Клас односім'ядольні, або ліліопсіди

Вважають, що найдавніші види класу односім'ядольні, або ліопсіди — Monocotyledones, або Liliopsida, походять від примітивних двосім'ядольних. Представників класу односім'ядольні значно (майже в 3 рази) менше порівняно з кількістю видів двосім'ядольні них. Клас об'єднує 4 підкласи, 104 родини, 3000 родів і близької 63000 видів.

Родина конвалієві. Ця родина - Convallariaceae об’єднує 23 роди і 230 видів, поширених переважно у північній півкулі. Це багаторічні кореневищні трав’янисті рослини. В надземній частині рослини немає розвинених судин. Листки відзначаються дуговим жилкуванням, вони відходять від кореневища або розміщені на стеблі. Квітки невеликі, зібрані в китицевидному суцвітті, актиноморфні з простою зрослою (рідко незрослою), віночковидною шестичленною (рідко чотиричленною) оцвітиною. Тичинок шість (рідко чотири); вони розташовані в два кола. Гінецей ценокарпний, складається з трьох (рідко двох) плодолистиків. Зав’язь верхня. Плід ценокарпний – соковита ягода з невеликою кількістю насіння.

Характерним представником родини конвалієві є конвалія звичайна – Convallaria majalis. Це рослина з повзучим розгалуженим кореневищем. Вона має прикореневі листки двох видів: нижні (їх 3 – 7) невеликі, лусковидні, стеблообгортні; розташовані вище (їх 2 – 3) великі, широколанцетні або еліптично – ланцетні, піхвові, шкірясті, блискучі. Стебло тригранне, безлисте (квітконіс) закінчується суцвіттям – однобічною китицею з пониклими, дуже пахучими квітками, з маленькими плівчастими приквітками. Оцвітина біла, кулясто – дзвоникувата, складається із шести зрослих квітколистків.

Плід – червона куляста ягода.

Конвалія звичайна поширена в Східній Європі у світлих листяних і мішаних лісах, на узліссях. Вона часто культивується в садах.

Уся рослина отруйна, містить 10 серцевих глікозидів. Тому вона застосовується для лікування серцевих захворювань. Її квітки використовують у парфумерії. Рослина віднесена до рідких зникаючих видів України, тому охороняється.

Родина злакові, або м’ятликові. Ця родина – Gramineae, або Poaceae, являє собою одну з вершин морфологічної еволюції квіткових рослин. Велика космополітна родина злакові об’єднує близько 900 родів і 11 000 видів, поширених як в тропічних країнах, так і в країнах помірного і холодного клімату. Це трав’янисті багаторічні кореневищні й однорічні рослини, деякі із здерев’янілими стеблами заввишки 25 – 30 см і навіть 40 м. Усі вони відзначаються інтеркалярним ростом. Камбій у них відсутній, стебло галузиться лише біля основи, в так званій зоні кущіння, або у вузлі кущіння. Стебло – соломина, порожниста у меживузлях і здута у вузлах. Листки прості, чергові без прилистків, розділені на дві частини: нижню, що обгортає стебло, утворюючи незамкнену піхву, і верхню лінійну або ланцетну пластинку з паралельним жилкуванням. Біля основи пластинки знаходяться середній виріст – язичок, або лігула, який закриває піхву, і бічні вирости – вушка, що охоплюють стебло. Розвиток язичка і вушок, їх розміри, форма, консистенція, опушення є не лише видовою, а й сортовою ознакою. На кореневищах листки видозмінені, у вигляді шкірястих лусок. Суцвіття у злакових – китиці, волоті, прості або складні волоски. Основою всіх суцвіть є колосок, що формується з однієї або кількох квіток, кожна з яких оточена двома колосковими лусками (видозміненими листками), верхньою і нижньою. Остання закінчується вузькою (шилоподібною) щетинистою зазубреною остю. Квітки актиноморфні, двостатеві, рідко одностатеві, з редукованою оцвітиною, що складається з двох дуже маленьких плівок – лодікул. Тичинок 3 (зрідка 1,2,6 – до 40), з довгими тонкими тичинковими нитками. Маточка одна, складається з двох – трьох плодолистків із дволопатевою приймочкою (рідко трилопатевою) і верхньою одногніздою зав’яззю.

Плід несправжньомонокарпний – зернівка. Насіння з ендоспермом.

Багато видів злакових має важливе господарське значення. Їх використовують як харчові рослини (пшениця, жито, овес, кукурудза, рис, ячмінь тощо), як кормові (райграс, тимофіївка та ін.), у медицині (пирій повзучий, кукурудза, рис, цукрова тростина тощо), у паперовому і текстильному виробництві, хімічній промисловості, будівництві, для закріплення пісків, схилів, ярів як протиерозійний засіб.

Кукурудза звичайна – Zea mays являє собою однорічну однодомну рослину з одностатевими квітками. Чоловічі квітки зібрані в верхівкову волоть,жіночі містяться у пазухах нижніх листків, у початках, охоплених листковидною обгорткою. Квітки мають довгі нитковидні стовпчики, що виходять за межі обгортки. Листки лінійні, піхвові, чергові.

Кукурудза відома лише в культурі. В Європу вона була завезена в ХV столітті із Мексики. В світовому масштабі кукурудзою засівається 80 млн. га, тобто вона займає друге місце за посівними площами.

Використовуються зернівки, з яких одержують борошно, крупи, крохмаль, кукурудзяну олію, спирт тощо.

У медицині використовують кукурудзяний крохмаль (як і картопляний), кукурудзяну олію при атеросклерозі й кукурудзяні стовпчики як сечо – й жовчогінний засоби.