Тема 4. Актуальні завдання теплоенергетики. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 4. Актуальні завдання теплоенергетики.



План

  1. Програма стабі­лізації та розвитку комунальної теплоенер­гетики України
  2. Розвиток нетрадиційної та відновлюваної енергетики
  3. Інноваційний розвиток енергетики
  1. Програма стабі­лізації та розвитку комунальної теплоенер­гетики України

Стратегічними цілями розвитку енергети­чного комплексу України є його перебу­дова на основі новітніх технологій, яка має забезпечити потрібний рівень надійності, маневреності, енергетичної та економічної ефекти­вності і підвищення екологічності виробництва та споживання енергії.

Для інноваційного оновлення комунальної енер­гетики в 2001 році була розроблена Програма стабі­лізації роботи та розвитку комунальної теплоенер­гетики України. Зараз ця програма удосконалюється.

Програма має зв'язок з окремими розділами Комплексної державної програ­ми енергозбереження України, Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюва­них джерел енергії та малої гідро- і теплоенергети­ки, Програми заходів щодо скорочення споживання природного газу в Україні, Національної програми відродження села, Програми заходів щодо ефективного використання та скорочення споживання природного газу в житлово-комуналь­ній сфері та іншими загальнодержавними і галузе­вими програмами. Термін реалізації заходів Програ­ми - до 2010 року.

Ос­новні положення Програми:

- головною метою Програми є надійне та якісне забезпечення споживачів житлово-комунальної сфери тепловою енергією;

- зазначена проблема є комплексною, тобто охоплює заходи законо­давчо-правового, організаційного та науково-техні­чного характеру;

- необхідною умовою фінансово-економічної діяльності підприємств комунальної теплоенергетики є формування єдиних принципів встановлення тарифів на теплову енергію з урахуванням визначеної норми рентабе­льності та витрат на впровадження енергозберігаю­чих технологій.

Механізми впровадження. Програма передбачає визначити дійовий економічний механізм, який би стимулював впровадження енергозберігаючих технологій, удоско­налити порядок ціноутворення та тарифної політи­ки в теплопостачанні Енергозбереження повинно забезпечити скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), стати основним фактором оздоровлення комунальної теплоенергетики, сприяти подальшому ефектив­ному розвитку систем теплопостачання.

Прискорити процес становлення підгалузі пропо­нується за рахунок впровадження та удосконалення таких складових:

- створення цільових фондів енергозбереження на підприємствах, куди включається економія ПЕР, яка звільняється від оподаткування;

- включення витрат на енергозберігаючі заходи (енергетичний аудит, енергоефективне обладнання і устаткування) до виробничих (валових) витрат та основних фондів;

- створення умов для розрахунків усіх спожи­вачів за отриману теплову енергію;

- податкові знижки на прибуток, отриманий за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів;

- впровадження нових правил взаємовідносин підприємств у фінансових справах, за якими поста­чальники енергоносіїв, виробники теплової та елек­тричної енергії і споживачі були б поставлені в рівні правові та фінансові умови;

- застосування амортизаційних норм для осно­вних фондів, заміщених енергоефективним облад­нанням і устаткуванням, до кінця їх амортизаційно­го терміну;

- обов'язковість надання пільгових кредитів підприємствам, які вживають заходи для значного (кардинального) зменшення власних потреб в енер­гоносіях;

- масове впровадження приладів обліку (у тому числі системного характеру) спожитих енергоносі­їв, припинення безкоштовного відпуску енергоносі­їв, що є причиною кризи платежів, боротьба з роз­краданням та втратами енергоносіїв;

- зниження інвестиційного ризику для залуче­них в енергозбереження капіталів шляхом надання фондами енергозбереження пільгових кредитів, безвідсоткових позик та субсидій;

- застосування економічних санкцій для стиму­лювання ефективного використання ПЕР (за марнотратне використання та перевитрати понад встановлені питомі норми спо­живання ПЕР, за використання документації та об­ладнання, які не відповідають вимогам діючих стан­дартів та нормативів енергоспоживання, за відсут­ність обліку ПЕР);

- запровадження матеріального стимулювання колективів і окремих працівників підприємств за економію ПЕР;

- комерціалізація діяльності в сфері енергозбе­реження, розширення можливостей контрактної си­стеми із застосуванням лізингових операцій щодо впровадження енергоефективних технологій і обла­днання, як альтернативи додатковим джерелам фі­нансування енергозбереження.

