Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Політична система суспільства і держава
Політична система суспільства: поняття, структура, функції Політична система суспільства — це система об'єднань (організацій) людей, що виражають інтереси соціальних спільнот та реалізовують політичну владу або борються за її здійснення та утримання, зокрема — за посередництвом держави. Структура політичної системи: 1) інституційний блок — суб'єкти політики: громадя 2) нормативний блок — система політичних і правових 3) функціональний блок — політичні відносини, полі 4) ідеологічний блок — політична ідеологія, політична 5) комунікативний блок — інтеграційні зв'язки між Функція політичної системи — це дія, яка сприяє підтриманню досягнутого стану суспільства і подальшому його розвитку. Основні функції політичної системи: 1) цілепокладальна. Полягає у визначенні цілей та за 2) організаторська. Полягає в мобілізації людських, 3) інтеграційна. Означає об'єднання громадян та їх 4) регулятивна. Полягає у встановленні «правил гри», тобто норм, на основі яких функціонує політична система та окремі її суб'єкти; 5) дистрибутивна. Передбачає розподіл матеріальних 6) ідеологічна. Означає формування політичної свідо
При цьому основною функцією політичної системи виступає владне опосередкування соціальних інтересів. Його необхідність пов'язана з розривом між безперервно зростаючими потребами різних соціальних спільнот і обмеженими ресурсами для їх повного або принаймні справедливого задоволення. Активна опосередкуюча діяльність політичної системи, перш за все, спрямована на те, щоб запобігати можливим конфліктам, «знімати» їх гостроту і використовувати «різницю потенціалів» політично виражених потреб для забезпечення динамічного суспільного розвитку. Із погляду системного підходу, основна функція політичної системи має узагальнюючий, інтеграційний характер щодо функцій її складових компонентів, у тому числі — щодо функцій держави. Типологія політичних систем Існує безліч підходів до типології політичних систем. Найбільш поширені з них: 1) залежно від типу культурної диференціації та культурної секуляризованості суспільства (Габріель Алмонд,
ж.Пауелл) — примітивні, традиційні та сучасні. Примітивні політичні системи володіють мінімумом структурної диференціації (немає розподілу влади в державі, не розмежовується суспільство та держава, церква не відокремлена від держави, відсутні партії). Панує «парафіяльна» полі- ' тична культура, тобто політичні інтереси людей обмежуються місцем проживання. Традиційні системи мають розви-" нену диференційовану політичну структуру і характеризуються «культурою підпорядкування». Люди знають про існування політичної системи, але участі в ній не беруть. Традиційні системи поділяються на патримоніальні (політичні еліти, королівська сім'я), централізовані бюрокра- *■ тичні (Імперія Інків, Англія за Тюдорів тощо) і феодальні політичні системи. Сучасні політичні системи володіють і' розвиненими політичними структурами, і політичною інфраструктурою (перш за все засобами масової комунікації). При такій системі функціонує вже не «культура підпоряд- * кування», а «культура участі». Громадяни можуть впли-^ вати на політичну систему за допомогою виборів, демонстрацій, мітингів, акцій громадянської непокори тощо. '
У свою чергу сучасні політичні системи Г.Алмонд розділяє за типом політичної культури. Політична система англо-американського типу (СІЛА, Англія, Канада, Австралія) характеризується однорідністю культури. Політичні цілі та засоби їх досягнення розділяють усі громадяни. Більшість населення над усе ставлять свободу особистості, масовий добробут і безпеку. Ця політична система чітко організована, стабільна. Для політичної системи континентально-європейського типу (Франція, Німеччина, Італія) характерна змішана політична культура, співіснування нових і старих культур; характерна наявність багатьох політичних партій із різною ідеологією та старими традиціями, що мають значний вплив на суспільство. До- ' індустріальній політичній системі (численні країни Азії, '' Африки, Латинської Америки) також властива змішана г політична культура, але вона дуже відрізняється від змішаної політичної культури західноєвропейських систем, оскільки може сполучати в собі найнесподіваніші протилежності: західні цінності, етнічні та релігійні традиції. Для цієї системи властивими є особистий авторитаризм, високий рівень насильства. Політична система тоталі-' тарного типу (фашистська Італія, нацистська Німеччина, країни «світової системи соціалізму») характерна надмірною централізацією влади, високим ступенем насильства; 2) за характером взаємодії із середовищем — відкриті та 3) за типом легітимності політичної влади — традиційні, 4) за змістом і формами управління — ліберально-де
" 99 П 5) залежно від способів здійснення функцій політичної системи — адміністративно-командні, змагальні та соціо-примирні системи (В.Є.Чиркін). Для адміністративно-командної системи характерні: бюрократичний централізм; внутрішня і зовнішня безконтрольність; наявність єдиного центру ухвалення рішень, що не підлягають критиці; відсутність зворотного зв'язку між владою і підвладними. Яскравим прикладом таким систем був Радянський Союз (СРСР). Для змагальної системи властиві: протиборство різних політичних сил; наявність різних центрів ухвалення рішень; тиск на владу знизу з метою добитися найбільш вигідних для себе умов. Саме такими були політичні системи більшості розвинених країн Заходу в XIX-XX ст. Соціопримирна система тільки починає складатися в умовах переходу людства від конфронтації до співпраці на основі визнання загальнолюдських цінностей. Для неї' характерні: пошук компромісу між правлячими групами та опозицією, ухвалення рішень на основі взаємних поступок і консенсусу.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 108; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.204.24.82 (0.047 с.) |