Кафедри української філології.

Затверджено на засіданні

Кафедри української філології.

Протокол №8 від 16 травня2006 р.

 

 

Хмельницький 2006

 

Навчальна практика. Методичні вказівки для студентів ІІ курсу спеціальності 6.010100 “Українська мова і література” / Горячок І.В.,.Терещенко Л.В, – Хмельницький: ХНУ, 2006. – с.

 

 

Укладачі: Л.В.Терещенко, ст. викладач,

І.В.Горячок, викладач.

 

Відповідальний за випуск: Грицева А.П., к.філол. н., доц.

 

 

Редактор:

 

 

Комп’ютерна верстка:

 

Макетування та друк здійснено редакційно-видавничим центром Хмельницького національного університету (м. Хмельницький, вул. Інститутська, 7\1). Підп. до друку

 

© Хмельницький національний університет 2006

 

ЗМІСТ

1. Методичні вказівки.

2. Фонетична транскрипція.

3. Словник основної термінології.

4. Програма-питальник.

4.1 Виробнича лексика

4.2 Назви будівель та їх частин

4.3 Побутова лексика (назви посуду, кухонного начиння та інших хатніх речей)

4.4 Назви матеріалів

4.5 Назви одягу, взуття

4.6 Назви продуктів харчування і страв

4.7 Назви місцин

4.8 Метеорологічна лексика

4.9 Людина та її риси, назви частин тіла

4.10Назви родинних стосунків, осіб за професією та родом діяльності

4.11Назви флори і фауни

4.12Назви дій, процесів, станів

4.13Назви ознак, часу, кількості, одиниць ваги

4.14Займенники, службові слова, вигуки

5. Додаток А. Зразки текстів діалектного мовлення

6. Додаток Б Список інформаторів (зразок)

7. Додаток В Зразок титульної сторінки:

Додаток Г Словник подільських говірок

9. Список рекомендованої літератури

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

Розвиток літературної мови завжди спирається на традиції загальнонародної мови, на живе народне слово, яке є і свідком минулого, і джерелом знань про життя суспільства, його історію, культуру, побут. Вивчення народних говорів має велике значення і для відродження та збереження духовних скарбів народу, і для розширення та поглиблення всього комплексу народознавчих досліджень.

Територіальні діалекти, що існували впродовж віків і тривалий час були досить сталими утвореннями, сьогодні змінюються стихійно і природно під впливом соціальних, політичних, науково-технічних чинників. Тому для спостережень і наукових узагальнень необхідний матеріал з живого народного мовлення.

Щорічна двотижнева діалектологічна практика студентів-філологів, яка є безпосереднім продовженням і логічним завершенням вивчення курсу української діалектології, сприяє активізації творчої та пошукової роботи студентів, підвищує рівень їх теоретичної підготовки, розвиває професійні вміння та навички майбутнього фахівця. Зібраний, систематизований та описаний матеріал може допомогти словесникам у їх майбутній практичній діяльності, а також може бути використаний у навчальній та науковій роботі кафедри: під час практичних занять з української діалектології, історії мови, при написанні курсових чи наукових робіт.

Збирання, систематизація й вивчення діалектної лексики, укладання словників – основні завдання діалектологів. Але вивчення територіальних діалектів не повинно обмежуватись фіксацією та розрізненням лексичних чи семантичних особливостей. Лексику слід досліджувати як складне явище, враховувати не лише семантичний аспект, але й фонетичні, граматичні, синтаксичні особливості територіальних говірок.

Під час проведення діалектологічної практики студенти спостерігають інтенсивні процеси міжмовної та міждіалектної взаємодії; переконуються, що діалектне мовлення перебуває в постійному русі, змінах, взаємодії різних рівнів мовної системи; простежують наслідки впливу літературної мови на діалекти та навпаки. Адже на сьогодні одним з найвагоміших факторів є дедалі більше зростаюча взаємодія говорів з літературною мовою, спричинена науково-технічним, інформаційним, соціально-політичним розвитком суспільства, сучасним способом життя, ростом освіти й культури носіїв мови.

Перед практикантами ставиться завдання виявити й зафіксувати всю повноту значення слова, вживаного в говірці, передати фонетичні, морфологічні, семантичні варіанти, в яких записана лексема виступає у досліджуваному ареалі. Для цього слід записувати не окремі слова, а контекст.

Студент повинен створити умови для монологічного мовлення інформаторів, спонукати їх до тлумачення лексем, повертатися до тієї ж лексеми по декілька разів під час бесіди, щоб зафіксувати якомога більше відтінків значення слова та його фонетичні чи морфологічні особливості.

Перед збирачами діалектного матеріалу ставиться завдання забезпечити зіставність мовних фактів і фіксацію семантичної структури та внутрішньої організації лексичних мікросистем говорів у їх просторовій проекції на сучасному етапі розвитку народної мови. Саме такій меті служить ця програма-питальник для збирання діалектних матеріалів.

