Сутність держави: плюралізм підходів

Поняття «сутність держави» звичайно уживається в трьох значеннях.

По-перше, це своєрідна моральна оцінка держави. У цьо­му розумінні суспільно-політична думка сформувала дві метатеорії:

1) держава — це організоване насильство над індиві­
дом, зло, хоча й необхідне. Тому межі дії державної влади
мають бути мінімізовані. Найяскравіше ця оцінка сутності
держави представлена в працях ліберальних філософів та
юристів;

2) держава — це спосіб забезпечення загального блага.
З позицій такого підходу держава сприймається як агент
із надання суспільству позитивних послуг (гарантування
безпеки, соціальна допомога, виховання та освіта населен­
ня тощо), як опікун суспільства та індивіда.

У сучасному світі ригоризм указаних трактувань сутно­сті держави значно знизився. Ліберали більше не запере­чують необхідності соціальної функції держави, а прихиль­ники патерналістської держави погодилися з необхідністю обмеження державної влади.

По-друге, під поняттям «сутність держави» розуміють сенс існування і роль держави в житті суспільства. «Сут­ність» як філософська категорія характеризує те головне в явищі, що визначає його природу, що робить явище самим собою: при зміні сутності об'єкт перестає бути тим, чим він є, і стає іншим явищем. Вітчизняні учені у сутності держа­ви виділяють класовий (становий) і загальносоціальний (загальнолюдський) зміст. Як класова (станова) установа держава захищає певні вузькокласові інтереси. Наприклад, рабовласницька держава закріплювала юридичну безправ­ність рабів, за допомогою державного апарату утримувала їх під владою рабовласників. У будь-якому випадку, проте, можна сказати, що з певного моменту розвитку суспільства держава є необхідним способом його організації, невід'єм­ною умовою його існування та життєдіяльності. Адже кожна держава організує виконання загальних справ, важ-

ливих для всіх членів суспільства, наприклад, оборону від зовнішніх ворогів, забезпечення правопорядку. У міру роз­витку загальносоціальний та загальнолюдський зміст дер­жави витісняє її вузькокласові функції.

І, нарешті, третє значення поняття «сутність держави» пов'язане з проблемою належності державної влади певно­му соціальному шару, з питанням про те, хто і в чиїх інте­ресах здійснює державну владу. У цьому сенсі існують такі концепції суті держави:

1) елітпистська теорія (її родоначальники — Гаетано
Моска, Вільфредо Парето, Роберт Міхельс) оцінює держав­
ну владу як справу політичних еліт (олігархій), що зміню­
ють одна одну в управлінні державою. З цієї позиції влада
народу — демократія — нездійсненна. Сучасні елітисти
допускають демократичні засади у державній владі, ствер­
джуючи, що єдиний інструмент демократії — вибори тієї
або іншої еліти;

2) технократична теорія (Джеймс Барнхем, Деніел
Белл, Олвін Тоффлер) бачить у державній владі різновид
соціального менеджменту. У постіндустріальному (інфор­
маційному) суспільстві, мета якого — розширене виробни­
цтво та споживання — менеджери стають новою економіч­
ною елітою, оскільки саме вони управляють виробництвом.
Отже, процес перерозподілу продуктів виробництва та інші
загальнозначущі для всього соціуму справи теж мають пе­
ребувати в руках професіоналів-менеджерів;

3) демократичні теорії стоять на позиціях народного
суверенітету. Із їхньої точки зору єдиним джерелом держав­
ної влади є народ, а державна влада має здійснюватися в
інтересах і під контролем народу. Теоретики плюралістичної
демократії (Гарольд Ласкі, Моріс Оріу) стверджують, що в
сучасній державі відбувається дисперсія політичної влади:
держава ділить тягар ухвалення рішень із численними ін­
ститутами громадянського суспільства (партіями, профспіл­
ками, корпораціями). Теорія репрезентативної демократії
(Ральф Дарендорф) розглядає демократичну державу як
парламентарну систему, де органи влади обираються на­
родом. Теорія партисипітарної демократії (демократії учас­
ті) оцінює державну владу як один із варіантів участі гро­
мадян в управлінні суспільними справами;

4) теорія держави загального благоденства (Карл Гун-
нар Мюрдаль) близька за своєю суттю до технократичних
доктрин держави. З позицій цієї теорії держава є коорди-

натором економічної та політичної діяльності суспільства. Завдяки спільним зусиллям держави та суспільних інсти­тутів інтереси всіх шарів суспільства в основному задово­лені, досягнута рівновага між інтересами особи та суспіль­ства;

5) марксистська теорія розглядає державу як знаряддя панування експлуататорського класу (рабовласників, фео­далів, буржуазії). Класовий підхід до сутності держави виявився вельми плідним для дослідження додержавноі держави, але до держави інформаційного етапу розвитку людства слабо придатний.

Спори про сутність держави належать до «вічних» на­укових проблем. Рішення окремих аспектів цієї проблеми породжує нові питання про призначення та роль держави в суспільстві.