. Інкотермс-2000.

5. Договір морського перевезення.

Рекомендована література по темі: [2] c.32-44, [4] c.30-32, [10] c.36-38.

Торгівля - це господарська діяльність по обороту, купівлі й продажу товарів. Товар - продукт праці, зроблений для продажу. Продукт - конкретний результат досліджень, розробок і виробництва. Продукт несе в собі ті властивості, заради яких товар потім буде куплений споживачем.

Основні операції міжнародної торгівлі: експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт.

Міжнародні торгівельні операції виконуються шляхом укладання договору. Під міжнародною торговельною угодою розуміється договір або угода, між двома або декількома сторонами, що перебувають у різних країнах по поставці певної кількості та якості товарних одиниць або надання послуг, відповідно до обговореного обома сторонами умовами договору.

Контрагентами міжнародної торгівлі називають сторони, що перебувають у договірних відносинах по купівлі, продажу товарів або надання різного роду послуг. Контрагентами можуть виступати фірми, союзи підприємців, державні органи (у країнах, що розвиваються), міжнародні економічні організації. Фірма – це підприємство, що здійснює господарську діяльність у певній області підприємництва.

Експортно-імпортні операції - це комерційна діяльність, пов'язана з купівлею - продажем товарів, що мають матеріально - речову форму й вважається виконаною, якщо товар пропущений через державний (митний) країни контрагента. Митний облік є єдиною формою й способом обліку товарів, переміщуваного через кордон.

Експорт - вивіз із країни товарів, зроблених, виращених або добутих в країні, а також товарів раніше ввезеннях через кордон та були обороблені, а також вивіз товарів, раніше ввезеннях, переробка яких відбувалася під митним контролем.

Реекспорт - вивіз із країни за кордон раніше ввезеннях товарів не не були ніяким чином оброблені.

Імпорт - ввіз у країну товарів іноземного виробництва безпосередньо з країни виробника або країни посередника для споживання усередині країни або вивозу з неї, а також ввіз товарів з вільних зон і митних складів.

Реімпорт - ввіз раніше вивезених вітчизняних товарів.

Існують 2 методи здійснення експортно-імпортних операцій - прямий і непрямий. Прямий - безпосередній зв'язок між постачальником і споживачем. Непрямий - робота через посередника.

Контракт - комерційний документ, що представляє собою договір поставки товару й додаткових послуг, погоджений і підписаний експортером та імпортером. Неодмінна умова, що має бути в договорі - перехід права власності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими законами України.

Контракт укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Договір може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору.

1. До умов, які повинні бути передбачені в договорі, якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:

1.1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

1.2. Преамбула.

У преамбулі зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник" тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір, та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (установчі документи тощо).

1.3. Предмет договору (контракту).

У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

У разі бартерного (товарообмінного) договору або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору.

Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того, балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).

У додатку до договору про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки.

Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:

усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію;

кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини;

втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

1.4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.

У тексті договору про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

1.5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).

У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

У випадку укладення договору про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

1.6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором, крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору.

При розрахунках ціни договору за формулою зазначається орієнтовна вартість договору на дату його укладення.

У договорі про переробку давальницької сировини крім того зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки.

У бартерному (товарообмінному) договорі зазначається загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

1.7. Умови платежів.

Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору зазначаються:

умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією);

умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

1.8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг).

У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю - згідно з документами, що засвідчують якість товару.

1.9. Упаковка та маркування.

Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

1.10. Форс-мажорні обставини.

Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

1.11. Санкції та рекламації.

Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.

При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів - від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

1.12. Урегулювання спорів у судовому порядку.

У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

1.13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (N рахунку, назва та місцезнаходження банку,) контрагентів договору (контракту).

2. За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови:

страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір починає діяти, кількість підписаних примірників договору, можливість та порядок унесення змін до договору та ін.

У контракті поряд з іншими умовами повинні бути зафіксовані базисні умови поставки. Базисні умови поставки - спеціальні умови, які визначають обов'язки продавця й покупця по доставці й установлюють момент переходу ризику випадкової втрати або загибелі товару з продавця на покупця, а також розподіл витрат між ними по перевалці, страхуванню й митному оформленню товару. Базисні - тому, що витрати по доставці включають ціну товару й визначають базис ціни.

Існують систематизовані міжнародні правила по доставці - Инкотермс. (Розроблені в 1936 р. зі змінами 1953, 67, 76, 80, 90 й 2000 роках).

Инкотермс - 2000

Існує чотири категорії базисних умов поставки:

1. Е - відправлення

EXW - ex works (...named place) із заводу, фабрики;

2. F - основне перевезення не оплачене

FCA - free carrіer (...named place) вільно в перевізника;

FAS - free alongsіde shіp (...named port of shіpment) - вільно уздовж борта судна;

FOB - free on board (...named port of shіpment) - вільно на борту судна;

3. C - оплата основного перевезення

CFR - cost and freіght (...named port of destіnatіon) - вартість і фракт CІ - cost, іnsurance, freіght (...named port of destіnatіon) вартість + страховка і фрахт;

CIF – cost, insurance, freight (…named port of destination) вартість + страховка і фрахт;

CPT - carrіer paіd to (...named place of destіnatіon) - перевезення оплачене до пункту в країні призначення;

CІР - carrіer and іnsurance paіd to (...named place of destіnatіon) перевезення й страхування оплачені досогласованного пункту в країні призначення;

