Методичні рекомендації для вирішення тестових завдань

Вивчення дисципліни «Міжнародне гуманітарне право» передбачає проведення тестування.

Тестові завдання призначені для контролю знань студентів. Вони забезпечують об’єктивність та повноту при з’ясуванні рівня знань.

Розроблено 18 тестових запитань, до кожного з яких додаються 3 різних відповіді. Лише одна − правильна. Студентам потрібно звернути увагу на такі типові помилки, які допускаються при вирішенні тестових завдань: неуважність при вивченні питання та відповідей; при подібних відповідях не вивчається та не порівнюється обсяг понять та повнота відповідей; витрачання значної кількості часу на одне з питань, внаслідок цього не вирішуються всі завдання.

Опрацювання питань потребує не більше 20 хвилин.

«задовільно» − 10-12 правильних відповідей;

«добре» − 13-15 правильних відповідей;

«відмінно» − 16-18 правильних відповідей.

Якщо буде встановлено списування, то робота не буде зарахована.

Позитивне вирішення тестових завдань є допуском до складання заліку.

 

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ІСПИТУ

1. Зазначте проблеми у сфері права держави на самооборону. Запропонуйте шляхи їх вирішення.

2. Коли у держави з’являється право на самооборону? Навіщо право держави на самооборону у сучасному міжнародному праві?

3. Навіщо з’являються норми про «доброчесне» ведення війни, якщо завжди і заздалегідь було відомо, що ці норми не діятимуть, бо у практиці бойових дій їх зміст не відповідає обставинам?

4. Навіть після оголошення війни вона не стає законною, то для чого введена ця норма?

5. Поясніть концепцію війни-двобою і bellum justum. Яка з них більше відповідає сьогоднішнім війнам? Чому?

6. Яким чином релігія вплинула на обмеження збройної сили у світі?

7. Дайте визначення поняття «війна». Чи може війна бути справедливою? Кому потрібна належна підстава такої війни?

8. Перерахуйте причини, які сьогодні можуть зробити війну справедливою. Аргументуйте.

9. Який вплив мала Ліга Націй на обмеження застосування збройної сили?

10. Яке значення мав Пакт Бріана-Келлога?

11. Концепція справедливої війни за А. Блаженним, Ф. Аквінським, Ф. Вітторіа, А. Джентілі.

12. Чи важлива оцінка причин розв’язування війн з використанням не політичної категорії доцільності, а правничої категорії справедливості? Чому?

13. Розкрийте зміст права держави на самозбереження. Порівняйте його з правом держави на самооборону.

14. У 1837 р. держсекретар США Вебстер назвав єдиною правомірною умовою для самозбереження негайну невідворотну необхідність (це поняття зустрічається у праці Г. Гроція «Право війни і миру»). Розкрийте зміст цього поняття.

15. Чи потрібно обмежувати підстави права держави на самооборону? Прихильником якої доктрини обмеження права держави на самооборону (жорстких чи гнучких критерієв) Ви є? Чому?

16. Порівняйте три теорії права держави на самооборону (Е. Жиро, Г. Кельзена, сучасна). Яка з них більше відповідає дійсності? Чому?

17. Чому у ст. 51 Статуту ООН був встановлений обов’язок невідкладно повідомляти про заходи, вчинені в порядку самооборони, Раді Безпеці ООН?

18. Чому у ст. 51 Статуту ООН не зафіксовано, які саме дії держав складають зміст права держави на самооборону? Чи завжди самооборона передбачає застосування збройної сили?

19. Чи відповідає право держави на самооборону статусу нейтральних держав?

20. Дайте визначення поняття «агресія». Де точка дотику і взаємозв’язку агресії і права держави на самооборону?

21. Що таке стратегії національної безпеки? Навіщо вони приймаються?

22. Що є об’єктами національної безпеки України? Хто є суб’єктами забезпечення національної безпеки? Які їх повноваження?

