На тему : «Соціально-економічне дослідження сільського господарства»

Індивідуальна робота

з дисципліни «Соціально-економічне дослідження галузі»

 

На тему: «Соціально-економічне дослідження сільського господарства»

 

Підготувала:

студентка МО-31

Бабак А.Я.

Перевірила:

Клюха О.О.

 

 

Рівне 2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. Структура сільського господарства……………………………………….5

2. Кількісна характеристика сільського господарства……………………...8

3. Економічні фінансові результати діяльності сільського господарства…12

Висновок…………………………………………………………………………16

Список використаної літератури………………………………………………18

 

 

Вступ

Сільське господарство — галузь матеріального виробництва, що займається вирощуванням сільськогосподарських культур та розведенням сільськогосподарських тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Воно включає дві взаємопов'язані великі галузі — рослинництво (його ще називають землеробством) і тваринництво, які поділяються на менші галузі, підгалузі, виробництва.

Сільське господарство є однією з основних галузей народнго господарства, оскільки виробництво продуктів харчування – перша умова життя безпосередніх виробників. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості.

Сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. До їхнього складу входять рілля (вкл. чисті пари), сади, виноградники, сіножаті, пасовища, перелоги. Площу сільськогосподарських угідь наведено на кінець року за даними земельного обліку (ф.№6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності"), що здійснюється Держкомземом України. Дані показано по сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у власності, оренді, постійному чи тимчасовому користуванні сільськогосподарських підприємств і господарств населення.

Посівна площа - площа, яка була зайнята під посівами сільськогосподарських культур і з якої передбачалося одержати врожай звітного року. До її складу входять озимі посіви минулого року, що збереглися до закінчення весняної сівби звітного року; посіви ярих культур звітного року на самостійній площі, включаючи пересів загиблих озимих, площі багаторічних технічних культур (лікарських, ефіроолійних); безпокривні багаторічні трави посіву звітного року; багаторічні трави посіву минулих років на площі, що збиралася у звітному році; посіви у міжряддях садів; посіви попередніх культур на розораних луках і пасовищах з метою їх докорінного поліпшення. Посівну площу показано з урахуванням фактичного господарського використання посівів (на зерно, сіно, зелений корм та ін.) та їх загибелі.

Урожайність сільськогосподарських культур розрахована виходячи з валового збору з основних, повторних, міжрядних посівів та фактично зібраної площі даної культури; плодоягідних культур – з 1 га площі у плодоносному віці.

Середня ціна реалізації сільськогосподарської продукції – це вартість одиниці реалізованої сільськогосподарськими підприємствами власновиробленої продукції наростаючим підсумком з початку року з урахуванням надбавок (знижок) за якість, доплат та надбавок, але без урахування накладних витрат по закупівлях, транспортних та експедиційних витрат, податку на додану вартість.

Індекс сільськогосподарського виробництва відображає відносний рівень змін загальних фізичних обсягів сільськогосподарської продукції, вироблених за певні періоди часу, які обрані для порівняння. За своїм складом цей індекс є індексом валової продукції сільського господарства, яка включає в себе поряд з товарною продукцією, призначеною для реалізації, продукти сільськогосподарського походження, спожиті у процесі виробництва, а саме насіння і корми, а також роботи, пов’язані з вирощуванням урожаю майбутнього року. Для його обчислення обрана формула Ласпейреса.

Рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва визначається для сільськогосподарських підприємств, як відношення прибутку (збитку) від реалізації продукції сільського господарства до повної її собівартості.

 

 

Господарювання у 2009 році

	Сільське господарство
	Усього	Відсотків до загальної кількості
Усього підприємств		100,0
Господарські товариства		13,7
Приватні підприємства		7,6
Виробничі кооперативи		1,7
Фермерські господарства		73,7
Державні підприємства		0,6
Підприємства інших форм господарювання		2,7

 

 

Рис 2.1 Динаміка кількості діючих підприємств за організаційно-правовими формами,тис

 

Рис 2.2 Динаміка кількості діючих підприємств за організаційно-правовими формами,%

З даних діаграм видно,що найбільшу кількість діючих підприємств у 2009р. становили фермерські господарства 42101(73,7%),а найменшу-державні підприємства-345(0,6%).Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

Таблиця 2.2

Висновок

На сучасному етапі розвитку сільського господарства України існує багато проблем та перешкод.

Більшість господарств не має коштів та техніки у достатній кількості, тому сіють в першу чергу те, на чому гарантовано зможуть заробити: кукурудзу, соняшник, сою. Що ж до тваринництва, не зважаючи на те, що воно продукує планомірне зростання, його показники приховують суттєву проблему – поголів’я великої рогатої худоби скорочується, і ознак змін у цій тенденції не помітно.

Умови, в яких працюють аграрії, не лише не сприяють підвищенню виробничих показників, а й просто шокують – люди сіють вручну, землю обробляють на конях і ледь не самі впрягаються у борозну, техніка застаріла, якість добрив залишає бажати кращого. Окремим питанням залишається вітчизняна аграрна освіта та аграрна наука, що потребують нагальних реформ. Сьогодні кількість випускників, яких щорічно випускає система агроосвіти, значно перевищує реальні потреби сільського господарства, а програми навчання зовсім не орієнтовані на освоєння майбутніми фахівцями новітніх технологій. Аграрна наука втратила зв’язок з реальними практичними потребами сільського господарства, стала заручником застарілих догм та захисником неефективних шляхів господарювання.

