Тема 1. Соціальна робота з людьми похилого віку (2 години)

Матеріали з дисципліни

 

“ Соціальна робота з різними категоріями клієнтів ”

 

для підготовки фахівців

зі спеціальності “Соціальна робота”

освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

Курс

 

 

Укладач:

доц. каф. соц. роботи

Ларіонова Н.Б.

 

 

Навчальна мета курсу:

Забезпечити засвоєння студентами знань про:

· Теоретико-методичні засади соціальної роботи з різними групами клієнтів;

· Нормативно-правові засади її організації;

· Зміст, методи, технології її здійснення;

· Стан вітчизняної та зарубіжної практики цієї роботи.

 

Розвиваюча мета курсу:

Забезпечити формування у студентів умінь використовувати отримані знання:

· Для здійснення діагностики стану конкретного клієнту або групи;

· Для моделювання соціального втручання в ситуацію клієнта;

· Для діагностики стану соціальної роботи з тією чи іншою групою клієнтів у конкретній територіальній громаді;

· Для прогнозування перспективи розвитку соціальної політики й соціальної роботи в контексті потреб і проблем різних груп клієнтів.

 

Виховна мета курсу:

Сприяти усвідомленню студентами гуманістичної сутності соціальної роботи, формуванню у них відповідних ціннісних орієнтацій майбутньої професійної діяльності.

 

Міністерство освіти і науки України

 

ДЗ «Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка»

 

“Затверджую”

Завідувач кафедри соціальної роботи

________________(_________________)

“___” ____________200___р.

 

 

Лекції

З дисципліни

 

“ Соціальна робота з різними категоріями клієнтів ”

 

для підготовки фахівців

зі спеціальності “Соціальна робота”

освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

 

 

Укладач:

доц. каф. соц. роботи

Ларіонова Н.Б.

Затверджено

на засіданні кафедри

соціальної роботи

Протокол №____

від _________________ р.

 

 

Луганськ – 2014

 

 

Тема 1. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ (2 години)

Висновки

1. Старіння є невід'ємним елементом розвитку особистості. У житті старої людини зазвичай відбуваються зміни, що зачіпають усі сфери життя: виробничу, сімейну, громадську, особисту.

2. Завданням соціальної роботи з літніми людьми є: організація довготривалого догляду для тих, хто його потребує; надання можливостей людям похилого віку реалізовувати свої здібності, брати участь у громадській діяльності; сприяння адаптації особистості до нових умов, відшуковуючи незадіяні на попередніх етапах життєвого шляху ресурси тощо.

3. У соціальній роботі з людьми похилого віку використовують такі форми допомоги, як медико-соціальна реабілітація, надання короткотермінового й довготермінового догляду, консультування і групова робота, сприяння трудовій та громадській зайнятості, допомога в захисті прав тощо.

Запитання для самоперевірки

1. Які Вам відомі соціальні і соціально-психологічні проблеми старості?

2. Яким чином процес старіння позначається на самосприйнятті і самопочутті людей похилого віку?

3. Яких принципів необхідно дотримуватися при організації соціальної підтримки людей похилого віку?

4. На що має бути спрямована соціальна робота з людьми похилого віку?

5. Обговоріть різні форми і методи роботи з людьми похилого віку.

6. У чому полягає соціальна реабілітація людей похилого віку?

7. Проаналізуйте сильні та слабку риси групового догляду для людей похилого віку.

8. Яким чином здійснюється соціальна робота з людьми похилого віку в різних закладах соціальної сфери?

9. Визначте заходи для подолання соціальної ізоляції людей похилого віку.

Література

1. Ариес Ф. Возрасты жизни // Философия и методология истории. – М., 1997.

2. Введення у соціальну роботу: Навч. посібн. / За ред. Т.В. Семигіної та ін. – К.: Фенікс, 2001.

3. Гулина М.А., Духновская Л.Б. Психологические особенности людей пожилого возраста // Психология социальной работы. – СПб.: Питер, 2002.

4. Давыдовский И.В. Геронтология. – М., 1966.

5. Кабаченко Н., Семигіна Т. Сучасні підходи до соціальної роботи з людьми похилого віку // Соціальна політика і соціальна робота. -2005.-№ 1.

6. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2001.

7. Пузирьов О. З досвіду роботи Севастопольського терцентру // Соціальний захист. – 2003. – № 2. – С. 36-40.

8. Соціальна робота як професійна діяльність. Вип. 3. Форми і методи соціальної роботи з людьми похилого віку / Упор. Т. Семигіна, Н. Кабаченко. – К.: Київ, ін-т соціальних та общинних працівників, 2002.