23. Які дії держав складають зміст поняття «колективна самооборона»? Що є підставою для застосування цього права?

24. Чому у ст. 51 Статуту ООН немає вимоги пропорційності відсічі нападу держави при самообороні?

25. Чому самооборона не може бути превентивною?

26. Які дії складають поняття «збройний напад»?

27. Що таке зброя? Перерахуйте відомі Вам види зброї. Яка зброя заборонена?

28. Чому порушення прав громадян, які знаходяться за кордоном, не увійшло до семи дій, що становлять зміст поняття «збройний напад»? Отже, це не може бути підставою для реалізації права держави на самооборону?

29. Що означає презумпція неподільності безпеки (ст. 5 Північноатлантичного Пакту про утворення НАТО)?

30. Які джерела права міжнародної безпеки Вам відомі?

31. Які принципи та цілі права міжнародної безпеки?

32. Що таке роззброєння? Чому сучасне міжнародне право не містить норми, що безпосередньо зобов’язує держав роззброюватися?

33. Чому не заборонена ядерна зброя? Які договори, що обмежують сферу її застосування, Вам відомі?

34. Дайте визначення поняття «нейтралітет». Які є види нейтралітету? Які права та обов’язки держав зі статусом постійно нейтральних?

35. Від чого залежить ефективність безпеки?

36. Назвіть три виміри безпеки. Хто покликаний забезпечувати безпеку в кожному з вимірів?

37. Що таке тероризм? Яка причина його виникнення?

38. Яка міжнародно-правова основа боротьби з міжнародним тероризмом? Навіщо і для кого приймаються ці конвенції?

39. Що таке тероризм? Які Ви знаєте акти національного законодавства у сфері боротьби з тероризмом?

40. Які терористичні організації Вам відомі? Які причини їх виникнення?

41. Проаналізуйте особливості боротьби з тероризмом у різних державах світу.

42. Історія розв’язання міжнародних спорів з давніх часів до Вестфальського конгресу.

43. Гаазькі конференції миру.

44. Система мирного розв’язання міжнародних спорів за часів Ліги Націй і до 1945р.

45. Роль Ватикану у мирному розв’язанні міжнародних спорів.

46. Формування сучасної системи мирних засобів розв’язання міжнародних спорів.

47. ОБСЄ у сфері мирного розв’язання міжнародних спорів.

48. Мирне розв’язання спорів у рамках Ліги арабських держав (ЛАД).

49. Система розв’язання спорів у рамках Організації амереканських держав (ОАД).

50. ООН як інструмент боротьби за збереження миру і міжнародної безпеки.

51. Діяльність Ради Безпеки у сфері мирного розв’язання міжнародних спорів.

52. Роль Генеральної Асамблеї у сфері мирного розв’язання міжнародних спорів.

53. Роль Генерального секретаря ООН у розв’язанні міжнародних спорів.

54. Міжнародний Суд ООН.

55. Переговори. Консультації.

56. Добрі послуги.

57. Посередництво.

58. Міжнародні слідчі комісії.

59. Погоджувальні комісії.

60. Міжнародні суди.

61. Розв’язання міжнародного спорів за допомогою арбітражу.

62. Перспективи розвитку системи мирного розв’язання міжнародних спорів.

63. Причини неефективності вирішення міжнародних спорів мирними засобами.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Абдурахманов М.И., Баришполец В.А., Манилов В.Л., Пирумов В.С. Геополитика и национальная безопасность: Словарь основных понятий и определений. – М.,1998. – 237 с.

2. Аби-Сааб Р. Гуманитарное право и внутренние конфликты: Истоки и эволюция междунар. регламентации. – М.: МККК, 2000. – 264 с.

3. Азаров С.І. Ядерний тероризм і національна безпека / Екологія і ресурси: Зб. наук. пр. – К., 2004. – Вип. 10. – С. 108-115.

4. Альма Б.-А. Права и обязанности медицинского персонала в вооруженных конфликтах. – М.: МККК, 1995. – С. 37.