Перехід на ринкові умови господарювання означає підвищення існуючих цін (тарифів) на теплову енер­гію, яке має покрити усі витрати на виробництво, передачу та розподіл теплоти з врахуванням інвестицій на розвиток та технічне переозброєння під­галузі комунальної теплоенергетики. Це дозволить відмовитися від дотацій комунальним підприємствам з місцевого бюджету.

На сьогодні ми ще не можемо відмовитися від дотацій. У Програмі передбачається перехід на диференційовану оплату за теплову енергію в залежності від пори року без збільшення її середньорічної величини. Такий підхід дає змогу забезпечувати реальну оплату та виконувати ви­моги газопостачальників, а також мати грошові ре­сурси на обігові кошти, ремонтні фонди, на оновлення основних засобів виробництва, у тому числі на виконання енергозберігаючих проектів. Представля­ється доцільним в повному обсязі використовувати внутрішні інвестиційні можливості. При діючому податково­му законодавстві, бюджетній політиці, відсутності державної підтримки немає можливості залучати сторонні фінансові ресурси. Перехід на диференційовані тарифи дає змогу ритмічно працювати підприємствам протягом року.

Ціноутворення на теплову енергію в кому­нальній теплоенергетиці в умовах ринкових відно­син повинно базуватись на наступних принципах:

1. Ціна на теплову енергію має забезпечувати надій­ність теплопостачання та утримання резерву тепло­вих потужностей.

2. Ціни на теплову енергію в період формування ринкових відносин повинні контролюватися дер­жавою.

3. Ціна має враховувати інтереси як виробників, так і споживачів теплової енергії.

4. Ціна має відшкодовувати нормативні витрати (собівартість) та включати рентабельність не менше 20%.

5. Ціна має стимулювати інвесторів вкладати ко­шти в розвиток комунальної теплоенергетики.

6. Ціни на теплову енергію повинні стимулюва­ти впровадження енергозберігаючих технологій, не­традиційних та відновлюваних джерел енергії.

 

Програма враховує такі основні пріоритети науково-технічної політики:

- сприяння інно­ваціям;

- використання вітчизняних науково-техніч­них досягнень і виробничого потенціалу енергомашинобудівного комплексу України;

- стимулювання розробки енергоефективного і екологічно чистого обладнання;

- технічна реконструкція і модернізація діючих систем комунальної теплоенергетики.

Ос­новні напрямки удосконалення технічної політики в комунальній теплоенергетиці:

- поновлення розробки схем теплопостачання міст та населених пунктів України;

- проведення теплометричного обстеження об'єк­тів теплопостачання комунальної власності та їх па­спортизація;

- реконструкція (реабілітація) існуючих фізич­но зношених встановлених потужностей з подов­женням їх ресурсу;

- налагодження у країні виробництва енергоз­берігаючого обладнання, засобів обліку і регулюван­ня, технологій та обладнання для нетрадиційної ене­ргетики;

- підвищення термінів експлуатації трубопро­водів методами впровадження нових видів антико­розійних покриттів (емалювання, металізація, вико­ристання неметалевих трубопроводів);

- створення високого рівня диспетчеризації про­цесу виробництва, транспортування та споживання теплової енергії;

- широке впровадження мало- та середньовитратних заходів по підвищенню економічних і еколо­гічних показників об'єктів теплоенергетики (удоско­налення пальникових пристроїв, теплоутилізаціних установок, установок водопідготовки, впроваджен­ня систем автоматизованого керування, систем очи­щення димових газів тощо);

- докорінне підвищення ефективності, надій­ності та довговічності теплових мереж шляхом за­стосування попередньо ізольованих труб;

- створення бази для широкого розвитку в Укра­їні систем комбінованого виробництва теплової і електричної енергії малої і середньої потужності (міні-ТЕЦ);

- впровадження в енергетичний баланс населе­ного пункту палива місцевого походження;

- впровадження помірно-централізованих і де­централізованих (автономних) систем теплопоста­чання на базі техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) та з урахуванням місцевих умов;

- створення демонстраційних проектів по впро­вадженню нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії.

 

Виконання завдань Програми передбачається здійснити за два етапи. На першому етапі впроваджуються першочергові (невідклад­ні) заходи, спрямовані на стабілізацію роботи комунальної теплоенергетики.