Програма має допомогти студентові-практиканту чітко сформулювати питання та отримати конкретні відповіді на них, що далі забезпечить зіставність зібраних матеріалів.

У програмі зроблено спробу охопити діалектну лексику різних тематичних груп, що допоможе якомога глибше й вичерпніше представити семантичну, фонетичну, морфологічну структуру територіальних говорів.

Основним джерелом інформації про говірку певного населеного пункту є, звичайно, місцеві жителі. Добирати слід таких інформаторів, які проживають на цій території постійно, досить тривалий період життя.

Одне із завдань діалектологічних записів – встановити особливості та наслідки взаємодії говорів з літературною мовою. Тому інформаторами можуть бути як люди старшого віку і низького освітнього рівня, так і представники молодшого покоління, що зазнали значного впливу української літературної мови. Виконання завдань програми-питальника розкриває внутрішні зв’язки у межах тематичних мікрогруп лексики, дає благодатний матеріал для типології внутрішньої організації цих мікрогруп. Тому слід дотримуватись певних правил при записуванні діалектного матеріалу від інформаторів.

 

 

Основні вимоги до збирання

та записування матеріалу:

1. Записати відповіді на всі пункти програми, а при неможливості дати відповідь (відсутності реалії (поняття)) подати аргументоване пояснення.

2. Діалектний матеріал записувати фонетичною транскрипцією (у польових умовах можна вести магнітофонні чи диктофонні записи, а потім все затранскрибувати у звіті).

3. Інформаторами вибирати людей – типових представників досліджуваного територіального говору, які досить добре обізнані з тими галузями господарства чи побуту, про які йдеться під час опитування. Слід уникати записування матеріалу від осіб з будь-якими вадами мовлення (шепелявість, гаркавість, гугнявість тощо).

4. При записі даних слід нотувати відомості про вживання тієї чи іншої назви-відповіді: відоме слово для всіх; вживається лише старшим поколінням, виходить з ужитку; рідко вживається або зникло зовсім у зв’язку зі змінами у реальному житті тощо.

5. У записах слід наводити всі існуючі паралельні лексеми, їх поширення, відмінності в семантиці. Зазначити, чи є вживані одиниці повними синонімами, чи мають відтінки у значенні, стилістичному чи жанровому вживанні (побутує в обрядах, піснях, казках, фразеологізмах тощо).

6. При відповідях, які передають якісь специфічні та рідковживані назви, слід занотовувати речення чи декілька речень, щоб було зрозуміле контекстне вживання лексеми.

7. Важливими є малюнки, фотографії реалій, які вийшли чи виходять з ужитку, щоб можна було бачити й описати певні знаряддя, інструменти, пристрої тощо.

8. При записуванні однозначних слів типу тюль, біль, путь кір слід занотовувати їх граматичні характеристики. Наприклад: вживається в чоловічому (чи жіночому) роді.

9. Обов’язково слід фіксувати стилістичне маркування слів: зневажливе, згрубіле, пестливе, лайливе, дитяче, сороміцьке, застаріле тощо.

10. Записаний матеріал слід перевірити відповідями кількох інформаторів, зафіксувати всі можливі варіанти й відхилення між відповідями, а тоді кваліфікувати лексеми: чи є вони синонімами, чи, можливо, помилково хтось вжив якесь слово не з тим значенням.

11. Для уточнення якихось даних варто проконсультуватися з місцевими вчителями української мови, історії, географії.

12. Кожен опитувач повинен відповідально поставитись до роботи: чітко поставити запитання, а при відсутності відповіді можна і треба пропонувати свої варіанти відповіді, серед яких вибирати варіанти від різних опитуваних.

13. Відповіді, які записуються від інформаторів, не повинні відтворювати одиниці, подані в програмі-питальнику: вони можуть і повинні відрізнятися від вказаного реєстру слів, який є орієнтовним. Тобто, можуть бути додані інші тематичні групи слів, інші варіанти лексем тощо.

14. Крім живомовних діалектних форм, бажано записувати й ті, які зустрічаються у фольклорі (народних піснях, прислів'ях, приказках і ін.), але при цьому необхідно обов'язково зазначити це.

15. У процесі запису діалектного матеріалу чи під час довільної бесіди інформатори або інші особи можуть уживати у своїй мові, на ваш погляд, своєрідні, характерні для даної говірки граматичні форми слів. Їх необхідно занотувати окремо, найкраще — на полях. Необхідно пам'ятати: чим більше буде зібрано на кожний випадок прикладів, тим надійніші будуть висновки.

16. Цінні відомості про особливості говірки села зможуть подати вчителі-словесники місцевої школи, які їх добре зауважують як у мові учнів усній і писемній, так і в мові дорослого населення. До того ж, вони з професійним умінням допоможуть розібратися у відмінності побутуючих у говірці форм.

 

 

До оформлення матеріалів практики входять:

 

1. Відповіді інформатора на питання програми з коментарем записувача.

