Загальні принципи раціонального вибору показників ефективності

В економічній літературі [1, 4, 19, 21] наведений широкий перелік напрямків визначення адекватних оцінок ефективності, які розроблялись економістами різних наукових шкіл.

Представники одної з них вважають за доцільне нехтувати необхідністю отримання єдиної оцінки і будувати систему показників ефективності. Остаточний висновок, на їхню думку, має зробити експерт, який аналізує цю систему показників, ураховує певні неформальні обставини, власний досвід, можливо, інтуїтивні міркування, прогнози і на базі всього цього зробить висновок.

Вчені іншої школи пропонують відразу обмежити множину факторів впливу і визначати комплексний показник ефективності.

Наявні і певні компромісні підходи. Так, наприклад, відомі підходи, в яких спочатку визначається система показників, а потім до неї застосовуються певні правила згортання для отримання інтегральної оцінки. Серед прибічників єдиного показника є такі, котрі будують настільки складний комплексний показник, що він за широтою охоплення вхідних параметрів фактично не поступається системам показників. Крім того, розроблені й ситуаційні алгоритми, які дають змогу обирати той чи інший комплексний показник на базі попереднього аналізу певних характеристик підприємства.

Проте в будь-якому випадку необхідно опанувати базовий інструментарій, тобто ознайомитися з конструкцією основних показників ефективності і зрозуміти їх економічний зміст. Для цього необхідно попередньо сформулювати загальні принципи вибору системи показників.

Ця система має:

- відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;

- створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва;

- стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві;

- забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки управлінської ієрархії;

- виконувати критеріальну функцію. Тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації їх значень.

У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:

- ефективності використання основних фондів (фондовіддача, фондомісткість, рентабельність основних фондів, коефіцієнт інтенсивного використання обладнання);

- ефективності використання оборотних фондів (коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість обороту, рентабельність оборотних фондів);

- ефективності використання трудових ресурсів (продуктивність праці, трудомісткість продукції або послуг, фондоозброєність, зарплатомісткість продукції або послуг);

- ефективності окремих видів діяльності (коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, термін окупності капітальних вкладень, зведені витрати);

- узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства (норма прибутковості, рентабельність робіт або послуг, коефіцієнт ефективності застосовуваних ресурсів).

Основні принципи і підходи, на яких ґрунтується оцінка ефективності інвестиційних проектів мають враховувати:

- моделювання потоків продукції, ресурсів та грошових коштів;

- визначення ефективності шляхом зіставлення майбутніх інтеграль-них результатів та витрат з урахуванням необхідності забезпечення визначеної норми доходу на капітал;

- зведення майбутніх доходів та витрат, що здійснюються в різні періоди часу, до початкового періоду і, таким чином, забезпечення їх порівнянності;

- урахування невизначеності та ризиків, які виникають у процесі реалізації проекту;

- урахування впливу інфляції, затримок платежів та інших факторів, що впливають на цінність грошових коштів.

У методичних рекомендаціях щодо оцінювання інвестиційних проектів [4] виокремлюються три групи показників ефективності:

- показники комерційної (фінансової) ефективності, які відобра-жають фінансові наслідки від реалізації проекту для його безпосередніх учасників. При реалізації невеликих за масштабами проектів ця група показників часто буває єдиною, що береться до уваги;

- показники бюджетної ефективності, які відображають фінансові наслідки від реалізації проекту для державного або місцевого бюджетів;

- показники економічної ефективності, що відображають витрати та результати, які виходять за межі інтересів безпосередніх учасників проекту, але підлягають вартісному оцінюванню. Мова йде про оцінювання того впливу, який чинить проект на економічне, соціальне, екологічне та інші середовища в певному регіоні або в країні в цілому.

Специфіка застосовуваних у світовій практиці методів оцінювання інвестицій за [1] полягає в тому, що кожен з них передбачає розрахунок тільки одного показника, за допомогою якого може бути охарактеризований рівень привабливості проекту. Розрахункову формулу доповнюють детальні роз’яснення умов використання такого показника. Методи оцінювання ефективності інвестицій при цьому традиційно розподіляють на дві групи: прості методи і методи дисконтування.

Перші оперують окремими значеннями вихідних показників, не враховуючи всієї тривалості економічного проекту і ймовірної нерівномірності грошових потоків. Як правило, ними користуються тільки для швидкого попереднього оцінювання на ранній стадії відбору проектів.

Другі оперують поняттями часових рядів, потребують застосування спеціального математичного апарату і ретельнішої підготовки інформації.

До них додаються іще так звані допоміжні методи, під якими розуміються складові методичного апарату традиційної вітчизняної методики оцінювання капітальних вкладень.

З метою вибору інвестиційного проекту і наступного моніторингу [19, 21] використовують показники економічної ефективності інвестицій, які класифікуються за такими ознаками:

- за видом узагальнюючого критерію: абсолютні, що визначаються як різниця між вартісними оцінками витрат і результатами інвестицій; відносні, що визначаються як відношення вартісних оцінок результатів до інвестиційних витрат; часові, які оцінюються періодом окупності інвестицій;

- за методом зіставлення різночасних витрат і результатів інвестиційних проектів: статичні, які різночасні витрати і результати оцінюють як рівноцінні; динамічні, в яких вплив фактора часу на ціну грошей усувається через дисконтування грошових потоків, тобто приведення їх до теперішньої вартості за допомогою процентної ставки, яка характеризує відносну зміну ціни грошей за певний період.

Найчастіше використовують такі статичні показники ефективності, як рентабельність і період окупності капітальних вкладень.

Динамічні показники оцінювання ефективності можуть бути визначені методами поточної вартості, визначення індексу дохідності, рентабельності, ліквідності.

Для більш детального ознайомлення з показниками оцінювання ефективності слід звернутися до спеціальної літератури з інвестиційного або бізнес-планування, інвестиційного менеджменту.