5. Антонович М.М. Права людини та міжнародне гуманітарне право // Львівська лабораторія прав людини Академії правових наук України. Праці. Серія 1: Дослідження і реферати. – Львів, 1999. – Вип. 2: Права людини і Україна. – С. 61-65.

6. Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне публічне право: Підручник. − К.: Алерта, 2005. − 424 с.

7. Артюшин Л.М., Костенко Г.Ф. Теоретичні аспекти стратегії воєнної безпеки суспільства і дежави: Монографія. – Харків: НУВС, 2003. – 176 с.

8. Арцибасов И.Н., Егоров С.А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. – М., 1989. – С. 74-79.

9. Базов В.П., Безбах В.Г. Воєнні аспекти міжнародного права. – К.: Азимут-Україна, 2004. – 237 с.

10. Базов В.П., Качан І.І. Міжнародне гуманітарне право. – К.: Варта, 2000. – 171 с.

11. Базов В.П. Кримінальна відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. – К.: Істина, 2003. – 133 с.

12. Бакка Т.В., Євтушенко Р.І. Досліджуючи гуманітарне право. – К.: Генеза, 2006. – 150 с.

13. Белая книга российских спецслужб. – М.: РАУ-Корпорация, 1996. – 281 с.

14. Блайз Д. Международный институт гуманитарного права (Сан-Ремо) и проводимые им международные военные курсы по праву вооруженного конфликта. – МККК, 1997. – С. 529.

15. Блищенко И.П., ГриньВ.А. Международное гуманитарное право и Красный Крест. – М., 1983. – С. 40.

16. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. – К., 2001. – С. 16-17.

17. Броунли Я. Принцип неприменения силы в современном международном праве // Международное право: советский и английский подходы (материалы советско-английского симпозиума), Москва, май 1989 г.: Тезисы – Институт государства и права АН СССР, Москва, 1989. – С. 12.

18. Бруз В. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів. – К.: Либідь, 1995. – 111 с.

19. Буше-Сольнье Ф. Практический словарь гуманитарного права. – М.: МИК, 2004. – 551 с.

20. Гавриленко А. Олбрайт и Солана – в роли Сусанина НАТО // Зеркало недели, № 13 (234), 3 апреля 1999 г.

21. Галяметдинова А.Ю. Защита природной среды в вооруженных конфликтах: обзор международно-правовых норми некоторые пробемы их распространения и применения // Распространение знаний о международном гуманитарном праве. Матер. Международной конференции 15-16 мая 1997г. – Казань, 1997. – С. 110.

22. Гассер Х.-П. Международное гуманитарное право: Введение. – М.: МККК, 1995. – 124 с.

23. Грабарь В.Э. Война и международное право // Академічна юридична думка. – К.: Ін Юре, 1998. – С. 213.

24. Гурвич А.А., Соковых Ю.Ю. Право и военное искусство: необходимость и пределы правового регулирования боевых действий / Военная мысль. – 1997. – № 6. – С. 70.

25. Данільян О.Г. Національна безпека України: Сутність, структура та напрямки реалізації. – Х.: Фоліо, 2002. – 284 с.

26. Действие Международного Комитета Красного Креста в случае нарушений международного гуманитарного права. – М.: МККК, 1994. – С. 3-4.

27. Декларация об укреплении международной безопасности. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 2734 (XXV). – 16 декабря 1970 г. Действующее международное право в 3-х томах: Т.2. – М., 1997. – С. 202-206.

28. Джон Д. Нові виклики потребують нових підходів до розв’язання проблем національної безпеки // Національна безпека і оборона. – № 7. – 2000. – С. 40-42.

29. Дмитриев А.И. Становление международного гуманитарного права (XIX – начало XX в.). – К, 1998. – 197 с.

30. Дмитрієв А.І. Міжнародне гуманітарне право: основи концепції. – К., 1999. – 118 с.