2. Зв’язний текст зразків мовлення місцевої говірки.

3. Паспортизація матеріалу:

а) прізвище, ім’я, по батькові інформаторів;

б) їх рік народження;

в) освіта;

г) національність;

д) місце роботи.

Після цього подаються аналогічні дані про записувача (студента-практиканта).

4. Коротка довідка про населений пункт:

а) точна назва (якщо їх, кілька, то всі) села, назва сільради, району, області.

б) історія заселення (коли й ким заснований населений пункт, звідки пішли перші поселенці, до якої соціальної групи відносились селяни в минулому — державні, поміщицькі, монастирські тощо);

в) найдавніші прізвиська жителів; етнічний склад населення;

г) орієнтовна чисельність населення;

д) основні види господарської діяльності (можна в історичному розрізі, якщо є така можливість).

е) культурно-освітні заклади села, як давно вони існують.

5. Мовне та етнічне оточення села: назви найближчих сусідніх поселень, приблизна відстань до них, їх етнічний склад.

6. Відстань до найближчого міста, залізничної станції.

7. Шляхи проникнення літературної мови.

8. У кінці зазначається дата здійснення діалектологічного запису.

 

Вивчення територіальних діалектів за запропонованою програмою дасть змогу зробити більш детальний аналіз сучасного живого діалектного мовлення, бачити спільне і відмінне між спорідненими діалектами, оцінити взаємовпливи літературної мови й діалектів.

Кожен новий матеріал розширює базу української діалектології, показує розвиток чи статику певних територіальних діалектів, їх взаємопроникнення, спорідненість чи кардинальну різницю, а також є основою для створення діалектних словників, Лексичного атласу української мови, діалектологічних описів, етимологічних словників, регіональних лінгвістичних атласів тощо.

 

ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ

Фонетична транскрипція – це так зване звукове письмо (запис звуків), спосіб передачі на письмі усного мовлення з усіма звуковими особливостями. Фонетична транскрипція відбиває реальну вимову, з максимальною докладністю графічно фіксує всі мовні звуки.

Для фонетичного запису здебільшого використовуються букви українського алфавіту. Та оскільки звуків мови дуже багато, то фонетична транскрипція використовує додаткові позначки.

Не застосовуємо у фонетичній транскрипції літер я, ю, є, ї, щ, ь.

Записуються звуки чи слова, чи тексти в квадратних дужках: [л΄], [׀л΄он], [׀л΄он ц΄в’і ׀те].

 

Програма –питальник

Виробнича лексика

1.Металева лопата з гострим кінцем: ри^есاкал'

2.Дерев’яна лопата для зерна: лоاпата

3.Вила для буряків: اґабл'і

4.Ручка вил: наاвил^’ник, де^ирاжак

5.Назви для держака грабель: грабاлис'ко

6.Назви для держака коси: к’іاс:'а

7.Назви для держака сапи: اсапи^ес'ко

8.Назва для господарської сокири: барاдач, соاкира.

9.Ручка сокири: топоاрис'ко

10. Назви для плішки, за допомогою якої укріплюють косу на кіссі: кاлин

11. Назви для металевого кільця, за допомогою якого укріплюється коса на кіссі: наاперсток

12. Назви для посудини у вигляді ріжка, куди кладуть брус для коси (виготовляють з бляхи, дерева або рога корови): р'іاжок

13. Назви для сапи: اсапа.

14. Назви для поперечної пили: اпилка

16. Назви для господарської сокири (якою рубають дрова і т. п.): барاдач, соاкира

17. Ручка сокири: топоاрис'ко

18. Назви для молотка: молоاток

19. Назви для обценьків: кاл'іш’ч’і

20. Маленьке ковадло для клепання коси: اбабка

21. Свердла (буд.): сверاло

22. Зубчаста шестерня: фاреза

23. Знаряддя для вистругування вузьких жолобків у дошках: руاбанок

24. Назва для струга: в’ісاнак

25. Пристрій для затискання деталі під час її обробки (техн.): т'ісاки

26. Долото з широким плоским лезом: долоاто

27. Назви для січкарні: с'ічاкарн'а

28. Жердина для притискання сіна: др'уاчок

29. Назви для перевесла, призначеного для зв'язування снопів: пе^ире^и اвесло

30. Знаряддя, яким ущільнюють землю під час закопування стовпців: трамاбоўка

31. Подовжений віз для перевезення довгих колод, балок: اгарба.