9. Соціальна робота. В 3 ч. – Ч.З. Робота з конкретними групами клієнтів / За ред. Т. Семигіної, І. Григи. – К.: Києво-Могилянська академія, 2004.

10. Соціальні послуги на рівні громади: український досвід та перспективи / За ред. Т.В. Семигіної. – К.: Гурт, 2005.

11. Харвен Т.К. Последний этап: исторические аспекты зрелости и старости // Социальная геронтология: современные исследования. – М: РАН ИНИОН, 1994.

12. Холостова Е. И. Стратификация возраста и активное старение // Психология зрелости и старения. – 2003. – № 4. – С. 17-25.

13. Что мы думаєм о процессе старения и старости? (По материалам Чикагской миссии): Метод, пособ. / Сост. В.Ю. Приходько. – К.: КИСОР, 2003. – Вьш. 1. – С. 8-9, 12-13.

Яцемирская Р. С., Беленькая И.Г. Социальная геронтология. – М.: ВЛАДОС, 1999.

 

Висновки

1. Інвалідність визначається як обмеження в можливостях, зумовлені фізичними, психологічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими бар'єрами, що не дають змоги людині, яка має інвалідність, бути інтегрованою до суспільства і брати участь в житті сім'ї чи суспільства на таких самих засадах, що й здорові особи.

2. Завданнями соціального працівника, який надає допомогу особам із функціональними обмеженнями, є створення умов, які сприятимуть самоактуалізації клієнта, якомога повнішому його включенню до соціального життя.

3. Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження, може охоплювати: соціально-психологічну та педагогічну допомогу, соціальну адаптацію (пристосування з використанням резервних компенсаторних здібностей); соціальну реабілітацію (відновлення, активізацію діяльності клієнта).

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняттю «людина з обмеженнями».

2. Чому, на Вашу думку, світова спільнота відмовилася від терміна «інвалід»?

3. У чому полягають перешкоди на шляху соціальної інтеграції людей із функціональними обмеженнями?

4. Охарактеризуйте сутність соціальної роботи з людьми, які мають функціональні обмеження.

5. Порівняйте форми, методи і технології, які використовують різні соціальні служби у роботі з інвалідами.

6. Яке значення має соціальне середовище для інтеграції людини з функціональними обмеженнями? Як, на Вашу думку, можуть соціальні працівники впливати на це середовище?

7. Чому люди з функціональними обмеженнями часто потребують представництва своїх інтересів? Що може зробити представник інтересів у такій ситуації: клієнтці 65 років, дорослий син (27 років) майже не виходить з дому через глибоку розумову відсталість. Нещодавно помер чоловік, і жінка стурбована майбутнім своєї дитини: якщо їй трапиться померти раптово, то сина обманним шляхом можуть позбавити житла, адже родичів чи добрих знайомих у неї немає. Вони мешкають вдвох у двокімнатній квартирі, жінка готова заповісти її тому, хто гарантує пожиттєвий догляд за сином, але боїться бути ошуканою.

8. Проаналізуйте сутність професійної абілітації та реабілітації людей із різного роду функціональними обмеженнями.

Література

1. /. 2003 - Еигореап уеаг/ог реоріе тік сІізаЬіШіез II Еигореап ОіаЬШгу Рогиш. - Доступно з: \у\у-\у.ес1Мерп.ог§/еп/еуеп1:$/уеаг.

2. Авраменко М. Професійна реабілітація як механізм соціальної ін­теграції інвалідів // Соціальний захист. - 2005. - № 3. - С. 31-32.

3. Акція інвалідів-спинальників. - Доступно з: Ьир://іпуа$рог1.іаІр. ог§.иа/то\'сс1і$/03 7.

4. Введення в соціальну роботу І За ред. Т.В. Семигіної, І.М. Григи та ін. - К.: Фенікс, 2001..

5. Грибальський Я., Мудрий Я. та ін. Доступність до об'єктів житло­вого та громадського призначення для людей з особливими потре­бами: Метод, посібн. - К.: Соцінформ, 2004.

6. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професій­ного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

7. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р.

8. Карпінська А. Жодної забутої в суспільстві людини // Добра во­ля. - 2004.-№ 5. - С. 25-27.

9. Качан Л. Через професію - до соціальної реабілітації // Соціаль­ний захист. - 2003. - № 11. - С. 9-11.

10. Международная классификация нарушений, снижения трудоспо-собности и социальной недостаточности. - М., 1982.

11. Петрусевич Е.В. Реабилитация XXI века // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: тези до­повідей. - К.: Ун-т «Україна», 2003. - С. 263-264

12. Підвищення професійного рівня фахівців організацій, що вирішу­ють проблеми неповносправних дітей та їх сімей: Проект. - К., 2003.

