Класифікація видів і форм прояву ефективності

 

Категорія ”ефект“ має значення результату, наслідку зміни стану певного об’єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора.

Категорія ”ефективність“ частіше розглядається як співвідношення між результатами і витратами, що пов’язані з їх отриманням.

Розглянемо основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак за [4]:

- за наслідками отриманих результатів. За цією ознакою можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.

Формами прояву економічної ефективності є різні економічні ефекти: зростання продуктивності праці, зниження собівартості послуг, збільшення прибутку, зниження трудомісткості продукції тощо.

Форми прояву соціальної ефективності пов’язані отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людей тощо.

Форми прояву соціально-економічної ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих параметрах соціального характеру;

- за характером здійснюваних витрат. За цією ознакою розрізняють ефективність застосовуваних ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів). До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових ресурсів, ефективність нематеріальних активів. До ефективності витрат належать: ефективність капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат;

- за видами господарської діяльності. До цієї групи показників ефективності належать: ефективність виробничої, торговельної, банківської, страхової та інших видів діяльності;

- за рівнем об’єкта господарювання. До цієї групи відносять: ефективність економіки в цілому, ефективність галузі, підприємства, структурного підрозділу підприємства, ефективність надання окремих видів послуг;

- за рівнем оцінювання. Відповідно до цієї ознаки ефективність може бути як рівень суспільства та рівень суб’єкта підприємництва (господарювання);

- за умовами оцінювання. За цією ознакою виділяють реальну, розрахункову та умовну ефективність. Реальна ефективність – це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності. Розрахункова – базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективність використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства;

- за ступенем збільшення ефекту. Ця ознака дає змогу виокремити первісну та мультиплікаційну ефективність. Необхідність такого поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так і мультиплікаційний. Мова про мультиплікаційний ефект може йти тоді, коли початковий ефект повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші підприємства та організації;

- за метою визначення. За цією ознакою розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність. Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство в результаті своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них;

- за типом процесу. Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві. Враховуючи цю ознаку можна окремо розглядати ефективність виробничих процесів, ефективність управління, ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності.

І ефект, і ефективність дають змогу не тільки охарактеризувати, але й вибрати інвестиційний проект, а також проконтролювати хід його виконання.