32. Ручка у возі, яка закріплена на краю осі і підтримує драбину: اдише^ил'

33. Вид кінської збруї, один кінець якої зачеплений за дишель, другий - за шию коня: наاшиĭни^ек

34. Деталь воза - залізна дужка, що надівається на ручицю і люшню для підтримання верхнього полудрабка драбини: наاлусни^еч

35. Частина передка у возі, по краях якого закріплені ручиці: розاвора

36. Палиця з цвяхом у торці для приведення в рух жорнового каменя: اручка

37. Прилад для прядіння ниток, що приводиться в рух ногою: воاз'ак,

38. Назви для ткацького верстата: тاкац'киĭ ве^ирсاтат, اкросна

39. Вертикально рухома деталь ткацького верстата, за допомогою якої поперемінно з'єднується верхня і нижня частина ниток основи: اначи ^ен:'а, на? чин:'а

40. Рухома рама у ткацькому верстаті, що збиває полотно: اл'ада

41. Кілочки в ткацькому верстаті, на яких схрещуються нитки під час снування: اначи^ен:'а, наاчин:'а

42. Назви для ткацького човника: اчоўни^ек

43. Назви для педалей у ткацькому верстаті, за допомогою яких піднімаються і опускаються ничениці: п’іاдн'іж^шки

44. Назви для рами у ткацькому верстаті, в якій закріплюється бердо: кон'اки

45. Назви для блочків у ткацькому верстаті, по яких піднімаються ничениці: اначи^ен:'а, наاчин:'а

46. Назви для вала у ткацькому верстаті, на який навивають основу: вал

47. Назви для пристрою, на якому снують основу (з коренем снов- і снув-): снуاвалка

48. Назви для пристрою в кроснах, за допомогою якого піднімається частина основи: ни^ечи^еاниц'і

49. Пристрій із забитих у круглу дощечку загострених цвяхів для первинної обробки волокна конопель і льону: اпачи^еши^енова шاч’ітка

50. Пучок щетини для остаточного розчісування волокон: اмички

51. Пристрій з веретена і смичка для сукання цівок: с'т'іاлец'

Назви будівель та їх частин

52. Назви селянської садиби-хати разом із господарськими будівлями та городом: оاб’іс'اц'а, оاсад'ба

53. Назви для хати: اхата

54. Стара хата: хаاлупа

55. Приміщення для зберігання грубих кормів і реманенту: коاмора

56. Назви для курника: курاник

57. Перекладини з жердин, на яких ночують кури: اс'ідало

58. Місця для утримування корів узимку:

а) громадське: коاроўни^ек, короاварн'а, اферма;

в) домашнє: коاроўни^ек, стаĭн'а, хл'іў, саاраĭ.

59. Місце для утримування коней узимку:

а) громадське: кон'ушн’а, сاтаĭн'а;

б) домашнє: стаĭн'а, хл'اіў, саاраĭ

60. Місце для утримування овець узимку:

а) громадське: коاшара, в’іўاчарн'а, в ’іўاчарни ^ек;

б) домашнє: коاшара, сاтаĭн'а, хл'іў, саاраĭ.

61. Приміщення для свиней: свинарник: хл'іў

62. Поширення назви надвірного приміщення для необтереблених качанів кукурудзи: саاпетка

63. Назви для приготовленого (вимощеного хмизом, соломою і т. п.) місця для кладення копиці сіна: с'іاн:иц’а, с'іاн:ик

64.Назви для пасіки: اпас'іка

65.Назви для вулика: اвули ^ек

66. Назви для земляної долівки в хаті: зи ^емاл'а

67. Назви для домашньої підлоги в хаті: п'ідاлога

68. Назви для домашньої стелі в хаті: сاтел'а

69. Назви для штукатуреної (побіленої) стелі в хаті: сاтел'а

70. Бічна сторона покрівлі двосхилого даху: при^еاч’ілок

71. Димар над покрівлею хати: ди^емар, коاм’інок, اком’ін '

72. Частина димоходу над челюстями печі: ка'اм’ін

73. Назви для сіней: اс'іни

74. Назви для комори: коاмора

75. Назви для вікна: в’ікاно

76. Назви для шибки (у вікні): اшипка, اфорточка

77. Дерев'яна основа віконного отвору, в який вставляється рама:

арاцаб ^п, гарاцаб^п

78. Назви для печі: п’іч, пйец

79.Тяга у димарі, печі: اт'ага

80. Дно печі, де горить вогонь: اчер'ін’

81. Металева засувка, щоб перекривати димохід: кагاла

82. Куток за піччю: пاрип’ічок

83. Отвір у стелі льоху: пاредуха

84. Назви для кухонної плити: пли^еاта

85. Назви сволок: сاволок

86. Назви однієї з трьох-чотирьох поперечних балок у стелі хати: اбалок

87. Назви крокви: кاроква, строاп’іла

88. Поперечна рейка, якою скріплені дошки на дверях: пاланка, арاцап

89. Планка, заправлена у краї дощок підлоги на їх стиках: пاл'інтус

90. Назви для магазину (загальна назва): копи^еاрац'ійа

91. Назви для кузні-майстерні, в якій працює коваль: اкуз'н'а

 