13. Полозюк ОМ. Соціально-правовий захист і підтримка інвалідів-спинальників //Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Тези доп. - К.: Ун-т «Україна», 2003. -С. 263-264.

14. Професійна реабілітація інвалідів II Соціальний захист. - 2004. -№4.-С. 17-19.

15. Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про підсумки проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю щодо забезпечення соціальних, економічних, правових і конституцій­них гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалі­дів» від 20.04.2004 р.

16. Семигіна Т.В. Словник із соціальної політики. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004.

17. Соціальні послуги на рівні громади: український досвід і перспективи / За ред. Т.В. Семигіної. - К.: Гурт, 2005.

18. Стандартньїе правила обеспечения равньїх возможностей для инвалидов // Права інвалідів в Україні. Збірник правових документів.-К.: Сфера, 1998.

19. Суслова М.Ю. О социализации молодьіх инвалидов // Социс. - 2000. -№ 6. -СІ 37-139.

20. Технологии социальнойработьі: Учебник / Под ред. Е.И. Холостовой.-М.: Инфра, 2001.

20. Токмак А.А. Использование социально-психологических тренин-гов для реабилитации пострадавших в аварии шахтеров // Прак­тична психологія і соціальна робота. - 2005. - № 2. - С. 75-79.

21. Тюптя Л. Т., Тюптя О.В. Психокорекційні методи роботи з людь­ми з особливими потребами // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Тези доп. - К.: Ун-т «Україна», 2003. - С. 107-108.

 

Висновки

1. Розлади психіки – окрема група хвороб, що уражають психіку та порушують адаптацію людини до суспільства та до найближчого оточення. Психічні захворювання найчастіше є хронічними та тривають роками, при цьому страждає психічна, а отже, й соціальна функція людини.

2. Головним завданням соціальних працівників є допомога людям з проблемами психічного здоров'я свідомо контролювати і поліпшувати особисті життєві ситуації з метою довгострокової профілактики виявів психічних розладів і покращення здоров'я. Важливим напрямом соціальної роботи з цією групою клієнтів є їхня інтеграція у суспільство.

3. Робота з клієнтом, який має розлади психіки, передбачає процес безперервної підтримки з використанням індивідуального консультування, роботи з сім'єю, групової роботи. У практиці соціальної роботи в установах громадської психіатрії використовують такі форми роботи, як кризове втручання, швидка госпіталізація, короткотермінова терапія, денний догляд, різні форми групової роботи.

Запитання для самоперевірки

1. Які соціальні проблеми можуть виникнути у людей із психічними розладами?

2. Чим, на Вашу думку, спричинена стигматизація людей із психічними розладами?

3. У чому полягають особливості біопсихосоціального підходу до розуміння психічних розладів?

4. Які основні принципи соціальної роботи з тими, хто має психічні розлади, Ви можете назвати?

5. У чому полягає прямий вплив у ході соціальної роботи на тих, хто має психічні розлади?

6. Опишіть процес безперервної підтримки у ході соціальної роботи тих, хто має психічні розлади.

7. У чому полягає соціальна робота з сім'ями, де є люди з психічними розладами?

8. Порівняйте українську та закордонну моделі організації допомоги людям із психічними розладами.

Література

1. Введення у соціальну роботу: Навч. посібн. / За ред. Т.В. Семигіної та ін.-К.: Фенікс, 2001.

2. Внебольничная помощь и психиатрическая реабилитация при тяжельїх психических заболеваниях / Под ред. Я. ван Вингель. - К.: Сфера, 2002.

3. Гокунь И. Отчет о работе центра медико-социальной реабилитации за 2003 год. - Доступно з: Ьир://\Уш\у.ира-р$усЬіаІгу.ог§.иа.

4. Гокунь І. Нові підходи у наданні допомоги людям із психічними захворюваннями // Соціальна політика і соціальна робота. - 2004.-№2.

5. Грига І., Кабаченко Н., Шевська І., Король І. «Мережі підтримки»: забезпечення керованого інтегрованого догляду // Соціальна політика і соціальна робота. - 2004. - №4. - С. 42—49.

6. Коцюбинский А.П., Бутома Б.Г., Зайцев В.В. Стигматизация и дестигматизация при психических заболеваниях // Социальная и клиническая психиатрия. - 1999. - Т. 9. - № 3. - С. 9-14.

7. Мартиненко А.В. Медико-социальная работа: теория, технологи образования. - М.: Наука, 1999.