До таких заходів відносяться розробка законода­вчо-правових документів, які мають забезпечити:

- вирішення проблем заборгованості спожива­чів за теплову енергію, а підприємств комунальної теплоенергетики - за паливо, впорядкування тари­фної політики, надання податкових пільг підприєм­ствам комунальної теплоенергетики з метою приско­реного впровадження енергозберігаючих технологій, надання пільгових кредитів, впровадження лізинго­вих операцій як альтернативи податковим джерелам фінансування;

- створення необхідної нормативної бази, яка б регламентувала усі сучасні вимоги, що стосуються проектування, будівництва, експлуатації систем те­плопостачання;

- проведення теплометричного обстеження об'єк­тів теплопостачання комунальної власності та їх па­спортизація;

- заходи, спрямовані на модернізацію та оптимізацію роботи існуючого обладнання котелень, під­вищення ефективності використання палива (в т.ч. місцевого), заходи з підвищення надійності робо­ти теплових мереж, впровадженню засобів об­ліку, регулювання та автоматизації теплотехнічних процесів тощо;

- структурна перебудова та організаційні пере­творення, які передбачають необхідність зміни пріо­ритетних напрямків та конкретних заходів щодо структурних перетворень підгалузі;

- впровадження нових ефективних енергозберігаючих технологій на основі виконаних науково-технічних розробок.

Другий етап передбачає заходи, спрямовані на розвиток комунальної теплоенергетики:

- розробка схем теплопостачання міст та насе­лених пунктів України з визначенням оптимальних співвідношень рівнів централізованого та децентра­лізованого теплопостачання, можливих рівнів вико­ристання комбінованих систем ПЕР та нетрадицій­них джерел енергії;

- створення мережі теплосервісних організацій як в містах, так і в сільській місцевості;

- широке впровадження комбінованого вироб­ництва теплової та електричної енергії малої і сере­дньої потужностей (до 25 МВт) на базі газотурбін­них двигунів, двигунів внутрішнього згорання тощо;

- організація виробництва типоряду дахових котелень з диспетчерським управлінням для децен­тралізованого теплопостачання житлових та громад­ських споруд;

- будівництво нових помірно-централізованих і децентралізованих джерел теплової енергії з викори­станням новітніх технологій, обладнання, матеріалів;

- залучення інвестицій для впровадження нетра­диційних та відновлюваних джерел енергії (геліопаливні та геотермальні установки, установки з вико­ристанням відходів біомаси);

- науково-технічні розробки.

Фінансова політика. Враховуючи кризовий стан економіки, брак вла­сних коштів підприємств є потреба в залученні ко­штів з державного бюджету, особливо для фінансу­вання розробки необхідних нормативних докумен­тів, науково-дослідних та дослідно-конструкторсь­ких робіт. Державна підтримка фінансування інвес­тиційних проектів за рахунок централізованих капі­таловкладень має поступово скорочуватись і пере­ходити з безповоротного фінансування на кредиту­вання. При цьому фінансування таких проектів пе­редбачається здійснювати на конкурсній основі з попередньою експертизою, зокрема, щодо мети очі­куваних результатів (ефективності згідно з діючими стандартами та нормами), очікуваних фінансових та економічних результатів з подальшим щокварталь­ним контролем цільових витрат коштів.

Для розробки та впровадження обладнання для використання нетрадиційних і відновлюваних дже­рел енергії для окремих проектів повинні створюва­тися міжгалузеві асоціації підприємств, організацій та науково-дослідних інститутів, а з метою залучен­ня фінансових ресурсів - фінансово-промислові гру­пи. Важливим є питання залучення міжнародної тех­нічної допомоги, іноземних інвестицій через міжна­родні фінансові організації, окремі країни, фірми та приватних інвесторів.

Очікувані результати. Виконання Програми стабілізації розви­тку комунальної теплоенергетики України сприятиме:

- стабілізації економічного становища підприємств комунальної теплоенергетики та їх надійного функціонування, забезпеченню ефективного використання ПЕР, поліпшен­ня екологічного стану навколишнього середовища;

- підвищенню рівня та якості послуг, що надаються населенню, зниженню питомих витрат мате­ріальних та паливно-енергетичних ресурсів;

- впровадженню вітчизняних ефективних енергозберігаючих технологій та виконанню першочергових науково-технічних розробок;

- використанню місцевих видів палива, створенню демонстраційних установок комбінованого виробництва теплової і електричної енергії, нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії;

- залученню інвестиційних ресурсів на довго­строковій основі.

Реалізація першочергових заходів, передбачених на першому етапі Програми, дасть можливість щорічно отримати економію ПЕР в обсязі 819,4 тис. т у. п. (712,5 млн. куб. м газу), або 11,2 %.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 284; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.120.15 (0.022 с.)