Побутова лексика

92. Різний посуд: наاчин:'а

93. Назви для посуду кухонного (загальна назва для посуду загалом): поاсуда

94. Велика посудина, сплетена з лози і соломи для зберігання зерна: корاз'іна

95.Сковорода: паاтел'н'а

96. Дерев'яна посудина з клепок з двома вушками, яку використовують для приготування корму худоби: اцебри^ек

97. Назви для миски: اмиска

98. Назви для дійниці: д'іĭاниц'а

99. Посудина для зливання помиїв: поاмиĭни^ец'а

100.Назви для скляного обплетеного бутля: اбуте^ил'

101. Глиняна посудина для молока: глаاдушчи^ек, гاлечи^ек

102. Назви для жерстяної, бляшаної кварти: кاварта

103. Назви для жерстяної, бляшаної кварти з коренем -горн-: горاн'а

104. Пляшка: фاл'ашка

105. Скляна банка з широкою шийкою: сاлойік

106. Назви для покришки на горщик, каструлю: кاришка

107. Назви для пристрою для складання ложок: поاсун:и^ец'а

108. Назви для дерев'яної ложки: اлошка, اлишка

109. Дерев'яна лопаточка у кухарів для розмішування страви: коاпистка

110. Назви для лійки: اл'іĭка

111. Деко для випікання хліба: اформа

112. Назви для маснички ручного пристрою - посудини для збивання масла: масاничка, масاниц'а

113. Назви для віника: м’ітاла, اв’іни^ек

114. Праска: уاт'уг^х

115. Рубель для качання білизни: руاбел'

116. Праник: пاран'ік, пاраاник

117. Назви для качалки (для качання тіста і т. п.): каاчалка

118. Рідке сито: ри^еши^еاто

119.Жмут ганчір'я для затискання димоходу: коاм’ін'ух

120. Затичка для пляшки: اкорок

121. Дерев'яна пробка для закривання отвору: ч’іп

122. Назви для сірника: с'ірاник

123. Коробка сірників: اпачка

124. Дощана або металева заслінка біля отвору печі: заاтуло

125. Дерев’яна ручка: اручка

126. Ложечкоподібна пластинка в дверях, яку натискають пальцем, щоб відчинити двері: кاл'амка

127. Защіпка у дверях: кاл'амка

128. Назви для висячого замка з коренем –колод-: коاлод^тка

129. Пристосування з дошки, щоб сісти: اлаўка

130. Назви для шухляди (в столі): шуфاл'ада

131. Колиска (дит.): اл'ул'ка

132. Назви для скрипки: скاрипка

133. Назви для бритви: бاритва

134. Знаряддя для чистки будь-чого: шاч’ітка

135. Назви для скребла, скребниці (згребла): згاребло

136. Назви для годинника: чаاси

137. Назви для дзеркала: اл'устро, اзеркало, اдзеркало

138. Гаманець: гамаاнец', кош’іاл'ок

139. Лялька: اл'ала

140. Соска (дит.): اсос'а

141. Назви для персня: اперсте ^ин', кол'اцо

142. Намистина: паاц'орка

143. Намисто: паاц'орки, اбуси

144.Наволочка на подушку: اпош’іўка

145. Назви для простині з домашнього полотна: ве^иاрета

146. Рядно: покри^еاвало

147. Назви для онучі (заг. назва): воاнуча, гоاнуча

148. Назви для мийки: اмийочка, тاрапочка

149. Велосипед: л'ісаاпет, اрове^ир

Назви матеріалів

150. Бахрома зі звисаючих ниток на краях рушника, скатерті, хустки: اтороки, тороاки, фاренз'л'і

151. Пряжа, намотана на веретено, одиниця приблизного обліку пряжі: мотоاвило, поاчинок

152. Тканина: крам

153. Шматок шкіри для ремонту одягу або взуття: اлатка

154. Обрізок, шматок тканини: اлатка, اтрапка

155. Виступ полотна коси при згині: заاзубли^ена

156. Назви лати (буд.термін): лата

157. Назви для затірки: зати^ерка

158. Віконна замазка: коти^ек

159. Назви для палиці (заг. назва):палка

160. Товстий кілок, вбитий в землю як опора для огорожі: сاтопўчи^ек

161. Опукла з одного боку дошка, що лишається після розпилювання колоди: оاбапул

162. Назви для вапна: اвапاно

163. Назви для тирси: трот', اтирса

164.Назви для попелу: зоاла, اпоп’іл

 