8. Оса Ю., Грига І. Модель захищеного житла для людей з проблемами психічного здоров'я // Соціальна політика і соціальна робота. -2006. -№ 2-3.

9. Пінчук І. Програма соціально-економічного розвитку та комплекс­ного удосконалення психіатричної допомоги населенню Донець­кої області на 2004 рік (проект) // Соціальна політика і соціальна робота. - 2004. - № 1. - С. 56-64.

10. Психическое здоровье: новое понимание. - ВООЗ, 2000.

11. Соціальна робота: В 3 ч. - Ч. 3. Робота з конкретними групами клієнтів / За ред. Т. Семигіної, І. Григи. - К.: Києво-Могилянська академія, 2004.

12. Шизофренія та охорона здоров'я: Пер. з англ. А. Барбато. - К.: Сфера, 1998.

13. Затони В., Козн М., Фаркас М. Психиатрическая реабилитация. -К.: Сфера, 2001.

14. Юрьева Л.Н. История. Культура. Психические и поведенческие расстройства. - К.: Сфера, 2002.

Висновки

1. Залежність від психоактивних речовин є виявом адиктивної поведінки, для якої властиве прагнення до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану через прийом певних речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах або видах діяльності, що супроводжується розвитком інтенсивних емоцій.

2. Робота з людьми, які мають залежність від психоактивних речовин, повинна будуватися з огляду на численні соціальні, психологічні та біологічні чинники, пошук методів і форм роботи, прийнятних для конкретного клієнта і з огляду на той етап зміни поведінки, на якому він перебуває.

3. У соціальній роботі з наркозалежними виділяють три різновиди програм: 1) профілактичні, 2) лікувальні, 3) соціально-реабілітаційні. Завдання соціальних працівників, які працюють з людьми із залежністю від психоактивних речовин, зумовлюють різновиди програм.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення залежності.

2. У чому полягають особливості фізичної та психологічної залежності?

3. Як Ви розумієте, чому соціальним працівникам, які допомагають людям із залежністю, важливо працювати з родинами?

4. Які підходи до роботи зі споживачами ін'єкційних наркотиків ви можете назвати?

5. Які є моделі профілактики вживання психоактивних речовин? Охарактеризуйте їх.

6. Чому, на Вашу думку, почали розвиватися програми зменшення шкоди та вулична соціальна робота із споживачами ін'єкційних наркотиків?

7. У чому, на Вашу думку, полягають особливості безмедикаментозних реабілітаційних програм для людей із залежністю?

8. Як Ви розумієте, що таке терапевтична спільнота? Що її утворює?

Література

1. Богдан Д., Філь С. Вулична соціальна робота як метод профілакти­ки ВІЛ/СНІДу // Магістеріум. Вип. 10. Соціальна робота і охорона здоров'я. - К.: КМ Академія, 2004.

2. Соціальпо-психологічна реабілітація людей із залежністю від нар­котичних речовин. - К.: Граффіті груп, 2003.

3. Гриценко І. Соціальні аспекти незаконного обігу наркотиків // Со­ціальна політика і соціальна робота. - 2003. - № 1. - С. 106.

4. Молоді люди, які вживають ін'єкційні наркотики: поінформова­ність, усвідомлення ризику ВІЛ-інфікування, поведінка (Аналі­тичний звіт за результатами опитування споживачів ін'єкційних наркотиків у рамках проекту «Профілактика ВІЛ/СНІДу серед молодих людей, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом»). -К., 2001.

5. Соціальна робота з людьми, які живуть із ВІЛ/СШДом: Метод, по-сібн. / За ред. Т.В. Семигіної. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006.

6. Соціальна робота. В 3 ч. -Ч. 3. Робота з конкретними групами клєн-тів / За ред. Т.В. Семигіної, І.М. Григи. - К.: Києво-Могилянська академія, 2004.

7. Соціально-психологічне консультування клієнтів програм заміс-ної підтримуючої терапії: Навч. посібн. / За ред. Т.В. Семигіної. -К.: Український інститут досліджень політики щодо громадсько­го здоров'я, 2006.

Висновки

1. Розвиток ВІЛ-інфекції у дорослої людини без антиретровірусної терапії від моменту інфікування ВІЛ до смерті в середньому становить 10-11 років. Зі встановленням особі ВІЛ-позитивного статусу в усіх сферах її життєдіяльності відбуваються серйозні зміни. ВІЛ-позитивні люди потребують постійної психологічної підтримки та соціальної допомоги, тому соціальна робота з цією групою клієнтів набуває виняткової ваги. Наявність кваліфікованих соціальних працівників є основою для забезпечення догляду та підтримки лю­дей, які живуть із ВІЛ.

