Грибів, якими не слід користуватися

1. Опущена у відвар грибів срібна ложка чи срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби.

Потемніння срібних предметів залежить від хімічного впливу на срібло амінокислот, в яких є сірка (утворюється сірчане срібло чорного кольору). Такі амінокислоти є і в їстівних грибах, і в отруйних.

2. Якщо цибулина або часник, які варяться разом з гри-бами, буріють або синіють, серед їстівних є отруйні гриби.

Побуріння чи почорніння цибулі і часнику можуть викликати як отруйні, так і не отруйні гриби залежно від наявності в них ферменту тирозинази.

3. Отруйні гриби обов’язково викликають скисання молока.

Молоко скисає від наявності ферменту типу пепсин і органічних кислот, які можуть бути як в їстівних грибах, так і в отруйних

4. Личинки комах слимаків не їдять отруйних грибів.

Личинки і слимаки поїдають і отруйні, і їстівні гриби.

5. Отруйні гриби обов’язково мають неприємний запах, а їстівні – приємний.

Бліда поганка пахне майже так, як і печериця.

 

УВАЖНО ВИВЧІТЬ ГРУПИ ГРИБІВ, ЯКІ НАВЕДЕНІ

НА КОЛЬОРОВІЙ ВСТАВЦІ ДО ЦІЄЇ БРОШЮРИ.

Х1. ПОРАДИ НАСЕЛЕННЮ ЩОДО ЗАХИСТУ ВІД ДЕЯКИХ НЕБЛАГОПРИЯТНИХ ФАКТОРІВ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО

СЕРЕДОВИЩА

При геліофізичних факторах

На людину оказують вплив метеорологічні геофізичні та геліофізичні фактори. Сьогодні складаються прогнози усіх цих факторів окремо, причому всі вони є проявою єдиного фізичного процесу, який починається на Сонці і закінчується на Землі. Дія даних факторів на здоров’я лю-дини найбільш виражено у період геомагнітних бурь. В умовах забрудненої атмосфери, особливо у великих міс-тах, дія геліофізичних факторів посилюється.

 

На людину під час геомагнітної бурі діє цілий ряд факторів, які оказують вплив на перебіг цілого ряду захворювань:

- захворювання серцево-судинної системи (гіпертонія, стенокардія, інфаркт міокарду);

- захворювання органів дихання (хронічні не специфіч-ні захворювання легенів, туберкульоз);

- дія на систему крові;

- психоемоційний стан (синдром психоемоційної нап-руги);

- зміна біологічних ритмів.

 

Профілактика:

- обмеження фізичного навантаження під час геомаг-нітної бурі;

- пониження калорійності їжі;

- завчасне приймання вітамінів А, Е, С;

- активний відпочинок, закалювання (загальне оздо-ровлення).

 

 

11.2. Ультрафіолетова дія (опромінювання)

Із-за забруднення атмосфери фреонами зменшується у ній наявність озону, функція якого складається із послаб-лення інтенсивності ультрафіолетового опромінювання.

Надлишок ультрафіолетового опромінювання (при не правильному загоранні людини на сонці), може призвести до розвитку серйозних наслідків: злоякісні новоутворення шкіри, потемніння кристалика, гніт імунної системи.

Необхідно знати, що є 4-и типа шкіри щодо чутливості до ультрафіолетового опромінювання:

1-а - особливо чутлива: світла шкіра, погано загорає, швидко червоніє; характерна для людей з голубими очами і рижими волосами;

2-а – чутлива: характерна для людей з голубими, зеле-ними або сірими очами, світлими і світло-коричними во-лосами;

3-а – нормальна: характерна для людей з темно-руси-ми і темно-коричними волосами, сірими або світло-кари-ми очами;

4-а – не чутлива: характерна для смуглих людей з тем-ними і карими очами.

Існує ряд факторів ризику для розвитку злоякісних но-воутворювань шкіри:

- світла, слабко пігментована шкіра;

- сонцеві опіки, отримані у віці до 15 років;

- наявність великої кількості родимих плям;

- наявність родимих плям у діаметрі більше 1,5 см.

 

Профілактика:

1. Важливо вміти правильно загорати: чим більше чут-ливість шкіри, тим коротким повинен бути період первин-ного ультрафіолетового опромінювання. Для найбільш чутливої шкіри такий час складає не більше 10 хвилин, а для нормальної шкіри 30 хвилин. У подальшому цей час може збільшуватися.

2. Відомі ліки, які збільшують чутливість шкіри до дії ультрафіолетового опромінювання: аспірин, бруфен, індо-цід, лібріум, бактрім, пеніцилін, ласикс. Ось чому у період прийняття сонцевих ванн, необхідно бережно користува-тися цими препаратами.

3. Самим сучасним засобом захисту від ультрафіоле-тового опромінювання є сонцезахисні креми. Кожний із них має визначену ступінь захисту, який позначений цифровим коефіцієнтом, що нанесений на флаконі або упаковці. Наприклад, якщо без захисного крему ви можете находитися на сонці 15 хв., то користуючись кремом з коефіцієнтом 12, ви можете загорати 15 хв. х 12 = 180 хв. Вибір коефіцієнту захисту залежить від типу шкіри і місця проживання.

 

Харчові добавки

Харчові добавки – це природні або синтетичні речови-ни які навмисно вводяться у харчові продукти для придан-ня їм заданих властивостей, але самі по собі не використо-вуються у якості харчових продуктів. Використання хар-чових добавок може бути направлено на поліпшення зов-нішнього виду і смакових властивостей продукту, збері-гання якості продукту у процесі його зберігання або прис-корення строків виготовлення харчових продуктів.