Назви одягу, взуття

165. Назви одягу (заг. назва для одяг;' взагалі): шاмат:'а, اлахи

166. Білизна: шاмат:'а

167.Назви для жіночого плаття: пاлат:'а

168.Сорочка (дит.): اл'ол'а

169.Літній жіночий піджак: кафاтан

170.Назви для спідниці: اбаĭка, اйупка

171.Весільний головний убір молодої: фаاта, اвел'он

172.Назви для жіночої хустки: اхусточка

173.Назви для чоловічого капелюха: капиاл'ух

174.Назви для жіночого фартуха: фарاтух

175.Назви для постолів: постоاли

176.Зимовий чоловічий убір: اшапка

177.Кирзові чоботи: к’ірз'аاки

178.Рукавички: рукаاвиц'і

179.Чоловічий шарф: اшал'ік

180.Шерстяний барвистий жіночий пояс: окاраĭка

181.Підкладка у верхньому одязі: 'п’ідшиўка

182.Манжета (крав.): манاжет, манاжета

183.Назви для кишені: ки^еاшен'а, карاман

Назви продуктів харчування

184.Вода (дит.): воاдиц'а

185.Назви для окропу, кип’ятку вокاр'іп, к’іпйаاток

186.Назви для природної мінеральної води: воاда

187.Назви для горілки: гоاр'іўка

188.Кисле молоко: اкисле, ки ^есاл'ак, квасاне

189.Молоко, яке скипілося: молоاко з'вурди^елос'а, зاгурди^е лос'а

190.Назви для сироватки з коров'ячого молока: си^еاроватка

191.Назви для сметани: сми^еاтана

192.Назви для сколотин, маслянки, білої рідини, що залишаються після биття масла: масاл'анка

193.Тверда маса, що утворилася при зціджуванні прокислого молока: сир, тاворог

194.Назви для кісткового жиру: жир, اмозок

195.Назви для сала з кишок свині: ки ^ешاкове, اнутране, з'д'ір, з'д'ор, 'сало з ки^еاшок

196.Назви для підшкірного свинячого сала, шпику: اсало

197.Сало під горлом (у свині): п’ідاгарл'а, п’ідاґарл'а, п’ідاгорл'а

198.Топлене овече або козяче сало, що використовується як ліки: л'іĭ, лиĭ, лоĭ, оاвечиĭ жир, г (в)оاвече اсало

199.Назви для олії: воاлива, гоاл'іĭ, воاл'іĭ

200.Осад олії, гуща: фус, оاсадок

201.Яйце з м’якою оболонкою, без шкаралупи: اвили^евок

202.Яйце (дит.): اйайо

203.Назви для жовтка в яйці: жоўاток

204.Закваска для тіста: рошاчина

205.Весільний коровай: короاваĭ

206.Великий шматок хліба, більший від скибки: اбайда

207.Невелика кругла хлібина із залишків тіста: п’ід ^тاпалок

208.Перлова крупа: пе ^ир'лоўка, пи ^ер'лов’і 'крупи

209.Сушені фрукти: сушاн'а, суши ^еاн'а

210.Назви для мамалиґи: мамаاлига

211.Назви для шкварки: шкاварок

212.Назви для яєшні: 'жаре ^и'н'і 'йаĭц'і

213.Назви для холодцю: ги ^ешاки, холоاдец', студе ^иاнец'

214.Оладки з тертої картоплі, смажені на олії: ди ^еруاни, карاтофл'ан'і пал'аاниц'і, картопاл'ани ^еки

215.Салат: саاлат

216.Велика кістка з м'ясом: костоاмаха

217.Вимова іменника мед: мед, м’ід

218.Ласощі: اлак’ітки

219.Цукерка (дит.): اц'уц 'а, اкел'а

220.Назви для плівки (на м'ясі і т. п.): пл'оاва

221.Піна на закислій рідині чи розчині: пاл'іс'ін'

 

Назви місцин

222.Назви для поля, з якого знято кукурудзу,: кукуاруз'ана плошча

223.Назви для поля, з якого знято картоплю: картопاлин'аско

224.Назви для грядки, ділянки після зняття врожаю капусти: каاпусти ^ешче

225.Назви для покосу: поاк’іс

226.Назви для остяка, остюка: вос'اт 'ак

227.Висів-менше норми: не^идоاс'іў

228.Спосіб оранки земельної ділянки від середини до країв: ў розاг’ін

229.Спосіб оранки земельної ділянки-від країв до середини: ў склад^т, до скاладу

230.Пропуск при оранці, коли плуг не відгорнув скибу: пе ^ере ^еاвал

231.Назви для борозни, що залишилася після плуга: борозاна

232.Назви для скиби землі, що відвертається плугом при оранці: сاкиба

 

Метеорологічна лексика

233.Сприятливі погодні умови: поاгода

234.Теплінь: жаاра

235.Холод (дит.): اд'уд'а

236.Вимова іменника вітер: اв’іте^ир

237.Сильний, пронизливий (про вітер, мороз): проĭاмайе до к’ісاток

238.Негода, сніг з дощем: с'اл'акот', каاпарство

239.Метелиця: зав’іاруха

240.Карусель на льоду: اкоўзанка, сاлиганка

241.Ожеледь: голоاл'од

242.Ожеледиця: голоاл'од

243.Бурульки льоду, що звисає з даху: اсомпе^ил'

244.Вимова слова лід: лед, л'од

245.Вимова іменника проруб, ополонка: опоاлонка

246.Покритий хмарами: заاхмаре^иниĭ

247.Хмарно: хاмурно

248.Велика грозова хмара: اтуча, хاмара

249.Тривалий дощ: сл'اота, сл'акот'