2. Соціальна робота з ВІЛ-позитивними людьми та їхнім оточенням може бути орієнтована на: забезпечення можливості жити творчо в новій життєвій ситуації; спілкування, створення можливості для обговорення проблем; надання клієнту системної підтримки, що забезпечує можливість жити настільки активно, наскільки це можливо; надання допомоги членам сім'ї під час хвороб, термінальної стадії захворювання та у період жалоби.

3. Вичерпна допомога людям, що живуть з ВІЛ/СНІД ом, складається з клінічної допомоги для всіх, психологічної та соціоекономічної підтримки, залучення ВІЛ-позитивних та їхніх близьких, розвитку поваги до прав та забезпечення правових потреб.

Запитання для самоперевірки

1. Які Ви знаєте шляхи передачі ВІЛ?

2. Які головні принципи покладено в основу надання соціальних по­слуг людям із ВІЛ?

3. Які емоційні переживання пов'язані з усвідомленням ВІЛ-пози-тивного стану?

4. Як соціальний працівник може допомогти людині повернутися від переживань до повсякденного життя?

5. Чому рекомендується уникати виявів співчуття стосовно людини з ВІЛ?

6. Які форми і методи соціальної роботи з людьми, які живуть із ВІЛ, Ви можете назвати? Наведіть приклади.

7. Розробіть власну модель комплексної допомоги людям, яких заче­пила проблема ВІЛ/СНІДу.

Література

1. Богдан Д., Зубець І. Проблеми АРВ-терапії осіб, що живуть з ВІЛ/ СНІДом, та стратегії дій соціальних працівників щодо допомоги та­ким особам // Магістеріум: Соціальна робота і охорона здоров'я. -К, 2006.

3. Василюк Ф.Е. Психология переживання. Анализ преодоления критических переживаний. -М.: Изд-во МГУ, 1984. -Доступно з: Ьир://оге1.г8І.ш/пеиехі/ш58Іап/уа5І1ик/іпсіех.Ь

4. ВІЛ/СНІД: політика, профілактика, догляд: Метод, посібн. / За ред. Т.В. Семигіної. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська акаде­мія», 2006.

5. Догляд і підтримка дітей з ВІЛ-інфекцією: Навч. посібник для персоналу дитячих установ, батьків, опікунів, соціальних пра­цівників та інших осіб, що доглядають за ВІЛ-інфікованими ді­тьми. - К.: Кобза, 2003.

6. Кошикова А. Громадські центри як модель роботи з ВІЛ-позитивними людьми // Соціальна політика і соціальна робота. -2005.- №2.

7. Кублер-Росс 3. О смерти и умирании. - М.: София, 2001.

8. Лазоренко Б., Булах Л. Методика організації соціально-психоло­гічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їхніх сімей // Наукові студії із соціальної та політичної психології. - Вип. 9(12). - К., 2005.

9. Люди и ВИЧІ Под ред. Е. Пурик. - К., 2006.

10. Мустакес К. Игровая терапия. - СПб.: Речь, 2003.

11. Організація комплексного догляду та підтримки для ВІЛ-позитив­них людей на базі громадських центрів / За ред. Т. Семигіної. - К.: ВБО «Всеукраїнська Мережа ЛЖВ», 2005.

12. Семигіна Т., Бойко А., Богдан Д. Розробка та проведення курсів підвищення кваліфікації для працівників ВІЛ-сервісних організа­цій // Соціальна політика і соціальна робота. - 2005. - № 4.

13. Соціальна педагогіка: теорія і технології / За заг. ред. І.Д. Звєрє-вої. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

Соціальна робота з людьми, які живуть із ВІЛ/СНІДом: Метод, по­сібн. / За ред. Т.В. Семигіної. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006.

Висновки

1. Дисфункціональними вважають такі сім'ї, в яких виконання функцій, властивих сім'ї, порушується, внаслідок чого у подружній, батьківській, матеріально-побутовій та інших сферах життєдіяльності не досягаються цілі родичів і суспільства загалом. В основі порушення функцій сім'ї можуть лежати найрізноманітніші чинники: дисгармонія в інтимних стосунках, психологічна несумісність подружжя, відсутність навичок й низька культура спілкування, погані умови життя і т. ін.

2. Соціальна робота з неблагополучною сім'єю спрямована на створення умов для подолання сім'єю причин і наслідків свого неблагополуччя.

3. Соціальну роботу з проблемними сім'ями прийнято поділяти на такі види, як екстрені дії, спрямовані на виживання родини; діяльність, спрямована на підтримку стабільності родини; заходи, спрямовані на соціальний розвиток родини та її членів.

