Стан і перспективи розвитку страхового ринку в Україні

Становлення України як самостійної та незалежної держави зумовило створення і розвиток страхового ринку. Перші приватні страхові компанії, які завершили період монополії Держстраху, з'явилися в Україні на початку 1991р. Саме цей період вважають початком створення страхового ринку України. У вітчизняній економічній літературі виділять декілька етапів розвитку страхового ринку в Україні (табл. 1):

Таблиця 1.

Етапи розвитку страхового ринку в Україні

 

Етапи	Законодавча основа	Основні характеристики	Висновки	Причини гальмування
І етап (1991— 1993 pp.)	Закон України "Про господарські товариства"	Нерегульований розвиток недержавного страхування, усунення монополії Укр-держстраху і, як наслідок, поява великої кількості (приблизно 800) різноманітних страхових товариств та перших великих страхових компаній: HACK "ОРАНТА", "АСКО" та ін.	Інститут страхування як елемент ринкової економіки не сформувався	1. Відсутність методологічної бази страхування, у тому числі невизначеність таких базових категорій, як страхова сума, платіж, тарифна ставка, нетто-ставка, навантаження та ін. 2. Відсутність методологічної бази економіки страхування, тобто невизначеність таких понять, як собівартість, дохід, прибуток страховика та джерел їхнього формування, призвела до грубих викривлень в оподаткуванні страхової діяльності 3. Недосконалість методологічної бази бухгалтерського обліку страхових операцій
ІІ етап (1993— 1996 pp.)	Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування"	1. Виділення страхування в окрему галузь 2. Утворення контролюючого та регулюючого органу — Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укр-страхнагляду) 3. Утворення ловію ючого органу — Ліги страхових організацій України (ЛСОУ)	1. Здійснено першу спробу створення цивілізованого страхового ринку 2. Підірвано довіру широких кіл населення до страхування та економічних реформ у країні	1. Методологічну базу страхування в Декреті так і не було розроблено 2. Учасникам страхового ринку бракувало достатнього досвіду
ІІІ етап (березень 1996 — поч. 2001 pp.)	Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 р.	1. Утворення професійних об'єднань страховиків 2. Реорганізація Укр-страхнагляду 3. Удосконалення законодавчої бази зі страхування	1. Стабілізація кількості страхових компаній 2. Наближення страхового ринку до міжнародних стандартів	1. Недосконале регулювання страхового ринку 2. Слабкий розвиток ринку страхування життя

 

Важливим чинником впливу на процеси формування нової стратегії розвитку страхового ринку, механізму регулювання і нагляду за діяльністю у сфері страхування стало прийняття Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 p., відповідно до яких у розвитку страхового ринку визначився й четвертий етап, який характеризується:

— посиленням вимог до статутної діяльності страховиків, а також вимог з боку державних регулюючих органів;

— реорганізацією органів страхового нагляду;

— розширенням кількості обов'язкових видів страхування та страхових продуктів загалом.

Визначальними чинниками розвитку страхового ринку України є дві групи показників

Таблиця 2.

Чинники впливу на розвиток страхового ринку

Фінансові	Нефінансові
Річний збір премій та виплати відшкодувань.	Кваліфікація та досвід працівників
Частка кожної окремої страхової компанії в зібраних преміях та у виплатах відшкодувань	Досвід роботи страхових компаній на внутрішньому та міжнародному страховому ринках
Загальна сума адміністративно-технічних витрат	Правові, організаційні, трудові ресурси
Загальний капітал компаній	Ефективність регулювання страхового ринку
Величина технічних резервів	Асортимент страхових продуктів
Економічна ефективність інвестицій	Культура обслуговування клієнтів з боку страхових компаній

У Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 р. зазначено, що в сучасній економіці через страхування реалізується державна політика соціально-економічного захисту населення, а також формуються значні інвестиційні ресурси. Розвиток страхового ринку і використання його в інтересах сталого розвитку національної економіки в умовах її інтеграції у світове економічне господарство та посилення процесів глобалізації є важливим компонентом національної безпеки. Дослідження тенденцій розвитку страхового ринку України вказує на те, що нині страхування належить до групи найбільш рентабельних та найбільш динамічних галузей національної економіки, а страховий ринок є важливим сегментом фінансового ринку, що впливає на всі соціально-економічні процеси в державі.

Міжнародний досвід показує, що у розвинених країнах відношення до страхового ринку визначається як до стратегічного сектору економіки, який підвищує інвестиційний потенціал і сприяє збільшенню багатства нації. Загальна сума інвестицій, якими керують страхові компанії Європи, США та Японії, сягає 4 трлн дол. США.