Основні вимоги, які пред’являються до них – їх не шкідливість при будь-якому тривалому вживанню цього продукту у реально добовій кількості. Харчові продукти, як правило, повинні виготовлятися без харчових добавок.

За останнє десятиліття кількість харчових добавок, що використовується в харчовій промисловості, різко збіль-шилася. Наявність харчових добавок у продуктах, як пра-вило, повинна вказуватися на упаковці, яка вживається, етикетці, пляшці, пакеті і т. д. у розділі рецептури. Хар-чові добавки можуть позначатися як індивідуальна речо-вина, наприклад – нітрит калію, лецетин; або груповою назвою – консервант, емульгатор і т. д. У Європейському Союзі розповсюджено позначення харчових добавок у виді індексів Е (від слова Europe) з трьох – або чотири-значним номером, що замінює собою назву харчових до-бавок.

Споживачу важко орієнтуватися у тій наявності харчо-вих добавок, які практично є майже у кожному харчовому продукту. На сьогодні у різних державах світу у вироб-ництві харчових продуктів використовується біля 500 хар-чових добавок. Із них у державах СНД допущено вико-ристання у харчовій промисловості і їх наявність у імпорт-них продуктах 250 харчових добавок. Три харчові добав-ки заборонені для використання: Е 121, Е 123 і Е 240. Крім того, існує ціла група харчових добавок, які не сер-тифіковані у державах СНД.

Список харчових добавок, які не мають дозволу на ви-користання у харчовій промисловості: Е 103, 107, 125, 127, 128, 140, 153-155, 160d, 160f, 166. 173-175, 180, 182, 209, 213-219, 225-228, 230-233, 237, 238, 241, 252, 263, 264,

281-283, 302, 303, 305, 308-314, 317, 318, 323-325, 328, 329,

343-345, 349-352, 355-357, 359, 365-368, 370, 375, 381, 384, 387-390, 399, 403, 408, 409, 418, 419, 429-436, 441-444, 446, 462, 463, 465, 467, 474, 476-480, 482-489, 491-496, 505, 512, 519-523, 535, 537, 538, 541, 542, 550, 552, 554-557, 559, 560, 574, 576, 577, 579, 580, 622, 623-625, 628, 629, 632-635, 640, 641, 906, 908-911, 913, 916-919, 922, 923, 924b, 925, 926, 929, 942, 943а, 943b, 944-946, 957, 959, 1000, 1001, 1105, 1503, 1521.

 

Питна вода

Вода є невід’ємною частиною життя на Землі. Однак жалко, запаси питної води на нашій планеті обмежені і з кожним роком зменшуються. Яку воду ми п’ємо? Які шкідливі домішки вона може мати? Що може за цим нас-тупити? Як оборонити себе від цього? На ці питання ми і постараємося відповісти Вам.

 

Свинець у питній воді

Свинець у воді має антропогенне походження. Його склад у питній воді (за ДОСТом) реґламентовано - не біль-ше 0,03 мг/л. Особлива небезпека свинцю складається у тому, що він здатний накопичуватися в організмі і погано з нього виводиться.

Свинець являє собою небезпеку для людей різного віку, особливо для дітей та вагітних. Наслідки накопи-чення свинцю пов’язані зі здатністю викликати передчасні роди у жінок, знижувати вагу дітей при народженні, галь-мувати його розумовий і фізичний розвиток. Тривала дія свинцю може приводити до недокрів’я (анемії) із-за його можливостей гальмувати виникнення гемоглобіну; м’язо-вої слабкості; гіперактивності; агресивної поведінки. У до-рослих свинець може стимулювати захворювання гіперто-нією і викликати пониження слуху.

Яким чином свинець попадає у питну воду? Є два шля-хи його проникнення у питну воду: через забруднення свинцем ґрунту і арматуру водопровідної мережі.

Головне джерело забруднення ґрунту свинцем – вих-лопні гази автомобілів, які використовують у якості пали-ва етилований бензин (АІ-92 - АІ-98). У містах з інтенсив-ним рухом щільність свинцю в атмосфері в 5-12 разів пе-ребільшує природну (0,3-0,5 мкг/м³). Свинець випадає на поверхню ґрунту і змивається дощовою або талою водою, таким чином проникає у водоносні горизонти, а з останніх у колодязі та мережі централізованого забезпечення водою населених пунктів. Особливу небезпеку у цьому плані складають відкриті водойми, які використовуються для забезпечення водою великих міст.

Друга можливість – це вимивання свинцю із сантех-нічної арматури, яка має латунь, в склад сплаву якого входить і свинець. Процес переходу свинцю у воду під-силює кисла реакція води і її низька жорсткість.

Наявність свинцю у воді не може бути помітна за допомогою наших органів почуттів.

Засоби пониження місткості свинцю у питній воді:

- для пиття і приготування їжі використовуйте тільки холодну воду, так як гаряча вода краще вимиває свинець із сантехнічної арматури;

- перед тим, як набрати воду із водопровідного крану, дайте їй декілька хвилин стекти, особливо коли краном не користувалися декілька годин. Таким чином свинець, який перейшов із деталей сантехнічної арматури, буде змитий;

- самий ефективний спосіб пониження кількості свин-цю у воді – це використання спеціальних фільтрів із акти-вованого вугілля, які понижують його концентрацію на 88-90%. Цей процес називається адсорбцією.