Запитання для самоконтролю

1. Що, на Вашу думку, викликає дисфункціональність сім'ї?

2. Які види сімей можна, на Вашу думку, віднести до неблагополучних?

3. Як Ви вважаєте, чи повинна кожна сім'я обов'язково проходити усі стадії життєвого циклу сім'ї? Обґрунтуйте свою відповідь.

4. Розкрийте основні завдання соціальної роботи з неблагополучною сім'єю.

5. У чому полягає сутність соціального супроводу неблагополучної сім'ї?

6. У чому полягає мета сімейного консультування?

7. Які стратегії сімейного консультування Ви можете назвати?

8. Порівняйте соціальні послуги та форми роботи із неблагополучними сім'ями у різних соціальних закладах.

Література

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / За заг. ред. А.Й. Капської. - К., 2002.

2. Алешина Ю. Индивидуальное и семейное консультирование. - М.: Класе, 2000.

3. Барсукова Т. Соціально-педагогічний супровід дітей «групи ризи­ку» і їх сімей // Соціальна педагогіка. - № 1. - 2003. - С. 70-71.

4. Веб-сторінка організації «Кожній дитині». - Доступно з: Ьир:// \у^,\у\у.еУегусЬі1о!.ог§.иа/ик/аЬоиї/.

5. Веб-сторінка організації «Надія і житло для дітей». - Доступно з: пІір://ш\у\у.пореапо!поте5.ог§.иа.

6. Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 рр.

7. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» за 2001 р.

8. Карпінська А. Жодної забутої в суспільстві людини // Добра во­ля. - 2004. -№ 5. - С. 25.

9. Козубовська І.В., Керецман В.Ю. Вплив сім'ї на формування осо­бистості // Соціальна робота в Україні та за рубежем. - Доступно з: пир://\у\уш.яиаПег1у.и2.иа/3/4.Ьіт1.

10. Педагогічний словник для молодих батьків. - К.: ДЦССМ, 2003.

Проблемні сім "ї: діти і батьки / Якубова Ю.М. та ін. - К., 1998.

12. Програма формування педагогічної культури батьків / За ред. В.В. Постового. -К., 2003.

13. Робота шкільного психолога з неблагополучними сім'ями. - До­ступно з: пир://ик.\уікіЬоок5.ог§/\уікі.

14. Сидоренко Ю.А. Сучасна українська сім'я як клієнт соціальної роботи // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2003. -№2.-С. Ю0-101.

15. Соціальна педагогіка: теорія і технологія / За заг. ред. І.Д. Звєрє-вої. - К.: Науковий світ, 2006.

16. Соціальна робота з людьми, які живуть із ВІЛ/СНІДом: Ме­тод, посібн. / За ред. Т.В. Семигіної. - К.: Видавн. дім «Києво-Могилянська академія», 2006.

17. Соціальні послуги нарівні громади: український досвід і перспек­тиви / За ред. Т.В. Семигіної. - К.: Гурт, 2005.

18. Соціальні служби -родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. І.М. Григи, Т.В. Семигіної. - К., 2002.

19. Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посібн. / За заг. ред. А.Й. Капської. - К., 2000.

20. Технологія роботи з різними категоріями клієнтів ЦССМ; Метод. посібн. / С.В. Толстоухова та ін. - К.: ДЦССМ, Державний інсти­тут проблем сім'ї та молоді, 2003.

21. Трубавіна І.М. Соціально-педогогічна робота з неблагополучною сім'єю. Навч. посібн. - К.: ДЦССМ, 2003.

Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо запобіган­ня дитячій бездоглядності» від 28 січня 2000 р.

Висновки

1. До дітей, які залишилися без батьківського піклування, відносять: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, бездоглядних дітей (дітей вулиці). Втрата батьків або їхня відсутність з моменту народження чи пізніше руйнує психіку, волю, характер і, як наслідок, впливає на фізичний та інтелектуальний розвиток дитини.

2. Соціальна робота з дітьми, які залишилися без батьківського пі­клування, спрямована на створення турботливого середовища, яке допомагає дитині розвиватися, сприяння соціалізації дитини, що перебуває в державному закладі, запобігання появі бездоглядних дітей або їхній інституціалізації.

3. Вибір практичних методів роботи з дітьми, які залишилися без батьківського піклування, залежить від: віку дітей; форми виховання дітей (колективної, групової, індивідуальної), осіб та організацій, які працюють з цією групою дітей. У соціальній роботі відбувається поступовий перехід від ідей колективного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, до впровадження індивідуальних підходів і сімейних форм виховання.

