Роль лишайників у природі та їх господарське значення

Лишайники - піонери рослинності. Поселяючись на субстратах, де інші рослини зростати не можуть (наприклад, на скелях), вони через деякий час, часткове відмираючи, утворюють невелику кількість гумусу, на якому можуть поселитися інші рослини. Лишайники широко розповсюджені в природі (живуть на грунті, скелях, деревах, деякі у воді трапляються на металевих конструкціях, кістках, склі, шкірі ті інших субстратах). Лишайники руйнують гірські породи виділяючи лишайникову кислоту. Ця руйнівна дія підтримуєтьсі дією води та вітру. Лишайники здатні накопичувати радіоактивні речовини.

Велику роль відіграють лишайники в господарській діяльності людини вони служать кормом для оленів та деяких інших домашніх тварин; окремі види лишайників (лишайникова манна, гірофора в Японії) вживає людина; з лишайників добувають спирт (з цетраріі ісландської, деяких видів кладоній), фарби (з деяких видів рочел, охролехії); їх використовують в парфумерній промисловості (евернію сливову - дубовий “мох”), медицині (ісландський “мох” - при кишкових захворюваннях, хворобах дихальних шляхів; лобарію - при легеневих хворобах; пелтигеру - при сказі; пармедію - при епілепсії тощо); з лишайників отримують антибактеріальні речовини (найбільше досліджена уснінова кислота).

Лишайники майже не завдають шкоди господарській діяльності людини. Відомі лише два види, які є отруйними (в Україні вони зустрічаються рідко).

Безпосередньо деревам, на яких вони поселяються, лишайники не завдають шкоди, оскільки рідко заглиблюються в живі тканини рослин, їх навіть вважають “захисниками” дерев. Відомо, що дерево, вкрите лишайниками, менше руйнують гриби, які пошкоджують деревину (ряд лишайникових кислот пригнічують ріст грибів - руйнівників деревини). Однак вони закривають сочевички і тим самим утруднюють газообмін рослин. Крім того, під покривом лишайників на стовбурах дерев знаходять укриття шкідливі комахи, легше розвиваються паразитні гриби, Таким чином, стовбури дерев, особливо плодових, бажано очищати від лишайників.

Відділ лишайники

Лишайники - Lichenes являють собою симбіотичні організми. До складу їх слані входять гриби (один із видів аскоміцетів, базидіоміцетів або фікоміцетів), зелені, жовто-зелені, бурі водорості або ціанобактерії. Із зелених водоростей у цьому симбіозі близько

90 % складають такі роди, як трсбуксія - Trebouxia, несправжня требуксія - Pseudotrebouxia і трентеполія - Trentepolia, а із ціа­нобактерій - носток - Nostoc і глеокапса - Gloeocapsa. Жовто-зелені й бурі водорості в лишайниковому симбіозі зустрічаються І рідко. В слані одного виду лишайників можуть знаходитись різні види водоростей. Водоростевий компонент лишайника називається фікобіонтом.

У деяких лишайників виявлена також бактерія Azotobacter, тобто вони складаються з трьох компонентів. Взаємовигідність такого симбіозу зумовлюється тим, що водорості і ціанобактерії дістають від гриба потрібні їм мінеральні солірі вологу, а гриб від водоростей і ціанобактерій - вуглеводи, що утворюються в процесі фотосинтезу, і азот, який здатні засвоювати з повітря Azotobacter і Nostoc.

Характерно, що водорості і ціанобактерії, що входять до лишайникового симбіозу, можуть існувати самостійно, тоді як лишайникові гриби, як правило,- лише в симбіозі з ними.

Розповсюджені лишайники в природі дуже широко - від аридних пустель до Арктики. Вони ростуть на стеблах дерев, на скелях, що обвіваються вітрами і обпалюються сонцем, у зоні морського прибою, постійно занурені у морську воду, часто першими оселяються на кам'янистих виступах. Більшість лишайників може і переносити повне висушування. При цьому життєві процеси в них майже припиняються. Воду вони здатні поглинати всією поверхнею.

Розміри лишайників варіюють від дуже маленьких, майже непомітних неозброєним оком, до досить великих, що досягають довжини 15 см, а у деяких (бородатих) лишайників - значно 'більшої. Щорічний приріст їх слані становить 0,1 -10 мм, що і зумовлюється дуже повільним накопиченням у них органічних речовин.

Забарвлення лишайників різне - від сірого, жовтуватого, оранжевого, зеленуватого до бурого і чорного з різними відтін-їками. За морфологічними ознаками слані розрізняють три види лишайників: кіркові, або накипні, листуваті і кущисті (рис. 9.3). Кіркові лишайники мають слань, схожу на кірочку, що щільно приросла до субстрату або навіть вросла в нього.

