Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Фонетика. Формування фонологічної системи давньоруської мови
Студенти згадують матеріал, який вони вивчали у курсі “Вступ до мовознавства”, про те, що звуки мови є найменшим засобом вираження людської думки, “природною матерією мови”. Тому курс “Історична граматика української мови” починається з історичної фонетики, яка вивчає звукові зміни від найдавнішого періоду (індоєвропейського) до сучасного стану мови. Без вивчення історії звукових змін мови зовсім не можливо зрозуміти багатьох явищ з історичної граматики. Порівняльно-історичний метод дає можливість визначити час виникнення фонетичних явищ не лише тієї доби, яка залишила пам’ятки, а й значно давнішої, він допомагає визначити час виникнення і розвитку тих фонетичних явищ, які належать до різних періодів історії мови: індоєвропейського, спільнослов’янського, спільносхіднослов’янського, давньоруського, українського. Кожний період мав свою систему вокалізму і консонантизму. Студентам слід запам’ятати, що праформи індоєвропейського та спільнослов’янського періодів, які не зафіксовані в писемних пам’ятках, умовно записуються під зірочкою *, що означає, що це форма гіпотетична, латинськими буквами: *zolto, *domŭs, *kostǐs тощо. У системі голосних давньоіндоєвропейської мови-основи розрізнялися короткі і довгі звуки. Серед них були монофтонги, дифтонги і складотворчі сонанти, а саме: Монофтонги: короткі – [ ], [ ], [ ], [ ], [ ] довгі – [ ], [ ], [ ], [ ], [ ] Дифтонги: короткі – [еі], [еи], [аі], [аи], [оі], [ои] довгі – [ ], [ ], [ ], [ ], [ ], [ ] Складотворчі: короткі – [r0], [l0], [m0], [n0] сонанти довгі – [r0], [l0], [m0], [n0]
Приголосні: а) губні: [b], [p], [bh], [ph], [w], [u]; б) передньоязикові: [d], [t], [z], [s], [dh], [th]; в) середньоязикові: [j], [i]; г) задньоязикові: [g], [k], [gh], [kh], [gu], [ku]; д) носові: [m], [n]; е) плавні: [r], [l]. У складі східнослов’янського періоду VI-VII ст. було 11 голосних фонем: а) голосні переднього ряду: и, е, ę, ь, h б) голосні середнього ряду: ы в) голосні заднього ряду: о, Q, ъ, у, а Студенти повинні згадати з курсу “Вступ до слов’янської філології”, що у старослов’янській мові, як і в праслов’янській були носові голосні [Q], [ę], які позначилися в кирилиці @ (юс великий), ¤ (юс малий); ь[e], ъ[o]. У фонетичні системі давньоруської мови Х-ХІ ст. сталися зміни: носові голосні [Q], [ę] деназалізувалися (перетворилися в ротові: Q ® у, ę ® а, "). Залишилося 9 голосних. У ХІІ ст. редуковані голосні [ъ], [ь] у слабкій позиції зредукувалися, залишилося – 7 голосних. На українському мовному ґрунті (ХІІІ-ХІV ст.) h [ie] дав рефлекс і, а голосні и(і) та ы злилися в один український звук и. Залишилося 6 голосних фонем у сучасній український мові: і, u, е, у, о, а.
Студентові слід вивчити характеристику голосних фонем щодо їх походження та вживання, використавши рекомендовану навчальну літературу. Звернути увагу на особливості консонантизму в давньоруській мові: шиплячі звуки та ц в слов’янських мовах нові, вони вимовлялися тільки м’яко (жьньць, шьвьць, печь), відсутній звук ф, задньоязикові г, к, х були тільки твердими. Для фонетичної структури слів у давньоруській мові характерною була наявність лише відкритих складів – існував закон відкритого складу. Наголос у давньоруській мові в найдавніші періоди її існування був музикально-динамічним, тобто характеризувався не стільки посиленням голосу. Скільки підвищенням тону, висоти голосу. Пізніше, але ще до появи писаних пам’яток, наголос став просто динамічним, силовим, як це маємо і в сучасних східнослов’янських мовах.
Література:
1. Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самійленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови.-К., 1962.- §18-19 2. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П., Сминько І.І. Історична граматика української мови.-К.: Вища школа, 1980.- §1-2, §16.
Лекція №3
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 324; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.221.85.33 (0.004 с.) |