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає відмінність між поняттями «дитина-сирота» та «дитина, що залишилася без піклування батьків»? Кого вважають «соціальними сиротами»?

2. Чим би Ви пояснили зростання в Україні кількості дітей, які зали­шилися без батьківського піклування?

3. Який вплив, на Вашу думку, мають стаціонарні установи на психологічний, емоційний та соціальний розвиток дитини? Що таке явище госпіталізму?

4. У чому може полягали роль соціального працівника у соціальному супроводі прийомних батьків та батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу?

5. Які форми роботи з вихованцями шкіл-інтернатів Вам відомі?

6. У чому полягає роль соціального працівника у допомозі дітям вулиці?

7. Дайте порівняльну характеристику різних форм опіки дітей-сиріт.

8. Які приклади роботи соціальних служб, що надають допомогу дітям, які залишилися без піклування батьків, Ви можете навести?

9. Запропонуйте шляхи подолання соціального сирітства в Україні.

Література

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / За заг. ред. А.Й. Капської. - К., 2002.

2. Вадзюк О.В. Соціальна робота з клієнтами //Соціальна робота в Україні: теорія та практика. - К.: УДЦССМ, 2002.

3. Варениця О., Макаренко О. Соціально-психологічні проблеми ді­тей у родинах нелегальних трудових мігрантів // Соціальна політи­ка і соціальна робота. - 2006. - № 2-3.

4. Волинець Л.С. Соціальне становище дітей в Україні. - К., 2000.

•5. Вчимося жити самостійно: Навч.-метод, посібн. / Ж.В. Петрочко та ін. - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2002.

6. Державна доповідь «Про становище дітей в Україні (за підсумками 1999 року): Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать­ківського піклування». - К: Український ін-т соц. дослідж., 2000.

7. Дети улицьі. Образование и соціальная адаптация безнадзорньїх де-тей: Доклад / Под ред. А.Н. Майорова. - М.: Интеллект-центр, 2001.

8. Дума Л.П., Савчук ОМ. Тренінг для випускників шкіл-інтернатів // Соціальна політика і соціальна робота. - 2002. - № 3-4. - С. 66-79.

9. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р.

10. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.07.2001 р.

11. Звіт про діяльність БО «Соціальна служба «Віфанія» за період з 1998 по 2003 рік.-К., 2004.

12. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. - К.: УДЦССМ, 2001.

13. Козубовський В.В. Соціальний захист неповнолітніх, позбавле­них сімейного виховання // Соціальна робота в Україні та за рубе­жем. -Доступно з: пгф.УЛуш^иагїегІу.иг.иа/І/б.ппті.

14. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підготов­ки прийомних батьків / Упор, та авт. коллектив Н.М. Комарова та ін. - К.: Студцентр, 1998.

15. Причини іпституціалізації і майбутнє молодих людей, які залиша­ють заклади державної опіки: Тематичне дослідження. - К., 2001.

16. Психолого-педагогічні аспекти роботи з «дітьми вулиці»: 36. статей та методик / За. заг. ред. С.В. Толстоухової, І.М. Пінчук. - К., 2000.

/ 7. Слуцкий Е.Г. Беспризорность в России: вновь грозящая реальность // Социологические иследования. - 1998. - № 3. - С. 117-118.

18. СоціальнароботаїУ 3 ч. - Ч. 3. Робота з конкретними групами клі­єнтів / За ред. Т.В. Семигіної, І.М. Григи. - К.: Києво-Могилянська Академія, 2004.

19. Соціальні послуги на рівні громади: український досвід і перспек­тиви / За ред. Т.В. Семигіної. - К.: Гурт, 2005.

20. Соціальні служби -родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. І.М. Григи, Т.В. Семигіної. - К., 2002.

21. Теорії і методи соціальної роботи І За ред. Т.В. Семигіної, 1.1. Ми-говича. - К.: Академвидав, 2005.

22. Чи зійдуться наші долі... Реінтеграція батьків і дітей: перші кроки до усвідомлення потреби / Л.С. Волинець та ін. - К., 2002.

23. Шульга Т.И., Слот В., Спапиярд X. Методика работьі с детьми «группьі риска». 2-е изд. - М.: Изд-во УРАО, 2001.

24. Яковенко В.С. Дитина - сирота: розвиток, виховання, усиновлен­ня. - Кіровоград, 1997.