Не зважаючи на всі проблеми сільського господарства - економічну кризу, старіння виробничих фондів, машин та обладнання, відсутність коштів, експерти стверджують, що ця галузь стане одним із визначальних чинників української економіки. Але для цього необхідні грунтовне реформування сільського господарства та якісні перетворення його системоутворюючих галузей, поетапне технологічне і технічне переоснащення. Реформування потребують в першу чергу ключові аграрні галузі – рослинництво, свинарство, молочне скотарство. Саме ці галузі найбільше впливають на продовольчу безпеку, експортний потенціал, екологічний стан навколишнього середовища, розвиток інших галузей сільськогосподарського виробництва.

На жаль, у нас відсутня система стабільних, прозорих, зрозумілих правил здійснення державного управління. Стосовно цього питання ми маємо рухатись до того, щоб аграрний бізнес поступово став економічно незалежним від державних дотацій та субсидій. В таких умовах роль влади має поляти у створенні системи стимулів та мотиваторів, що задаватимуть сільському господарству вектори розвитку і темп здійснення змін.

У розвитку сільського господарства є ще один важливий фактор, необхідність якого доведена західними країнами – об’єднання громадян.

Створення та активність громадських організацій із різними напрямками діяльності уможливлюють поступове налагодження взаємовигідних, взаємовідповідальних стосунів держави та громади, в тому числі, і аграріїв.

Індивідуальна робота

з дисципліни «Соціально-економічне дослідження галузі»

 

на тему: «Соціально-економічне дослідження сільського господарства»

 

Підготувала:

студентка МО-31

Бабак А.Я.

Перевірила:

Клюха О.О.

 

 

Рівне 2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. Структура сільського господарства……………………………………….5

2. Кількісна характеристика сільського господарства……………………...8

3. Економічні фінансові результати діяльності сільського господарства…12

Висновок…………………………………………………………………………16

Список використаної літератури………………………………………………18

 

 

Вступ

Сільське господарство — галузь матеріального виробництва, що займається вирощуванням сільськогосподарських культур та розведенням сільськогосподарських тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Воно включає дві взаємопов'язані великі галузі — рослинництво (його ще називають землеробством) і тваринництво, які поділяються на менші галузі, підгалузі, виробництва.

Сільське господарство є однією з основних галузей народнго господарства, оскільки виробництво продуктів харчування – перша умова життя безпосередніх виробників. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості.

Сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. До їхнього складу входять рілля (вкл. чисті пари), сади, виноградники, сіножаті, пасовища, перелоги. Площу сільськогосподарських угідь наведено на кінець року за даними земельного обліку (ф.№6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності"), що здійснюється Держкомземом України. Дані показано по сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у власності, оренді, постійному чи тимчасовому користуванні сільськогосподарських підприємств і господарств населення.

Посівна площа - площа, яка була зайнята під посівами сільськогосподарських культур і з якої передбачалося одержати врожай звітного року. До її складу входять озимі посіви минулого року, що збереглися до закінчення весняної сівби звітного року; посіви ярих культур звітного року на самостійній площі, включаючи пересів загиблих озимих, площі багаторічних технічних культур (лікарських, ефіроолійних); безпокривні багаторічні трави посіву звітного року; багаторічні трави посіву минулих років на площі, що збиралася у звітному році; посіви у міжряддях садів; посіви попередніх культур на розораних луках і пасовищах з метою їх докорінного поліпшення. Посівну площу показано з урахуванням фактичного господарського використання посівів (на зерно, сіно, зелений корм та ін.) та їх загибелі.

Урожайність сільськогосподарських культур розрахована виходячи з валового збору з основних, повторних, міжрядних посівів та фактично зібраної площі даної культури; плодоягідних культур – з 1 га площі у плодоносному віці.

Середня ціна реалізації сільськогосподарської продукції – це вартість одиниці реалізованої сільськогосподарськими підприємствами власновиробленої продукції наростаючим підсумком з початку року з урахуванням надбавок (знижок) за якість, доплат та надбавок, але без урахування накладних витрат по закупівлях, транспортних та експедиційних витрат, податку на додану вартість.

Індекс сільськогосподарського виробництва відображає відносний рівень змін загальних фізичних обсягів сільськогосподарської продукції, вироблених за певні періоди часу, які обрані для порівняння. За своїм складом цей індекс є індексом валової продукції сільського господарства, яка включає в себе поряд з товарною продукцією, призначеною для реалізації, продукти сільськогосподарського походження, спожиті у процесі виробництва, а саме насіння і корми, а також роботи, пов’язані з вирощуванням урожаю майбутнього року. Для його обчислення обрана формула Ласпейреса.

Рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва визначається для сільськогосподарських підприємств, як відношення прибутку (збитку) від реалізації продукції сільського господарства до повної її собівартості.