31. Договор о коллективной безопасности, 15 мая 1992 г. // Действующее международное право. В 3-х томах. Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Том 2. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1996. – 269-272.

32. Досвальд-Бек Л. Международное гуманитарное право и право прав человека. – М.: МККК, 2001. – 31 с.

33. Заключительный Акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе от 1 августа 1975 г. // Международное публичное право. Сб. док. – М.: Бек, 1996. – С. 8-12.

34. Защита лиц и объектов в международном гуманитарном праве: Сб. ст. и док. – М.: МККК, 1999. – 373 с.

35. Защита окружающей среды в международном гуманитарном праве. Сб. ст. – М.: МККК, 1995. – С.53-69.

36. Ивашов Л.Г. Вашингтонская стратегия НАТО // Военно-исторический журнал. – № 1. – 2000. – С. 3-12.

37. Исакович С.В. Международно-правовые проблемы прав человека в вооруженном конфликте // Вестник Киевского Университета. Серия: Международные отношения и международное право. – 1976. – № 3. – С. 27-28.

38. Ісакович С.В. Міжнародно-правові гарантії безпеки України // Суверенітет України і міжнародне право. – К.: Манускрипт, 1995. – С. 65.

39. Исраэлян В.Л. Организация Объединенных Наций и разоружение. – М., 1981. – С. 57-99.

40. Калугин В.Ю. Пресечение нарушений в механизме имплементации международного гуманитарного праа. – Минск: Тесей, 2004. – 398 с.

41. Кальсховен Ф. Ограничение методов и средств ведение войны. – М.: МККК, 1999. – 231 с.

42. Капустин А.Я., Мартыненко Е.В. Международное гуманитарное право. – М., 1991. – С. 8-9, 23.

43. Карпенко М.І. Поширення знань про міжнародне гуманітарне право – обов’язок нашої держави, її збройних сил // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. – К., 1998. – С. 383-386.

44. Картер Э.Б. Превентивная оборона: Новая стратегия безопасности США. – М.: Наука, 2003. – 228 с.

45. Колесник Д.Н. К вопросу о современном содержании и тенденциях развития права на индивидуальную и коллективную самооборону // Международное право: советский и английский подходы (материалы советско-английского симпозиума), Москва, май 1989 г.: Тезисы – Институт государства а права АН СССР, Москва, 1989. – С. 27.

46. Колосов Ю.М. Ответственность в международном праве. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 61-63.

47. Конституція України (зі змінами і доп.). – К.: Атіка, 2006. – 64 с.

48. Котляров И.И. Международное гуманитарное право. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 304 с.

49. Кукушкина А.В. Действие норм международного права в период вооруженных конфликтов (на примере кризиса в Персидском заливе) / Государство и право. – 1994. – № 1. – С. 102-108.

50. Ліпкан В.А. Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення. – К.: Текст, 2003. – 177 с.

51. Ліпкан В.А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях. – К.: Текст, 2006. – 255 с.

52. Ліпкан В.А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України. – К.: Текст, 2003. – 599 с.

53. Ліпкан В.А. Тероризм і національна безпека України. – К.: Знання, 2000. – 181 с.

54. Лісіцин Е. Європейська безпека в оборонній політиці. Збірник матеріалів міжнародної конференції «Україна та європейська безпека: проблеми оборони». – К., 1993. – С. 9-14.

55. Мелков Г.М. Международное право в период вооруженных конфликтов. – М, 1988. – С. 19.

56. Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М.В. Буроменського − К.: Юрінком Інтер, 2006. − 336 с.

57. Мітряєва С.І. Проблеми національної та регіональної безпеки: Метод. матеріали. – Ужгород, 2007. – 38 с.

58. Моджорян Л.А. Двадцатый век и международное право. // Дипломаты вспоминают.Мир глазами ветеранов дипломатической службы.– М.: Научная книга, 1997. – 317 с.