Нині тенденції розвитку страхового ринку України вказують на те, що впродовж останніх років страхова справа розвивається швидкими темпами, що перетворило її на одну з найбільш динамічних і стабільно працюючих сфер національної економіки. Страхування — це одна з галузей економіки, в якій за останні роки спостерігається зростання основних показників. За роки незалежності в Україні в основному створено законодавчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових послуг.

Розвиток страхового ринку стримує слабкий розвиток та недосконалість таких соціально важливих видів страхування, як пенсійне й медичне страхування.

Законом України "Про страхування" встановлено обов'язкове страхування автоцивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак проведення цього виду страхування стримується відсутністю у відповідних законодавчих актах норм, які регулюють це питання. До такого обов'язкового страхування залучено не всіх власників транспортних засобів.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні здійснюють:

— відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

— значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;

— неповна та фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму;

— високий рівень інфляції (понад 15—20% у 2007—2008 рр.), унаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті є неможливим;

— слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

— відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

— неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування.

Нині беззаперечним лідером світового ринку страхування є США. На цю країну припадає третина всіх отриманих страхових премій. Друге місце посідає японський страховий ринок, при цьому варто зазначити, що тільки в Японії така велика різниця між обсягами премій з ризикових видів страхування та страхування життя.

Найбільш розвинені європейські країни, до яких належать Велика Британія, Франція, Німеччина та Італія, займають місця з 3-го по б-те відповідно, а за ними йде Південна Корея, яка потіснила Канаду з 7-го місця. Загалом на перші 10 найбільших національних ринків світу припадає 80,8 % усіх страхових премій, на перші 12 — 84 %.

За результатами проведеного аналізу можна зробити загальний висновок, що український страховий ринок став більш класичним, поступово набирають темпи так звані соціальні види страхування (медичне страхування, обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхування життя), але недостатньо розвинута законодавча база не дає змогу вийти цим видам страхування на перші позиції. Потрібно зазначити і позитивні тенденції: зменшення обсягів перестрахування у нерезидентів та зменшення обсягів перестрахування у сукупному обсязі отриманих страхових премій.

Наявні проблеми розвитку інвестиційної діяльності страховиків та інвестиційного потенціалу страхового ринку в Україні дають підстави для розробки концептуальних напрямів розвитку як самого страхового ринку, так і ефективного використання інвестиційних можливостей страховиків. З урахуванням концептуальних підходів розвитку страхового ринку в Україні має сприяти:

— відновлення довіри населення до страховиків, що вимагає серйозних, зрозумілих для потенційних клієнтів, гарантій повернення вкладених коштів і нарахованих на них відсотків;

— набуття страховиками прав інституційних інвесторів та надання їм ширших можливостей щодо інвестування страхових резервів та вільних ресурсів, а саме — можливості конвертувати гривні у валюту, вкладати кошти страхових резервів у житлове будівництво, іпотеку тощо;

— підвищення стійкості та потужності страхових компаній, їх авторитету у вітчизняних та іноземних інвесторів шляхом підвищення розмірів власного капіталу, покращення організації роботи, надання якісних страхових послуг, безумовного виконання прийнятих на себе зобов'язань;

— посилення контролю за діяльністю страховиків з боку органів страхового нагляду, застосування ними своєчасних заходів, які попереджують неплатоспроможність страховиків;

— розвиток системи перестрахування;

— створення нормативної бази, яка регулює права, обов'язки та відповідальність сторін за договорами перестрахування;

— створення системи гарантій виконання зобов'язань за договорами страхування, укладеними неплатоспроможними та збанкрутілими страховими організаціями;

— стабілізація фінансового стану всіх суб'єктів економіки та населення;

— активізація ролі держави та її органів у зміцненні та розвитку страхового ринку, формуванні державних пріоритетів у його розвитку, створенні конкурентного середовища на страховому ринку;

— розвиток законодавчої бази страхування, яка б враховувала сучасну ситуацію на страховому ринку;

— удосконалення організаційної структури та створення інфраструктури страхового ринку на рівні світових вимог;

— інтеграція страхового ринку України до світового ринку страхування та створення сучасної моделі ефективного управління страховими резервами.

Для розширення можливостей проведення страхових операцій і підвищення ролі страховиків в інвестиційному процесі мають бути суттєво збільшені розміри власного капіталу страховиків. Тільки великі страхові організації можуть акумулювати у вигляді джерел інвестицій значні кошти та викликати довіру з боку потенційних клієнтів.

У перспективі страховому ринку, перш за все, варто очікувати позитивних законодавчих змін, які відкриють для страхових компаній нові можливості в їх бізнесі.