250.Тромовиця з дощем: бاлискаўка

251.Назва туману: туاман

252.Назви для райдуги, веселки: اрадуга

 

Людина та її риси

253.Іменник молодь і його відповідники: молоاд'і, молоاд'ож

254.Дітвора (ірон.): д'іاтис'ка

255.Значення слова челядь: при^есاлуга, сاлуги^е اпана

256.Назви для ровесника: одاноاл'іток, тоاдишн'іĭ

257.Вимова іменника дівка: اд'іўка

258.Дівчина шістнадцяти років: ш’ісاнац:'атка

259.Дівчина сімнадцяти років: с’імاнац'атка

260.Чоловік (ірон.): хлоп

261.Назви для вагітної жінки: бе^иاреме^ина

262.Назви для вагітної жінки з коренем -тяж, -тяч: т'аж^шاка

263.Породілля: пороاд 'іл:'а, си ^еاра اж’інка

264.Охайний чоловік: хаاз'айін, اґазاда

265.Охайна жінка: хаاз'аĭка, ґазاдин'а

266.Жартівник: шутاн'ік

267.Дуже схожий на кого-небудь: اкоп’ійа

268.Той, що має витрішкуваті очі: балуاхатиĭ

269.Губань (зневажливо): варاган'

270.Людина з віспуватим обличчям: прокаاжи^ена

271.Людина з більмом на оці: скалаاокиĭ

272.Той, у кого важкий кашель: суاхотниĭ

273.Незрячий: с'л'іاпиĭ

274.Той. хто краще володіє лівою рукою, ніж правою: л'іўاша

275.Здоровило (зневаж.): гроاмило, буاгаĭ

276. Обірванець: оاборاване^иц'

277. Незграбна людина (зневаж.): не^ипуاт'ова

278. Той, хто тиняється, сновигає: сноاвида

279. Нероба (зневаж.): ли^едаاц'уга

280. Ледачий: ли^еاдашчиĭ

281. П'яниця: пи^еاйак, алкоاгол'ік

282. Балуваний, розпещений: росاпушче^иний

283. Плаксій (зневаж.): пاлакса

284. Людина, яка може сказати що-небудь, не подумавши (ірон): бе ^из' толاкова л'апалка

285. Той, хто багато говорить: л'апа, اл'апалка

286. Та, хто розірвала шлюб із чоловіком: розاв’ідни^ец'а, розв’ідاниц'а

287. Той, хто ночує: н'ічл'іاжан

288. Той, хто належить до секти євангельських християн-баптистів: шاтунда

289. Небіжчиця: не^иاбож^шка

290. Чоловіче ім'я Василь і його відповідники: اВас'а, Ваاсил', اВас'ка

291. Чоловіче ім'я Дмитро і його відповідники: Дмитاро, اД'іма, Ди^емاйан

292. Чоловіче ім'я Іван і його відповідники: اВан'ка, Іاван, Йіاван

293. Чоловіче ім'я Йосип і його відповідники: اЙоси^еп

294. Чоловіче ім'я Микола і його відповідники: Ми^еاкола, اКол'ка

295. Чоловіче ім'я Михайло і його відповідники: Ми^еاхаĭло, Ми^еاхас'ко, اМ’іс'ко, اМ’іша

296. Чоловіче ім'я Павло і його відповідники: Паўاло, اПаша

297. Чоловіче ім'я Степан і його відповідники: Сте^иاпан, С'اт'опа

298. Чоловіче ім'я Федір і його відповідники: اФед'а, اФ’ед'а, اФедор

299. Чоловіче ім'я Юрій і його відповідники: اЙура, اЙурка

300. Жіноче ім'я Марія та його відповідники: Маاр'ійа, Маاр'іĭка, Маاр'ічка, Маاрус'а, Маاрина, اМаша

301. Жіноче ім'я Ганна та його відповідники: اАн:а, اГан'а, اГан:а

302. Жіноче ім'я Василина та його відповідники: Васи^еاлина

 

Назви флори і фауни

370. Назви для бичка (дит.): اбиц′о

371. Назви для корови, теляти (дит.): اмин′а

372. Назви для вівці, ягняти (дит.): اбаз′ка

373. Назви для півня: куاгут

374. Назви для квочки: кاвочка

375. Назви для курки з коренем - кур-: اкурка

376. Назви для курчати: курاча

377. Назви для курчати (дит.): اт′ут′а

378. Назви для курки (дит.): اт′ут′а

379. Назви для качка, каченят (дит.): اтас′а

380. Назви для кроля: кр ′іл′

381. Назви для самки кроля: кр′іاличка

382. Назви для кота: к’іт

383. Назви для кішки: اкиц′ка

384. Назви білки: اб’ілка, اвив’ірка

385. Назви для їжака: йіاжек

386. Назви для кішки (дит.): اкиц′а

387. Назви для куниці: куاниц′а

388. Назва для ховраха: хоўاрах

389. Вимова іменника заєць: اзайе^иц

390.Назви для п'явки: пйаука

391. Назви для горобця: гороاбец'