59. Наказ Міністра оборони України № 400 Керівництво по застосуванню норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України/ Літ. ред. Н. Щербак. – К.: Азимут-Україна, 2004. – 144 с.

60. Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання: Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 7-8 грудня 2005 р.: Зб. наук. пр. – К., 2005. – 400 с.

61. Определение агрессии. Резолюция, принятая XXIX сессией Генеральной Ассамблеи ООН, 14 декабря 1974 г. // Действующее международное право. В 3-х томах. Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Том 2. – Москва: Издательство Московского независимого института международного права, 1996. – 199-202.

62. Организация Объединенных Наций и международное гуманитарное право. Труды международного симпозиума, посвященного 50-й годовщине Организации Объединенных Наций. Женева, 19-21 октября 1995 г. – МККК, 1998. – № 21. – С. 454-455.

63. Основні напрями зовнішньої політики України. – Постанова Верховної Ради України 2 липня 1993 р. № 3360-XII // Відомості Верховної Ради України – 1993. – № 37 – С. 379-380.

64. Основные положения Женевской Конвенции и Дополнительных Протоколов к ним. – М: МККК, 1994. – 62 с.

65. Паенсон И.И. Англо-французско-испанско-русское руководство по терминологии права вооруженных конфликтов и международных гуманитарных организаций. – Брюссель, 1989. – С. 383, 385.

66. Перепелиця Г.М. Без’ядерний статус і національна безпека України. – К., 1998. – 107 с.

67. Пикте Ж. Развитие и принципы международного гуманитарного права. – М.: МККК, 1993. – С. 77.

68. Полторак А.И., Савинский Л.И. Вооруженные конфликты и международное право. – М., 1978. – С. 123-137.

69. Полторацький О.С. Міжнародна безпека: сутність, еволюція, сучасні проблеми // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2002. – Вип. 33, ч.1. – С. 31-37.

70. Поляков Л., Сунгуровський М. Європейська безпека: нові загрози – старі відповіді // Національна безпека і оборона. – № 9. – 2001. – С. 14-26.

71. Попович В.П. Кримінальне законодавство деяких країн СНД та міжнародне гуманітарне право: співвідношення, шляхи імплементації // Держава і право: Зб. наук. пр. – К., 2005. – Вип. 27. – С. 515-521.

72. Поширення знань про Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та міжнародне гуманітарне право / Редкол.: М.М. Цимбалюк та ін. – К.: Нора-прінт, 2000. – 159 с.

73. Пресечение нарушений международного гуманитарного права: Сб. ст. – М.: МККК, 1998. – 158 с.

74. Про боротьбу з тероризмом. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 25. – Ст. 180.

75. Про війська Цивільної оборони України. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 19. – Ст. 172.

76. Про Державну прикордонну службу України. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 27. – Ст. 208.

77. Про державну таємницю. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 16. – Ст. 93.

78. Про Збройні Сили України. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 9. – Ст. 108.

79. Про контррозвідувальну діяльність. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 12. – Ст. 89.

80. Про оборону України. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 9. – Ст. 106.

81. Про оперативну-розшукову діяльність. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

82. Про основи національної безпеки України. Закон України // Оіційний Вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1433.

83. Про Раду національної безпеки і оборони України.Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 35. – Ст. 237.

84. Про розвідувальні органи України. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 19. – Ст. 94.

85. Про Службу безпеки України. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 27. – Ст. 382.

86. Про Цивільну оборону України. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 14. – Ст. 124.

87. Пустогаров В.В. Международное гуманитарное право. – М., 1997. – 52 с.

88. Репецкий В.Н. Контроль за соблюдением международного гуманитарного права и прав человека. – С.-Петербург, 2000. – С. 130-133.

89. Репецький В. Міжнародне гуманітарне право і права людини // Наукові записки / Нац. ун-т «Острозька академія». Сер. «Право». – Острог, 2001. – Вип. 2, ч. 2. – С. 435-437.