Листуваті мають листковидну слань у вигляді досить великих пластинок або лусок, що з'єднуються з субстратом ризоїдоподібними відростками і легко відділяються від нього. Кущисті мають вигляд галузистих кущиків або звисають донизу довгими космами у вигляді бороди, за що отримали назву бородатих. З субстратом вони з'єднані лише основою.

За анатомічною будовою слані розрізняють лишайники гомеомерні і гетеромерні. У гомеомерних лишайників клітини водоростей або ціанобактерій рівномірно розподіляються по слані. У гетеромерних клітини водоростей або ціанобактерій концентруються у відокремленому шарі. Розмноження лишайників залежить від особливостей розмноження компонентів, що входять до їх складу. При цьому гіфа гриба, що виростає із спори, повинна зустріти клітину відповідної водорості, або ціанобактерії, обплести її і в подальшому рости разом, утворюючи лишайник. Коли ж гіфа гриба не зустріне клітину водорості або ціанобактерії, вона гине. Лишайники можуть розмножуватись і сумісно - маленькими, у вигляді кульок, шматочками слані, що називаються соредіями (якщо вони утворюються всередині) і ізидіями (якщо вони утворюються зовні).

Значення лишайників велике і різноманітне. Вони перші поселяються на безплідних місцях, де не може жити ні одна інша рослина. Завдяки наявності лишайникових кислот вони руйнують поверхню субстрату, що сприяє поселенню на ньому інших рослинних організмів. Лишайники мають досить велике практичне значення. Наприклад, такий лишайник, як ісландський мох - Cetraria islandica, застосовується в медичній практиці для лікування колітів, лишайник Cetraria cucullata містить значну кількість вітаміну С. Види роду Cladonia (понад 200 видів) відомі під назвою оленячого моху; вони займають величезні площі в тундрах і соснових борах і являють собою основну їжу північних оленів, особливо в зимовий період.

Із деяких видів роду Cladonia одержують антибіотик бінан, що застосовується як антисептик. Лишайник Roccela, що росте на скелях на берегах Середземного моря, використовують для виробництва лакмусу.

Із лишайників одержують глюкозу, харчовий цукор, спирт, речовини, що здатні желатинуватись. Деякі із лишайників їстівні. В Японії готують різні страви з умбілікарії їстівної, а в пустелях Середнього Сходу вживають аспіцилію їстівну, або лишайникову манну.

Лишайник дубовий мох - Evernia prunastri в парфумерному виробництві використовують для отримання ефірних олій, а в харчовій промисловості-для ароматизації хліба.

Стан лишайників є показником чистоти повітря, оскільки вони не переносять диму й кіптяви міст.

ВІДДІЛ СЛИЗОВИКИ

Представники цієї таксономічної групи є досить своєрідними організмами і за більшістю ознак та властивостей вони найближчі до грибів. В природі налічується близько 350 видів слизовиків, їх тіло називається плазмодієм, не має постійної форми, багатоядерне, позбавлене оболонки. Розміри від кількох міліметрів до декількох дециметрів. Як правило, плазмодії інтенсивно забарвлені, можуть активно рухатися. За несприятливих умов переходять у стан спокою.

За характером живлення поділяються на паразитів і сапрофітів. Після досягнення певних розмірів плазмодій вкривається оболонкою й поступово перетворюється на плодові тіла зі спорами, 3 кожної спори при проростанні утворюється кілька зооспор, які після втрати джгутика стають амебоподібними. Останні розмножуються поділом, зливаються між собою й утворюють суцільну протоплазматичну масу - плазмодій. Найбільше поширені та відомі види: ольпідій капустяний (викликає, хворобу капусти «чорна ніжка»); спонгоспора (збудник парші картоплі).

ЦАРСТВО РОСЛИНИ

Види, що належать до царства рослини - Plantae, або Vegetabilia, - еукаріотичні організми. Всі вони фотосинтезуючі, за винятком деяких паразитичних рослин. Для них характерна наявність целюлозних клітинних оболонок і запасної речовини - крохмалю.

Найдавніші рослини відомі з протерозою, а вищі рослини з'явились і стали завойовувати суходіл у другій половині силуру.

Головне значення рослин полягає в тому, що без них не можуть жити ні тварини, ні людина. Тільки хлорофіл рослин здатний акумулювати сонячну енергію, утворюючи при цьому органічні речовини із неорганічних.

Царство рослини об'єднує три підцарства: багрянки - Rhodo-. bionta, справжні водорості - Phycobionta і вищі рослини - Cormobionta.