392. Назви для кажана: л'іاтуча اмиша

393. Назви для нічного птаха, пугача: соاва

394. Назви для дятла: اд'ате^ил, اводвуд

395. Назви для чорногуза: اбуз'ок, ле^иاлека, اбусе^ил

396. Назви для зозулі: зуاзул'а, зо'зул'а

397. Вимова імен. орел: оاрел

398. Назви для галки: воاрона

399. Ненаситний (про тварин): ни^енаاжерли^евиĭ

400. Такий, що робить шкоду (про тварин): шк’ідاник

401. Миршава, непоказна молода тварина (ірон): шчур

402. Безрога тварина: اшута, каاмола. бе^изاрога

403. Щеплене дерево: шاчепа, шاчепка

404. Бузок: без, с'іاр'ен'

405. Назви для дупла: дупاло, кубاло

406. Розпуклі квітки верболозу, осики: اкоти^еки, اпупл'інки

407. Молоді пагони на дереві: 6اрун’ки, اпагони

408. Молодий пагон: бاрун'ка, اпаросток

409. Назви для яблуні-дички і яблука з неї: اдичка, ки^есاлиц'і, зе^ирاн'іўки

410. Сливове дерево: сاлиўка

411. Плід. сливи: сاлиўка, сاлива

412.-Назви для горіха: гоاр 'іх, воاр'іх

413. Бузина чорна: бзи^ена, бузи^еاна

414. Ялина: йаاлинка, اйолка

415. Назви для чорниці: чорاниц'а, че ^ирاн'іка, че ^ирниц'а, чорاниц'і

416. Назви для квітки: кاв’ітка, ц'в’іاток

417. Калюжниця болотна: латат:'а, каاл'ужниц'а, اл'іл'ійа

418. Бадилля маку: макоاвин':а, макоاвин':е, اпагони

419. Кульбаба: кул'баاбаба, молоاчаĭ, одуاван'чик

420. Подорожник: подорожник, اбапка

421. Деревій звичайний або тисячолистий: اкроваўник, اтис'ачник, де^ире^ив’іĭ

422. Берізка польова: бе^иاрезка, поاв’і ĭка, мокاрец'

423. Назви для урожаю: ўроاжаĭ

424. Назви для конюшини: кол'уاшина, кон'уاшина, кاл'ев’ер

425. Назви для молодої трави: оاтава, траاва, اперви^ечка

426. Назви для кропиви: кроاпива, круاпива

427. Назви для проса: пاросо, пшоاно

428. Назви для просяної соломи: прос'анка, пاрос'енка

429. Назви для ячменю: йачاм’ін'

430. Назви для конопель: коاнопл'і

431. Назви для плосконі, чоловічих стебел конопель: плосاк’ін', плосاкон’

432. Назви для насіння конопель: اс'м’а, اсімн'а

433. Назви для сніпка конопель: с'н'іاпок, оاколот

435. Назви для гречки (рослини і насіння): اгречка

436. Просяна солома: проاс'анка

437. Зернові відходи: ґрис, в’ідاв’іĭ, отاходи, اпос'л'ід^т

438. Пшенична солома: соاлома

439. Головня на колосках жита: гоاлоўн'а, саржа, колоاсок

440. Сніп обмолоченого жита: окоاл'іт, окоاлот, вокоاл'іт, обмоاлоток

441. Назви для тютюну (рослини і продукту): т'уاт'ун, таاбак

442. Назви для льону: л'он

443. Назви для кмину (рослини і насіння): км’ін, кмин, тм’ін

444. Назви для хрону (рослини і приправи): хр'ін

445. Назви для гороху: гоاрох

446. Молоді стручки гороху: лопатки, стручок, моло'диĭ гоاрох

447. Солома гороху: горохاл'анка, горохاл'енка

448. Назви для квасолі: фаاсол'а, паاсол'а

449. Назви для сочевиці: اсойа, соче^иاвиц'а, шушаاвии'ц'а

450. Назви для редьки: اреĭква, اред'ка, рет'ка

451. Назви для столового червоного буряка: стоاловиĭ буاрак, че^ир'вониĭ буاрак

452. Збільшена назва до слова буряк: бураاчишче, бураاчис'ко

453. Насіння цибулі: اс'ійанка

454. Зелене листя цибулі: шчи ^еاп’іа,сти^еп’ірйе, اпера

455. Насінний пагін у цибулі: стاр'ілка, сاтоўбур

456. Листя капусти: капустин':а

457. Стрижень головки капусти: каاчан, капусاтина

458. Капуста, що розвинулася в головку: каاчан

459. Насіння гарбуза: гарбузов’і اзерн'ата