Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Фонетичні зміни ХІ-ХІІІст. у давньоруській мові
До фонетичних змін у давньоруській мові пізнішого періоду (ХІ-ХІІІст.) належать зміни у вимові африкат (дж < дй втратила проривний елемент д: *мєдйа®меджа®межа); часткове порушення найдавніших явищ палаталізації приголосних (з’являються м’які задньоязикові приголосні г¢, к¢, х¢: воскh, дъскh, пасхh); змiна сполучень гы, кы, хы в ги, ки, хи (велыкыи®великии, Кы~въ®Ки~въ); занепад слабких редукованих ъ, ь та вокалізація їх у сильній позиції. Це явище слід найкраще зрозуміти і усвідомити студентам, тому що з ним пов’язані всі подальші фонетичні та морфологічні процеси в історії української мови. Редуковані звуки ъ, ь давньоруська мова успадкувала від мови спільнослов’янської: даръ, соль, домъ, медъ. Редуковані голосні ъ (єр) і ь (єрь) звучали, як короткі [o],[e]. Вони ніколи не пропускалися у вимові, але сила звучання їх залежала від позиції: у сильній позиції [ъ+] вони були довшими, ніж у слабкій [ъ_], тому й вимовлялися більш виразно. Історію редукованих можна зобразити так: * ĭ ® ь [ĕ] ® e * ǔ ® ъ [o] ® o Надкороткий [e], що позначався буквою ь, походить із праслов’янського короткого [ĭ], а в сильній позиції він вокалізувався у звук [e]. Надкороткий [o], що позначався буквою ъ, походить із праслов’янського короткого [ǔ], а в сильній позиції він вокалізувався у звук [o]. Слід добре засвоїти умови слабкої і сильної позиції. Від цього залежить можливість реконструкції старих форм і визначення сучасних форм слів. Слабка позиція: а) в абсолютному кінці слова: дом ь, сол ъ, нос ъ; б) перед складом з голосним повного творення: прав ь да, м ь ного; в) перед складом із сильним голосним зредукованим: ж ь ньц ь Сильна позиція: а) перед складом із слабким зредукованим: шьвь+ць, съ+нь, дьнь+; б) перед сонорними л, р: въ+лна, гъ+рбъ, шь+лкъ; в) під наголосом: ть+ща, съ+хнути, пъ+лныи. Занепад слабких редукованих викликав ряд змін у фонетичній структурі мови. Передусім перестав діяти закон відкритого складу (утворилися закриті склади). Букви ъ, ь після зникнення редукованих перестали позначати звуки, а вживалися тільки для позначення твердості або м’якості приголосних. Зникнення слабких редукованих ъ, ь у слабкій позиції викликав вокалізацію сильних ъ, ь. Зникнення слабких ъ, ь і вокалізація їх у сильній позиції – це взаємопов’язані процеси. Вони розглядаються як причина і наслідок.
Втрата складу внаслідок зникнення слабкого ъ або ь поповнювалася тим, що голосний звук у попередньому складі подовжувався. Отже, сильний ъ або ь, що стояв у складі перед слабким редукованим, подовжувався і переходив у звичайний голосний повного творення: ъ ® о, ь ® е. Це теорія замінного подовження, яку висунув Франц Міклошич. Пам’ятки ХІІст. фіксують вокалізацію редукованих у сильній позиції: сладо+къ, коне+ць, гриве+нъ. Процес занепаду редукованих ъ, ь у слабкій позиції і заміна їх в о, е у сильній відбувався послідно: съ+н ъ ® сон; дь+н ь ® ден¢. Окремі відхилення, що виявлялися в тих чи інших діалектах давньоруської мови, зумовлювалися дією граматичної аналогії. д – р лъ+б ъ – л ъ ба; укр. лоб – лоба; рос. лоб – лба д – р лъ+в ъ – л ъ ва; укр. лев – лева; рос. лев – льва Замінним подовженням зумовлюється також вокалізація ъ, ь у сполученні з сонорними. Сонорні р, л в давньоруській мові втрачали складотворчий характер, внаслідок цього слово зменшувало кількість складів. Компенсувалася втрата складу тим, що ъ, ь, які стояли перед сонорними, подовжувались, переходили в голосні о, е: зьрно ® зерно, кърмити ® кормити, дьржати ® держати. Іноді в пам’ятках ХІІ – ХІІІст. Замість звукосполучення –ор, -ол, -ер, -ел, що розвинулися з давніх –ър-, -ъл-, -ьр-, -ьл- між приголосними, виступають звукосполучення –оро-, -оло-, -ере-, -еле. Це так зване друге повноголосся (термін належить О.О.Потебні). Воно розвивалося тоді, коли сполучення [ър], [ъл], [ьр], [ьл] стояли перед приголосними, за якими йшов зредукований у слабкій позиції. Це явище засвоїлось лише в деяких словах української і російської літературних мов: д –р зълв ъ ка ® золовка; тьрн ъ ® терен Редуковані, що стояли після сонорних, могли стояти в сильній чи слабкій позиції: кръ+в ь, кр ъ вав ъ, тр ь вога, гл ъ тати. У сильній позиції редуковані ъ, ь після р, л вокалізувалися: кръ+в ь ® кров, бръ+вы ® брови, глъ+т ъ ка – глотка. У слабкій позиції ъ, ь після приголосних р, л зникали. Внаслідок цього сонорні р, л стали складотворними. Але у давньоруській мові складотворний характер сонорних не зберігається, тому в процесі втрати складотворного характеру сонорних після них виникає голосний звук:
тр ь вога ® трвога ® тривога; кр ъ вавыи ® крвавыи ® кривавий Так виникло чергування ро, ло // ри, ли: кръ+вь - кр ъ вавыи ® кров – кривавий глъ+тка – гл ъ тати ® глотка – глотати Студентові необхідно вивчити умови сильної і слабкої позиції, правильно визначити їх. Тоді легко встановити нові, сучасні, форми слів і пояснити фонетичні процеси в українській мові. Рекомендується опрацювати таку літературу: 1. Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самійленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови.-К., 1962.- с.122-148. 2. Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія української мови. Фонетика. -К.: Наукова думка. - 1979. – с.175-180. 3. Черных П.Я. Историческая граматика русского языка.-М., 1962.-с.107-135, 142-152. Лекція № 5
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 488; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.143.244.83 (0.008 с.) |