90. Реформування сектору безпеки України: отриманий досвід: Матеріали міжнар. конф. Україна-НАТО (м. Київ, 18 травня 2006 р.). – К., 2006. – 147 с.

91. Ржевська В.С. Міжнародна безпека: цілі і засоби // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2005. – Вип. 53, ч. 2. – С. 107-111.

92. Ржевська В.С. Право держави на самооборону і міжнародна безпека. – К.: Промені, 2005. – 251 с.

93. Ромаскевич С.М. Міжнародна безпека: нові виклики та загрози // Збірник наукових праць / Національний н.-д. центр оборонних технологій і воєнної безпеки України. – К., 2002. – Вип. 12. – С. 34-37.

94. Сагер М. Контрольные механизмы в международном гуманитарном праве / МЖМП. – 1991. – № 3-4. – С. 27-29.

95. Салмін О. Росія, Європа та новий світовий порядок // Політична думка. – № 1-2. – 1999. – С. 103-115.

96. Свинарски К. Основные понятия и институты международного гуманитарного права как система защиты человека. – М.: МККК, 1997. – 71 с.

97. Смольников О.Ю., Шапочка А.Г. Красный Крест и международное гуманитарное право в современном мире. – М., 1989. – С. 9.

98. Тероризм і національна безпека України: Матеріали міжнар. конф. (Україна, Київ, 11 квітня 2002 р.) / Редкол.: Кондратьєв Я.Ю. – К., 2003. – 275 с.

99. Тиунов О.И. Международное гуманитарное право. – М.: Норма, 2000. – 315 с.

100. Федуняк С.Г. Європейські виміри безпеки на пострадянському просторі: Формування інтегрованої системи безпеки Заходу і Нових незалежних держав. – Чернівці: Рута, 2005. – 334 с.

101. Цветков Г.Н. СССР-США: отношения, влияющие на судьбы мира. – К.: Вища школа, 1988. – 144 с.

102. Цибуленко Є.М. Протипіхотні міни і міжнародне гуманітарне право // Держава і право: Щоріч. наук. пр.мол. вчен. – К., 1999. – Вип. 2. – С. 423-428.

103. Циганов В.В. Національна безпека України: Посібник. – К., 2004. – 98 с.

104. Цюрупа М. Міжнародне гуманітарне право й проблеми імплементації його базових норм у національне законодавство України / Українська Акад. держ. упр. при Президентові України. Зб. наук. пр. – К., 1999. – Вип. 1: Актуальні питання втілення в життя положень Конституції України. – С. 27-34.

105. Ярмаки В.Х. Особенности имплементации норм международного гуманитарного права в национальное законодательство Украины. – Одесса, 2003. – 151 с.

106. Lesko T. Miedzynarodowe prawa konfliktow zbroinych. – Warszawa, 1984. – S. 18-19.

107. http://www.brown.edu/Departments/ACUNS/NEW_links/

108. http://www.library.ubc.ca/poli/international.html

109. http://www.lib.muohio.edu/inet/subj/history/wwii/index.html

110. http://www.fas.org

111. http://intelweb.janes.com

112. http://www.loyola.edu/dept/politics/intel.html

113. http://jagor.srce.hr/kimirror.html

114. http://www.tufts.edu/fletcher/multilaterals.html

115. http://www.law.ecel.uwa.edu.au/intlaw

116. http://www.enviroweb.org/issues/nuketesting/hew

117. http://www.nci.org/home.htm

118. http://www.basicint.org

119. http://www.acda.gov

120. http://www.sipri.se

121. http://infomanage.com/nonproliferation/

122. http://cns.miis.edu/webguide/nonpro.htm

123. http://www.isn.ethz.ch

124. http://www.un.org/russian/topics/peace/peacekee/pko.htm

125. http://ssdc.ucsd.edu/ssdc/conf.html

126. http://csf.colorado.edu/peace/

127. http://www.terrorism.com

128. http://www.cfcsc.dnd.ca