 

Організація надання послуг

В Україні соціальна робота з людьми, які стали жертвами насильства, починає розвиватися лише наприкінці 90-х рр. XX ст. Насамперед цю роботу спрямовували на жінок і проводили такі громадські організації, як «Вінрок Інтернешнл» (Жіночий Консорціум ННД – США), благодійні фонди «Жіноча доля», Грейс-Клуб» (жіночий культурно-просвітницький центр) та ін. Щоправда, у Києві було створено й державну структуру – Київський міський центр роботи з жінками. Однак про таке розмаїття організацій та послуг, яке спостерігається в інших країнах, говорити поки що не доводиться. Також в Україні і досі бракує механізму швидкого та ефективного захисту від насильства, особливо захисту дітей, відповідних інституцій і спеціалістів. Загалом сучасна українська система захисту прав та свобод людини працює не зовсім ефективно. У пресі постійно висвітлюються факти порушень, проте правоохоронні органи недостатньо реагують на такі порушення.

Разом з тим в останні роки в Україні ведеться певна робота щодо запобігання насильству в сім'ї. 15 листопада 2001 р. було прийнято Закон України «Про попередження насильства в сім'ї». Почала розширюватися мережа державних соціальних служб, інформаційно-консультативних центрів, притулків для жінок, які зазнали насильства. Утім, ця мережа не є достатньо ефективною, а положення, задекларовані в законі, не втілюються в реальність, про що свідчить статистика Міністерства внутрішніх справ України. Допомогу жінкам, які зазнали насильства в сім'ї, надають фрагментарно і майже виключно у великих містах. Практичні моделі надання допомоги в українських кризових центрах мало зважають на необхідність системного підходу з урахуванням усіх особливостей жінок, що зазнають насильства в сім'ї, та важливість проведення паралельної інформаційно-профілактичної роботи.

Наразі соціальні працівники повинні вже зараз ініціювати роботу із захисту дітей від насильства. Послідовні та продумані дії спеціалістів із соціальної роботи здатні змінити практику роботи служб і установ соціальної сфери на місцях стосовно поліпшення захисту дитини від насильства. Необхідною умовою успіху є активна робота на міжвідомчому рівні, залучення всіх дотичних служб і установ до цього процесу.

У розвинених країнах привернення уваги як громадськості, так і науковців до проблеми насильства над жінками, поширення та активний розвиток рухів за права жінок зумовили появу значної кількості практичних моделей надання допомоги жінкам-жертвам насильства в сім'ї.

Однією з перших форм допомоги жінкам були притулки, які надавали жінкам такі види послуг: 24-годинні «гарячі лінії», забезпечення житлом та працевлаштування, медичне обслуговування, допомога у вирішенні юридичних та майнових проблем, консультування. Спектр послуг таких центрів розширювався з подальшим вивченням проблеми насильства в сім'ї. З моменту, коли насильство почало розглядатись ширше, ніж нанесення фізичної шкоди, однією з найважливіших послуг стало психологічне консультування. У 90-х рр. XX ст. в межах консультування використовували такі види і техніки психотерапевтичного втручання, як короткотривале цілеспрямоване кризове втручання, когнітивно-біхевіоральна терапія, групова та сімейна терапія.

Наприклад, у США функціонують державні, громадські і приватні соціальні і психолого-соціальні служби, які надають допомогу сім'ям у розв'язанні конфліктів і налагодженні стосунків між подружжям. Створено доволі жорстку систему контролю за насильством над дітьми, за якої соціальним працівникам надано право на кризове втручання (термінове вилучення дитини із родини й передачу до кризового центру або до тимчасової прийомної родини) та порушення питання щодо позбавлення батьків права на виховання дитини.

Перший у США притулок для жінок, які зазнали насильства, та їхніх дітей створено 1885 року в Чикаго. 1990 року на території США та Канади налічувалося понад 1 250 притулків. Головна мета сучасних американських притулків – це організація безпечного перебування, надання первинної допомоги, грошової, юридичної допомоги та медичних послуг. Жінки можуть перебувати там, доки не знайдуть роботи або нового місця проживання. Держава оплачує витрати на переїзд до будь-якого місця. При американському притулку функціонують школи та дитячі садки.

У США організації, які надають допомогу жінкам, які постраждали внаслідок насильства, отримують державне фінансування, хоча надавачами послуг, зазвичай, є недержавні організації.

Отож, окрім звичайних притулків у США, в рамках державної програми створено Правничий центр, мета якого полягає у наданні юридичної допомоги. До переліку послуг таких закладів входять: юридичні консультації, зокрема по телефону, юридичний супровід у цивільних справах (наприклад, розлучення), юридичний супровід у кримінальних справах (коли жертва насильства скоїла злочин проти агресора і була заарештована), юридична допомога в разі, якщо жертва вбила свого насильника з метою самозахисту.