4. D - прибуття (доставка)

DAF - delіvered at frontіer(...named place) - поставлено на кордон;

DES - delіvered at shіp (...named port of destіnatіon) - здано із судна в погодженому порту призначення;

DEQ - delіvered at quay (...named port of destіnatіon) - здано із причалу в погодженому порту призначення;

DDU - delіvered duty unpaіd (...named port of destіnatіon) - здано в обумовленому місці (мито не оплачене);

DDP - delіvered duty paіd (...named port of destіnatіon) - здано в обумовленому місці з оплатою мита продавцем;

Для виконання базисів поставки необхідне укладання договору морського перевезення вантажу, договору морського страхування, банківських угод і т.п. Ці договори є частиною загального договору купівлі-продажу, але зберігають свою юридичну самостійність.

Договір про перевезення вантажів морем може бути укладений з умовою, що до перевезення віддається судно, частина судна або певні приміщення судна (чартер), або без такої умови.

У чартері повинні бути зазначені назви сторін, величина фрахту, назва судна й вантажів, місце навантаження й вивантаження вантажів. За домовленістю сторін у чартер можуть бути занесені й іншої умови. Чартер підписує власник судна й фрахтувальник або їхні представники.

Розрізняють наступні форми договору морського перевезення: рейсовий чартер, коносамент, букинг-нота, берс-нота, генеральний контракт.

- Рейсовий чартер (voyage c/p) застосовується в регулярному і трамповому судноплавстві під час перевезення масових вантажів судновими партіями. Фрахтувальникові для виконання перевезення надається все судно, певна частина судна або певні вантажні приміщення. Перевізник зобов'язаний надати судно, повністю підготовлене до виконання майбутнього рейсу і після закінчення навантаження направити його зі звичайною швидкістю в порт вивантаження. Він не має право використати судно для інших навіть попутних перевезень, якщо це не погоджено із фрахтувальником. Фрахтувальник зобов'язаний надати погоджену кількість вантажу, забезпечити навантаження-вивантаження в певний термін (сталійний час) і оплатити фрахт відповідно до умов договору. У спеціальних статтях чартеру детально визначені рід і кількість вантажу, порти навантаження-вивантаження й порядок їхнього домінування, кількість причалів, строки подачі судна під навантаження, порядок розрахунку сталійного часу, розподіл між фрахтувальником і перевізником витрат по вантажних операціях і т.д. По кожному з цих пунктів передбачені права та обов'язки сторін у випадку будь-яких можливих відхилень реальних умов рейсу від погоджених у чартері. Всі умови перевезення, а також ставка перевізної оплати дійсні тільки для сторін, що домовились, і тільки на період даної угоди.

- Коносамент (bіll of ladіng) як форма договору морського перевезення застосовується звичайно при доставці генеральних вантажів у лінійному судноплавстві. На відміну від чартеру він не передбачає обов'язки перевізника надати вантажовласникові певне вантажне приміщення. Окремі партії вантажу можуть бути розміщені перевізником (капітаном) на судні за його розсудом виходячи зі спільного інтересу рейсу. Тільки розміщення вантажу на верхній палубі повинне бути погоджене з вантажовласником, про що робиться відмітка на лицьовій стороні коносаменту. Перевізник має право після прийняття даної партії вантажити або вивантажувати будь-які інші вантажі в цьому або іншому порту лінії, а також виконувати різні допоміжні операції і ремонтні роботи. Умови перевезення і тарифи розробляються лінійною компанією, діють для всіх відправників вантажу протягом тривалого періоду - аж до зміни.

- Букинг - нота (bookіng note) попередня заявка вантажовласника з метою забронювати на судні місце для певної партії вантажу. Застосовується звичайно в лінійному судноплавстві. Після підписання перевізником або його агентом букинг-нот здобуває характер договору морського перевезення. У ньому обмовляються конкретні характеристики угоди: кількість і рід вантажу, порти навантаження й вивантаження, дата готовності вантажу, найменування судна. Щодо інших умов перевезення і ставки провізної плати дається посилання на коносамент і тарифи даної лінії.

- Берс - нот (berth note) договір на перевезення попутних масових вантажів. Використається як у лінійному, так й у трамповому судноплавстві, звичайно при навантаженні в тім же порту (на тім же причалі) де приймається основний вантаж. На відміну від букинг-ноти містить ряд статей характерних для чартерних перевезень: порядок розрахунку сталійного часу, розподіл витрат по вантажних операціях, ставка фрахту. У частині інших комерційно-правових умов у берс-ноті дається посилання на одну з типових проформ чартерів.

- Генеральний контракт (general contract). Він являє собою довгострокову угоду на перевезення регулярними рейсами певної кількості вантажу даного фрахтувальника. Для виконання своїх зобов'язань перевізник має право залучати не тільки власний, але й орендований тоннаж, використати одне або кілька суден, робити без узгодження з вантажовласником заміну судів протягом строку договору. Основні умови генерального контракту: термін дії договору з вказівкою конкретних дат його початку й закінчення; порти (ренджи) навантаження й вивантаження; рід і особливі транспортні властивості вантажу; загальна кількість і розподіл перевезень по місяцях (у тоннах, або по числу рейсів); тип і вантажопідйомність суден, які перевізник може використати для виконання договору, мінімальний інтервал подачі суден під навантаження.

 

Лекція 3